23 березня 2026 року м. Харків Справа №922/3890/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.,
розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (вх.№141Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 05.01.2026 року у справі №922/3890/25,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»,
до Об' єднання співвласників багатоквартирного будинку «Улюблений дворик»,
про стягнення коштів,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» через систему Електронний суд» звернулось до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Улюблений дворик», в якій просило суд стягнути кошти в розмірі 8091,51 грн, в тому числі:
- пеня - 6652,27 грн;
- три проценти річних - 643,76 грн;
- інфляційні втрати - 795,48 грн.
Також позивач просив стягнути з відповідача суму судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач за договором №8758-ОСББ(24)-19 постачання природного газу від 17.12.2024 року не здійснив оплату вчасно, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема вимоги пункту 5.1 договору, внаслідок чого нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.01.2026 року у справі №922/3890/25 (повне рішення складено 05.01.2026 року, суддя Мужичук Ю.Ю.) у позові відмовлено.
Позивач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить:
- скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 05.01.2026 року у справі №922/3890/25;
- ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі;
- здійснити новий розподіл судових витрат за розгляд справи в суді першої інстанції;
- судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на відповідача по справі.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що положення Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», в частині звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню. Заявник апеляційної скарги зазначає, що відповідач не є населенням у розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Постанови, а є юридичною особою у відповідності до статті 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Крім того, позивач зазначає, що суд першої інстанції дійшов до неправильних висновків, що об'єднання співвласників багатоквартирного будинку є колективним побутовим споживачем, адже Закон України «Про житлово-комунальні послуги», Закон України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» не є правовою основою для регулювання відносин ринку природного газу.
Заявник апеляційної скарги зазначає, що відповідно до ст. 22 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», яка передбачає, що ОСББ має право виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг виключно за умови прийняття рішення загальних зборів (однак, такого рішення загальних зборів у матеріалах справи немає).
На думку позивача, за договором постачання природного газу здійснюється постачання природного газу (товару), і не надаються житлово-комунальні послуги, а тому в даному випадку позивач не надавав, а відповідач не отримував житлово-комунальні послуги за спірним договором про постачання природного газу, оскільки зазначений договір регулює правовідносини між сторонами, в результаті яких позивач як постачальник поставляє споживачеві природний газ (тобто, товар) для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, з огляду на що підстави для застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та абз. 1 п. 1 Постанови №206 відсутні.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.01.2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду Харківської області від 05.01.2026 року у справі №922/3890/25. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Відзив має бути оформлено у відповідності до вимог ст.263 ГПК України, якою, зокрема, передбачено, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи з урахуванням положень ст.42 цього Кодексу Встановлено, що учасники справи мають право до 13.02.2026 року подати до апеляційного господарського суду клопотання, заяви та документи в обґрунтування своїх вимог і заперечень по справі. Попереджено сторони, що апеляційна скарга підлягає розгляду за правилами ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України без повідомлення учасників справи - за відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи з їх повідомленням (викликом). Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/3890/25.
Як встановлено судом, Об' єднання співвласників багатоквартирного будинку «Улюблений дворик» не має зареєстрованого електронного кабінету в ЄСІТС.
Тому вказана ухвала суду від 26.01.2026 року була направлена Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Улюблений дворик» за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (Україна, 61124, Харківська обл., місто Харків, провулок Вишневий, будинок 14).
Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункти 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України).
Здійснюючи аналіз статті 242 ГПК України, а також пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270, Верховний Суд у постанові від 22.10.2024 року у справі №910/18480/20 виснував, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДРПОУ прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (постанови Верховного Суду від 17.11.2021 року у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 року у справі №904/2584/19, від 13.01.2020 року у справі №910/22873/17).
Верховний Суд у постановах від 14.07.2021 року у справі №918/1478/14, від 03.08.2022 року у справі №909/595/21 зазначив про те, що розгляд справи є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час та місце судового засідання. Право бути належним чином повідомленим про дату та час слухання справи не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження.
Згідно із частиною першою статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №R067088901697, направленого на адресу відповідача, ухвала суду від 26.01.2026 року у справі №922/3890/25 була повернута без вручення адресату з довідкою Укрпошти: «закінчення встановленого терміну зберігання».
Колегія суддів враховує, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу сторони є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №800/547/17). День же невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження особи (сторони, учасника справи) вважається днем вручення цій особі ухвал суду. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.06.2022 року у справі №910/4430/21, від 19.09.2022 року у справі №916/939/15-г.
Суд зауважує, що обставини не отримання адресатом кореспонденції, яку суд направляв з додержанням вимог процесуального закону за належною адресою, знаходиться поза процесуальними межами впливу суду, і залежить в даному випадку лише від суб'єктивної поведінки цієї особи.
Суд також враховує, що відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень (рішень, судових наказів, постанов, вироків, ухвал), ухвалених судами загальної юрисдикції, та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень регулюються Законом України «Про доступ до судових рішень» статтями 2, 4 якого встановлено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 року сформульовано висновки про те, що негативні наслідки через неодержання підприємцем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на підприємця. Не може вважатися неотриманим чи отриманим несвоєчасно звернення відправника до одержувача, якщо одержувач власними діями чи бездіяльністю (наприклад, несвоєчасним зверненням до відділення поштового зв'язку, незабезпечення особи для отримання кореспонденції за своєю адресою тощо) призвів до затримки в одержанні кореспонденції. Протилежний підхід суперечив би принципам справедливості, добросовісності і розумності (стаття 3 ЦК України).
До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Таким чином, судом було вжито всіх можливих та достатніх заходів, спрямованих на повідомлення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Улюблений дворик» про розгляд апеляційної скарги у цій справі.
Проте, відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи на те, що явка сторін не визнавалася судом обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності учасників справи, щодо яких судом вжито всіх необхідних заходів щодо їх повідомлення про час та місце розгляду справи.
28.01.2026 року до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/3890/25.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши з урахуванням положень ч. 1 ст. 269 ГПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
06.12.2024 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Улюблений дворик», в особі Голови правління Лісової Євгенії Василівни, яка діє на підставі Статуту, енергетичний ідентифікаційний код (ЕІС) № 56XQ00012DR5A00J, надало письмову згоду на приєднання до договору постачання природного газу з ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі - договір) та з дати, зазначеної в письмовій Згоді на приєднання до договору постачання природного газу ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», надісланої на електронну адресу (пошту) ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1, є таким, що приєднався в цілому до договору та прийняв на себе всі права та обов'язки споживача, визначені договором (надалі - заява).
Згідно вказаної заяви, споживач - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Улюблений дворик» заплановано обсяг (об'єм) природного газу для споживання у період з грудня 2024 року по 30 квітня 2025 року (включно), в кількості 11,6 тис.куб.метрів (одинадцять тисяч шістсот куб. метрів), в тому числі по місяцях (далі також - розрахункові періоди), обсяг І: грудень 2024 - 2,0; січень 2025 - 3,7; лютий 2025 - 3,1; березень 2025 - 2,3; квітень 2025 - 0,5; всього 11,6.
Заява на приєднання до договору підписана в електронному вигляді у сервісі «Вчасно» шляхом накладання електронного підпису Голови правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Улюблений дворик» Лісової Євгенії Василівни.
17.12.2024 року начальником відділу документального оформлення Департаменту супроводу договорів постачання природного газу ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» повідомлено, що між ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (постачальник) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Улюблений дворик» (споживач) укладено договір постачання природного газу від 17.12.2024 року №8758-ОСББ(24)-19 шляхом приєднання споживача до умов договору, розміщеного за посиланням: https://naftogaztrading.com.ua/gaz-dlyaosbb/, з урахуванням умов та інформації, зазначених споживачем в заяві приєднання до договору постачання природного газу від 06.12.2024 року. У вказаній згоді на приєднання до договору постачання природного газу зазначено, що датою набрання (набуття) чинності договору є 17.12.2024 року, дана згода є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується поставити споживачеві, який є виробником теплової - енергії в розумінні підпункту 1 пункту 4 Положення (об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку або житлово-будівельним (житловим, обслуговуючим) кооперативом або управителем багатоквартирних будинків), природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Пунктом 1.2. договору визначено, що споживач підтверджує та гарантує, що на момент укладення цього договору у споживача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між споживачем та Оператором газорозподільної системи (надалі - Оператор ГРМ) та присвоєний Оператором ГРМ персональний ЕІС-код та/або укладений договір транспортування природного газу між споживачем та Оператором газотранспортної системи (надалі - Оператор ГТС) та присвоєний Оператором ГТС персональний ЕІС-код (якщо об'єкти споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної мережі).
Згідно з п. 2.1 договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з місяця, в якому договір набрав чинності відповідно до пункту 13.1 договору, по 30 квітня 2025 року (включно), в кількості та відповідно до розрахункових періодів та розподілу, що зазначені споживачем у заяві, яка є невід'ємною частиною даного договору (за умови акцепту постачальником заяви в порядку, передбаченому пунктом 1.6 договору). Постачання природного газу відповідно до даного пункту договору та реєстрація споживача в реєстрі постачальника на інформаційній платформі Оператора ГТС здійснюється до 30.04.2025 року, відповідно до пункту 3.3 цього договору.
Пунктом 3.1 договору визначено, що постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача в момент передачі природного газу. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Відповідно до п. 4.1 договору сторони погодили, що ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином:
4.1.1. Ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1 цього договору як обсяг І (фіксований) за 1000 куб.м газу без ПДВ - 6183,33 грн, крім того ПДВ за ставкою 20%, всього з ПДВ - 7420,00 грн; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20% - 27,315 грн, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб.м.
Всього ціна газу для обсягу І (фіксований) за 1000 куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 7583,89 грн.
Пунктом 5.1. сторони погодили, що споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку:
- 70 відсотків вартості фактично переданого відповідно до акту приймання передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;
- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання - передачі природний газ - до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 відсотків грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
У пункті 7.1 договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.
У разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні втрати та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 7.2 договору).
Пунктом 13.1 договору сторони погодили, що даний договір набуває чинності з дати, зазначеної в письмовій згоді на приєднання до договору постачання природного газу постачальника, надісланої споживачу відповідно до пункту 1.6 договору, та діє до 30.04.2025 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Відповідно до п. 13.6. договору сторони, підтверджують, що визнають форми електронних документів, що будуть укладатись сторонами під час дії даного договору, з дотриманням вимог щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП)/удосконаленого електронного підпису (УЕП) та печатки (за наявності) засобами телекомунікаційного зв'язку, підписані з використанням спеціалізованих програмних рішень, зокрема, але не виключно, системи обміну електронними документами «М.Е.Doc».
Сторони домовилися, що електронні документи, якщо вони підписані з використанням КЕП/УЕП, мають повну юридичну силу, породжують права та обов'язки для сторін, можуть бути представлені до суду в якості належних доказів та визнаються рівнозначними документам, що складаються на паперовому носієві (п. 13.6.6. договору).
Матеріали справи містять акти приймання-передачі природного газу з грудня 2024 року по квітень 2025 року на загальну суму 82531,09 грн:
- від 31.12.2024 року за грудень 2024 року на суму 4782,02 грн;
- від 31.01.2025 року за січень 2025 року на суму 30904,94 грн;
- від 28.02.2025 року за лютий 2025 року на суму 30000,08 грн;
- від 31.03.2025 року за березень 2025 року на суму 16843,57 грн;
- від 30.04.2025 року за квітень 2025 року на суму 0,48 грн.
Вказані акти приймання-передачі природного газу за період з грудня 2024 року по квітень 2025 року підписані сторонами в електронному вигляді у сервісі «Вчасно» шляхом накладання електронних підписів: голови правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Улюблений дворик» Лісової Євгенії Василівни та уповноваженої ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» особи Литвишко Анни Миколаївни.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем сплачено за поставлений у період з грудня 2024 року по квітень 2025 року природний газ платіжними інструкціями: №669_00000/85f/58d2-5df9-492a-8d96-782e54d9d8f9 dsl 20.01.2025 на суму 4782,02 грн; №3674_00000/9сb5569e-4f1c-4b9b-8cf9-979ddcb40438 від 27.02.2025 на суму 15000,00 грн; №677_00000/826а04а6-beab від 20.03.2025 на суму 10000,00 грн; №690_00000/5f30f4ca-5601-4a21-b317-0f8e7038c9b0 від 08.08.2025 на суму 10000,00 грн; №695_00000/710f8bf1-f325-46cb-8db3-941444cc4b87 від 12.09.2025 на суму 15000,00 грн; №701_00000/e901c6b1-bf35-4374-866d-f991d4aecdf2 від 26.09.2025 на суму 10000,00 грн; №705_00000/dbded402-4cf0-497f-91f9-5c5a9ff7e0fd від 10.10.2025 на суму 17749,07 грн.
За твердженням позивача, відповідачем порушено строки оплати у січні 2025 року, лютому 2025 року та березні 2025 року, що стало підставою для звернення із позовом про стягнення пені у розмірі 6652,27 грн; трьох процентів річних у розмірі 643,76 грн та інфляційних втрат у розмірі 795,48 грн.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції встановив, що об'єднання співвласників багатоквартирного будинку є колективним споживачем, тобто, юридичною особою, що об'єднує споживачів власників жилих та нежилих приміщень у будинку, а отже, відповідач є споживачем комунальної послуги.
Суд першої інстанції дійшов до висновку, що встановлена Кабінетом Міністрів України заборона нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги, поширюється на об'єднання співвласників багатоквартирного будинку як юридичну особу, що створена та діє виключно в інтересах фізичних осіб - власників квартир та приміщень у житловому будинку.
Місцевим господарським судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування відповідачу до стягнення пеню, 3% річних та інфляційних втрат за період дії воєнного стану, що не узгоджується з положеннями названих нормативно-правових актів.
Суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскільки предметом позову є стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Улюблений дворик» пені у розмірі 6652,27 грн, 3% річних 643,76 грн та інфляційних втрат у розмірі 795,48 грн, що нараховані позивачем по кожному акту окремо, проте період нарахування розпочинається з 18.03.2025 року закінчується 09.10.2025 року, заявлені позивачем вимоги є безпідставними.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, апеляційний господарський суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Згідно зі статтею 509 вказаного Кодексу зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною 2 статті 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 вказаного Кодексу).
За змістом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
За змістом частини 1 статті 12 Закону України «Про постачання природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов'язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
У статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Відповідно до пунктів 27, 31, 37 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» постачальник природного газу (далі - постачальник) - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу; природний газ, нафтовий (попутний) газ, газ (метан) вугільних родовищ та газ сланцевих товщ, газ колекторів щільних порід, газ центрально-басейнового типу (далі - природний газ) - суміш вуглеводнів та невуглеводневих компонентів, що перебуває у газоподібному стані за стандартних умов (тиск - 760 міліметрів ртутного стовпа і температура - 20 градусів за Цельсієм) і є товарною продукцією; споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.
Згідно з частинами 2-3 статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Правовідносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС), регулюються Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року №2496 (далі - Правила).
Відповідно до пункту 3 розділу І Правил постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.
Споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VII цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання. Постачальник має право оперативно контролювати обсяг споживання природного газу споживачем, використовуючи інформаційну платформу Оператора ГТС або інформацію споживача, а також шляхом самостійного контролю обсягів споживання природного газу на об'єкті споживача (п. 10 розділу ІІ Правил).
Відповідно до підпункту 19 пункту 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
24.12.2019 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову №3011 «Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ «Оператор ГТС України», на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України».
Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 року за №1378/27823 (далі - Кодекс ГТС).
Відповідно до пункту 1 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС з метою уніфікації та однозначної ідентифікації суб'єктів ринку природного газу та точок комерційного обліку, розміщених на об'єктах газової інфраструктури, та для забезпечення спрощення процедур зміни постачальників природного газу та електронного обміну даними між суб'єктами ринку природного газу, на національному рівні використовується система кодування, рекомендована Європейською мережею операторів газотранспортних систем (ENTSOG). Для кодування використовується ЕІС-код. На ринку природного газу використовуються ЕІС-коди, що присвоєні відповідно до регламенту EIC-схеми для кодування та ідентифікації в енергетиці. Кожному суб'єкту ринку природного газу та/або точці комерційного обліку може бути присвоєно лише один ЕІС-код.
Згідно з пунктом 4 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС оператор газорозподільної системи присвоює EIC-коди всім споживачам, що приєднані до газорозподільної системи відповідного оператора та відповідних ЕІС-кодів їх точок комерційного обліку (за необхідності).
У пункті 1 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС передбачено, що для забезпечення електронної взаємодії та документообігу між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для організації замовлення та супроводження послуг транспортування природного газу в умовах добового балансування газотранспортної системи, а також між суб'єктами ринку природного газу та операторами торгових платформ оператор газотранспортної системи зобов'язаний створити та підтримувати функціонування інформаційної платформи.
Інформаційна платформа має бути доступною всім суб'єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов'язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом. Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (п. 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Разом з тим, пунктом 2.3. договору передбачено, що підписанням договору споживач дає згоду постачальнику на включення його до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС.
Так, предметом позову у справі є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» про стягнення 6652,27 грн пені, 643,76 грн трьох процентів річних, 795,48 грн інфляційних втрат у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору постачання природного газу №8758-ОСББ(24)-19 від 17.12.2024 року щодо повної та своєчасної оплати поставленого природного газу.
Факт укладання договору постачання природного газу №8758-ОСББ(24)-19 від 17.12.2024 року між сторонами спору підтверджується матеріалами справи та документально не спростовується сторонами.
Враховуючи встановлену ст. 204 Цивільного кодексу України та неспростовану в межах цієї справи в порядку ст. 215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору про постачання природного газу, апеляційний господарський суд вважає його належною у розумінні ст. 11, 509 Цивільного кодексу України підставою для виникнення та існування обумовлених такими правовідносинами кореспондуючих прав і обов'язків сторін.
Фактичне виконання позивачем зобов'язання щодо поставки відповідачу природного газу з грудня 2024 року по квітень 2025 року на загальну суму 82531,09 грн та його споживання відповідачем підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання - передачі природного газу від 31.12.2024 за грудень 2024 року на суму 4782,02 грн; від 31.01.2025 за січень 2025 року на суму 30904,94 грн; від 28.02.2025 за лютий 2025 року на суму 30000,08 грн; від 31.03.2025 за березень 2025 року на суму 16843,57 грн; від 30.04.2025 за квітень 2025 року на суму 0,48 грн.
Як вбачається з позовної заяви, враховуючи наявність прострочення проведення оплати з боку відповідача позивачем нараховано та заявлено до стягнення з ОСББ пеню у розмірі 6652,27 грн; три проценти річних 643,76 грн та інфляційні втрати у розмірі 795,48 грн, що нараховані по кожному акту приймання - передачі та даті фактичної сплати окремо, з урахуванням проведення фактичної оплати.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що до спірних правовідносин застосовуються положення Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», що виключає нарахування пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, з огляду на таке.
Частиною першою статті 385 ЦК України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання співвласників багатоквартирного будинку це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Статтями 4 та 6 вказаного Закону передбачено, що об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об'єднання може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках).
Управління багатоквартирним будинком здійснює об'єднання через свої органи управління (частина перша статті 12 вказаного Закону).
Відповідно до статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати на управління багатоквартирним будинком включають, зокрема, витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна.
Відповідно до частини сьомої статті 22 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що об'єднання оплачує холодну та гарячу воду, теплову та електричну енергію, природний газ, комунальні послуги за цінами (тарифами), встановленими для населення, крім частини таких послуг, що оплачуються власниками нежитлових приміщень.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач згідно з нормами чинного законодавства є юридичною особою, яка утворена шляхом об'єднання співвласників багатоквартирних будинків, з метою сприяння в отриманні співвласниками багатоквартирного будинку, зокрема, комунальних послуг, які включають в себе і постачання та розподіл природного газу (теплової енергії).
Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд у постановах від 03.04.2025 року у справі №916/1530/24 від 22.05.2025 року у справі №916/1535/24, від 27.05.2025 року у справі №916/1533/24, від 01.07.2025 року у справі №916/3703/24 зазначив, що Закон України «Про ринок природного газу» не містить визначення таких понять як «колективний споживач», «колективний побутовий споживач» тощо.
Так, статтею 1 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що побутовий споживач - фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність (пункт 23); захищені споживачі - побутові споживачі, приєднані до газорозподільної системи, підприємства, установи, організації, що здійснюють надання важливих суспільних послуг та приєднані до газотранспортної або газорозподільної системи, а також виробники теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об'єктів, не пристосованих до зміни палива та приєднаних до газотранспортної або газорозподільної системи (пункт 10).
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору (пункт 2); житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (пункт 5).
Пунктом 9 частини першої статті 1 названого Закону передбачено, що колективний споживач - це юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.
За змістом статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Відповідно до пункту 5 абзацу 11 Правил постачання побутовий споживач - фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх житлових приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність.
Верховний Суд у постановах від 03.04.2025 року у справі №916/1530/24, від 22.05.2025 року у справі №916/1535/24, від 27.05.2025 року у справі №916/1533/24, від 01.07.2025 року у справі №916/3703/24 зазначив, що в цьому випадку під категорію «побутові споживачі» підпадають як окремі фізичні особи, об'єднання фізичних осіб, так і управителі багатоквартирного будинку, головною метою яких у розумінні Закону України «Про ринок природного газу» є придбавання природного газу з метою використання для власних побутових потреб, зокрема для опалення своїх квартир (будинків), що не включає професійну та комерційну діяльність.
Відсутність у матеріалах справи протоколу загальних зборів ОСББ не свідчить про іншу мету його створення, адже відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Об' єднання співвласників багатоквартирного будинку «Улюблений дворик» (код ЄДРПОУ 38495190), організаційно-правова форма - об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вид діяльності - 81.10. комплексне обслуговування об'єктів (основний).
Окремо колегія суддів звертає увагу на умову п.1.1. укладеного договору, відповідно до якої споживач є виробником теплової енергії в розумінні підпункту 1 пункту 4 Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 року №222 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2022 року №489).
Так, відповідно до підпункту 1 пункту 4 Положення зазначається, що це Положення покладає такі спеціальні обов'язки на ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» - щодо забезпечення реалізації природного газу за договорами з постачальниками природного газу побутовим споживачам на умовах, передбачених пунктом 5 цього Положення.
Отже, позивачем самостійно визнається, що відповідач є колективним побутовим споживачем.
З огляду на встановлені обставини у цій справі та правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів зазначає, що товариство як юридична особа, що діє в інтересах фізичних осіб - побутових споживачів у розумінні Закону України «Про ринок природного газу», споживаючи природний газ для вироблення теплової енергії виключно для забезпечення потреб таких осіб, є колективним побутовим споживачем. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 03.04.2025 року у справі №916/1530/24, від 22.05.2025 року у справі №916/1535/24, від 27.05.2025 року у справі №916/1533/24, від 01.07.2025 року у справі №916/3703/24 у подібних правовідносинах.
Доводи позивача про те, що відповідач отримував природній газ як установа, яка виробляє та постачає теплову енергію, не змінює статусу ОСББ як колективного побутового споживача.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15.05.2015 року №285).
Відповідно до Наказу Міністерства розвитку громад та територій «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» від 28.02.2025 року №376 Харківська міська територіальна громада з 15.09.2022 року віднесена до території можливих бойових дій.
Колегія суддів звертає увагу, що положення постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 року №206 прямо не забороняють нарахування ОСББ, які є юридичними особами, неустойки, 3% річних та інфляційних втрат.
Проте колегія суддів зауважує, що ОСББ є неприбутковою організацією, створеною мешканцями будинку (населенням) для забезпечення таких мешканців комунальними послугами та оплата таких комунальних платежів здійснюється за рахунок мешканців та за тарифами для населення. У цьому випадку відповідач, задовольняючи потреби побутових споживачів самостійно шляхом самозабезпечення, і у відносинах з постачальником фактично виступає колективним побутовим споживачем природного газу для потреб та в інтересах співвласників багатоквартирного будинку.
Водночас апеляційний господарський суд враховує і те, що правова природа відносин «постачальник - колективний споживач - кінцевий споживач (фізична особа)» є ідентичною незалежно від виду комунальної послуги. З такої позиції виходив Верховний Суд й у постанові від 22.07.2025 року у справі №904/3697/24.
Колегія суддів враховує висновки Верховного Суду відповідно до положень частини 4 статті 236 ГПК України (постанова від 27.05.2025 року у справі №916/2778/24, від 06.08.2025 року у cправі№910/9749/24), оскільки правовідносини у справах є подібними (в обох справах ОСББ виробляє теплову енергію для забезпечення потреб співвласників будинку).
Відтак, з огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано застосував до спірних правовідносин постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 року №206.
Доводи апеляційної скарги зазначеного висновку суду не спростовують та не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм права.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі викладеного, враховуючи, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 05.01.2026 року у справі №922/3890/25 - без змін.
З урахуванням приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 05.01.2026 року у справі №922/3890/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.С. Хачатрян
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.В. Россолов