Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-сс/4809/163/26 Головуючий у суді І-ї інстанції >
Справа № 404/10237/25 Доповідач в колегії апеляційного суду
ОСОБА_1
18.03.2026 року. Кропивницький апеляційний суд колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7 ,
підозрюваного - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Фортечного районного суду м. Кропивницького від 25 лютого 2026 року, якою задоволено клопотання прокурора та стосовно,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Олександрія, Кіровоградської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , поранення, контузії, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, має захворювання зору, протрузію, інвалідність 3 групи, не придатний до військової служби, до кримінальної відповідальності притягується вперше,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на тридцять два дні, тобто до 13 год. 45 хв., 01 квітня 2026 року, в межах продовженого строку досудового розслідування.
Зменшено ОСОБА_8 визначений ухвалою слідчого судді Фортечного районного суду м. Кропивницького від 03.10.2025 року розмір застави з 330 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в грошовому еквіваленті становить 999 240 гривень до 210 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 698 880 гривень
Прокурор ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді з клопотанням в межах кримінального провадження №42025122010000146, про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_8 .
За наслідками розгляду вказаного клопотання, ухвалою Фортечного районного суду м. Кропивницького від 25 лютого 2026 року підозрюваному ОСОБА_8 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на тридцять два дні, тобто до 13 год. 45 хв., 01 квітня 2026 року, - в межах продовженого строку досудового розслідування, а також зменшено заставу до 210 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 698 880 гривень.
Обґрунтовуючи своє рішення, слідчий суддя виходив з того, що додані до клопотання докази містять достатні дані про наявність обґрунтованої підозри по відношенню до ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 332 КК України. Водночас даних про зменшення ризиків, передбачених у пунктах 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України під час розгляду клопотання не встановлено. Обставини, зазначені у клопотанні, виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою. Відсутні передумови для застосування підозрюваному менш суворого виду запобіжного заходу.
Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_7 в апеляційній скарзі, просить ухвалу слідчого судді змінити, обравши відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , запобіжний захід у вигляді не цілодобового домашнього арешту в певний період доби (з 22:00 до 06:00 год.) за адресою проживання останнього АДРЕСА_1 .
У разі відмови у зміні запобіжного заходу на інший, не пов'язаний з триманням під вартою визначити можливість внесення підозрюваним мінімальної суми застави, якої відповідно до його матеріального становища буде достатньо для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_8 , обов'язків передбачених КПК України.
Відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 .
В обґрунтування своїх вимог захисник зазначає, що підозрюваний ОСОБА_8 має постійне місце проживання згідно наданої суду характеристики №286, завіреної печаткою квартального комітету від 25.10.2025р. в якій зазначено, що ОСОБА_8 зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 . За час проживання зарекомендував себе виключно з позитивної сторони, доглядає за бабусею Панкратьєвою, займається приватними перевезеннями (долучено у суді).
Згідно пояснень від громадян ОСОБА_9 та ОСОБА_10 громадянин ОСОБА_8 постійно проживає в Олександрії, пішов на фронт добровольцем, доглядає пристарілу бабусю, таксує, є особою яку вони можуть охарактеризувати тільки з позитивної сторони.
Окрім цього, підозрюваний ОСОБА_8 з 2023 по 2025 перебував в лавах ЗСУ куди пішов добровольцем, приховавши під час проходження ВЛК свій стан здоров'я, так як є інвалідом дитинства по зору з 2012 року (долучено у суді).
В подальшому ОСОБА_8 саме з цих підстав був списаний у запас та демобілізувався, на відновленому ним автомобілі (свідоцтво про хворобу №996 С долучено у суді). Потребує постійного лікування з одночасним проходження МСЄК для визначення йому групи інвалідності (направлення долучено у суді).
Зазначені обставини характеризує особу ОСОБА_8 виключно з позитивної сторони, як особу яка добровольцем пішла в ЗСУ, для цього приховавши своє захворювання та перебував на фронті з 2023 по 2025 роки.
Під час проходження військової служби у зазначений проміжок часу (2023-2025) ОСОБА_8 неодноразово - безпосередньо перебував в зоні бойових дій, постійно ризикуючи своїм життям в інтересах захисту батьківщини, стримання та недопущення терористичної агресії з боку росії, протидіючи диктатури путіна, зокрема згідно довідки : ОСОБА_8 біля 10 разів перебував безпессередньо в зоні бойових дій на слідуючих напрямках - м. Купянськ, м. Часів Яр, с. Петро -Іванівна, н.п. Клинки, н.п. Коровинці, н.п. Шевченкове де неодноразово отримував поранення - контузії (довідка надана суду). Зокрема згідно довідки про обставини травми №2/1190 зафіксовано та маємо підтвердження про отримання ним мінно - вибухової травми в районі населеного пункту Часів Яру (довідка надана суду). Під час участі в бойових діях отримував та має нагороди, подяки, грамоти, які також були надані суду захисником.
В подальшому ОСОБА_8 був демобілізований за станом здоров'я та знятті з обліку, мешкав в місті Олександрія, займався приватними перевезеннями (таксував) на автомобілі, який був відновлений ним на фронті за особистий кошт.
Окрім цього, зі змісту наданих слідством матеріалів та обвинуваченого акту вбачається та є встановленим, що ОСОБА_8 не є організатором злочину, що до кола осіб причетних до вчинення злочину визначений останнім.
Його роль та фактична участь при вчиненні правопорушення є мінімальною, був залучений до участі вже під час виконання злочину у якості водія для перевезення трьох осіб. При цьому, як він пояснив у суді оплата ним була нарахована згідно тарифу на перевезення осіб службою таксі з урахуванням кількості осіб, відстані перевезення, та витрат пального для їх перевезення.
З планом злочину ознайомлений не був, що свідчить що він не був - не міг бути повноцінним учасником групи, був ними залучений до окремої дії на певній стадії вчинення правопорушення.
На підтвердження викладеного свідчить, необізнаність ОСОБА_8 про план злочину його істотні обставини, деталі.
Також йому не було відомо про суму коштів сплачених особами для переміщення їх за кордон, його частка ніким не визначалась і не сплачувалась йому, що свідчить що він не був членом злочинної групи в сенсі визначеному слідством.
Зазначене також суттєво знижує можливі ризики, та фактичну неможливість скоєння ним аналогічних злочинів, через його неусвідомленість про систему - структуру організації вчинення даної категорії злочинів.
Окрім цього, ОСОБА_8 свою участь та провину у вчиненому не заперечує та визнає, під час досудового слідства не намагається приховуватись, впливати на свідків, потерпілих чи інших осіб, знищувати докази, перешкоджати досудовому слідстві в проведенні слідчих та процесуальних дій, не відмовляється надавати покази.
Таким чином, на даний час є наявною та встановлена ціла сукупність стримуючих факторів, які забезпечать його подальшу належну процесуальну поведінку під час розслідування кримінального провадження, та дають підставу для обрання ОСОБА_8 іншого, альтернативного запобіжного заходу .
Заявлені прокурором ризики під час досудового слідства і в суді 1-ї інстанції є недоведеними - необґрунтованими, викладеними в контексті загального переліку ризиків виписаних в КПК України, без урахування, що кожен з них потребує окремого підтвердження безпосередньо у відношенні до особи ОСОБА_8 , тобто їх належного обґрунтування встановленими фактами та наявними обставинами.
На підставі викладеного, існування ризиків передбачених ст. 177 КПК України визначені слідством та судом в ухвалі від 24.12.2025р. визначено виключно гіпотетично на припущеннях слідства, як наслідок вищезазначена ухвала слідчого судді вочевидь є необґрунтованою та підлягає скасуванню.
Окрім цього слідчим суддею не досліджено та не прийнято до уваги, не надана належна оцінка даним прописаним в п.3 ч.1 ст. 178, що до стану здоров'я ОСОБА_8 - наявності інвалідності по зору з дитинства (довідка надана суду) та наявністю направленням його з місця несення служби на обстеження для встановлення групи інвалідності (направлення надано суду).
Окрім цього, ОСОБА_8 має бажання внести відповідну суму застави, але визначена судом попередня сума застави у 698 000 тис. грн., враховуючи його фінансове становище (до суми яка відповідала б його матеріальному становищу), позбавляє його можливості це зробити.
Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги захисника, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги сторони захисту, дослідивши матеріали судового провадження колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає до задоволення, з таких підстав.
Відповідно до ст. 5 ч. 1, ч. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Частиною 3 ст. 5 вказаної Конвенції передбачено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.
За приписами ст. 29 Конституції України та ст. 176, 177, 178 КПК України, право на свободу та особисту недоторканість є одним із найбільш значущих прав людини. Слід врахувати те, що обираючи запобіжний захід - тримання під вартою, обмежуються конституційні права і свободи особи, ще до визнання її винуватою у вчиненні злочину, а запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідно до ст. 183 КПК України є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, і застосовується лише тоді, коли є всі підстави вважати, що інші, менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків і його належної поведінки. Застосування запобіжного заходу з іншою метою не допускається.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Згідно положень ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вказані вимоги кримінального процесуального закону слідчим суддею при розгляді клопотання про продовження строку застосування щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дотримано.
Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України. Злочин по якому пред'явлено повідомлення про підозру ОСОБА_8 є тяжким, закінченим, умисним, корисливим. Посягає на суспільні відносини з охорони суверенітету України, цілісності й недоторканності її кордонів. У період дії воєнного стану актуальність та суспільна небезпека злочинного посягання, полягає у тому, що наслідком такої поведінки є підрив обороноздатності держави.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого злочину підтверджується доказами, зібраними під час досудового розслідування, а саме: витягами з ЄРДР, змістом протоколів допиту свідків, обшуків, пред'явлення до впізнання особи, протоколами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, огляду, ідентифікації вручення грошових коштів, огляду речей та документів.
Норми щодо повідомлення про підозру регулюються Главою 22 КПК України.
Письмове повідомлення про підозру в порядку, передбаченому ст. 276-278 КПК України, є початковим моментом притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Отже, на початковій стадії розслідування оцінка обґрунтованості підозри не повинна пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
Так, оцінюючи в сукупності обставини провадження та враховуючи достатню наявність доказів про вчинення інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, колегія суддів вважає, що наявна обґрунтованість підозри ОСОБА_8 в контексті її розуміння ЄСПЛ.
Апеляційний суд звертає увагу, що слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті. Зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою Кримінального закону ця особа підлягає відповідальності, оскільки належна оцінка представлених у справі доказів буде здійснена в межах судового провадження.
03.10.2025 року на підставі ухвали слідчого судді Фортечного районного суду м. Кропивницького, ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 29.11.2025 року.
25.11.2025 року, керівник Кропивницької окружної прокуратури ОСОБА_11 виніс постанову, якою продовжив строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні до трьох місяців, тобто до 01.01.2026 року.
28.11.2025 року на підставі ухвали слідчого судді Фортечного районного суду м. Кропивницького, ОСОБА_8 продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання його під вартою до 01 січня 2026 року.
24.12.2025 року підставі ухвали слідчого судді Фортечного районного суду м. Кропивницького строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42025122010000146 за ч.3 ст.332 України продовжено до шести місяців, тобто до 01.04.2026 року.
Згідно з ч.1 ст.177 КПК України слідчим суддею встановлено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам протиправної поведінки підозрюваного.
Наявність таких ризиків підтверджується тяжкістю кримінального правопорушення, у скоєнні якого підозрюється ОСОБА_8 , вагомістю наявних доказів вчинення ним кримінального правопорушення, тяжкістю покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим.
При продовженні строку тримання під вартою ОСОБА_8 слідчим суддею було встановлено, що надані стороною обвинувачення докази доводять обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідка та експерта у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Зазначені ризики мали місце під час застосування запобіжного заходу і на даний час не зменшились.
Колегія суддів зауважує, що ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченими зазначених дій.
Заявлені прокурором ризики є цілком ймовірними та чинний КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково, тобто поза всяким сумнівом здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні надалі, а тому доводи апеляційної скарги про необґрунтованість заявлених ризиків є такими, що не заслуговують на увагу.
Продовжуючи відносно підозрюваного ОСОБА_8 строк тримання під вартою, слідчий суддя достатньо врахував обставини, які враховуються при продовженні строку тримання під вартою, передбачені ст.178 КПК України, а саме те, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, санкція статті передбачає покарання позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, дані, що характеризують особу підозрюваного.
Вік та стан здоров'я підозрюваного дозволяє застосувати до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками слідчого судді щодо наявності підстав для продовження підозрюваному ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки наведені прокурором підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та мотивовані.
Крім того, слідчим суддею також досліджено доводи клопотання щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення, а саме ухвали слідчого судді, якою щодо підозрюваного ОСОБА_8 продовжено запобіжний захід - тримання під вартою та з урахуванням необхідності виконання ряду процесуальних дій, а також з урахуванням існуючих ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, обґрунтовано прийшов до висновку про наявність обставин, які виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою, оскільки ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою на даний час не змінилися, та не зменшилися.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з рішенням слідчого судді щодо необхідності задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою підозрюваного, оскільки таке продовження, на думку колегії суддів, відповідає охороні прав і інтересів суспільства, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою та не суперечить вимогам ч. 6 ст. 199 КПК України.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів уважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги захисника стосовно відсутності передбачених законом підстав для продовження строків тримання ОСОБА_8 під вартою, і такі відхиляє.
Твердження сторони захисту про недоведеність обставин, які виправдовують необхідність продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 та можливість застосування до останнього більш м'якого запобіжного заходу, а саме у вигляді домашнього арешту, є непереконливими.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з рішенням слідчого судді щодо необхідності задоволення клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою підозрюваного, оскільки прокурор в повному обсязі довів суду обставини, які виправдовують подальше обмеження права останнього на свободу. Таке обмеження не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Також апеляційний суд враховує, що у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007 - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінального провадження, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Ухвала слідчого судді відповідає вказаним вимогам.
З урахуванням конкретних обставин, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, що відповідає правовим позиціям, викладеним у п. 35 рішення ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції», порушень норм міжнародного права та кримінального процесуального закону, які б могли стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено.
Всупереч викладеним в апеляційній скарзі сторони захисту доводам, задовольняючи клопотання прокурора, слідчий суддя перевірив та надав належну оцінку тим обставинам з якими закон пов'язує порядок обрання та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Викладені в апеляційній скарзі доводи на захист підозрюваного, не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді, оскільки не спростовують висновки слідчого судді про те, що ОСОБА_8 може вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України. До того ж обставини, на які посилається в апеляційній скарзі захисник, зокрема, про наявність у підозрюваного міцних соціальних зв'язків та утриманців, стан здоров'я були відомі слідчому судді під час розгляду клопотання і такі враховані при прийнятті рішення про продовження підозрюваному строку дії запобіжного заходу та не спростовують по суті законне та обґрунтоване рішення слідчого судді.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів бере до уваги і те, що навіть якщо підозрюваний і не має на меті ухилятися від суду, впливати на свідків чи інших учасників кримінального правопорушення, вчиняти інші кримінальні правопорушення, або порушувати процесуальні обов'язки, однак, обставини, за яких вчинено кримінальне правопорушення, його тяжкість та інші наведені вище обставини, у тому числі й дані про особу підозрюваного, дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
За змістом ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Визначаючи щодо підозрюваного ОСОБА_8 розмір застави, слідчий суддя взяв до уваги обставини, встановлені ст. 177, 178 КПК України, вимоги ст. 182 цього Кодексу та позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Тому, з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, його ступеня суспільної небезпеки, а також особи підозрюваного ОСОБА_8 , слідчий суддя прийшов до висновку, що застава у 210 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків і такий розмір не буде завідомо непомірним для нього.
З вказаним висновком погоджується і колегія суддів. При цьому враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010, відповідно до якого розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
На переконання колегії суддів, визначений слідчим суддею підозрюваному розмір застави є таким, що співвідноситься з даними про особу підозрюваного, обставинами кримінального правопорушення, а тому відповідає вимогам кримінального процесуального закону, зазначеним у ч. 4, 5 ст. 182 КПК України, згідно яких розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Такий розмір застави, на думку колегії суддів, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права підозрюваної та підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного, колегія суддів не вбачає.
З огляду на викладене доводи апеляційної скарги захисника щодо визначення підозрюваному ОСОБА_8 застави у непомірному для нього розмірі задоволенню не підлягають.
Що стосується клопотання ОСОБА_8 про надання йому можливості проходження МСЕК, то вказане питання не є предметом апеляційного розгляду під час досудового розслідування.
Порушень норм кримінального процесуального закону, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів приходить до висновку, що рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими слідчим суддею, а тому апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 376 ч.2, 177, 183, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Фортечного районного суду м. Кропивницького від 25 лютого 2026 року, якою стосовно підозрюваного ОСОБА_8 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на тридцять два дні, в межах продовженого строку досудового розслідування - без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4