11.03.2026 Справа №607/12526/25 Провадження №2/607/851/2026
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі:
головуючого Ромазана В.В.
за участю секретаря Бойко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором , -
І. Описова частина
1.Стислий зміст позовної заяви.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (надалі ТзОВ «ФК «Ейс»), звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 ) у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 207433929 від 14.07.2021 року у розмірі 56 912,00 грн., а також 2 422,40 грн. сплаченого ними судового збору та 7 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15.04.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 207433929 в електронній формі з використання електронного підпису відповідача та підписаний останнім за допомогою одноразового ідентифікатора MNV4D3S4. Відповідно до умов вказаного договору відповідач отримала кредит у розмірі 16 000,00 грн. Первісний кредитор виконав свій обов'язок та перерахувавши відповідачу14.07.2021, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі 16 000,00 грн. на банківську карту № НОМЕР_1 , яку відповідач вказала у Заявці при укладенні кредитного договору. Проте, позивач вказав, що всупереч умовам зазначеного кредитного договору відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконала, у зв'язку з чим у неї утворилася заборгованість у розмірі 56 912,00 грн., яка складається з: 16 000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 40 912,00 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом. Крім цього, 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» набуло право вимоги за договором №207433929 від 14.07.2021. Також, 23.02.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 23/0224-01, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло право вимоги за договором № 207433929 від 14.07.2021. Крім цього, 29.05.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу №29/05/25-Е, відповідно до якого «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. Оскільки, позивач набув право вимоги до відповідача, а останній не погасив заборгованість за даним правочином, відтак, позивач просить позов задовольнити.
2. Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень відповіді на відзив.
Відповідач ОСОБА_1 через систему «Електронний Суд» 30.09.2025 надала суду відзив на позовну заяву, в якому звертає увагу суду на те, що позивач, на її думку, не надав доказів переходу прав вимог за спірним кредитним договором, а також вважає, що позивач пропустив строк позовної давності звернення із даним позовом. Таким чином, відповідач просить у задоволенні позову відмовити за наведених підстав.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» через систему «Електронний суд» 02.10.2025 подав суду відповідь на відзив, у якому звертає увагу суду на те, що під час дії воєнного стану перебіг позовної давності зупиняється. Також зазначив, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» уклали ряд додаткових угод; №19 від 28.11.2019, №26 від 31.12.2020; №27 від 3112.2021; №31 від 31.12.2022, №32 від 31.12.2023, якими продовжили строк дії договору факторингу №28/111801, укладеного між ними. Також вважає, що у подальшому укладеними договорами факторингу №23/0224-01 від 23.02.2024, №29/05/25-Е від 29.05.2025 передано право вимоги до відповідача за спірним кредитним договором. Крім цього, вважає, що подані позивачем розрахунки заборгованості ОСОБА_1 не суперечать один одному та узгоджуються з іншими письмовими доказами у справі, зокрема із витягами Реєстру прав вимоги № 151 від 14.09.2021 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, Реєстру прав вимоги № 1 від 23.02.2024 до Договору факторингу № 23/0224-01 від 23.02.2024. Наголошує, що за весь період перебування права вимоги за вищезазначеними договорами, позивач не здійснив жодних додаткових нарахувань і не застосував жодних штрафних санкцій до боржника. На підставі наведеного, просить позовні вимоги задовольнити повністю.
Відповідач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» 04.02.2026 подала суду заперечення на відповідь на відзив, у якому звертає увагу суду не те, що позивач заявляє до стягнення суму відсотків у розмірі 40 912,00 грн., що на 255% перевищує суму фактично отриманих коштів (тіло кредиту - 16 000,00 грн), а тому суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності. Вважає, що Позивачем не надано суду детального помісячного розрахунку, який би дозволяв розмежувати "відсотки за користування кредитом" та штрафні санкції. Також звертає увагу суду, що пунктом 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України згідно якого у період воєнного стану будь-які нарахування понад тіла кредиту та відсотків є незаконними. Також вважає, що вимога позивача про стягнення 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу є завищеною та необґрунтованою.
Також представник позивача 06.02.2026 через систему «Електронний суд» подав письмові пояснення зміст яких є аналогічним поданому відзиву. Також вказав, що судові витрати на правову допомогу підтверджені доказами, а тому просить стягнути заявлену суму судових витрат.
3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 червня 2025 року провадження по справі відкрито та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін.
Представник Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити з підстав наведених у позові та відповіді на відзив, а у разі неявки в судове засідання відповідача ухвалити рішення в заочному порядку.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, звернулася до суду з клопотанням про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги не визнає, у задоволенні позову просить відмовити з підстав наведених у відзиві та у письмових запереченнях на відповідь на відзив.
ІІ. Мотивувальна частина
1.Фактичні обставини, встановлені судом
14.07.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено договір кредитної лінії №207433929, у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового ідентифікатора MNV4D3S4.
За пунктом 1.1 вказаного договору кредитної лінії, Кредитодавець зобов'язується надати Позичальнику кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 22 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачувати проценти Кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога».
Сума Кредитного ліміту, вказано в п. 1.1. Договору, це максимальна сума Кредиту, яка протягом строку дії Договору одночасно може бути у розпорядженні Позичальника (п.1.2. Договору).
Кредитодавець надає перший транш за Договором в сумі 16 000,00 грн. одразу після укладення Договору, який має бути повернено до 13.08.2021 р. (п.1.3. Договору).
Кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту Позивальником (дисконтний період), а саме до 13.08.2021. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору, строк дії кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати першого траншу за договором (п.1.7).
Згідно п. 1.9. договору, за користування кредитом Позичальник зобов'язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом, які нараховуються в наступному порядку:
Виключно на період строку визначеного в п. 1.7 Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 226,30 процентів річних, що становить 0,62 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним (п.1.9.1).
За умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 310,25 процентів річних, що становить 0,85 процентів в день від суми кредиту за кожен день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати Позичальнику знижки на розмір індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті. (п.1.9.2).
Якщо Позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов'язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду (п.1.9.3).
Згідно п. 1.12, 1.12.1, 1.12.2, договору, сторони погодили, що факт користування Позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду блокує можливість отримання Позичальником нових траншів за договором та є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії (продовження загального строку дії Договору) на наступних умовах: зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов'язання Позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду; з наступного дня після закінчення дисконтного періоду Позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.
Відповідно до інформації наданої АТ «Універсал Банк» №БТ/Е-6080 від 26.02.2026, на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) Банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 на яку за період з 14.07.2021 по 19.07.2021 року було зараховано платіж у сумі 16 000,00 грн. Номер телефону НОМЕР_4 був фінансовим номером телефону за платіжною карткою № НОМЕР_3 , який знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 .
Відтак, суд вважає, що вказаним доказом, який є належним та допустимим підтверджено виконання своїх зобов'язань за кредитним договором кредитної лінії №207433929 від 14.07.2021 первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Відповідач належним чином не виконувала своїх зобов'язань за договором кредитної лінії №207433929 від 14.07.2021 унаслідок чого у неї утворилась заборгованість перед первісним кредитором.
Як вбачається із розрахунку заборгованості ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога», заборгованість відповідача за кредитним договором №207433929 від 14.07.2021 за період з 14.07.2021 по 14.09.2021 складає 16 000 грн. по тілу кредиту, 19936 грн. нараховані проценти.
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Фактор) та ТОВ «Таліон Плюс» (Клієнт) укладено договір факторингу № 28/1118-01 стрком дії до 28.11.2019.
У розділі 1 зазначеного договору визначено терміни, а саме: Відповідно до умов вказаного договору: п.п.1.1 «Боржник» - фізична особа, з якою укладено кредитний договір, право вимоги до якого уступається за цим договором; п.п.1.2 «Кредитний договір» - кредитний договір, укладений між клієнтом і боржником, права вимоги за яким відступаються, та який відповідає наступним критеріям: боржником за кредитним договором виступає фізична особа та кредит не забезпечується заставою. Перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до цього договору, а саме в Реєстрах прав вимог; п.п. 1.3. «Право вимоги» - означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржника по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строку платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому; п.п1.4 «Борг» - означає суми грошових коштів, належні до сплати клієнту боржниками за кредитними договорами, включаючи суми кредиту, процентів за користування кредитом та будь-які інші суми, що належать до сплати клієнту за кредитними договорами, які нараховані або можуть бути нараховані клієнтом на день набуття цим договором зобов'язальної сили; п.п.1.5 «Реєстр прав вимог» - означає перелік прав вимог до боржників, що відступаються за цим договором. Форма Реєстру прав вимог наведена в додатку № 1 до цього договору. Цей договір набуває чинності та всі права та обов'язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності її у сторони) (п. 8.1. договору).
Згідно умов цього договору факторингу, Клієнт зобов'язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (пункт 2.1).
Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги (пункт 4.1).
На виконання пункту 2.1 договору факторингу № 28/1118-01 між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс» було складено та підписано Реєстр прав вимоги № 151 від 14.09.2021, у якому зазначено право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 207433929 від 14.07.2021 на загальну суму 35836 грн., з яких 16000 грн. за тілом кредиту, 19936 грн. нараховані відсотки.
В подальшому, ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс» до договору факторингу № 28/1118-01 укладено наступні додаткові дугоди: 28.11.2019 року додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору факторингу продовжено до 31.12.2020 року; 31.12.2020 року додаткову угоду № 26, що продовжила строк дії договору факторингу до 31.12.2021 року; 31.12.2021 року додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору факторингу до 31.12.2022 року, 31.12.2022 додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору факторингу до 31.12.2023, 31.12.2023 додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору факторингу до 31.12.2024.
До вказаного договору факторингу та додаткових угод до нього, позивачем долучений Акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2021 зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимог № 151 від 14.09.2021 за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимог згідно Реєстру прав вимог № 151 від 14.09.2021, відповідно до яких ТОВ «Таліон Плюс» як фактор здійснив повну оплату суми фінансування на користь ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» як клієнту за Реєстром прав вимог №151 від 14.09.2021 за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018.
Згідно розрахунку заборгованості складеного ТзОВ «Таліон плюс», заборгованість відповідача за кредитним договором №207433929 від 14.07.2021 за період з 14.09.2021 по 23.02.2024 складає 56912 грн., з яких 16000 грн. заборгованість за тілом кредиту; 40912 грн. заборгованість за відсотками.
Крім цього, 23.02.2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (Фактор) та ТОВ «Таліон Плюс» (Клієнт) укладено договір факторингу № 23/0224-01, відповідно до п.2.1 якого Клієнт зобов'язується відступити Факторові права вимоги зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором № 207433929 від 14.07.2021.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 23.02.2024 до Договору факторингу №23/0224-01 від 23.02.2024 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором на загальну суму 56 912,00 грн., з яких 16 000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 40912 грн. заборгованість за відсотками.
На підтвердження оплати за вказаним договором факторингу позивачем надано копію платіжної інструкції від 26.02.2024 №5703 на суму 6 238 410,72 грн., як оплата за відступлення прав вимоги згідно реєстру прав вимоги №1 від 23.02.2024 та договору факторингу №23/0224-01 від 23.02.2024.
29.05.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач ТОВ «ФК «Ейс» уклали договір факторингу №29/05/25-Е.
За цим договором Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту (п.1.1 Договору факторингу №29/05/25-Е).
29.05.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» підписано акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №29/05/25-Е від 29.05.2025.
Відповідно до додатку №1 до договору факторингу №29/05/25-Е від 29.05.2025 року - Реєстру боржників від 29.05.2025, від ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором №207433929 на загальну суму 56912 грн., з яких 16000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 40912 -заборгованість за відсотками.
До вказаного договору факторингу, позивачем долучені платіжні інструкції від 04.06.2025 № 243, від 04.06.2025 № 245, від 05.06.2025 № 246, від 05.06.2025 № 247, від 06.06.2025 № 248 про здійснення ТОВ «ФК «Ейс» оплати фінансування за відступлення прав вимоги за договором факторингу від 29.05.2025 на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».
Згідно Виписки з особового рахунку за кредитним договором №207433929 від 14.07.2021, складеної позивачем заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 05.06.2025 становить 56 912,00 грн., яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 16 000,00 грн; прострочені відсотки - 40 912,00 грн.
2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ст. 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Стаття 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму або не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів.
На підставі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви
Суд оцінивши та дослідивши докази, а також у їх сукупності, вважає, що ОСОБА_1 14.07.2021 уклала договір кредитної лінії №207433929 у електронній формі, підписавши його за допомогою одноразового електронного ідентифікатора MNV4D3S4 та отримала на його виконання від первісного кредитора ТОВ «Маніве швидка допомога» кредитні кошти на належну їй картку № НОМЕР_3 у розмірі 16 000,00 грн., що підтверджується зазначеними вище доказами. Також, суд вважає, що позивач довів зазначеними доказами набуття права грошової вимоги до відповідача за вказаним договором кредитної лінії №207433929 від 14.07.2021, яка належним чином його не виконувала, відтак у неї утворилась заборгованість по тілу кредиту у розмірі 16 000,00 грн., які суд вважає за необхідне стягнути у користь позивача, задовольнивши його вимоги у цій частині.
Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 40912 грн. суд зазначає наступне.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 в справі №444/9519/12 висловила думку про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а також пеню, застосовувати штрафні санкції припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Зазначена правова позиція є сталою та на даний час не змінювалась.
Так, у пункті 1.7 спірного кредитного договору сторони узгодили, що кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником, а саме до 13.08.2021 року.
Таким чином, суд вважає, що із відповідача підлягають стягненню нараховані відсотки до 13.08.2021, тобто у межах строку кредитування. Доказів пролонгації договору матеріали справи не містять. Крім цього, суд не бере до уваги покликання позивача як підставу для нарахування відсотків на п.1.8 вказаного договору, оскільки матеріали справи не містять доказів про те, що позивальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Суд звертає увагу на те, що вказаний пункт не передбачає вчинення відповідачем активних дій для пролонгації договору, а відповідач визначив, що сам факт прострочення виконання зобов'язання є такими діями та відкладальною обставиною в розумінні статті 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку користування кредитом (продовження загального строку дії договору).
При цьому, суд акцентує увагу на тому, що поведінка не може бути одночасно неправомірною так і правомірною, відтак невиконання зобов'язань або неналежне виконання договірних зобов'язань не може бути підставою для звільнення від відповідальності боржника, тим більше розглядатися як «відкладальна умова», яка може й не настати, оскільки в розумінні частини першої статті 212 ЦК України, відкладальною є саме та обставина, щодо якої невідомо чи настане вона чи ні.
Відтак, суд вважає, що покликання позивача на пункт 1.8 даного договору не свідчить про продовження строку кредитування та можливість нарахування відсотків.
Добросовісний кредитор укладаючи договори зі споживачем розраховує на повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом в межах погодженого сторонами договору строку, відповідно й обов'язком споживача у такому договорі визначено своєчасну сплату кредиту.
У зв'язку із цим, несвоєчасне повернення відповідачем кредиту чи її відсутність є саме порушенням споживачем договірних зобов'язань за укладеним договором, а не відкладальною умовою.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Таким чином, сума відсотків, які підлягають стягненню із ОСОБА_1 буде складати 2 976,00 грн. (30 днів), нарахованих відповідачу у межах строку кредитування.
Відтак, враховуючи наведене, суд вважає, що загальна сума заборгованості за договором кредитної лінії №207433929, яку слід стягнути із відповідача буде складати 18976,00 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 16 000,00 грн, заборгованості за відсотками в розмірі 2 976,00 грн., нарахованими у межах строку кредитування.
Також, задовольняючи позов частково, суд відхиляє твердження відповідача про пропуск строку позовної давності позивачем, виходячи із такого.
Згідно з ст. 256, 257 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Положеннями ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом, перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України).
30 березня 2020 року був прийнятий Закон України № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким доповнений Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, п. 12 якого визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу строки, продовжуються на строк дії такого карантину.
Вказаний Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року, а тому саме з цієї дати строк позовної давності продовжувався у зв'язку із введенням на території України карантину. Строк карантину неодноразово продовжувався й закінчився 30 червня 2023 року.
Крім того, згідно Указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в зв'язку з військовою агресією рф проти України, в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і наразі.
Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності. Так, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема п.19, згідно якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач, звернувшись до суду з даним позовом 19.06.2025 року, не пропустив строків позовної давності, а тому доводи сторони відповідача з цього приводу суд відхиляє.
Крім цього, суд не буре до уваги покликання відповідача на п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення», який визначає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, оскільки позивачем не заявлялись вимоги щодо стягнення із відповідача нарахованих йому штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ч. 1, 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: - складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); - часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); - обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; - ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).
Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
На підтвердження витрат, які поніс позивач на отримання професійної правничої допомоги до суду позивачем надано договір про надання правничої допомоги № 29/05/25-01 від 29.05.2025, додаткова угода № 25770714351 від 30.05.2025 до Договору про надання правничої допомоги № 29/05/25-01 від 29.05.2025, акт прийому-передачі наданих послуг від 05.06.2025.
Таким чином, вказаними доказами позивачем підтверджено понесення витрат на правову допомогу у розмірі 7000 грн.
Оскільки суд дійшов до переконання про часткове задоволення позову, що складає 33,34 відсотки від усієї суми заявлених вимог, відтак сума витрат на правову допомогу, яку слід стягнути із відповідача буде складати 2333,8 грн., пропорційно до задоволених позовних вимог.
Позивачем ТОВ «ФК «Ейс» при зверненні до суду через систему «Електронний суд» був сплачений судовий збір в розмірі 2 422 грн 40 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, у зв'язку із частковим задоволенням позову, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 807 грн 63 коп., пропорційно до задоволених позовних вимог.
На підставі наведеного, керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №207433929 від 14.07.2021 року у розмірі 18 976 (вісімнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят шість) грн. коп., а також 807 (вісімсот сім) грн. 63 коп. сплаченого ним судового збору та 2333 (дві тисячі триста тридцять три) грн. 80 коп. витрат на професійну правничу допомогу, пропорційно до задоволених позовних вимог.
У решті вимог, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення суду може бути оскаржене до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Реквізити сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (код за ЄДРПОУ 42986956, юридична адреса: 02090, м. Київ, Харківське шосе, 19, оф. 2005).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Головуючий суддя В. В. Ромазан