Справа № 727/9607/25
Провадження № 2/727/156/26
(заочне)
23 березня 2026 року м. Чернівці
Шевченківський районний суд м.Чернівців в складі:
головуючого судді Дубець О.С.,
за участю секретаря Чебуришкіної Н.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Шевченківського районного суду м. Чернівців справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє батько ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності,
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Зміст позовних вимог та процесуальні дії вчинені в ході справи
ОСОБА_1 в інтересах якої діє батько ОСОБА_2 , з урахуванням поданої заяви про зміну предмета позову, звернулась з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в якому просить:
- визнати право власності за ОСОБА_1 на спадкове майно у виді 1/4 частки у квартирі АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Чернівці, загальна площа 60,40/55,30 кв.м, в тому числі житлова площа 28,20 кв.м;
- визнати право власності за ОСОБА_1 на спадкове майно у виді 3/4 часток земельної ділянки кадастровий номер 7310136300:21:001:0275 площею 0,0780 га цільове призначення для індивідуального садівництва за адресою: АДРЕСА_2 , яка належала ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Чернівці.
Ухвалою від 08 серпня 2025 року судом відкрито провадження у справі. Розгляд справи суд вирішив проводити за правилами загального провадження та призначив підготовче засідання.
Ухвалою суду від 14 жовтня 2025 року витребувано з Державного нотаріального архіву у Чернівецькій області належним чином завірену копію спадкової справи № № 1/2018, номер у спадковому реєстрі: 62867957, заведену щодо майна померлої ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Чернівцях.
Ухвалою від 25 листопада 2025 року судом закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду.
Ухвалою від 14 січня 2026 року суд задовольнив клопотання представника позивачки про повернення до стадії підготовчого провадження у даній справі, та постановив повернутися до стадії підготовчого провадження та призначив у справі підготовче засідання.
Ухвалою від 04 лютого 2026 року судом прийнято в межах розгляду даної цивільної справи позовну заяву в новій редакції.
Ухвалою від 25 лютого 2026 року судом закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду.
Відповідачі своїм правом на подання відзиву не скористалися.
Адвокатка Валешна О.А., діючи в інтересах позивачки, подала до суду заяву, у якій просила провести розгляд справи без фіксування судового процесу та без участі представника позивачки і самої позивачки. Позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, не заперечувала щодо ухвалення заочного рішення у справі.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений судом належним чином. Про причини неявки не повідомив. Заяв та клопотань суду не надавав.
Відповідачка ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, про розгляд справи повідомлена судом належним чином. Про причини своєї неявки не повідомила. Заяв та клопотань суду не надала.
Частиною 3 статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З урахуванням викладеного, а також наявністю згоди позивача на проведення заочного розгляду даної справи, суд вважає за можливе, на підставі статті 280 ЦПК України, розглянути вказану справу у відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів та ухвалити у справі заочне рішення.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд, у відповідності до частини 2 статті 247 ЦПК, постановив здійснювати розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі наявних у справі доказів.
У відповідності до частини 1 статті 244 ЦПК України судом в судовому засіданні 19 березня 2026 року відкладено ухвалення та проголошення судового рішення до 23 березня 2026 року.
Стислий виклад позиції учасників справи
ОСОБА_1 в інтересах якої діє батько ОСОБА_2 свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Чернівцях померла її мати ОСОБА_6 .
Після її смерті залишилось спадкове майно, яке складається з: 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 та земельної ділянки кадастровий номер 7310136300:21:001:0275 площею 0,0780 га цільове призначення для індивідуального садівництва за адресою: АДРЕСА_2 .
У встановлений законодавством строк, після смерті ОСОБА_6 , бабуся позивачки - ОСОБА_4 , звернулась до приватного нотаріуса Голобородько В.О. із заявою про прийняття спадщини за законом.
Іншими спадкоємцями першої черги спадкування після смерті ОСОБА_7 також є: її батько - ОСОБА_3 , чоловік померлої та батько позивачки - ОСОБА_2 , які, в свою чергу, у встановлений законом строк відмовились від прийняття спадщини на користь позивачки.
Разом з тим позивачка не має можливості у нотаріуса оформити право на спадщину за законом, оскільки відсутні правовстановлюючий документ на житло та земельну ділянку.
Враховуючи такі обставини державним нотаріусом Назарчук Г.Я. була винесена постанова 03.07.2025 за № 484/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії - відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 та земельну ділянку кадастровий номер 7310136300:21:001:0275 площею 0,0780 га цільове призначення для індивідуального садівництва за адресою: АДРЕСА_2 , в зв'язку з тим, що спадкоємцем не подано нотаріусу правовстановлюючі документи на квартиру та земельну ділянку та документи, що підтверджують реєстрацію права власності.
ІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин, встановлені судом
Дослідивши докази по справі судом встановлені такі фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками позивачки записані: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_6 (а.с. 8).
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Чернівецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Чернівці, актовий запис № 381 (а.с. 9).
Відповідно до листа № В-645/14/01-13/744 від 15.07.2025, наданого Управлінням комунальної власності Чернівецької міської ради, судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 передана у спільну сумісну власність ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 відповідно до розпорядження органу приватизації житла від 27.02.2002 за № 38481. Свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 було отримане одним із співвласників зазначеного житла 05.04.2002 (а.с 19).
Відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 01 грудня 2014 року у справі № 727/8938/14-ц, яке набрало законної сили 11 грудня 2014 року, судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної сумісної власності: ОСОБА_10 , ОСОБА_4 та ОСОБА_9 . На підставі вказаного рішення суду за ОСОБА_3 визнане право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 (а.с. 16-17).
Відповідно до технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_1 , власниками квартири є: ОСОБА_10 , ОСОБА_4 та ОСОБА_9 . Квартира складається з двох кімнат житловою площею 28,20 кв.м та загальною площею 60,40/55,30 кв.м (а.с. 20-21).
Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 823045, виданого на підставі договору купівлі-продажу від 23 грудня 2010 року ВРЕ № 020664 реєстр. № 3514 управлінням Держкомзему у місті Чернівці 26 липня 2011 року на ім'я ОСОБА_6 , земельна ділянка площею 0,0780 га, розташована за адресою: м. Чернівці вул. Заставнянська сад. тов. «ім. Тімірязєва» діл. № 2, цільове призначення - для індивідуального садівництва (а.с. 22-23).
Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 03 липня 2025 року № 484/02-31, видної ОСОБА_1 державним нотаріусом Першої чернівецької державної нотаріальної контори Чернівецької області Назарчук Г.Я., спадкоємиці за законом відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме: у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове нерухоме майно - на частку квартири номер АДРЕСА_1 та земельну ділянку з кадастровим номером 7310136300:21:001:0275 площею 0,0780 гектарів у межах згідно з кадастровим планом, цільове призначення якої для індивідуального садівництва, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , що належала ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Чернівці, у зв'язку з тим, що для видачі свідоцтв не надані документи про належність цього спадкового нерухомого майна спадкодавцю, які є необхідними для вчинення такої нотаріальної дії, і що вчинення зазначених нотаріальних дій без таких документів суперечить законодавству України (а.с. 24-25).
З дослідженої судом копії спадкової справи № 1/2018, заведеної 17 серпня 2018 року після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що спадкова справа була заведена приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Голобородько В.О. за заявою ОСОБА_4 від 17 серпня 2018 року № 2, яка заявила про те, що приймає спадщину після смерті доньки ОСОБА_6 (а.с. 62).
Відповідно до заяви від 17 серпня 2018 року № 3, поданої ОСОБА_3 , останній відмовився від прийняття спадщини після смерті доньки ОСОБА_6 на користь іншого спадкоємця за законом - ОСОБА_1 (а.с. 64).
Відповідно до заяви від 17 серпня 2018 року № 4, поданої ОСОБА_2 , останній відмовився від прийняття спадщини після смерті дружини ОСОБА_6 на користь іншого спадкоємця за законом - ОСОБА_1 (а.с. 65 на звороті).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого міським відділом РАЦС м. Чернівці, ОСОБА_9 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками записані: батько - ОСОБА_8 , мати - ОСОБА_4 (а.с. 72).
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , виданого виконавчим комітетом Старожадівської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області 23 жовтня 2010 року, ОСОБА_8 23 жовтня 2010 року уклав шлюб із ОСОБА_11 , актовий запис № 21, та змінив прізвище з « ОСОБА_12 » на « ОСОБА_13 » (а.с. 72 на звороті).
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 17 серпня 2018 року, ОСОБА_9 03 червня 2007 року уклала шлюб із ОСОБА_2 , актовий запис № 763, та змінила прізвище з « ОСОБА_12 » на « ОСОБА_14 » (а.с. 73-74).
Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23 грудня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Тумаком А.М., зареєстровано в реєстрі за № 3514, ОСОБА_6 набула у власність земельну ділянку кадастровий номер 7310136300:21:001:0275 площею 0,0780 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення: для ведення садівництва (а.с. 76).
Відповідно до заяви від 03 липня 2025 року № 517, поданої ОСОБА_1 до Першої чернівецької державної нотаріальної контори, остання просила видати їй свідоцтво про право на спадщину за законом на належне її матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , майно, а саме: на частку квартири АДРЕСА_1 та на земельну ділянку кадастровий номер 7310136300:21:001:0275 площею 0,0780 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.79).
З урахуванням наведеного судом встановлено, що предметом даного позову є визнання за позивачкою, як спадкоємицею щодо майна померлої матері, права власності на спадкове майно, яке складається з 1/3 частки квартири та земельної ділянки.
Релевантні джерела права й акти, їх застосування та позиція суду
Положеннями частини 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до положень статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (частини 2 статті 15 ЦК України).
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
За положеннями статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1218 ЦК України).
Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
За приписами частини 1 статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до частини 1 статті 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Згідно з частиною 2 статті 1274 ЦК України спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.
Судом встановлено, що відповідно до матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщину, як спадкоємці першої черги, прийняли: позивачка - дочка померлої - ОСОБА_1 та відповідачка - мати померлої - ОСОБА_4 . Інші спадкоємці першої черги: батько померлої - ОСОБА_3 , та чоловік померлої - ОСОБА_2 , у встановлений законом строк відмовились від прийняття спадщини на користь позивачки. Інших спадкоємців, крім наведених, за законом чи за заповітом, щодо майна померлої ОСОБА_6 судом не встановлено.
Судом також встановлено, що до складу спадщини входить: частка квартири АДРЕСА_1 та земельна ділянка кадастровий номер 7310136300:21:001:0275 площею 0,0780 га, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення - для індивідуального садівництва.
Отримати свідоцтво про право на спадщину на вказане спадкове майно ОСОБА_1 не має можливості, у зв'язку з тим, що вона не має можливості надати нотаріусу документи про належність цього нерухомого майна спадкодавцю, які є необхідними для вчинення такої нотаріальної дії.
Відповідно до положень статті 41 Основного Закону України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Положення цієї статті Конституції України кореспондуються із положеннями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Поняття «власність», яке передбачене частиною 1 статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, має автономне значення, яке не обмежується правом власності на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у національному законодавстві, воно охоплює певні інші права та інтереси, які не є обмеженими в розумінні Конвенції, зокрема, майнові інтереси спадкоємців на спадкове майно.
Там, де майновий інтерес за своєю природою є вимогою, він може розглядатися як «майно» тільки тоді, коли він має достатню підставу у національному законодавстві або у разі встановлення такого інтересу остаточним судовим рішенням, яке може бути виконано (п. 59, рішення у справі «Грецькі нафтопереробні заводи «Стрен» і «Стратіс Андреадіс проти Греції» (Stran Greek Refineries and Stratis Andreadis v. Greece), від 09.12.1994, Серія А, №301-В, ст.84,).
Відтак, майновий інтерес, який виражається у майнових вимогах спадкоємців, підлягає захисту із застосуванням правових стандартів, визначених статтею 6 Конвенції та статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції в контексті права мирно володіти своїм майном та можливості його обмеження не інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами права.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.
За змістом статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.
Відповідно до пункту 23 Постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 № 7 «Про практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Частиною 1 статті 355 ЦК України передбачено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю (частина 1 статті 368 ЦК України).
Статтею 369 ЦК України визначено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно з положеннями, що містяться у статті 370 ЦК України щодо виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності відповідно до якої у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
У відповідності до вимог частин першої, другої статті 372 ЦК України передбачено, що майно, яке є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.
У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників управі спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить 1/3 частка - відповідачу ОСОБА_3 та 2/3 частки належать на праві спільної сумісної власності померлій ОСОБА_6 та відповідачці - ОСОБА_4 .
Таким чином, виходячи із принципу рівності часток кожного із співвласників в спільній сумісній власності на нерухоме майно, слідує висновок, що частка квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_6 становить 1/3.
Обставини, які б слугували підставою для збільшення чи зменшення розміру часток когось зі співвласників судом не встановлені.
Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не рипинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.
Статтею 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують що право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до частини 1 статті 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.
Беручи до уваги наведене та те, що спадкоємці ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відмовились від прийняття своїх часток, яка для кожного спадкоємця становить - 1/4 частку, у праві на спадщину після смерті ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 , позивачка має право на отримання 3/4 часток у спадковому майні, належному її померлій матері.
Відповідно до підпункту 4.15 пункту 4 глави 10 розділу II Положення про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Згідно з підпунктом 4.18. пункту 4 глави 10 розділу II Положення, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Так, оскільки судом встановлено, що до складу спадщини входить 1/3 частка квартири АДРЕСА_1 , до ОСОБА_1 переходить право на спадщину за законом на 1/4 (3/12 частки = 1/4 частка від 1/3 частки) частку квартири. Частка земельної ділянки, яка спадкується ОСОБА_1 , становить 3/4 частки, оскільки земельна ділянка належала її померлій матері в цілому.
Висновки за результатами розгляду справи
При вирішенні даного спору суд враховує, що одним із проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Отже, беручи до уваги те, що позивачка прийняла спадщину та не має можливості оформити в установленому законом порядку спадщину і отримати свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
У відповідності до пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Керуючись статтями 12, 13, 81, 263-265, 268, 273, 351-355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє батько ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 60,40/55,30 кв.м, житловою площею 28,20 кв.м, яка належала ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Чернівцях.
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 3/4 частки земельної ділянки кадастровий номер 7310136300:21:001:0275 площею 0,0780 га, цільове призначення - для індивідуального садівництва, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка належала ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Чернівцях.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його повного складання до Чернівецького апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування учасників процесу:
Позивачка: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Законний представник позивачки: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_6 .
Відповідач: ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 .
Відповідачка: ОСОБА_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_8 .
Дата складання повного судового рішення 23 березня 2026 року.
Суддя Дубець О.С.