Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-сс/4809/162/26 Головуючий у суді І-ї інстанції >
Справа № 404/10237/25 Доповідач в колегії апеляційного суду
ОСОБА_1
18.03.2026 року. Кропивницький апеляційний суд колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Фортечного районного суду м. Кропивницького від 25 лютого 2026 року, якою задоволено клопотання прокурора та стосовно,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Коростень, Житомирської області, українця, громадянина України, с середньою спеціальною освітою, одруженого, сплачує аліменти, утримує трьох неповнолітніх дітей, працює сторожем «СНП», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до кримінальної відповідальності притягується вперше,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на тридцять два дні, тобто до 08 години 50 хвилин, 01 квітня 2026 року, - в межах продовженого строку досудового розслідування.
Зменшено ОСОБА_8 визначений ухвалою слідчого судді Фортечного районного суду м. Кропивницького від 03.10.2025 року розмір застави з 330 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в грошовому еквіваленті становить 999 240 гривень до 210 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 698 880 гривень
Прокурор ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді з клопотанням в межах кримінального провадження №42025122010000146, про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_8 .
За наслідками розгляду вказаного клопотання, ухвалою Фортечного районного суду м. Кропивницького від 25 лютого 2026 року підозрюваному ОСОБА_8 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на тридцять два дні, тобто до 08 год. 50 хв., 01 квітня 2026 року, - в межах продовженого строку досудового розслідування. Також зменшено ОСОБА_8 до 210 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 698 880 гривень.
Обґрунтовуючи своє рішення, слідчий суддя виходив з того, що додані до клопотання докази містять достатні дані про наявність обґрунтованої підозри по відношенню до ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 332 КК України. Водночас даних про зменшення ризиків, передбачених у пунктах 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України під час розгляду клопотання не встановлено. Обставини, зазначені у клопотанні, виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою. Відсутні передумови для застосування підозрюваному менш суворого виду запобіжного заходу.
Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_7 в апеляційній скарзі, просить вищевказану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволені клопотання прокурора та обрати ОСОБА_8 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою (домашній арешт в період часу з 21:00 год. по 06:00 год., особисте зобов'язання) та альтернатива - зменшення застави.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник зазначає, що сторона захисту не погоджується з мірою запобіжного заходу та продовження підзахисному ОСОБА_8 , як і сам підозрюваний. Жодних доказів стосовно вини підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, зазначеного у повідомлення про підозру, слідчими органами надано не було. Підозрюваний має місце реєстрації: АДРЕСА_2 та має постійне місце проживання: АДРЕСА_3 . Проживає разом з дружиною ОСОБА_9 та двома малолітніми дітьми: сином ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (який хворіє та потребує коштовного лікування) і та сином ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та має на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від першого шлюбу і сплачує аліменти. Доглядає за матір'ю ОСОБА_13 , похилого віку (69 років), яка є інвалідом 2-ї групи загального захворювання і яка потребує стороннього догляду, відповідно до Висновку ЛКК № 549 від 05.11.2025 р., яка додається. Працевлаштований та додатково працює у службі таксі і на підприємстві по обробці деревини та виготовлені пеллетів, щоб утримувати сім'ю та хвору матір.
Крім того, мати ОСОБА_13 та тесть ОСОБА_14 (батько дружини), які є власниками житла, в якому зареєстрований та проживає ОСОБА_8 , не заперечують, якщо у разі зміни запобіжного заходу на домашній арешт ОСОБА_8 , щоб останній перебував у належному їм житлу і на їхньому утриманні.
Захисник вважає, що наявність постійного місця проживання та родини говорить про міцність соціальних зв'язків та відсутність потреби переховуватись від слідства та суду. ОСОБА_13 готовий співпрацювати зі слідством та допомогти слідчим органам розібратися у зазначеній події та готовий нести справедливе покарання.
Таким чином захист вважає, що мети для продовження такої жорсткої міри запобіжного заходу, як тримання під вартою ОСОБА_8 об'єктивно немає.
Заслухавши доповідача, доводи захисника, який підтримав апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 5 ч. 1, ч. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Частиною 3 ст. 5 вказаної Конвенції передбачено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.
Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України - тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно із ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Розглядаючи клопотання слідчого, прокурора про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу, та умови, за яких таке продовження можливе.
Колегія суддів вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчим суддею дотримані, висновки суду про необхідність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 обґрунтовані та підтверджуються матеріалами справи.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України. Злочин по якому пред'явлено повідомлення про підозру ОСОБА_8 є тяжким, закінченим, умисним, корисливим. Посягає на суспільні відносини з охорони суверенітету України, цілісності й недоторканності її кордонів. У період дії воєнного стану актуальність та суспільна небезпека злочинного посягання, полягає у тому, що наслідком такої поведінки є підрив обороноздатності держави.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого злочину підтверджується доказами, зібраними під час досудового розслідування, а саме: витягами з ЄРДР, змістом протоколів допиту свідків, обшуків, пред'явлення до впізнання особи, протоколами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, огляду, ідентифікації вручення грошових коштів, огляду речей та документів.
Норми щодо повідомлення про підозру регулюються Главою 22 КПК України.
Письмове повідомлення про підозру в порядку, передбаченому ст. 276-278 КПК України, є початковим моментом притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Отже, на початковій стадії розслідування оцінка обґрунтованості підозри не повинна пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
Так, оцінюючи в сукупності обставини провадження та враховуючи достатню наявність доказів про вчинення інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, колегія суддів вважає, що наявна обґрунтованість підозри ОСОБА_8 в контексті її розуміння ЄСПЛ.
Апеляційний суд звертає увагу, що слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті. Зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою Кримінального закону ця особа підлягає відповідальності, оскільки належна оцінка представлених у справі доказів буде здійснена в межах судового провадження.
03.10.2025 року на підставі ухвали слідчого судді Фортечного районного суду м. Кропивницького, ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 29.11.2025 року.
25.11.2025 року, керівник Кропивницької окружної прокуратури виніс постанову, якою продовжив строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні до трьох місяців, тобто до 01.01.2026 року.
27.11.2025 року на підставі ухвали слідчого судді Фортечного районного суду м. Кропивницького, ОСОБА_8 продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання його під вартою до 01 січня 2026 року.
24.12.2025 року підставі ухвали слідчого судді Фортечного районного суду м. Кропивницького строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42025122010000146 за ч.3 ст.332 КК України продовжено до шести місяців, тобто до 01.04.2026 року.
Згідно з ч.1 ст.177 КПК України слідчим суддею встановлено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам протиправної поведінки підозрюваного.
Наявність таких ризиків підтверджується тяжкістю кримінального правопорушення, у скоєнні якого підозрюється ОСОБА_8 , вагомістю наявних доказів вчинення ним кримінального правопорушення, тяжкістю покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим.
При продовженні строку тримання під вартою ОСОБА_8 слідчим суддею було встановлено, що надані стороною обвинувачення докази доводять обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідка та експерта у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Зазначені ризики мали місце під час застосування запобіжного заходу і на даний час не зменшились.
Колегія суддів зауважує, що ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченими зазначених дій.
Заявлені прокурором ризики є цілком ймовірними та чинний КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково, тобто поза всяким сумнівом здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні надалі, а тому доводи апеляційної скарги про необґрунтованість заявлених ризиків є такими, що не заслуговують на увагу.
Продовжуючи відносно підозрюваного ОСОБА_8 строк тримання під вартою, слідчий суддя достатньо врахував обставини, які враховуються при продовженні строку тримання під вартою, передбачені ст.178 КПК України, а саме те, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, санкція статті передбачає покарання позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, дані, що характеризують особу підозрюваного ОСОБА_8 .
Вік та стан здоров'я підозрюваного дозволяє застосувати до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками слідчого судді щодо наявності підстав для продовження підозрюваному ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки наведені прокурором підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та мотивовані.
Твердження апеляційної скарги захисника, що слідчим суддею не враховано всі обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу відповідно до вимог ст. 178 КПК України є необґрунтованими.
Твердження апеляційної скарги захисника про недоведеність обставин, які виправдовують застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та можливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, є безпідставними з огляду на встановлені слідчим суддею обставини під час розгляду клопотання.
Вказуючи про доцільність застосування іншого запобіжного заходу, захисник фактично погоджується з наявністю ризиків, передбачених ч.1ст. 177 КПК України.
При цьому, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Посилання захисника на те, що підозрюваний має постійне місце проживання, має родину, сприяв органам досудового розслідування у встановлені обставин справи, в даному випадку є недостатнім для твердження про наявність в нього міцних соціальних зв'язків, які спростовують обґрунтовані у клопотанні прокурора об'єктивно існуючі у провадженні ризики та не можуть бути достатніми стримуючими факторами його належної процесуальної поведінки.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 на думку апеляційного суду, відповідає охороні прав і інтересів суспільства, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги захисника в частині зменшення розміру застави, оскільки, з огляду на фактичні обставини цього кримінального провадження, ступінь суспільної небезпеки інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, слідчий суддя прийняв законне та обґрунтоване рішення.
При зменшенні розміру попередньо визначеної застави слідчий суддя врахував обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан підозрюваного, інші дані про його особу та ризики, передбачені ст.177 КПК України, та обґрунтовано визначив підозрюваному заставу в межах, визначених законом.
Отже, колегія суддів вважає, що розмір застави, визначений слідчим суддею підозрюваному ОСОБА_8 , у даному випадку буде цілком достатнім для виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді ухвалити законне та вмотивоване рішення, колегією суддів не виявлено, а наведені в апеляційній скарзі доводи не є достатніми для скасування оскаржуваної ухвали.
Керуючись ст. 376 ч.2, 177, 183, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Фортечного районного суду м. Кропивницького від 25 лютого 2026 року, якою стосовно підозрюваного ОСОБА_8 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на тридцять два дні, тобто до 08 години 50 хвилин, 01 квітня 2026 року, в межах продовженого строку досудового розслідування - без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4