Справа № 727/3146/26
Провадження № 2-а/727/99/26
20 березня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого-судді: Одовічен Я.В.
за участю секретаря: Зінич О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Посилався на те, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , підполковника ОСОБА_2 №115 від 27.03.2025 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. 00 коп.
Суть правопорушення полягає в тому, що ОСОБА_1 , будучи військовозобов'язаним та перебуваючи на військовому обліку військовозобов'язаних у визначений законом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, не уточнив свої облікові дані через Центри надання адміністративних послуг або електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста або у територіальних органах комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження (з 18.05.2024 року по 16.07.2025 року), чим порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене у особливий період.
Із зазначеною постановою він не погоджується та вважає притягнення його до адміністративної відповідальності безпідставним, оскільки не порушив законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Вказував, що 11.03.2022 року був мобілізований до лав ЗСУ. Військову службу проходив до 16.10.2024 року та був звільнений у зв'язку із отриманням інвалідності під час участі у проведенні бойових дій, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_1 , виданого 10.03.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Вважає, що на нього не поширювався обов'язок, щодо оновлення своїх персональних даних у ТЦК та СП у період із 18.05.2024 року по 16.07.2024 року, оскільки являється військовослужбовцем, а не військовозобов'язаним.
В оскаржуваній постанові відсутні будь-які посилання на неможливість вжиття заходів відповідачем самостійно одержати відомості по справі шляхом електронної взаємодії із державними реєстрами, що згідно до примітки до ст.210 КУпАП визначено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Також зазначив, що жодних підтверджують доказів на підтвердження виклику ОСОБА_1 до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у відповідача немає. Жодної повістки про виклик до РТЦК він не отримував.
Просив визнати протиправною та скасувати постанову №115 від 27.03.2025 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , підполковника ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Ухвалою суду від 06.03.2026 року провадження по справі було відкрито та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.
Відзиву на позов відповідачем подано не було.
Позивач та його представник у судове засідання не з'явилися. Від представника позивача надійшла заява, в якій просить розгляд справи проводити в його відсутності. Позов підтримує та просить задовольнити.
Представник відповідача, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи у судове засідання не з'явився. Про причини неявки суд не повідомив.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Як було встановлено судом, 27.03.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову №115 по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 (а.с.6-7).
Згідно вказаної постанови, 14.03.2025 року о 22 год. 50 хв. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 ст.лейтенантом ОСОБА_3 було складено протоком ЧМТЦК про адміністративне правопорушення №115 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Згідно протоколу, громадянин ОСОБА_1 , який є військовозобов'язаним, не з'явився для уточнення персональних даних до ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку або до центру надання адміністративних послуг у встановлений законодавством термін (з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року).
Своїми протиправними винними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив вимоги ч.3 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в редакції від 11.04.2024 року, що призвело до порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненого в особливий період. З 17.03.2014 року, після оприлюднення Указу Президента України №303/2014 «Про часткову мобілізацію», в Україні розпочав діяти особливий період, який діє станом на момент складання протоколу. Тобто, ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень.
Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою КМУ від 23.02.2022 року №154, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 Кодексу України, і накладати адміністративні стягнення.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
24 лютого 2022 року відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні постановлено ввести воєнний стан з 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому строк дії воєнного стану в Україні було неодноразово продовжено, тому особливий період в Україні триває по теперішній час.
З метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 запроваджено загальну мобілізацію.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Отже, починаючи з 24 лютого 2022 року і на даний час в Україні діє особливий період.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Згідно із абз.6 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18 травня 2024 року, у новій редакції викладено ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме встановлено, що громадяни зобов'язані, зокрема, інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. Тобто, зазначені дані необхідно було оновити до 16 липня 2024 року.
Так, абз.4 п.п.1 п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» встановлено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Отже, громадяни України, які перебувають на території України, та які перебувають на військовому обліку, повинні були уточнити свої персональні дані з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року шляхом: прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання; прибуття самостійно до центру надання адміністративних послуг; через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Згідно військового квитка серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 11.03.2022 року був призваний до лав Збройних Сил України по мобілізації, на підставі Указу Президента України №69/2022 (а.с.8).
Також, згідно вказаного військового квитка ОСОБА_1 був звільнений з військової служи 16.10.2024 року на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 №312-РС від 16.10.2024 року, у зв'язку із отриманням інвалідності під час участі у проведенні бойових дій.
Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.
Суд звертає увагу на те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18 травня 2024 року, на підставі якого викладено в новій редакцію ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зобов'язано у період з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року оновити дані військовозобов'язаних.
При цьому, ч.9 ст.1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці це особи, які проходять військову службу
Військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
Отже у період з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року ОСОБА_1 був військовослужбовцем, а не військовозобов'язаним.
Щодо посилань представника на примітку ст. 210 КУпАП суд зазначає наступне.
Так, відповідно до примітки статті 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Суд враховує, що примітку до статті 210 КУпАП не може бути застосовано в даному випадку, оскільки чинне законодавство зобов'язувало саме позивача вчинити певні дії, і уточнити свої персональні дані у встановлений строк, які могли бути вчинені тільки ним особисто у один із визначених способів. Відтак держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів може перевірити чи уточнив військовозобов'язаний свої персональні дані, але обов'язок такого уточнення покладається на військовозобов'язаного, яким є позивач.
До того ж, інформаційно-комунікаційні системи, реєстри, бази даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, можуть не містити окремих даних, які необхідно було оновити до 16.07.2024 року, зокрема, актуального номеру телефону, адреси електронної пошти.
Згідно із ч.1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.245 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності.
Водночас, стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
У справах щодо застосування суб'єктом владних повноважень чи створення ним загрози застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, зменшення розміру заробітної плати тощо) у зв'язку з повідомленням ним або його близькими особами про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою обов'язок доказування, що прийняті рішення, вчинені дії є правомірними і не були мотивовані діями позивача чи його близьких осіб щодо здійснення цього повідомлення, покладається на відповідача.
Згідно із ч.6 ст.77 КАС України якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до ч.4 ст.159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
В ухвалі про відкриття провадження у справі від 06.03.2026 року відповідачу з урахуванням особливостей розгляду справ даної категорії, визначених ст.286 КАС України, запропоновано у п'ятиденний строк з дня одержання копії ухвали про відкриття спрощеного провадження у справі подати до суду відзив на адміністративний позов разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені або заяву про визнання позову.
Однак, відповідач не подав до суду відзиву на адміністративний позов, а також доказів вчинення позивачем вказаного порушення.
В оскаржуваній постанові констатується вчинення позивачем правопорушення та єдиним доказом, що це підтверджує, зазначено протокол, складений 14.03.2025 року о 22 год. 50 хв. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 ст.лейтенантом ОСОБА_3 .
Однак, матеріали справи не містять, а відповідачем не подано до суду як копії вказаного протоколу від 14.03.2025 року, так і будь-якого іншого доказу вчинення позивачем вказаного порушення.
Також відповідачем не подано відзив на позовну заяву.
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що встановлені у ході судового розгляду обставини свідчать про невиконання відповідачем процесуального обов'язку щодо доведеності правомірності оскаржуваної постанови, та вважає, що з огляду на приписи ч.4 ст.159 КАС України неподання відповідачем відзиву на позовну заяву у даному випадку фактично свідчить про визнання ним позову.
Зазначене узгоджується із висновком постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2026 року у справі №727/2/26.
Відповідно до ч.3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У відповідності до вимог п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
За таких підстав, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить висновку, що позов ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення підлягає задоволенню.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 5, 9, 72, 77, 80, 90, 94 242, 245, 246, 250, 255, 271, 286, 295 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову №115 від 27.03.2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Одовічен Я.В.