Справа № 385/147/26
Провадження № 2/385/71/26
23.03.2026 року м. Гайворон
Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Венгрина М. В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «ФК«ЄАПБ» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій просить стягнути з відповідача борг за кредитним договором № 8395397 від 18.10.2024, що укладений між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 у розмірі 48250,00 грн, з яких 18100,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 21100,00 грн - заборгованість за відсотками, 9050,00 грн - заборгованість за пенею, штрафами та судові витрати.
стислий виклад позиції сторін
В обґрунтування позову позивач покликався на те, що 18.10.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 8395397, який підписаний електронним підписом відповідачки, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора. Відповідно до умов Кредитного договору ТОВ «Авентус Україна» надало позичальнику кредитні кошти в безготівковій формі шляхом перерахування за реквізитами платіжної картки, які надані відповідачкою. 13.11.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 13112025, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, які вказані в Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників № 2 від 13.11.2025 ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в розмірі 48250,00 гривень.
Представник позивача зазначає, що з моменту отримання права вимоги до відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитними договорами, позивач просив суд стягнути кредитну заборгованість, а також понесені судові витрати по справі.
Відповідачка ОСОБА_1 у запропоновані судом строк та порядку відзив на позовну заяву ТОВ «ФК«ЄАПБ» не подала, хоча в силу положень ч. 6 ст. 272 ЦПК України, ухвала судді про прийняття вищевказаної позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у цивільній справі від 06.02.2026 вважається врученою їй 17.02.2026, тобто у день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відповідно, відповідачка ОСОБА_1 свою позицію у цій справі із обґрунтуванням її необхідними доказами не навела.
Інших передбачених ЦПК України заяв по суті справи від її учасників до суду не надходило.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі
Ухвалою судді від 06.02.2026 відкрито провадження в справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.
Розглянувши наявні у суду матеріали справи та давши їм належну оцінку, суд вважає за необхідне зазначити таке
Як закріплено у ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід'ємною частиною національного законодавства держави Україна, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд. Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У свою чергу, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказі регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.
Згідно частин 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно з ч. 2, 3 та 8 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дотримуючись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також виходячи із наведених вище норм національного процесуального законодавства, суд, перевіряючи порушення прав ТОВ «ФК «ЄАПБ» за пред'явленими позовними вимогами цивільного характеру, а також причетність до порушення таких його прав відповідачки ОСОБА_1 , встановив наступне.
Релевантні норми і джерела права, застосовані судом при ухваленні рішення.
Згідно з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
За змістом ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, з-поміж іншого, договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У свою чергу системний аналіз статей 524-526, 533-535 ЦК України дає підстави стверджувати про те, що грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Порушенням зобов'язання, як встановлено у ч. 1 ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно ч. 1 ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
В силу ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно частини 1 статті 546 ЦПК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
За змістом статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1ст. 516 ЦК України).
Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин із оцінкою відповідних доказів
Суд установив, що 18.10.2024 між ТОВ «Авентус Україна» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено Договір про надання споживчого кредиту № 8395397 (Кредитний договір) (а.с. 6-15).
Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених договором надати споживачу кредит в гривні, який споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти і виконати інші обов'язки, що встановлені договором. Основні умови Кредитного договору:
-сума (загальний розмір) кредиту становить 17600 гривень (п. 1.3 Кредитного договору);
-кредит надається загальним строком на 360 днів (дата надання кредиту) (п. 1.4 Кредитного договору);
- періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів (п. 1.4 Кредитного договору);
-детальний термін (дата) повернення кредиту і сплати процентів за користування кредитом визначені в таблиці загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит «графік погашення», що є Додатком № 1 до договору який розрахований з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки враховуючи, що споживач виконає обов'язки на умовах та у строки визначені в договорі;
- тип процентної ставки - фіксована; стандартна процентна ставка - 1,00 % в дент в межах строку кредиту встановленого п. 1.4; знижена процентна ставка - 0,70 % в день, та застосовується, якщо споживач до 17.11.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою сплатить кошти у сумі не менше першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, то як учасник програми лояльності отримає індивідуальну знижку (п. 1.5, 1.5.1, 1.5.2);
- денна процентна ставка за стандартною процентною ставкою становить 1,00 % в день, за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки - 0,98 % в день (п. 1.7.1, 1.7.2);
-орієнтовна річна процентна ставка за весь час користування кредитом: 2333,95 % річних, за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки - 1901,65 % (п. 1.9.1, 1.9.2);
- орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 80960,00 грн, за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду зниженої процентної ставки 79376,00 грн (п. 1.10.1, 1.10.2 Кредитного договору);
-кошти кредиту надаються товариством в безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання платіжної картки № НОМЕР_1 (п. 2.1).
Відповідні дані щодо строку розміру кредиту, процентів, строків погашення відображено в графіку платежів до договору (додаток № 1) (а.с. 16).
Договір та додаток № 1 до нього підписано відповідачкою електронним підписом одноразовим цифровим ідентифікатором А9860 18.10.2024 о 10:42.
18.10.2024 між ТОВ “Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до Договору № 8395379 від 18.10.2024, якою сторони домовились збільшити суму кредиту на 500,00 грн, в зв'язку з чим викладено п. 1.3 кредитного договору в новій редакції - сума кредиту становить 181000,00 грн. Також додатковою угодою сторони узгодили, що денна процентна ставка за стандартною процентною ставкою 1,00 % в день, а з урахуванням зниженої - 0,98 % в день, загальні витрати за стандартною ставкою - 65160,00 грн, з урахуванням зниженої - 63531,00 грн (а.с. 17-18).
Відповідні дані щодо строку розміру кредиту, процентів, строків погашення відображено в графіку платежів до договору (додаток № 1) (а.с. 19-20).
Додаткова угода та додаток № 1 до неї підписані відповідачкою електронним підписом одноразовим цифровим ідентифікатором А90830 18.10.2024 о 10:48.
Надання для ознайомлення та підписання ОСОБА_1 паспорту споживчого кредиту (а.с. 23-25) та паспорту споживчого кредиту до укладення додаткової угоди (а.с. 21-22) суд вважає виконанням ТОВ “Авентус Україна» свого переддоговірного зобов'язання, що встановлене Законом “України “Про споживче кредитування».
З листів ТОВ “Пейтек» від 27.11.2025 (а.с. 29, 30) вбачається, що платіж на суму 18100,00 грн, номер трансакції 50684950, дата і час створення 18.10.2024 10:43, дата і час прийняття в роботу 18.10.2024 10:43, дата і час виконання 18.10.2024 10:43, призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 та платіж на суму 500,00 грн, номер трансакції 50685042, дата і час створення 18.10.2024 10:49, дата і час прийняття в роботу 18.10.2024 10:49, дата і час виконання 18.10.2024 10:49, призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 .
Аналізуючи наведені вище докази суд звертає увагу, що підписання договору з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідає Закону України «Про електронну комерцію».
Слід зазначити що кредитний договір містить узгоджені сторонами такого положення щодо встановлення розміру кредиту, порядку нарахування процентів, штрафів.
При цьому суд враховує, що в договорі та додатковій угоді до нього зазначено особисті дані ОСОБА_1 , РНОКПП, реквізити паспорту, електронна адреса, номери телефонів, номер картки, домашня адреса. Суд вважає, що зазначені дані могли бути повідомлені лише особисто позичальником при укладенні кредитного договору.
Доказів зворотнього матеріали справи не містять.
З таких доказів, які суд вважає належними та допустимими, суд доходить висновку про укладення кредитного договору та умови такого, а також перерахування кредитних коштів. При цьому суд зауважує, що кошти ОСОБА_1 були перераховані 18.10.2024, що підтверджує отримання відповідачкою таких на виконання умов кредитного договору на карту маска картки НОМЕР_1 , номер якої нею зазначено особисто в договорі.
13.11.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (фактор) та ТОВ «Авентус Україна» (клієнт) укладено договір факторингу №13112025 (а.с. 33-37), відповідно до умов якого:
-фактор зобов'язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов'язань та платежі, право на одержання яких належить клієнту (п. 1.1);
-перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованостей та є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2).
Сторонами договору факторингу 13.11.2025 підписано Акт прийому-передачі боржників № 2 за Договором факторингу № 13112025 від 13.11.2025.
Згідно платіжної інструкції від 18.11.2025 № 107 ТОВ «ФК «ЄАПБ» перерахувало ТОВ «Авентус Україна» 5523858,32 грн плати за відступлення права вимоги за договором факторингу № 13112025 від 13.11.2025 (а.с. 38).
Відповідно до витягу з Реєстру боржників № 2 від 13.11.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за договором № 8395397 в розмірі 48250,00 гривень, з яких з яких 18100,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 21100,00 грн - заборгованість за процентами, 9050,00 грн - заборгованість за пенею, штрафами.
Таким чином вказаними доказами, які суд вважає належними і допустимими, підтверджено факт набуття позивачем ТОВ «ФК«ЄАПБ» права вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за договором № 8395397.
З розрахунку заборгованості (а.с. 31-32) вбачається розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитом на суму 48250,00 гривень, з яких з яких 18100,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 21100,00 грн - заборгованість за процентами, 9050,00 грн - заборгованість за пенею, штрафами. Коштів на погашення заборгованості не вносилось.
Отже відповідач належним чином не виконував своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, а тому у нього утворилась заборгованість в розмірі 48250,00 гривень, з яких з яких 18100,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 21100,00 грн - заборгованість за процентами.
Розрахунок заборгованості перевірений судом та суд з таким погоджується частково, окрім нарахувань за штрафами.
Оскільки відповідачка, отримавши кредитні кошти, відповідно до умов договору не вносила платежів на погашення заборгованості за тілом кредиту та процентам, відповідно до умов договору, з урахуванням додаткової угоди до нього, строк кредитування завершився, то суми тіла кредиту та процентів слід стягнути з неї в користь позивача.
Щодо стягнення пені, штрафів в розмірі 9050,00 грн суд виходить з того, що відповідно до статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (див. постанови від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).
Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу. Така обставина є загальновідомою.
Оскільки пеня та штрафи за кредитним договором нараховані в період дії воєнного стану то відповідач звільняється від обов'язку їх сплати на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».
Викладення Законом України від 22 листопада 2023 року №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» пункту 6 розділу ІV Закону №1734-VIII у новій редакції не змінює визначене ЦК України правове регулювання звільнення позичальників від сплати на користь кредитодавців неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язання за кредитним договором у період воєнного стану.
Тому в стягненні пені та штрафів в розмірі 9050,00 грн слід відмовити.
Відповідачка відзиву, заперечень проти розрахунку, контррозрахунку не надала, тому суд позбавлений можливості дати оцінку її аргументам.
Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, а також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту та процентами.
У зв'язку з наведеним позов підлягає задоволенню частково.
Розподіл судових витрат
Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні до суду ТОВ «ФК «ЄАПБ» було сплачено 2662,40 грн судового збору, що підтверджується відповідним платіжним дорученням.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволених позовних вимог.
Отже сума сплаченого судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 2163,03 грн (39200/48250х2662,40).
Доказів понесення інших витрат сторонами не надано.
Керуючись статтями 258-259, 263-265 ЦПК України, суд
позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: м. Бровари Київської області, вул. Лісова, 2) заборгованість за кредитним договором № 8395397 від 18.10.2024 в розмірі 39200,00 грн, з яких 18100,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 21100,00 грн - заборгованість за процентами, та 2163,03 грн сплаченого судового збору, а всього 41363 (сорок одну тисячу триста шістдесят три) грн 03 коп.
В решті позову - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його підписання.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст судового рішення складено 23 .03.2026.
Суддя: М. В. ВЕНГРИН
Дата документу 23.03.2026