іменем України
20 березня 2026 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 751/7553/25
Головуючий у першій інстанції - Павлов В. Г.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/576/26
Чернігівський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді: Скрипки А.А.
суддів: Мамонової О.Є., Шарапової О.Л.
секретар: Мальцева І.В.
сторони:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія ''ЕЙС''
відповідач: ОСОБА_1
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія ''ЕЙС'' на заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області у складі судді Павлова В.Г. від 09 грудня 2025 року, місце ухвалення рішення м.Прилуки, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія ''ЕЙС'' до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія ''ЕЙС'' звернулось до суду з даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь суму заборгованості в розмірі 40 300 грн. 20 коп., яка складається із наступного: 8 500 грн. - заборгованість по кредиту; 31 800 грн. 20 коп. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Також позивач ставив питання про стягнення із відповідача на свою користь суми сплаченого судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2 422 грн. 40 коп., а також судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн. В обґрунтування вимог заявленого позову ТОВ ''Фінансова компанія ''ЕЙС'' вказувало, що 16.05.2023 року ТОВ ''Манівео швидка фінансова допомога'' та відповідач уклали кредитний договір № 576311434 у формі електронного документа із використанням електронного підпису. Договір про надання кредиту було підписано відповідачем ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю - ідентифікатора, що є належним і допустимим доказом укладення між сторонами правочину. 28.11.2018 року між ТОВ ''Манівео швидка фінансова допомога'' та ТОВ ''Таліон Плюс'' було укладено договір факторингу №28/1118-01. У подальшому, до договору факторингу укладалися додаткові угоди, у тому числі, і щодо продовження терміну дії договору факторингу. Первісний кредитор та ТОВ ''Таліон Плюс'' на виконання договору факторингу підписали реєстр прав вимоги № 240 від 18.07.2023 року, за яким від первісного кредитора до ТОВ ''Таліон Плюс'' відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі, зазначеному у реєстрі прав вимоги. Позивач зазначав, що 10.10.2024 року між ТОВ ''Таліон Плюс'' та ТОВ ''ФК ''Онлайн Фінанс'' було укладено договір факторингу №10/1024-01, за умовами якого, ТОВ ''ФК ''Онлайн Фінанс'' набуло право вимоги за вказаним вище кредитним договором. Позивач вказував, що ТОВ ''Таліон Плюс'' та ТОВ ''ФК ''Онлайн Фінанс'', на виконання договору факторингу, підписали реєстр прав вимоги № 2 від 10.10.2024 року до договору факторингу, за яким від ТОВ ''Таліон Плюс'' до ТОВ ''ФК ''Онлайн Фінанс'', відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі, зазначеному у реєстрі прав вимоги. Позивач стверджував, що 08.07.2025 року між ТОВ ''ФК ''Онлайн Фінанс'' та ТОВ ''ФК ''Ейс'' було укладено договір факторингу №08/07/25-Е, за умовами якого, позивач набув право вимоги за вказаним вище кредитним договором №576311434 від 16.05.2023 року, укладеним між ТОВ ''Манівео швидка фінансова допомога'' та ОСОБА_1 . За доводами позивача, право вимоги по кредитному договору №576311434 від 16.05.2023 року, відступлено первісним кредитором на користь ТОВ ''Таліон Плюс'', ТОВ "Таліон Плюс" на користь ТОВ ''ФК ''Онлайн Фінанс'', а в подальшому - позивачу, на підставі реєстрів прав вимоги, які оформлені належним чином та саме з дати підписання реєстрів прав вимоги, тобто, вже після укладення кредитного договору. Позивач вказував, що умови зазначених договорів факторингу передбачали можливість передачі права вимоги, які виникнуть після дати підписання договорів факторингу. Такі умови договорів факторингу не суперечать нормам чинного законодавства та у встановленому законом порядку судом недійсними не визнавалися, а отже, виходячи із презумпції правомірності правочину, є правомірними, тобто такими, що породжують певні цивільні права та обов'язки. Позивач стверджував, що додатковими угодами до договорів факторингу, строк дії договорів факторингу було продовжено, водночас, умовами договору факторингу передбачалося, що перехід права вимоги здійснюється саме в момент підписання відповідного реєстру права вимоги, а не з дати укладення договору факторингу. За доводами позивача, витяги із реєстрів прав вимоги про передачу права вимоги, додаються до позовної заяви, та є належними доказами щодо ланцюга відступлень права вимоги по кредитному договору до позивача. Позивач зазначив, що загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем на момент подання позовної заяви становить: 40 300 грн. 20 коп., з яких: 8 500 грн. - заборгованість по кредиту; 31 800 грн. 20 коп. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. За твердженнями позивача, з моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалось нарахування жодних штрафних санкцій. Позивач вказує, що відповідач має непогашену заборгованість перед позивачем за кредитним договором №576311434 від 16.05.2023 року у розмірі 40 300 грн. 20 коп., яку позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь, а також позивач ставить питання про стягнення із ОСОБА_1 на свою користь понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 2 422 грн. 40 коп. грн., а також судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 грн.
Заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 09.12.2025 року відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія ''ЕЙС'' до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія ''ЕЙС'' просить скасувати заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 09.12.2025 року, та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія ''ЕЙС'' до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити в повному обсязі, а також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, пов'язані із розглядом справи в розмірі 13 056 грн., а саме, судовий збір у розмірі 6 056 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн. Доводи апеляційної скарги ТОВ ''Фінансова компанія ''ЕЙС'' вказують на помилковість висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ ''Фінансова компанія ''ЕЙС'' заборгованості за кредитним договором №576311434 від 16.05.2023 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ ''Манівео швидка фінансова допомога'', оскільки на момент відступлення права вимоги, шляхом укладення договору факторингу вимога до боржника ОСОБА_1 , не була дійсною і не належала первісному кредитору на момент її відступлення. Апелянт не погоджується із даними висновками суду першої інстанції та вважає, що вони не відповідають дійсним обставинам справи, що в свою чергу, є підставою для скасування рішення суду першої інстанції від 09.12.2025 року, та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія ''ЕЙС'' до відповідача. В доводах апеляційної скарги ТОВ ''Фінансова компанія ''ЕЙС'' зазначає, що 28.11.2018 року між ТОВ ''Манівео швидка фінансова допомога'' та ТОВ ''Таліон Плюс'' було укладено договір факторингу №28/1118/-01. Відповідно до п.8.6. Додатки та додаткові угоди до даного договору, набувають чинності з моменту їх підписання обома сторонами та становлять його невід'ємну частину. В подальшому, ТОВ ''Манівео швидка фінансова допомога'' та ТОВ ''Таліон Плюс'' уклали ряд додаткових угод, якими вносилися зміни до договору факторингу № 28/1118-01, зокрема: № 19 від 28.11.2019 року, відповідно до якої строк дії договору факторингу продовжено до 31.12.2020 року, №26 від 31.12.2020 року, якою строк дії договору факторингу продовжено до 31.12.2021 року, № 27 від 31.12.2021 року, відповідно до умов якої, строк дії договору факторингу продовжено до 31.12.2022 року, № 31 від 31.12.2022 року, якою строк дії договору факторингу продовжено до 31.12.2023 року, № 32 від 31.12.2023 року, згідно якої, продовжено строк дії договору факторингу до 31.12.2024. Таким чином, як стверджує апелянт, з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а з 28.11.2018 року по 31.12.2024 року. Предметом договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме, реєстрах прав вимоги (п.1.2.). У пункті 1.3. договору зазначено, що під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі, права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Пунктом 2.1. розділу 2 (предмет договору) договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, передбачено, що згідно умов договору, клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Згідно п. 4.1 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру права вимог. 18.07.2023 року, відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 240 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ ''Таліон Плюс'' отримало право вимоги до відповідача на загальну суму - 18 516 грн. 40 коп. Наданий витяг з реєстру прав вимог до договору факторингу № 28/1118-01 містить підписи сторін, які підтверджують перехід права вимоги від клієнта - ТОВ ''Манівео швидка фінансова допомога'' до фактора - ТОВ ''Таліон Плюс''. 10.10.2024 року, відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №2 до договору факторингу №10/1024-01 від 10.10.2024 року, від ТОВ ''Таліон Плюс'' до ТОВ ''ФК ''Онлайн Фінанс'' перейшло право вимоги до відповідача у розмірі, зазначеному в реєстрі прав вимоги. Апелянт зазначає, що підтверджено перехід прав вимоги за кредитним договором, відповідно до договору факторингу №08/07/25-Е від 08.07.2025 року, який укладено між ТОВ ''ФК ''Онлайн Фінанс'' та ТОВ ''ФК ''Ейс'', відповідно до умов якого, позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. За даних обставин, апелянт вважає доведеним факт переходу права вимоги за договорами факторингу, у зв'язку з чим, висновки оскаржуваного рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, є такими, що суперечать фактичним обставинам справи та правовій природі договору факторингу, зокрема, тому, що укладені договори факторингу пов'язують перехід права вимоги саме із фактом підписання між сторонами реєстру прав вимог або акту прийому-передачі реєстру боржників.
Відповідно до ч.1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно приписів ч.1 статті 369 ЦПК України, апеляційний суд розглядає справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія ''ЕЙС'' на заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 09.12.2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія ''ЕЙС'' до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Відповідно із ч.13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Як вбачається із матеріалів справи, сторони даного спору належним чином повідомлені про наявність ухвал апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження у справі та про призначення справи до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення (виклику) учасників справи.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що 16.05.2023 року ТОВ ''Манівео швидка фінансова допомога'' та відповідач ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії №576311434, у формі електронного документа, із використанням електронного підпису. Договір про надання кредиту підписано відповідачем ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора (а.с.37, зворот - 46).
Відповідно до п.2.1. вказаного вище укладеного договору, кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 8 500 грн. 00 коп., на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику.
Згідно із договором кредитної лінії №576311434 від 16.05.2023 року, сторони погодили наступні умови кредитування. Відповідно до п.2.3. вказаного договору, кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 8 500 грн., одразу після укладення договору, орієнтовна дата повернення якого 15.06.2023 року. Відповідно до п.7.3. зазначеного вище договору, проценти за договором сплачуються в наступному порядку:
7.3.1. протягом дисконтного періоду кредитування позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня дисконтного періоду кредитування. У разі продовження позичальником дисконтного періоду кредитування, позичальник кожен раз сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення дисконтного періоду кредитування, вирахуваної відповідно до правил цього договору;
7.3.2. після закінчення дисконтного періоду кредитування, позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти щоденно. Згідно з п.8.1. даного договору, за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом. Інших витрат позичальника, крім процентів за належне користування кредитом, договором не передбачено.
Відповідно до п.8.2. зазначеного вище договору, процентні ставки за договором є фіксованими і не підлягають зміні кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для позичальника. Загальні витрати за договором та загальна вартість кредиту за договором залежить від обраної моделі поведінки позичальника і прораховується в порядку описаному нижче.
Згідно п.8.3.1. укладеного договору кредитної лінії, за період від дати видачі кредиту до 15.06.2023 року (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 237,25 відсотків річних, що на день укладення договору становить 0,65 відсотків від суми кредиту за кожний день користування ним (далі - Дисконтна процентна ставка);
п.8.3.2. У разі, якщо позичальник вчинить описані в п. 3.2. договору дії щодо продовження дисконтного періоду (ініціює пролонгацію) один або декілька разів, за період з наступного дня після 15.06.2023 року проценти нараховуються за ставкою 677,57 відсотків річних, що на день укладення договору становить 1,86 відсотків в день від суми кредиту за кожний день користування ним (далі - індивідуальна процентна ставка).
Відповідно до п.8.4. зазначеного вище договору, після закінчення дисконтного періоду кредитування, проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,70 відсотків річних, що на день укладення договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним.
Відповідно до п.8.6 договору, проценти в розмірі, визначеному за правилами цього договору, нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня надання траншу за договором та до дня закінчення строку дії цього договору.
Згідно п.8.8 договору, для суми кредиту за першим траншем, що вказана в п. 2.3. Договору, за перші 30 (тридцять) днів дисконтного періоду орієнтовна загальна вартість кредиту складає 10 157 грн. 50 коп. та буде включати в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 1 657 грн. 50 коп. та суму кредиту у розмірі 8 500 грн. 00 коп. Орієнтовна реальна процентна ставка, розрахована згідно методики Національного банку України, складе 773,59 % річних, при цьому, загальна вартість першого траншу за кредитом у процентному вираженні за строк дисконтного періоду складає 119,50 % від суми першого траншу.
16.05.2023 року ТОВ ''Манівео швидка фінансова допомога'' перерахувало грошові кошти в сумі 8 500 грн. на банківську карту ОСОБА_1 №4102-32XX-XXXX-6967 (а.с.17,100).
28.11.2018 року між ТОВ ''Манівео швидка фінансова допомога'' та ТОВ ''Таліон Плюс'' було укладено договір факторингу №28/1118-01, строк дії якого закінчується 28.11.2019 року. Відповідно до умов договору факторингу, клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату і на умовах, визначених договором (а.с.82-85).
28.11.2019 року ТОВ ''Манівео швидка фінансова допомога'' та ТОВ ''Таліон Плюс'' уклали додаткову угоду №19 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, відповідно до якої, строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року (а.с.87, зворот).
31.12.2020 року додатковою угодою №26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, було продовжено строк договору до 31.12.2021 року. Також сторони дійшли згоди викласти текст вказаного договору факторингу у новій редакції, проте, його дата укладення залишена, як 28.11.2018 року та №28/1118-01 (а.с.88-91).
31.12.2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022 року. При цьому, інші умови договору залишились без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020 року (а.с.93).
31.12.2022 року ТОВ ''Манівео швидка фінансова допомога'' та ТОВ ''Таліон Плюс'' уклали додаткову угоду №31, згідно з якою, строк дії договору факторингу №28/1118-01 було продовжено до 31.12.2023 року. При цьому, інші умови договору залишились без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020 року (а.с.93, зворот).
31.12.2023 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №32 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2024 року (а.с.94).
Відповідно до витягу із реєстру прав вимоги №240 від 18.07.2023 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року (з урахуванням додаткових угод до нього), до ТОВ ''Таліон Плюс'' передано право вимоги до відповідача ОСОБА_1 , на загальну суму 18 516 грн. 40 коп. (а.с.80-81).
10.10.2024 року між ТОВ ''Таліон Плюс'' та ТОВ ''ФК ''Онлайн Фінанс'' було укладено договір факторингу №10/1024-01, строк дії якого закінчується 31.12.2024 року (а.с.74-77).
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №2 від 10.10.2024 року до договору факторингу №10/1024-01 від 10.10.2024 року, від ТОВ ''Таліон Плюс'' до ТОВ ''ФК ''Онлайн Фінанс'' було передано право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 40 300 грн. 20 коп. (а.с.72-73).
08.07.2025 року ТОВ ''ФК ''Онлайн Фінанс'' та ТОВ ''ФК ''Ейс'' уклали договір факторингу №08/07/25-Е, відповідно до умов якого, ТОВ ''ФК ''Ейс'' відступлено право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором, відповідно до реєстру боржників за договором факторингу №08/07/25-Е від 17.07.2024 року, на загальну суму 40 300 грн. 20 коп.(а.с.64-69).
Як вбачається із оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 09.12.2025 року, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ ''ФК ''Ейс'' до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд першої інстанції дійшов висновку, що на момент укладення договору факторингу у 2018 році, ще не виникло зобов'язання між первісним кредитором ТОВ ''Манівео швидка фінансова допомога'' та боржником ОСОБА_1 , тобто, у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов'язанням, яке він міг би передати ТОВ ''Таліон Плюс'', на підставі договору факторингу від 28.11.2018 року. Суд першої інстанції у рішенні від 09.12.2025 року зазначив, що оскільки ТОВ ''Таліон Плюс'' право вимоги відносно боржника ОСОБА_1 , не набуло, то таке право не могло бути в подальшому передано цим товариством на підставі договору факторингу ТОВ ''ФК ''Онлайн Фінанс'', яке, в свою чергу, не могло передати таке право позивачу ТОВ ''ФК ''Ейс'', за договором факторингу від 08.07.2025 року. З урахуванням наведеного вище, суд першої інстанції дійшов висновку, що ТОВ ''ФК ''Ейс'' не набуло права вимагати від боржника ОСОБА_1 сплати заборгованості за кредитним договором, укладеним 16.05.2023 року між ТОВ ''Манівео швидка фінансова допомога'' та ОСОБА_1 , що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги ТОВ ''Фінансова компанія ''ЕЙС'' вказують на помилковість висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ ''Фінансова компанія ''ЕЙС'' заборгованості за кредитним договором №576311434 від 16.05.2023 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ ''Манівео швидка фінансова допомога'', оскільки на момент відступлення права вимоги, шляхом укладення договору факторингу вимога до боржника ОСОБА_1 , не була дійсною і не належала первісному кредитору на момент її відступлення. Апелянт не погоджується із даними висновками суду першої інстанції та вважає, що вони не відповідають дійсним обставинам справи, що в свою чергу, є підставою для скасування рішення суду першої інстанції від 09.12.2025 року, та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія ''ЕЙС'' до відповідача. В доводах апеляційної скарги ТОВ ''Фінансова компанія ''ЕЙС'' зазначає, що 28.11.2018 року між ТОВ ''Манівео швидка фінансова допомога'' та ТОВ ''Таліон Плюс'' було укладено договір факторингу №28/1118/-01. Відповідно до п.8.6. Додатки та додаткові угоди до даного договору, набувають чинності з моменту їх підписання обома сторонами та становлять його невід'ємну частину. В подальшому, ТОВ ''Манівео швидка фінансова допомога'' та ТОВ ''Таліон Плюс'' уклали ряд додаткових угод, якими вносилися зміни до договору факторингу № 28/1118-01, зокрема: № 19 від 28.11.2019 року, відповідно до якої строк дії договору факторингу продовжено до 31.12.2020 року, №26 від 31.12.2020 року, якою строк дії договору факторингу продовжено до 31.12.2021 року, № 27 від 31.12.2021 року, відповідно до умов якої, строк дії договору факторингу продовжено до 31.12.2022 року, № 31 від 31.12.2022 року, якою строк дії договору факторингу продовжено до 31.12.2023 року, № 32 від 31.12.2023 року, згідно якої, продовжено строк дії договору факторингу до 31.12.2024. Таким чином, як стверджує апелянт, з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а з 28.11.2018 року по 31.12.2024 року. Предметом договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме, реєстрах прав вимоги (п.1.2.). У пункті 1.3. договору зазначено, що під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі, права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Пунктом 2.1. розділу 2 (предмет договору) договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, передбачено, що згідно умов договору, клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Згідно п. 4.1 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру права вимог. 18.07.2023 року, відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 240 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ ''Таліон Плюс'' отримало право вимоги до відповідача на загальну суму - 18 516 грн. 40 коп. Наданий витяг з реєстру прав вимог до договору факторингу № 28/1118-01 містить підписи сторін, які підтверджують перехід права вимоги від клієнта - ТОВ ''Манівео швидка фінансова допомога'' до фактора - ТОВ ''Таліон Плюс''. 10.10.2024 року, відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №2 до договору факторингу №10/1024-01 від 10.10.2024 року, від ТОВ ''Таліон Плюс'' до ТОВ ''ФК ''Онлайн Фінанс'' перейшло право вимоги до відповідача у розмірі, зазначеному в реєстрі прав вимоги. Апелянт зазначає, що підтверджено перехід прав вимоги за кредитним договором, відповідно до договору факторингу №08/07/25-Е від 08.07.2025 року, який укладено між ТОВ ''ФК ''Онлайн Фінанс'' та ТОВ ''ФК ''Ейс'', відповідно до умов якого, позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. За даних обставин, апелянт вважає доведеним факт переходу права вимоги за договорами факторингу, у зв'язку з чим, висновки оскаржуваного рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, є такими, що суперечать фактичним обставинам справи та правовій природі договору факторингу, зокрема, тому, що укладені договори факторингу пов'язують перехід права вимоги саме із фактом підписання між сторонами реєстру прав вимог або акту прийому-передачі реєстру боржників.
З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до положень статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно приписів статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно приписів ч.1 статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до положень ч.1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України ''Про електронну комерцію''.
У статті 3 Закону України ''Про електронну комерцію'' визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин: 3, 4, 6 статті 11 Закону України ''Про електронну комерцію'', електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону України ''Про електронну комерцію'', електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Приписами статті 12 Закону України ''Про електронну комерцію'' регламентовано підпис у сфері електронної комерції.
Статтею 3 Закону України ''Про електронну комерцію'' визначено, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі логін-пароль, або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах: від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19, від 10.06.2021 року у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог приписів ч.4 статті 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Відповідно до положень ч.1 статі 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що 16.05.2023 року ТОВ ''Манівео швидка фінансова допомога'' та відповідач ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії №576311434, у формі електронного документа, із використанням електронного підпису. Договір про надання кредиту підписано відповідачем ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора (а.с.37, зворот - 46).
Відповідно до п.2.1. вказаного вище укладеного договору, кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 8 500 грн. 00 коп., на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику.
Згідно із договором кредитної лінії №576311434 від 16.05.2023 року, сторони погодили наступні умови кредитування. Відповідно до п.2.3. вказаного договору, кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 8 500 грн., одразу після укладення договору, орієнтовна дата повернення якого 15.06.2023 року. Відповідно до п.7.3. зазначеного вище договору, проценти за договором сплачуються в наступному порядку:
7.3.1. протягом дисконтного періоду кредитування позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня дисконтного періоду кредитування. У разі продовження позичальником дисконтного періоду кредитування, позичальник кожен раз сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення дисконтного періоду кредитування, вирахуваної відповідно до правил цього договору;
7.3.2. після закінчення дисконтного періоду кредитування, позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти щоденно. Згідно з п.8.1. даного договору, за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом. Інших витрат позичальника, крім процентів за належне користування кредитом, договором не передбачено.
Відповідно до п.8.2. зазначеного вище договору, процентні ставки за договором є фіксованими і не підлягають зміні кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для позичальника. Загальні витрати за договором та загальна вартість кредиту за договором залежить від обраної моделі поведінки позичальника і прораховується в порядку описаному нижче.
Згідно п.8.3.1. укладеного договору кредитної лінії, за період від дати видачі кредиту до 15.06.2023 року (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 237,25 відсотків річних, що на день укладення договору становить 0,65 відсотків від суми кредиту за кожний день користування ним (далі - Дисконтна процентна ставка);
п. 8.3.2. У разі, якщо позичальник вчинить описані в п. 3.2. договору дії щодо продовження дисконтного періоду (ініціює пролонгацію) один або декілька разів, за період з наступного дня після 15.06.2023 року проценти нараховуються за ставкою 677,57 відсотків річних, що на день укладення договору становить 1,86 відсотків в день від суми кредиту за кожний день користування ним (далі - індивідуальна процентна ставка).
Відповідно до п.8.4. зазначеного вище договору, після закінчення дисконтного періоду кредитування, проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,70 відсотків річних, що на день укладення договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним.
Відповідно до п.8.6 договору, проценти в розмірі, визначеному за правилами цього договору, нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня надання траншу за договором та до дня закінчення строку дії цього договору.
Згідно п.8.8 договору, для суми кредиту за першим траншем, що вказана в п. 2.3. Договору, за перші 30 (тридцять) днів дисконтного періоду орієнтовна загальна вартість кредиту складає 10 157 грн. 50 коп. та буде включати в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 1 657 грн. 50 коп. та суму кредиту у розмірі 8 500 грн. 00 коп. Орієнтовна реальна процентна ставка, розрахована згідно методики Національного банку України, складе 773,59 % річних, при цьому, загальна вартість першого траншу за кредитом у процентному вираженні за строк дисконтного періоду складає 119,50 % від суми першого траншу.
16.05.2023 року ТОВ ''Манівео швидка фінансова допомога'' перерахувало грошові кошти в сумі 8 500 грн. на банківську карту ОСОБА_1 №4102-32XX-XXXX-6967 (а.с.17,100).
28.11.2018 року між ТОВ ''Манівео швидка фінансова допомога'' та ТОВ ''Таліон Плюс'' було укладено договір факторингу №28/1118-01, строк дії якого закінчується 28.11.2019 року. Відповідно до умов договору факторингу, клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату і на умовах, визначених договором (а.с.82-85).
28.11.2019 року ТОВ ''Манівео швидка фінансова допомога'' та ТОВ ''Таліон Плюс'' уклали додаткову угоду №19 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, відповідно до якої, строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року (а.с.87, зворот).
31.12.2020 року додатковою угодою №26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, було продовжено строк договору до 31.12.2021 року. Також сторони дійшли згоди викласти текст вказаного договору факторингу у новій редакції, проте, його дата укладення залишена, як 28.11.2018 року та №28/1118-01 (а.с.88-91).
31.12.2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022 року. При цьому, інші умови договору залишились без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020 року (а.с.93).
31.12.2022 року ТОВ ''Манівео швидка фінансова допомога'' та ТОВ ''Таліон Плюс'' уклали додаткову угоду №31, згідно з якою, строк дії договору факторингу №28/1118-01 було продовжено до 31.12.2023 року. При цьому, інші умови договору залишились без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020 року (а.с.93, зворот).
31.12.2023 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №32 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2024 року (а.с.94).
Відповідно до витягу із реєстру прав вимоги №240 від 18.07.2023 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року (з урахуванням додаткових угод до нього), до ТОВ ''Таліон Плюс'' передано право вимоги до відповідача ОСОБА_1 , на загальну суму 18 516 грн. 40 коп. (а.с.80-81).
10.10.2024 року між ТОВ ''Таліон Плюс'' та ТОВ ''ФК ''Онлайн Фінанс'' було укладено договір факторингу №10/1024-01, строк дії якого закінчується 31.12.2024 року (а.с.74-77).
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №2 від 10.10.2024 року до договору факторингу №10/1024-01 від 10.10.2024 року, від ТОВ ''Таліон Плюс'' до ТОВ ''ФК ''Онлайн Фінанс'' було передано право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 40 300 грн. 20 коп. (а.с.72-73).
08.07.2025 року ТОВ ''ФК ''Онлайн Фінанс'' та ТОВ ''ФК ''Ейс'' уклали договір факторингу №08/07/25-Е, відповідно до умов якого, ТОВ ''ФК ''Ейс'' відступлено право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором, відповідно до реєстру боржників за договором факторингу №08/07/25-Е від 17.07.2024 року, на загальну суму 40 300 грн. 20 коп.(а.с.64-69).
Як вбачається із оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 09.12.2025 року, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ ''ФК ''Ейс'' до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд першої інстанції дійшов висновку, що на момент укладення договору факторингу у 2018 році, ще не виникло зобов'язання між первісним кредитором ТОВ ''Манівео швидка фінансова допомога'' та боржником ОСОБА_1 , тобто, у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов'язанням, яке він міг би передати ТОВ ''Таліон Плюс'', на підставі договору факторингу від 28.11.2018 року. Суд першої інстанції у рішенні від 09.12.2025 року зазначив, що оскільки ТОВ ''Таліон Плюс'' право вимоги відносно боржника ОСОБА_1 , не набуло, то таке право не могло бути в подальшому передано цим товариством на підставі договору факторингу ТОВ ''ФК ''Онлайн Фінанс'', яке, в свою чергу, не могло передати таке право позивачу ТОВ ''ФК ''Ейс'', за договором факторингу від 08.07.2025 року. З урахуванням наведеного вище, суд першої інстанції дійшов висновку, що ТОВ ''ФК ''Ейс'' не набуло права вимагати від боржника ОСОБА_1 сплати заборгованості за кредитним договором, укладеним 16.05.2023 року між ТОВ ''Манівео швидка фінансова допомога'' та ОСОБА_1 , що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до приписів ч.1, ч.2 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Згідно із частинами: 1, 2 статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Як вбачається із матеріалів справи, 28.11.2018 року між ТОВ ''Манівео швидка фінансова допомога'' та ТОВ ''Таліон Плюс'' було укладено договір факторингу №28/1118-01, строк дії якого закінчується 28.11.2019 року. Відповідно до умов договору факторингу, клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату і на умовах, визначених договором (а.с.82-85).
Згідно п.1.3. вказаного договору факторингу, під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі, права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Відповідно до п.8.2. зазначеного договору факторингу, строк дії цього договору закінчується 28.11.2019 року.
Відтак, договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року встановлено, що предметом відступлення за ним, є в тому числі, вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога), при цьому, перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних додатках до договору, а саме, у реєстрах прав вимоги. Такі додатки до договору є невід'ємною частиною договору факторингу.
28.11.2019 року ТОВ ''Манівео швидка фінансова допомога'' та ТОВ ''Таліон Плюс'' уклали додаткову угоду №19 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, відповідно до якої, строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року (а.с.87, зворот).
31.12.2020 року додатковою угодою №26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, було продовжено строк договору до 31.12.2021 року. Також сторони дійшли згоди викласти текст вказаного договору факторингу у новій редакції, проте, його дата укладення залишена, як 28.11.2018 року та №28/1118-01 (а.с.88-91).
31.12.2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022 року. При цьому, інші умови договору залишились без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020 року (а.с.93).
31.12.2022 року ТОВ ''Манівео швидка фінансова допомога'' та ТОВ ''Таліон Плюс'' уклали додаткову угоду №31, згідно з якою, строк дії договору факторингу №28/1118-01 було продовжено до 31.12.2023 року. При цьому, інші умови договору залишились без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020 року (а.с.93, зворот).
31.12.2023 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №32 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2024 року (а.с.94).
Відповідно до витягу із реєстру прав вимоги №240 від 18.07.2023 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року (з урахуванням додаткових угод до нього), до ТОВ ''Таліон Плюс'' передано право вимоги до відповідача ОСОБА_1 , на загальну суму 18 516 грн. 40 коп. (а.с.80-81).
10.10.2024 року між ТОВ ''Таліон Плюс'' та ТОВ ''ФК ''Онлайн Фінанс'' було укладено договір факторингу №10/1024-01, строк дії якого закінчується 31.12.2024 року (а.с.74-77).
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №2 від 10.10.2024 року до договору факторингу №10/1024-01 від 10.10.2024 року, від ТОВ ''Таліон Плюс'' до ТОВ ''ФК ''Онлайн Фінанс'' було передано право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 40 300 грн. 20 коп. (а.с.72-73).
08.07.2025 року ТОВ ''ФК ''Онлайн Фінанс'' та ТОВ ''ФК ''Ейс'' уклали договір факторингу №08/07/25-Е, відповідно до умов якого, ТОВ ''ФК ''Ейс'' відступлено право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором, відповідно до реєстру боржників за договором факторингу №08/07/25-Е від 17.07.2024 року, на загальну суму 40 300 грн. 20 коп.(а.с.64-69).
Необхідно зазначити, що укладання договору факторингу між ТОВ ''Манівео швидка фінансова допомога'' та ТОВ ''Таліон Плюс'' до виникнення кредитних правовідносин із ОСОБА_1 , не свідчить про недійсність передачі прав вимоги за даним договором новому кредитору, оскільки станом на момент укладення кредитного договору, договір факторингу був чинним. Право вимоги по кредитному договору №576311434 від 16.05.2023 року було передано ТОВ ''Манівео швидка фінансова допомога'' на користь ТОВ ''Таліон Плюс'', та у подальшому, позивачу на підставі реєстру, який оформлений належним чином та є додатком до договору кредиту.
Відповідно до приписів ч.1 статті 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Згідно із п.1 ч.1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За положеннями ч.1 статті 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Вказані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов'язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 року у справі № 906/1174/18 (пункти: 37, 38)).
Згідно із приписами ч.1 статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (стаття 517 ЦК України).
Відповідно до статті 519 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.
Необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов'язання, за яким відступається право, яке і підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28.07.2021 року у справі №761/33403/17).
Права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку із припиненням зобов'язання виконанням), тобто, якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора у зобов'язанні не переходять до набувача (п.132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 року у справі № 910/12525/20, п.90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 року у справі № 910/19199/21).
Із наведених вище правових норм вбачається, що: права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов'язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов'язанні кредитор.
Відповідно до статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч.1 статті 1078 Кодексу).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 статті 263 ЦПК України).
Вказаних вище обставин не прийняв до уваги при розгляді даного спору по суті суд першої інстанції. Відмовляючи у задоволенні вимог заявленого ТОВ ''ФК ''Ейс'' до ОСОБА_1 позову про стягнення заборгованості, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку відносно того, що: ''… Враховуючи, що договір факторингу був укладений між первісним кредитором ТОВ ''Манівео швидка фінансова допомога'' та ТОВ ''Таліон Плюс'' 28.11.2018 р., тобто до моменту виникнення у первісного кредитора ТОВ ''Манівео швидка фінансова допомога'' права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором, укладеним між ними 16.05.2023 р., суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ ''ФК ''Ейс'' заборгованості за кредитним договором від 16.05.2023 р., оскільки на момент відступлення права вимоги шляхом укладення договору факторингу вимога до боржника не була дійсною і не належала первісному кредитору на момент її відступлення, за вказаних обставин у задоволенні позову слід відмовити.''
Разом з тим, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що як вбачається із матеріалів справи, позивачем не надано суду жодних належних та достатніх доказів, у розумінні приписів статей: 77, 80 ЦПК України, на підтвердження виконання Товариством з обмеженою відповідальністю ''Таліон Плюс'' (Фактор) умов договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю ''Таліон Плюс'' (Фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю ''Манівео швидка фінансова допомога'' (Клієнт), стосовно проведення оплати, яка сплачується Фактором Клієнту за відступлення права вимоги на умовах цього договору, щодо кредитного договору №576311434 від 16.05.2023 року, укладеного із відповідачем ОСОБА_1 .
Відповідно до п.2.1. договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю ''Таліон Плюс'' (Фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю ''Манівео швидка фінансова допомога'' (Клієнт), ''… Згідно умов цього Договору Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.'' Згідно п.3.1.2., п.3.1.3. договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю ''Таліон Плюс'' (Фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю ''Манівео швидка фінансова допомога'' (Клієнт), ''… Фінансування - належна до сплати Клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному Реєстрі прав вимог, сплачується Фактором одним платежем протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання Сторонами такого Реєстру прав вимог, якщо інші умови Сторони не погодили шляхом укладання у Додатковій угоді. Фінансування сплачується Фактором на банківський рахунок Клієнта, зазначений у 13 розділі цього Договору. Сума фінансування вважається отриманою після її зарахування на рахунок Клієнта.''
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01.02.2018 року у справі № 2-127/11, провадження № 61-1648св17, зазначено, що ''скориставшись правом на врегулювання відносин у договорі, первинний кредитор та ТОВ ''Фінансова компанія ''Довіра та Гарантія'' на власний розсуд визначили момент виникнення у фактора права вимоги. Так, в пункті 4.1. укладеного між ними договору визначено, що право власності на права вимоги, які відступаються за укладеним договором, вважається таким, що перейшло від клієнта (ПАТ ''УкрСиббанк'') до фактора (ТОВ ''Фінансова компанія ''Довіра та Гарантія'') в день підписання акта приймання-передачі права вимоги, за умови виконання фактором зобов'язань, передбачених пунктом 3.1.1. договору. Право вимагати від боржника виконання всіх зобов'язань в межах відступлених прав у фактора наступає після виконання ним зобов'язань, передбачених пунктом 3.1.1. договору. Як встановлено судами та свідчать матеріали справи, оскільки заявником не надано доказів на підтвердження виконання умов пунктом 3.1. договору, відповідно до якого фінансування за відступлені права вимоги надається фактором клієнту шляхом перерахування суми фінансування на рахунок клієнта двома платежами, суди зробили правильний висновок, що заявником не було належним чином доведено факт виникнення права вимоги, що відступається за укладеним договором. Сторони договору поставили три умови щодо настання моменту виникнення права вимоги за договором факторингу, що мають одночасно настати: укладення договору факторингу, підписання акта приймання-передачі права вимоги та сплата суми фінансування на рахунок клієнта. Враховуючи недоведеність заявником перерахування суми фінансування на рахунок клієнта за відступлені права вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій були позбавленні правової можливості зробити висновок щодо переходу права вимоги до заінтересованої особи. Тягар доведення цих обставин у цьому провадженні покладається на заінтересовану особу, яка саме й звернулася із згаданими вимогами до суду, оскільки частиною третьою статті 10 ЦПК України та частиною першою статті 60 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.''
Приймаючи до уваги наведене вище, апеляційним судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, що позивачем ТОВ ''Фінансова компанія ''ЕЙС'' не надано суду належних та достатніх доказів, у розумінні приписів статей: 77, 80 ЦПК України, на підтвердження обставин, на які позивач посилається у обґрунтування вимог заявленого до ОСОБА_1 позову. А саме, позивачем не надано доказів проведення оплати суми коштів, що сплачується Товариством з обмеженою відповідальністю ''Таліон Плюс'' (Фактор) - Товариству з обмеженою відповідальністю ''Манівео швидка фінансова допомога'' (Клієнт) за відступлення права вимоги, на умовах договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю ''Таліон Плюс'' (Фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю ''Манівео швидка фінансова допомога'' (Клієнт), щодо кредитного договору №576311434 від 16.05.2023 року. Апеляційний суд вважає, що саме з даних підстав необхідно відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ ''Фінансова компанія ''ЕЙС'' до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Відповідно до приписів ч.1, ч.6 статті 81 ЦПК України, яка регламентує обов'язок доказування і подання доказів, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ ''Фінансова компанія ''ЕЙС'' до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд першої інстанції помилився із визначенням мотивів та підстав такої відмови у задоволенні позову. На думку апеляційного суду, у задоволенні позову ТОВ ''Фінансова компанія ''ЕЙС'' до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, необхідно відмовити саме виходячи із зазначених вище апеляційним судом мотивів та підстав.
За даних обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ТОВ ''Фінансова компанія ''ЕЙС'', підлягає залишенню без задоволення. При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 09.12.2025 року - змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції даної постанови апеляційного суду.
В іншій частині заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 09.12.2025 року, необхідно залишити без змін.
Керуючись статтями: 367, 368, 369, 374; п.1, п.4 ч.1, ч.2 статті 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія ''ЕЙС'' - залишити без задоволення.
Заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 09 грудня 2025 року - змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції даної постанови апеляційного суду.
В іншій частині заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 09 грудня 2025 року, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених п.2 ч.3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Дата складення повної постанови - 20.03.2026 року.
Головуючий: Судді: