19.03.2026 Справа №607/5333/26 Провадження №2-з/607/26/2026
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Позняк Василь Михайлович,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
10.03.2026 ОСОБА_1 за допомогою підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 50% від усіх видів доходу щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; стягнення аліментів просить розпочати з дати первинного звернення - 27.12.2024.
18.03.2026 від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та знаходяться на його рахунках у банківських установах (зокрема, але не виключно, в АТ «Універсал Банк», АТ КБ «ПриватБанк»), а також на все рухоме та нерухоме майно Відповідача в межах суми позовних вимог та заборгованості, що накопичилася з 27.12.2024; заборонити Відповідачу - ОСОБА_2 - розпоряджатися грошовою виплатою у розмірі 1 000 000 грн (або її частиною у розмірі 50%) до моменту вирішення спору по суті; зобов'язати командування військової частини (3 Армійський корпус, 4 медичний батальйон, код ЄДРПОУ за місцем дислокації: АДРЕСА_1 ) при здійсненні виплат Відповідачу зарезервувати (обмежити виплату) 50% від суми всіх нарахувань, включаючи одноразові виплати та винагороди, до винесення рішення у справі.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що відповідач має ігрову залежність, тому існує реальна загроза, що ці кошти будуть витрачені в азартних іграх. Відповідач системно нехтував інтересами дитини, оскільки витратив особисте дошлюбне майно позивача - шляхом обману передав у заставу квартиру позивача, кредит за якою не погасив. З 2023 року дитина повністю перебуває на повному утриманні матері. Відповідач перебуває на військовій службі.
Розгляд заяви здійснено судом у строки, визначені частиною першою статті 153 ЦПК України, в порядку письмового провадження за наявними у суду матеріалами без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання, що відповідає вимогам частини тринадцятої статті 7 та частини першої статті 153 ЦПК України.
Розглянувши заяву, суд доходить таких висновків.
Згідно із статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статтей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.
Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Згідно із частиною третьою статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 150 ЦПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Частиною четвертою статті 150 ЦПК України встановлено, що не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю, на кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку, на майно (активи) або грошові кошти неплатоспроможного банку, банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (крім ліквідації банку за рішенням його власників), а також на майно (активи) або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням.
Згідно із пунктами 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Пункт 6 передбачає, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).
У постанові об'єднаної палати КГС ВС від 03 березня 2023 року у справі № 905/448/22 зроблено висновок, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами Відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для Позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та Позивач отримає задоволення своїх вимог. Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із Позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/ іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).
З наведених у заяві про забезпечення позову фактів та обґрунтувань позивача вбачається, що між сторонами наявний спір щодо стягнення аліментів на дитину.
Матеріалами справи підтверджено, що дитина проживає разом з позивачкою.
Позивачка стверджує, що існує ризик безповоротної втрати коштів, які надходять на рахунок відповідача у вигляді доходу. Окрім того, вказує, що відповідач проходить військову службу.
Отже, зважаючи на предмет позову, яким є стягнення аліментів на малолітню дитину, вважаю, що невжиття заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у випадку розпорядження всією сумою коштів, які надходять з дня пред'явлення позову та надходитимуть на його рахунки в подальшому, адже можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивачки.
При цьому, суд враховує, що у випадку підтвердження інформації про проходження військової служби відповідачем, існуватимуть підстави для зупинення провадження у справі. Вказана обставина може також істотно утруднити виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача, оскільки за час тривалого зупинення провадження у справі грошові кошти відповідача у вигляді його доходів можуть бути безповоротно витрачені ним.
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 p., яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 p. та набула чинності для України 27 вересня 1991 p., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до частини першої статті 3 Конвенції, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Враховуючи те, що вимоги ОСОБА_1 стосується забезпечення інтересів дитини, тому є доцільним забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать на праві власності ОСОБА_2 , які надійшли з дати пред'явлення позову, тобто з 10.03.2026, та будуть надходити на всі рахунки відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах в розмірі 1/4 всіх видів його доходів. Саме такий розмір аліментів відповідно до частини п'ятої статті 183 ЦК України можна стягнути на одну дитину в безспірному порядку.
При цьому, суд враховує, що статтею 150 ЦПК України передбачена можливість забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти у вигляді заробітної плати та інших видів доходів у справах про стягнення аліментів.
Такий вид забезпечення позову є співмірним та відповідає змісту заявлених позовних вимог з метою забезпечення інтересів дитини. Крім того, арешт майна є тимчасовим заходом, майно продовжуватиме перебувати у володінні власника, і обмежується тільки можливість розпорядження ним, істотної шкоди інтересам відповідача та інших осіб не буде завдано.
Водночас, суд не вбачає підстав для накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, оскільки позивачкою заявлено вимогу про стягнення аліментів в частці від заробітку (доходу) платника аліментів, а не в твердій грошовій сумі, а в матеріалах справи відсутні відомості про розмір щомісячного доходу відповідача, що позбавляє суд встановити співмірність такого заходу забезпечення позову.
Також не підлягає задоволенню вимога позивачки про зобов'язання командування військової частини (3 Армійський корпус, 4 медичний батальйон, код ЄДРПОУ за місцем дислокації: АДРЕСА_1 ) при здійсненні виплат Відповідачу зарезервувати (обмежити виплату) 50% від суми всіх нарахувань, включаючи одноразові виплати та винагороди, до винесення рішення у справі, оскільки відсутні докази проходження відповідачем військової служби. Окрім того, такий спосіб забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти відповідача, які надходитимуть на його рахунки, включатиме в тому числі арешт 1/4 всіх нарахувань, включаючи одноразові виплати та винагороди, які виплачуватимуться ОСОБА_2 у зв'язку з проходженням військової служби.
Станом на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов'язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з частиною третьою статті 154 ЦПК України.
Приймаючи рішення про часткове задоволення заяви про забезпечення позову суд дотримується принципів співмірності та пропорційності застосування заходів забезпечення позову, які полягають в дотриманні балансу вимог позивача з можливими негативними наслідками для відповідачів та третіх осіб.
Керуючись статтями 149-153, 260 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Заяву про забезпечення позову - задовольнити частково.
Вжити заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать на праві власності ОСОБА_2 , які з 10.03.2026 надійшли та в подальшому будуть надходити на всі рахунки відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах в розмірі 1/4 (однієї чверті) всіх видів його доходів.
В задоволенні решти вимог заяви - відмовити.
Копію ухвали про забезпечення позову надіслати учасникам справи, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Тернопільського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк пред'явлення ухвали до виконання - 3 (три) роки з дня її постановлення.
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 .
Головуючий суддя В. М. Позняк