18.03.2026 Справа № 914/3604/25
місто Львів
Західний апеляційний господарський суд у складі
головуючий суддя:Рим Т. Я.,
судді:Манюк П. Т., Прядко О. В.,
за участю секретаря судових засідань Кушти А. М.
розглянув у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу:ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 або Апелянт),
на ухвалу:Господарського суду Львівської області від 20.01.2026, постановлену під головуванням судді Бургарт Т. І.,
у справі
за позовом:ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2 або Позивач),
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Укрбуд" (надалі - ТОВ "Холдингова компанія "Укрбуд" або Позивач),
третя особа 1:Товариство з обмеженою відповідальністю "Рентекс 10Б" (надалі - ТОВ "Рентекс 10Б" або Третя особа-1),
третя особа 2:ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , апелянт або Третя особа-2),
про:стягнення вартості частки у статутному капіталі у розмірі 1'390'000,00 гривень.
У судовому засіданні взяли участь представники:
позивача:не з'явився,
відповідача:ОСОБА_3 ,
третьої особи-1: третьої особи-2:не з'явився, не з'явився.
I. ПРОЦЕДУРИ
1. Позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Відповідача про стягнення вартості частки у статутному капіталі у розмірі 1'390'000,00 гривень.
2. Ухвалою від 28.11.2025 суд відкрив провадження у справі та залучив до участі в ній ТОВ "Рентекс 10Б" та ОСОБА_1 третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
3. ОСОБА_1 подав заяву, іменовану зустрічною позовною (надалі - Заява), у якій просив стягнути з ТОВ "Холдингова компанія "Укрбуд" половину ринкової вартості частки, належної ОСОБА_2 у зв'язку з її виходом з учасників товариства. Вимоги обґрунтовано тим, що зазначена частка є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, у зв'язку з чим він вважає, що має право на отримання відповідної її частини.
4. Ухвалою від 20.01.2025 місцевий суд Заяву і додані до неї документи повернув. Ухвалу мотивував тим, що Заява оформлена як зустрічний позов, тоді як відповідно до пункту 3 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України право на подання зустрічного позову належить винятково відповідачу.
5. Суд першої інстанції виходив з того, що заявлені вимоги не є взаємопов'язаними з первісним позовом у розумінні статті 180 Господарського процесуального кодексу України, оскільки випливають з правовідносин спільної сумісної власності подружжя та спрямовані на захист цивільних прав співвласника, тоді як первісний позов має корпоративний характер і стосується виконання товариством обов'язку виплати вартості частки учаснику при його виході.
6. Додатково суд зазначив, що у прохальній частині поданої заяви не визначено, на чию користь має бути здійснене стягнення, що унеможливлює встановлення предмета та способу судового захисту.
7. З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов висновку, що Заяву подано з порушенням вимог частин 1 та 2 статті 180 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим на підставі частини 6 цієї статті її належить повернути.
8. Не погодившись із указаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу до Західного апеляційного господарського суду.
9. Ухвалою від 04.02.2026 Західний апеляційний господарський суд у складі головуючого судді Рима Т. Я., суддів Прядко О. В. та Матущака О. І. відкрив апеляційне провадження у справі в письмовому провадженні, встановив учасникам справи строк у 15 календарних днів для подання відзивів.
10. Учасники справи отримали ухвалу про відкриття апеляційного провадження у справі 04.02.2026 (ідентифікатор поштового відправлення ) (том 2, а. с. 35-38).
11. Ухвалою від 04.03.2026 апеляційний суд призначив розгляд справи на 18.03.2026.
12. У зв'язку з перебуванням на навчання судді Матущака О. І. Західним апеляційним господарським судом проведено автоматизовану заміну складу суду для розгляду апеляційної скарги, за результатами якого його замінено суддею Манюком П. Т.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Позиція апелянта
13. Заява за своїм змістом є позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, оскільки вимоги спрямовані на стягнення частини вартості тієї ж частки у статутному капіталі ТОВ "Холдингова компанія "Укрбуд", яка є предметом первісного позову та належить до спільної сумісної власності подружжя.
14. Подання Заяви здійснювалося через підсистему "Електронний суд", функціонал якої не передбачає окремої процесуальної форми для подання позову третьою особою із самостійними вимогами щодо предмета спору. За відсутності технічної можливості вибору іншого типу звернення було використано наявну у системі форму зустрічного позову.
15. У заголовку Заяви помилково зазначено посилання на статтю 46 Господарського процесуального кодексу України. Водночас з мотивувальної частини заяви прямо вбачається, що звернення до суду здійснювалося на підставі 49 Господарського процесуального кодексу України
16. Формальне найменування Заяви та помилкове посилання на норму процесуального закону не змінюють правової природи заявлених вимог.
17. Виявлені судом першої інстанції недоліки, у тому числі неточності у формулюванні прохальної частини та процесуальній формі звернення, підлягали усуненню, а тому суд був зобов'язаний залишити заяву без руху в порядку статті 174 Господарського процесуального кодексу України.
18. Суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про відсутність взаємопов'язаності вимог, тоді як заявлені вимоги виникають з одного правовідношення та стосуються одного об'єкта права.
19. Отже, висновки суду першої інстанції, викладені в ухвалі від 20.01.2026, є такими, що ґрунтуються на неправильному застосуванні норм процесуального права, що є підставою для її скасування.
20. Позивач на підтвердження своєї позиції посилається на постанову Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 909/52/19, відповідно до якої корпоративні права у товаристві виникають лише у того з подружжя, хто є учасником юридичної особи. Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2024 у справі № 760/20948/16-ц роз'яснила: у разі внесення спільного майна до статутного капіталу інший із подружжя має право на судовий захист шляхом стягнення грошової компенсації частини вартості такого внеску.
21. Твердження Позивача про його вихід з товариства до поділу спільного майна подружжя є безпідставним, оскільки жодного поділу спільного майна між сторонами не відбувалося.
22. Апелянт просить при розгляді апеляційної скарги врахувати правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 19.03.2025 у справі № 912/930/24, якою роз'яснено порядок та умови вступу у справу третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Відзив ОСОБА_2 .
23. Поданий ОСОБА_1 документ був оформлений саме як зустрічний позов.
24. У підсистемі "Електронний суд" наявні форми документів "Заява" та "Позовна заява", які ОСОБА_1 не використав, і водночас ніщо не перешкоджало йому самостійно зазначити у тексті, що подається саме позов третьої особи.
25. ОСОБА_1 має статус у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Відповідно він не має права на подання зустрічного позову, адже таке належить виключно відповідачу і лише у визначений строк.
26. Заявлені вимоги не є пов'язаними з первісним позовом. Останній виник із корпоративних правовідносин і стосується обов'язку товариства виплатити колишньому учаснику вартість частки. Вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані режимом спільної сумісної власності подружжя та спрямовані на захист його цивільних прав. Набуття частки дружиною не породжує у нього корпоративних прав і не надає права звернення до господарського суду.
27. Отже, такі вимоги не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, а тому суд першої інстанції правомірно повернув її.
Відзив інших учасників справи
28. Інші учасники справи не подали відзиву на апеляційну скаргу.
29. Представник Відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.
III. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
30. Господарський процесуальний кодекс України передбачає можливість захисту прав та законних інтересів осіб у межах відкритого провадження у справі шляхом подання зустрічного позову або позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
31. Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 46 та статті 180 Господарського процесуального кодексу України зустрічний позов є процесуальним засобом реалізації прав відповідача та приймається до спільного розгляду з первісним позовом у разі, якщо обидва позови є взаємопов'язаними і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може повністю або частково виключити задоволення первісного позову.
32. Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, має право вступити у справу шляхом подання позову до однієї або кількох сторін. Такий позов подається до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, користуються процесуальними правами та несуть процесуальні обов'язки позивача.
33. Отже, відмінність між зустрічним позовом та позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, визначається суб'єктом звернення до суду, процесуальною метою та характером взаємозв'язку з первісним позовом.
34. Зустрічний позов є формою реалізації процесуальних прав відповідача, подається до позивача за первісним позовом і допускається за умови, що він є взаємопов'язаним із первісним позовом або спрямований на досягнення такого результату розгляду справи, за якого первісні позовні вимоги не підлягатимуть задоволенню повністю або частково.
35. Натомість позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, подається особою, яка не є стороною у справі, та спрямований на захист її власного самостійного права чи інтересу щодо предмета спору і може бути заявлений до однієї або кількох сторін у справі.
36. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові № 916/3245/17 від 13.03.2019, на відміну від зустрічного позову, який повинен бути лише взаємопов'язаним з первісним, позовна заява третьої особи відповідно до приписів частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України обов'язково має містити самостійні вимоги саме щодо предмета спору у справі. Вимога, спрямована на те, що знаходиться поза цим предметом, чи спрямована до третіх осіб, не може бути розглянута судом як вимога третьої особи в розумінні наведеної вище статті. Водночас така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові.
37. Таким чином, позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору має на меті довести відсутність права сторони (повністю або частково) на предмет спору.
38. Позовні вимоги у цій справі заявлені ОСОБА_2 до ТОВ "Холдингова компанія "Укрбуд" про стягнення вартості належної їй частки у статутному капіталі товариства у зв'язку з виходом зі складу його учасників 18.06.2024 відповідно до статті 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
39. Водночас у Заяві ОСОБА_1 звернувся з вимогою до того самого Відповідача про стягнення половини ринкової вартості цієї ж частки, посилаючись на те, що вона була сформована за рахунок спільного сумісного майна подружжя і, відповідно, він є її співвласником.
40. За таких обставин заявлені вимоги спрямовані на захист самостійного майнового права третьої особи щодо того самого предмета спору - вартості частки у статутному капіталі товариства, у зв'язку з чим вони не мають характеру зустрічних, а за своєю правовою природою відповідають позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
41. При цьому звернення з такими вимогами саме до ТОВ "Холдингова компанія "Укрбуд", а не до Позивача, додатково свідчить, що такі вимоги не є зустрічними.
42. Проте суд першої інстанції, вирішуючи питання про прийняття Заяви, кваліфікував її як зустрічний позов винятково з огляду на формальне найменування, використане заявником, не надавши оцінки наведеному в ній нормативному й фактичному обґрунтуванню, зокрема посиланню на статтю 49 Господарського процесуального кодексу України.
43. Такий підхід суперечить усталеній практиці Верховного Суду, який неодноразово зазначав, що необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
44. Суд погоджується з висновками місцевого суду в тій частині, що позов ОСОБА_1 містить недоліки (наприклад, незазначення в прохальній частині позову на чию користь належить стягнути кошти). Водночас такі недоліки не є підставою для повернення заяви, оскільки можуть бути усунуті в порядку, передбаченому статтею 174 Господарського процесуального кодексу України. За таких обставин місцевий суд повинен був залишити заяву без руху, вказати на виявлені недоліки (в тому числі і стосовно невідповідності назви заяви її фактичному змісту) та надати строк для його усунення.
45. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права.
46. Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
47. З огляду на підтвердження доводів Апелянта, ухвала Господарського суду Львівської області від 20.01.2026 підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття до розгляду заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
IV. СУДОВІ ВИТРАТИ
Розподіл витрат на оплату судового збору
48. Відповідно до приписів частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі підлягають розподілу під час вирішення спору по суті, а оскільки за результатами розгляду апеляційної скарги спір у даній справі не вирішено, розподіл судових витрат за результатами розгляду апеляційної скарги є передчасним.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 73, 74, 76, 77, 78, 79, 91, 114, 238, Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 20.01.2026 у справі № 914/3604/25 скасувати.
3. Справу № 914/3604/25 направити Господарському суду Львівської області для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції в порядку та строки, визначені статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України. Касаційну скаргу подають безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено та підписано 23.03.2026.
Головуючий суддя Т. Я. Рим
Судді П. Т. Манюк
О. В. Прядко