11.03.2026 року м.Дніпро Справа № 24/139-10
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Чус О.В. (доповідач),
судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.
секретар судового засідання Солодова І.М.
За участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі):
Представник скаржника/відповідача: ТЕТЕРА ОЛЕКСАНДР ВОЛОДИМИРОВИЧ (поза межами суду, з використанням власних технічних засобів) - самопредставництво, довіреність
Представник позивача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2025 (повний текст ухвали складено та підписано 17.11.2025, суддя Рудь І.А.)
у справі № 24/139-10
за заявою Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі № 24/139-10:
за позовом Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання", м.Кривий Ріг
до Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" м. Кривий Ріг
про стягнення 29 022,61грн,
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2010 (суддя Калиниченко Л.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг на користь Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання", м. Кривий Ріг 3 % річних у розмірі 4 759 (чотири тисячі сімсот п'ятдесят дев'ять) гривень 55 копійок, інфляційних втрат - 21 351 (двадцять одна тисяча триста п'ятдесят одна) гривня 49 копійок, державного мита - 290 (двісті дев'яносто) гривень 23 копійки, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 236 (двісті тридцять шість) гривень 00 копійок.
На виконання вищевказаного рішення Господарським судом Дніпропетровської області видано відповідний наказ від 20.07.2010.
03.10.2025 до суду через систему "Електронний суд" від Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" надійшла заява про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, в якій останнє просить суд:
- визнати виконавчий документ - наказ виданий 20.07.2010 про примусове виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі 24/139-10 про стягнення з Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» (ЄДРПОУ: 00130850) на користь Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання» (ЄДРПОУ: 00191017) 3% річних - 4 759,55грн., інфляційні втрати - 21 351,49 грн., державне мито - 290,33 грн., витрати на ІТЗ судового процесу - 236 грн. Загальна сума заборгованості - 26 637,27 грн - таким, що не підлягає виконанню;
- зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти, накладений в межах виконавчого провадження № 36764710, арешт з коштів боржника - Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» (код ЄДРПОУ: 00130850), шляхом винесення відповідної постанови та направлення її на адресу банків чи інших фінансових установ, яким була надіслана для виконання постанова про арешт коштів боржник.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2025 в задоволенні заяви Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" в частині визнання наказу таким, що не підлягає виконанню - відмовлено.
Заяву в частині зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти, накладений в межах виконавчого провадження № 36764710, арешт з коштів боржника - Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» (код ЄДРПОУ: 00130850), шляхом винесення відповідної постанови та направлення її на адресу банків чи інших фінансових установ, яким була надіслана для виконання постанова про арешт коштів боржник залишено без розгляду.
Не погоджуючись з висновками та мотивами, якими керувався суд першої інстанції під час прийняття судового рішення, представник Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль", звернувся через підсистему «Електронний суд» до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:
поновити строк на апеляційне оскарження ухвали суду від 11.11.2025 по справі № 24/139-10;
скасувати ухвалу суду від 11.11.2025 в частині відмови у задоволенні заяви АТ «КТЦ» про визнання виконавчого документу (наказ про примусове виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 24/139-10) таким, що не підлягає виконанню;
прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву АТ «КТЦ» в частині визнання виконавчого документу (наказ про примусове виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 24/139-10) таким, що не підлягає виконанню.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування фактичних обставин справи та без належної оцінки наявних у матеріалах справи доказів. На думку скаржника, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим, відповідно до статті 275 ГПК України, ухвала підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення заяви в частині визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви, виходив із відсутності доказів припинення зобов'язання боржника перед новим кредитором у зв'язку з відступленням права вимоги. Водночас АТ «КТЦ» вважає такий висновок помилковим.
Скаржник зазначає, що після повернення стягувачу наказу у справі № 24/139-10 від 20.07.2010 виконавчий документ повторно до органів виконавчої служби не пред'являвся, а інформація про поновлення строку його пред'явлення до виконання відсутня. При цьому заборгованість АТ «КТЦ» перед первісним кредитором - ДПП «Кривбаспромводопостачання» - відсутня, що підтверджується актом звірення взаємних розрахунків станом на 07.04.2025.
Крім того, скаржник вказує, що арешти на рахунки АТ «КТЦ», накладені в межах виконавчого провадження № 36764710, залишаються чинними, що, на його думку, безпідставно обмежує право на володіння майном.
Також заявник зазначає, що новий кредитор - ТОВ «ПОБУТСПЕЦСЕРВІС» - не звертався до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні, не пред'являв виконавчий документ до виконання у встановлений строк та не ініціював питання про його поновлення. На переконання скаржника, це свідчить про відсутність волевиявлення щодо подальшого виконання рішення.
Окрім цього, скаржник вважає, що суд першої інстанції формально підійшов до розгляду заяви та не врахував принцип пропорційності, передбачений статтею 15 ГПК України, а також дослідив лише частину підстав, визначених частиною другою статті 328 ГПК України, залишивши поза увагою інші можливі підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, зокрема відсутність обов'язку боржника або інші причини.
З огляду на сплив строку пред'явлення наказу до виконання, відсутність його поновлення та невчинення новим кредитором дій щодо правонаступництва у виконавчому провадженні, скаржник вважає, що подальше виконання виконавчого документа є юридично неможливим, у зв'язку з чим наказ має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, а накладені арешти - скасовані.
Згідно до протоколу автоматизованогорозподілу судової справи між суддями від 27.11.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.12.2025 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 24/139-10. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 24/139-10.
10.12.2025 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної господарської справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2025 у справі № 24/139-10. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 11.03.2026 о 12 год. 20 хв.
Відзиву на апеляційну скаргу позивачем не надано. Згідно ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення першої інстанції.
11.03.2026 позивач наданим процесуальним правом не скористався та не забезпечив явку в судове засідання повноважних представників.
Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.
У судовому засіданні 11.03.2026 проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини постанови) по справі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, вислухавши присутніх представників сторін, перевіривши відповідність оскаржуваного судового рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Як вже зазначалось та вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2010 (суддя Калиниченко Л.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг на користь Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання", м. Кривий Ріг 3 % річних у розмірі 4 759 (чотири тисячі сімсот п'ятдесят дев'ять) гривень 55 копійок, інфляційних втрат - 21 351 (двадцять одна тисяча триста п'ятдесят одна) гривня 49 копійок, державного мита - 290 (двісті дев'яносто) гривень 23 копійки, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 236 (двісті тридцять шість) гривень 00 копійок. (а.с. 03)
На виконання вищевказаного рішення Господарським судом Дніпропетровської області видано відповідний наказ від 20.07.2010. (а.с. 04)
03.10.2025 до суду через систему "Електронний суд" від Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" надійшла заява про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню (а.с. 80-120), в якій останнє просить суд:
- визнати виконавчий документ - наказ виданий 20.07.2010 про примусове виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі 24/139-10 про стягнення з Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» (ЄДРПОУ: 00130850) на користь Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання» (ЄДРПОУ: 00191017) 3% річних - 4 759,55грн., інфляційні втрати - 21 351,49 грн., державне мито - 290,33 грн., витрати на ІТЗ судового процесу - 236 грн. Загальна сума заборгованості - 26 637,27 грн - таким, що не підлягає виконанню;
- зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти, накладений в межах виконавчого провадження № 36764710, арешт з коштів боржника - Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» (код ЄДРПОУ: 00130850), шляхом винесення відповідної постанови та направлення її на адресу банків чи інших фінансових установ, яким була надіслана для виконання постанова про арешт коштів боржник.
В обґрунтування заяви боржник вказує про те, що 04.07.2017 між ДПП «Кривбаспромводопостачання» та ТОВ «ПОБУТСПЕЦСЕРВІС» укладено договір 176/4 про відступлення права вимоги (далі-Договір). За умовами Договору до ТОВ «ПОБУТСПЕЦСЕРВІС» перейшло право вимагати від АТ «Криворізька теплоцентраль» задоволення фінансового (грошового) в розмірі 5 000 000 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.07.2017.
Згідно акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.08.2017 загальна заборгованість АТ «Криворізька теплоцентраль» перед ДПП «Кривбаспромводопостачання» складала 2 830 726,87 грн. (в тому числі з урахуванням заборгованості по справі № 24/139-10).
02.08.2017 між ДПП «Кривбаспромводопостачання» та ТОВ «ПОБУТСПЕЦСЕРВІС» укладено Додаткову угоду №1 до Договору, і право вимагати задоволення фінансового (грошового) зобов'язання було збільшено на суму 2 830 726,87 грн.
Заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача. Реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов'язанні, не має права звернутися до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду (Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 2-230/11 провадження № 61-46230св18.).
З огляду на зазначене, договір відступлення вимоги (цесія) сам по собі не змінює виконавче провадження. Процесуальний крок, який повинен зробити новий кредитор, це подання заяви про зміну стягувача у виконавчому провадженні, без якого, виконавчий документ залишається чинним на користь первісного стягувача (ДПП «Кривбаспромводопостачання»).
Станом на дату подання заяви, на сайті «Судова влада України» відсутня інформація щодо вчинення дій зі сторони ТОВ «ПОБУТСПЕЦСЕРВІС» щодо заміни стягувача у виконавчому провадженні.
Заборгованість АТ «КТЦ» перед ДПП «Кривбаспромводопостачання» погашена в повному обсязі, що підтверджується актом звірення взаємних розрахунків станом на 07.04.2025.
Проте арешти на кошти АТ «КТЦ» залишаються чинними, що завдає шкоди правам та інтересам Заявника та є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2025 в задоволенні заяви Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" в частині визнання наказу таким, що не підлягає виконанню - відмовлено.
Заяву в частині зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти, накладений в межах виконавчого провадження № 36764710, арешт з коштів боржника - Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» (код ЄДРПОУ: 00130850), шляхом винесення відповідної постанови та направлення її на адресу банків чи інших фінансових установ, яким була надіслана для виконання постанова про арешт коштів боржник залишено без розгляду.
Ухвала мотивована тим, що матеріали справи не містять доказів помилкової видачі наказу або припинення зобов'язання боржника у підставах, передбачених статтями 598- 609 ЦК України. Поданий акт звірки взаємних розрахунків між первісним кредитором і боржником не підтверджує припинення зобов'язання, оскільки право вимоги, у тому числі за спірним наказом, було відступлено ТОВ «Побутспецсервіс».
Крім того, суд зазначив, що вимога заявника про зняття арешту з коштів боржника, накладеного у виконавчому провадженні № 36764710, підлягає залишенню без розгляду, оскільки така вимога має розглядатися у порядку скарги на дії виконавця відповідно до статті 340 ГПК України. Об'єднання в одному документі заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, та скарги на дії виконавця суперечить вимогам процесуального закону.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Оскаржуване судове рішення переглядається в частині відмови у задоволенні заяви АТ «КТЦ» про визнання виконавчого документу (наказ про примусове виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 24/139-10) таким, що не підлягає виконанню
Відповідно до ч. 1 ст. 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Згідно з ч. 2 ст. 328 ГПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Зі змісту вказаної статті вбачається, що перелік підстав для визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, не є вичерпним.
При цьому, підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи:
1) матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання);
2) процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документа, зокрема, видача виконавчого документа за рішенням, яке не набрало законної сили; якщо виконавчий документ виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого документа; помилкової видачі виконавчого документа, якщо вже після його видачі у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого документа двічі з одного й того ж питання; пред'явлення виконавчого документа до виконання вже після закінчення строку на його пред'явлення до виконання (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 910/8794/17.
В межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов'язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків не здійснюється. (Правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 11.07.2019 у справі № 910/8665/17).
За приписами статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території.
Статтею 18 ГПК України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист, яка охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).
Європейський суд з прав людини у справі Глоба проти України у рішенні no. 15729/07 від 05 липня 2012 року зазначив про те, що пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Європейський суд з прав людини зазначив, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
За приписами ч. ч. 1, 3 ст. 327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Чинне процесуальне законодавство передбачає механізм нівелювання процедури примусового виконання судового наказу в разі відсутності відповідного обов'язку боржника шляхом визнання цього наказу таким, що не підлягає виконанню. При цьому правовий механізм визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, не обмежено переліком обставин, а пов'язується з наявністю самого обов'язку.
Подібні за змістом висновки викладено в постановах КГС ВС від 23.01.2018 у справі №914/3131/15, від 14.06.20218 у справі №914/4134/15, від 06.07.2018 у справі №918/882/15.
За загальним правилом зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини 1, 2 статті 598 ЦК).
Статтею 202 ГК передбачено, що господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами (частина 1). До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 3).
Відповідно до статті 599 ЦК зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Крім того, відповідно до положень Глави 50 ЦК зобов'язання припиняються: переданням відступного (стаття 600 ЦК), зарахуванням (стаття 601 ЦК), за домовленістю сторін (стаття 604 ЦК), прощенням боргу (стаття 605 ЦК), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606 ЦК), неможливістю його виконання (стаття 607 ЦК), смертю фізичної особи (стаття 608 ЦК), ліквідацією юридичної особи (стаття 609 ЦК).
Як правильно встановив суд першої інстанції, матеріали справи не містять доказів помилкової видачі виконавчого документа, а також не підтверджують припинення зобов'язання боржника з підстав, передбачених статтями 598- 609 Цивільного кодексу України. Поданий заявником акт звірення взаємних розрахунків між первісним кредитором та боржником не може свідчити про припинення зобов'язання, оскільки право вимоги, у тому числі за наказом суду у даній справі, було відступлено на користь ТОВ «Побутспецсервіс».
Колегія суддів констатує, що наведені заявником підстави для визнання наказу таким що не підлягає виконанню - не відносяться до переліку підстав, які надають суду можливість визнати наказ таким, що не підлягає виконанню.
Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції формально підійшов до розгляду заяви, не врахував принцип пропорційності, передбачений статтею 15 ГПК України, та дослідив лише частину підстав, визначених частиною другою статті 328 ГПК України, залишивши поза увагою інші можливі підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, зокрема відсутність обов'язку боржника або інші причини, колегією суддів відхиляються як безпідставні.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності передбачених статтею 328 ГПК України підстав для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню. Зокрема, матеріали справи не містять доказів помилкової видачі виконавчого документа або припинення зобов'язання боржника з підстав, визначених статтями 598-609 Цивільного кодексу України, тоді як поданий акт звірення взаємних розрахунків між первісним кредитором та боржником не може свідчити про припинення відповідного зобов'язання з огляду на відступлення права вимоги на користь іншої особи.
Також безпідставними є доводи скаржника про те, що оскаржувану ухвалу постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування фактичних обставин справи та без належної оцінки доказів, наявних у матеріалах справи, оскільки наведені обставини не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи. Колегія суддів встановила, що суд першої інстанції надав належну правову оцінку поданим доказам та дійшов обґрунтованих висновків про відсутність правових підстав для задоволення заяви.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в судовому рішенні, яке є предметом апеляційного оскарження.
Враховуючи вищевикладене, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку відмовити у задоволенні апеляційної скарги Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2025 у справі № 24/139-10; ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2025 у справі № 24/139-10, в оскаржуваній частині, відповідно, залишити без змін.
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2025 у справі № 24/139-10 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2025 у справі № 24/139-10 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 23.03.2026.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О. Дармін