Справа № 686/3655/26
Провадження № 1-кп/686/855/26
про призначення судового розгляду
17 березня 2026 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинувачених ОСОБА_6 , (в режимі відеоконференції), ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому кримінальне провадження №12025243000003104 від 12.12.2025 про обвинувачення ОСОБА_7 за ч.1 ст.121, ч.4 ст.186 КК України та ОСОБА_6 за ч.4 ст.186 КК України,
встановив:
04 лютого 2026 року прокурором відділу Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_8 до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області в порядку ст.ст. 283, 291 КПК України направлений для розгляду обвинувальний акт у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_7 за ч.1 ст.121, ч.4 ст.186 КК України та ОСОБА_6 за ч.4 ст.186 КК України.
Обвинувальний акт надійшов в суд відповідно до закону - ст. 314 КПК України. Справа підсудна Хмельницькому міськрайонному суду Хмельницької області. Підстав для прийняття рішень, передбачених п.п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, немає. Справа може бути призначена до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
Під час підготовчого судового засідання захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_4 заявила клопотання про скасування арешту накладеного ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 14.10.2025 року на належний обвинуваченому мобільний телефон марки «Iphone».
В обґрунтування клопотання захисник вказала, що з арештованим майном проведені необхідні слідчі дії, а тому відпала потреба у застосуванні даного заходу забезпечення кримінального провадження.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд дійшов висновку, що дане клопотання не підлягає задоволення, враховуючи наступне.
Згідно ч.2 ст.174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Так, вилучений у обвинуваченого під час досудового розслідування мобільний телефон визнано речовим доказом, у справі не визначено порядок та обсяг дослідження доказів, а тому, на даній стадії судового провадження відсутні підстави вважати, що відпала потреба у застосуванні накладеного на речовий доказ арешту.
Окрім цього, захисник ОСОБА_4 заявила клопотання, яке підтримав обвинувачений, проти якого заперечив прокурор, про зміну обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на особисте зобов'язання.
В обґрунтування клопотання захисник ОСОБА_4 зазначила, що ОСОБА_7 вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, одружений, на утриманні перебуває дружина, яка хворіє, та має інвалідність 2-ї групи, донька котра навчається у вищому учбовому закладі на платній основі, обвинувачений переніс оперативне втручання на серці, внаслідок чого отримав 3-тю групу інвалідності, постійно проходить медичний огляд, за місцем проживання характеризується з позитивної сторони, є приватним підприємцем.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши надані суду відомості, що стосуються особи обвинуваченого, суд дійшов наступних висновків.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 10.02.2025 року дію обраного під час досудового розслідування щодо обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою продовжити по 10 квітня 2026 року включно.
Згідно до ч.1, 2 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного. Відповідно до ч. 6 цієї ж статті строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
У справі "Сергій Волосюк проти України" (рішення від 12.03.2009) Європейський суд з прав людини наголосив, що "саме національні судові органи мають подбати про те, щоб тривалість попереднього ув'язнення обвинуваченого у відповідній справі не перевищила розумного строку. Для цього вони мають дослідити всі факти на користь і проти існування реального суспільного інтересу, який, за належного врахування принципу забезпечення презумпції невинуватості, виправдовує відхід від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи, і викласти ці міркування у своїх рішеннях про подовження строку тримання під вартою… Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні заарештованою особою відповідного злочину є обов'язковою і неодмінною умовою законності продовження строку тримання під вартою, але зі спливанням певного часу ця умова перестає бути достатньою…" (пункти 37, 38).
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі "Третьяков проти України" заарештована особа має право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов затримання, а, рішення суду про продовження строку тримання під вартою, не може базуватись на первісних підставах, що слугували для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання заявника під вартою; і суд має з'ясувати можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою.
Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у справі "Летельє проти Франції" (рішення від 26 червня 1991 року), "попереднє затримання не має передувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути "формою очікування" обвинувального вироку" (п. 51).
ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.121, ч.4 ст.186 КК України, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів. Обвинувачений ОСОБА_7 раніше не судимий, має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується позитивно, одружений, мешкає в родині з дружиною, має повнолітню доньку. Обвинувачений має захворювання та потребує лікування, що підтверджується наданими суду відомостями.
Обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні зобов'язався, у разі застосування відносно нього менш суворого запобіжного, виконувати обов'язки, покладені на нього судом. Наслідки невиконання обов'язків йому відомі та є зрозумілими.
На підставі викладеного, суд вважає, що на даному етапі судового розгляду запобіжний захід в вигляді домашнього арешту в нічний час зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_7 під час розгляду кримінального провадження, та запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
При цьому, суд враховує, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до обвинуваченого має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що обвинуваченому слід змінити запобіжний захід із тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту строком на 2 місяці з покладенням обов'язків: заборонити останньому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 у період часу з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступного дня (за виключенням випадків відвідування установ охорони здоров'я); прибувати до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області за першою вимогою; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Керуючись ст.ст. 31, 76 - 178, 181, 193 - 194, 196, 202, 314-316, 331, 392 КПК України,
ухвалив:
Кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_7 за ч.1 ст.121, ч.4 ст.186 КК України та ОСОБА_6 за ч.4 ст.186 КК України прийняти до провадження Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області і призначити до судового розгляду суддею одноособово у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні суду (м. Хмельницький, вул. Героїв Майдану, 54, каб. 409) на 14 год. 30 хв. 08 квітня 2026 року.
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_4 щодо скасування арешту на майно - відмовити.
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_4 щодо зміни запобіжного заходу задовольнити частково.
Змінити відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.4 ст.186 КК України, запобіжний захід в вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, з покладанням на нього наступних обов'язків:
- заборонити останньому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 у період часу з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступного дня (за виключенням випадків відвідування установ охорони здоров'я);
- прибувати до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області за першою вимогою;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Попередити обвинуваченого ОСОБА_7 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.
Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу в вигляді домашнього арешту стосовно ОСОБА_7 закінчується 15.05.2026 року.
ОСОБА_7 звільнити з-під варти негайно.
Зобов'язати відповідний орган Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_7 негайно взяти його на облік, як особу, стосовно якої застосовано домашній арешт та негайно повідомити про це суд.
Контроль за виконанням ухвали про застосування запобіжного заходу в вигляді домашнього арешту покласти на відповідний орган Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_7 та прокурора.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_7 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Ознайомити та вручити обвинуваченому ОСОБА_7 під розписку копію ухвали про застосування запобіжного заходу в вигляді домашнього арешту.
У судове засідання викликати сторони, а в разі неможливості прибуття учасників провадження до суду, провести судове засідання в режимі відеоконференції.
Роз'яснити учасникам судового провадження їх право ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, робити з них необхідні виписки та копії.
Ухвала в частині зміни запобіжного заходу може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим - в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Повний текст ухвали оголошено 20.03.2026 року.
Суддя