Справа № 243/893/26
Провадження № 2/243/683/2026
20 березня 2026 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Фаліна І.Ю.
за участю:
секретаря судового засідання Мірошниченко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
ТОВ «Він Фінанс» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 10 березня 2011 року Калінінський районний суд м. Горлівки ухвалив рішення по справі № 2-466\11, за яким вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором № 014/0031/82/146985 від 03.08.2007 р. у розмірі 260475,78 грн. З моменту набрання рішенням законної сили вчинялись дії щодо примусового виконання рішення, але воно так і не було виконане в розумінні чинного законодавства. Таким чином, рішення, яке виніс Калінінський районний суд м. Горлівки не виконувалось відповідачем у період з 23.02.2019 року до 23.02.2022 року. Кредитний договір № 014/0031/82/146985 від 03.08.2007 р. було укладено між ПАТ «Вектор Банк» (який в свою чергу отримав право вимоги від ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на підставі договору про відступлення права вимоги № 114/21 від 17.06.2016) та ОСОБА_1 . В подальшому, право вимоги первісним кредитором було відступлено до ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" на підставі укладеного договору про відступлення права вимоги 265/ФК-16 від 17.06.2016 року. Тому, відповідно до укладених договорів станом на дату звернення до суду, Право вимоги за кредитним договором № 014/0031/82/146985 від 03.08.2007 р належить ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія». 25 липня 2024 року на загальних зборах учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ЄДРПОУ 38750239) протоколом № 1706 було вирішено змінити найменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «Він Фінанс» (ЄДРПОУ 38750239). Наказом № 55-к від 25.07.2024 на виконання Протоколу № 1706 від 25 липня 2024 року внесено зміни про перейменування до облікових та інших документів Товариства. Рішення суду не виконувалось відповідачем у період з 23.02.2019 року до 23.02.2022 року, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням і право на стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення. У зв'язку з чим, позивачем було розраховано, виходячи із загальної суми заборгованості, 3% річних у розмірі 23421,41 грн. та інфляційні збитки у розмірі 56956,79 грн. (разом становить 80378,20 грн), що підлягають сплаті Відповідачем за прострочення виконання рішення суду.
У зв'язку з викладеним, позивач просить стягнути з відповідача на його користь збитки в якості відповідальність за несвоєчасне виконання рішення суду у справі № 2-466\11 у розмірі - 80378,20 грн., а також судовий збір в сумі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.
Представник позивача, ТОВ «Він Фінанс», до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, шляхом публікації оголошень про виклик до суду на офіційному веб-сайті Слов'янського міськрайонного суду Донецької області, причини неявки суду не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило. Відповідач повторно в судове засідання не з'явився, своїм правом на подачу відзиву не скористався, в зв'язку з чим суд, відповідно до ст. 223 ЦПК України, дійшов до висновку, про можливість ухвалення заочного рішення, на підставі наявних у справі доказів.
Суд, розглянувши подані позивачем документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що рішенням Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 10 березня 2011 року, справа № 2-466\11, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Горлівського відділення № 1 Донецької обласної Дирекції задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Горлівського відділення № 1 Донецької обласної Дирекції (МФО 335076, код по ЄДРПОУ 23346741 р.р. 290961279) суму заборгованості за договором кредиту в розмірі 260475,78 грн, судовий збір у сумі 1700,00 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено Законом.
Отже, факт існування кредитного договору, виникнення грошового зобов'язання, порушення відповідачем зобов'язань за договором, визначення розміру заборгованості вже встановлений судовим рішенням, яке набрало законної сили та має преюдиційне значення для даної справи.
У зв'язку з цим, суд не досліджує повторно наявність та умови кредитного договору, а також факт виникнення первісної заборгованості, оскільки ці обставини не є предметом доказування у даній справі.
Ухвалою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 17 листопада 2016 року замінено сторону виконавчого провадження у цивільній справі № 2-466\11 за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Горлівського відділення № 1 Донецької обласної Дирекції до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за кредитним договором на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» код ЄДРПОУ 38750239.
Судом встановлено факт зміни найменування кредитора з ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «Він Фінанс» 25.07.2024 року, що підтверджується Протоколом № 1706 загальних зборів учасників від 25.07.2024 р., Наказом № 55-к від 25.07.2024 р. та Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Таким чином, належним позивачем є ТОВ «ВІН ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38750239).
Рішення суду не виконувалось відповідачем у період з 23.02.2019 року до 23.02.2022 року, у зв'язку з чим, позивачем було розраховано, виходячи із загальної суми заборгованості, 3% річних у розмірі 23421,41 грн. та інфляційні збитки у розмірі 56956,79 грн. (разом становить 80378,20 грн), що підлягають сплаті Відповідачем за прострочення виконання рішення суду.
Заперечень щодо наданого розрахунку відповідачем надано не було.
Вирішуючи вказаний спір суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.
Так, у частині 5 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникнути з рішення суду.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з Рішення суду.
Аналогічна правова позиція міститься у Постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №910/13238/18; від 30 березня 2016 у справі №6-2168цс15. Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику розгляду судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», за змістом ст.552, ч.2 ст.625 ЦК України інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та 3% річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язань.
Рішення суду не виконувалось відповідачем у період з 23 лютого 2019 року до 23 лютого 2022 року, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням і право на стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частин 2 та 3 статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» збитки в якості відповідальності за несвоєчасне виконання рішення суду у справі № 2-466\11 у розмірі - 80378,20 грн.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Як слідує з матеріалів справи, позивачем були понесені наступні судові витрати: судовий збір за подачу позову в сумі 2662,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 гривень.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2662,40 гривень.
Стосовно стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Із досліджених матеріалів справи встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано такі документи: 1) договір № 97 про надання правової допомоги від 03 грудня 2025 року, укладеного між ТОВ «Він Фінанс» та Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської»; 2) акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт надання послуг) від 17.12.2025; 3) детальний опис робіт (надання послуг), виконаних Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської», необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Він Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості; 4) додаткову угоду до договір № 97 про надання правової допомоги від 03 грудня 2025 року .
У зв'язку із дослідженими доказами на підтвердження надання позивачу правничої допомоги у конкретній цивільній справі, суд констатує, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження факту надання відповідного виду правничої допомоги, а тому з відповідача слід стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 509, 599, 610, 612, 625 ЦК України, ст. ст. 4, 76-81, 133, 137, 141, 223, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс», код ЄДРПОУ 38750239, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, збитки в якості відповідальність за несвоєчасне виконання рішення суду у справі № 2-466\11 у розмірі - 80378 (вісімдесят тисяч триста сімдесят вісім) гривень 20 копійок, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.
Повний текст рішення складено 23.03.2026.
Суддя І.Ю. Фалін