Справа № 352/46/26
Провадження № 3/352/61/26
23 березня 2026 рокум. Івано-Франківськ
Суддя Тисменицького районного суду Івано-Франківської області Олійник М.Ю., розглянувши матеріали, що надійшли з Відділення поліції № 1 (м. Тисмениця) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 27 грудня 2025 року о 16 год 08 хв, в с. Братківці по вул. Шкільна, керував автомобілем Менрседес Бенц н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки із використанням газоаналізатора Драгер 6810 чи поїхати до лікувального закладу КНП «ПОК ЦПЗ ІФ ОР» відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 всудове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі. Також надав письмові пояснення, в яких зазначив, що 27 грудня 2025 року приблизно о 16:08 він під'їхав до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , після чого залишив транспортний засіб та пройшов на територію домоволодіння. Перед цим йому зателефонувала дружина ОСОБА_2 , яка повідомила про різке погіршення стану здоров'я його тещі ОСОБА_3 , яка є особою з інвалідністю І групи та потребує постійного стороннього догляду. Зазначив, що жодних працівників поліції у вказаний час він не бачив, транспортний засіб не зупинявся, а Правил дорожнього руху він не порушував. Просив суд звернути увагу на долучений до матеріалів справи відеозапис з камери відеоспостереження, з якого вбачається, що 27 грудня 2025 року о 16:07 його автомобіль проїхав повз відповідну ділянку, за ним рухався службовий автомобіль поліції, а вже о 16:09 останній залишив місце події, що, на його думку, свідчить про відсутність факту зупинки транспортного засобу працівниками поліції. За таких обставин, працівники поліції об'єктивно не мали можливості встановити стан його можливого сп'яніння, оскільки фактичної зупинки транспортного засобу не здійснювали та безпосереднього контакту з ним не мали. Також пояснив, що станом на 16:25, коли, відповідно до наявного в матеріалах справи направлення, було оформлено документи щодо проходження огляду на стан сп'яніння, він уже перебував за місцем проживання. Крім того, приблизно через 30 хвилин після вказаних подій працівниками поліції було зупинено транспортний засіб, за кермом якого перебувала інша особа, тоді як він знаходився на пасажирському сидінні. У зв'язку з цим, на вимогу працівників поліції він повідомив, що не є водієм транспортного засобу, та відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння. З огляду на викладене, просив закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Захисник Кузьмич О.І. у судовому засіданні просила закрити провадження у справі з підстав, передбачених п. 1 ст. 247 КУпАП, посилаючись на відсутність події та складу адміністративного правопорушення. На обґрунтування клопотання зазначила, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом у час, вказаний у протоколі. Наявні відеозаписи є фрагментарними, не містять моменту зупинки транспортного засобу, ідентифікації водія та безпосереднього контакту з ним, а також мають істотні часові розриви. Крім того, до суду подано неповний відеозапис без зазначення технічних характеристик засобу фіксації, що, на думку захисника, унеможливлює перевірку його автентичності. Також зазначила про недопустимість акту огляду та направлення на медичний огляд, оскільки на момент їх складання особа не мала статусу водія, а зафіксовані ознаки сп'яніння не підтверджуються відеозаписами. Звернула увагу на порушення послідовності процесуальних дій, зокрема складання направлення раніше, ніж фактична пропозиція пройти огляд. Окремо вказала на порушення вимог ст. 256, 268 КУпАП, оскільки при складанні протоколу особі не було роз'яснено її процесуальні права та наслідки відмови від проходження огляду. З урахуванням викладеного, захисник вважає, що надані докази є неналежними та недопустимими, не підтверджують наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення, а всі сумніви щодо доведеності вини підлягають тлумаченню на користь особи, у зв'язку з чим просив закрити провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи сторони захисту, суд приходить до таких висновків.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог ч.1 ст.130 КУпАП, передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суб'єкт адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП спеціальний - водій транспортного засобу, або інша особа, яка керувала транспортним засобом.
Відтак, особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності, коли вона керувала транспортним засобом в стані сп'яніння, що визначається лише у встановленому чинним законодавством порядку, а так само за відмову саме особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суду були надані такі докази:
- протокол серії ЕПР1 № 552322 від 27 грудня 2025 року про адміністративне правопорушення, в якому ОСОБА_1 від надання пояснень відмовився;
- акт огляд на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого ОСОБА_1 від проходження огляду відмовився;
- свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, газоаналізатор Alcotest 6810;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння від 27 грудня 2025 року, відповідно до якого ОСОБА_1 від проходження огляду відмовився;
- копію постанови серії ЕНА №6421310 відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 121 КУпАП;
- довідку про наявність посвідчення водія у громадянина ОСОБА_1 ;
- диск з відеозаписом (а.с.8).
Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом під час судового розгляду були підтвердженні відеозаписом.
Дослідивши перший відеозапис з камери відеореєстратора службового автомобіля поліції, суд встановив, що на ньому зафіксовано події, які відбувалися у проміжок часу з 16 год. 08 хв. до 16 год. 09 хв. Зокрема, на відео відображено, як службовий автомобіль поліції рухається позаду транспортного засобу з державним номерним знаком НОМЕР_2 , який у подальшому зупиняється попереду. Після зупинки з вказаного транспортного засобу виходить водій та прямує у двір прилеглої території. Разом з тим, із відеозапису вбачається, що працівники поліції після зупинки не вчиняють жодних безпосередніх процесуальних дій щодо водія зазначеного транспортного засобу, зокрема не здійснюють його переслідування, не вступають із ним у комунікацію та не вживають заходів, спрямованих на фіксацію можливого правопорушення. Натомість поліцейські виходять зі службового автомобіля, після чого повертаються до нього, сідають у транспортний засіб та залишають місце події. Загальна тривалість відеозапису становить 1 хв. 07 сек., що об'єктивно обмежує можливість встановлення повного розвитку подій, однак дозволяє суду оцінити характер поведінки учасників та відсутність активних дій з боку працівників поліції. Оцінюючи зазначений доказ у сукупності з іншими матеріалами справи, суд виходить із того, що сам по собі цей відеозапис не містить відомостей, які б беззаперечно підтверджували факт вчинення особою адміністративного правопорушення, а також не фіксує обставин, які б свідчили про належне документування такого правопорушення уповноваженими особами.
Відтак, вказаний відеозапис має обмежене доказове значення та підлягає оцінці у взаємозв'язку з іншими доказами у справі, при цьому не може бути покладений в основу висновку про доведеність вини особи поза розумним сумнівом.
Дослідивши другий відеозапис з боді-камери поліцейського, суд встановив, що зазначений запис розпочинається о 16 год. 47 хв. 25 грудня 2026 року. На відеозаписі зафіксовано, що працівник поліції перебуває біля водійського місця транспортного засобу з державним номерним знаком НОМЕР_2 , за кермом якого знаходиться інша особа, яка з'ясовує причини зупинки. Водночас ОСОБА_1 перебуває на пасажирському сидінні вказаного транспортного засобу. Із змісту відеозапису вбачається, що працівники поліції повідомляють про наявність у них інформації щодо керування ОСОБА_1 цим транспортним засобом о 16 год. 08 хв. та пропонують йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. У відповідь ОСОБА_1 заперечує факт керування транспортним засобом, зазначаючи, що він не є водієм. При цьому особа, яка перебуває за кермом транспортного засобу, займає активну позицію та наполягає на тому, що саме вона здійснювала керування транспортним засобом у відповідний проміжок часу, що узгоджується із її поведінкою, зафіксованою на відеозаписі. Незважаючи на наведені пояснення, після відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення. Оцінюючи зазначений відеозапис як доказ, суд виходить із того, що він не містить об'єктивної фіксації факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом о 16 год 08 хв 25 грудня 2025 року, натомість підтверджує наявність суперечливих пояснень учасників події щодо особи водія. Саме по собі посилання працівників поліції на наявність у них відповідної інформації без належного її підтвердження не може вважатися достатнім доказом у розумінні вимог належності та допустимості доказів. Крім того, зафіксована відмова від проходження огляду на стан сп'яніння підлягає оцінці з урахуванням встановлення факту керування транспортним засобом відповідною особою, що у даному випадку належними та допустимими доказами не підтверджено.
За таких обставин, зазначений відеозапис не доводить наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення та підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами у справі.
Тобто, факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом о 16:08 25 грудня 2025 року (як вказано в протоколі про адміністративне правопорушення) працівниками поліції зафіксовано не було.
Суд звертає увагу, що під час судового розгляду обов'язковому доведенню підлягає факт керування особою транспортним засобом, так як це умова притягнення до відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2005, керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, водій це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Судом у ході розгляду справи встановлено, що наявні у матеріалах провадження докази не є належними та допустимими для встановлення факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Зокрема, відеозаписи з боді-камери та службового автомобіля поліції не містять об'єктивної фіксації керування саме ОСОБА_1 , а лише демонструють наявність суперечливих пояснень учасників події та посилання працівників поліції на наявність у них інформації про керування транспортним засобом о 16 год. 08 хв., що не підтверджено іншими належними доказами.
Відсутність таких доказів свідчить про неможливість об'єктивно встановити наявність у діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме обов'язкової складової - суб'єкта правопорушення, тобто особи, яка керувала транспортним засобом. Без достовірного встановлення особи водія неможливо вважати доведеним факт керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, що є визначальною ознакою зазначеного правопорушення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 , оскільки відсутня обов'язкова ознака складу правопорушення - суб'єкт (водій транспортного засобу або інша особа, яка фактично керувала транспортним засобом у момент часу, зазначений у матеріалах справи). Таким чином, доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення не підтверджується належними та допустимими доказами, що виключає можливість притягнення його до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.
Суди не мають права перебирати на себе визначений ст. 251 КУпАП обов'язок збирання доказів, який покладений у даному випадку на орган поліції.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Така ж позиція встановлена і в Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що справа підлягає закриттю на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 247, 283, 284 КУпАП, суд,
Провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду через Тисменицький районний суд Івано-Франківської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Максим ОЛІЙНИК