Справа № 136/1335/25
провадження № 2/136/473/25
16 березня 2026 року м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області
у складі головуючого судді Шпортун С.В.,
за участі секретаря судового засідання Белінської С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за участі представника відповідача Виноградського А.П.
Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (далі - позивач, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС») звернулось до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 (далі - позичальник, відповідач), про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи тим, що 13.07.2023 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1238-6689, відповідно до якого кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 2 700,00 грн., строк кредитування - 300 днів; базовий період - 21 день; знижена процентна ставка - 2,50 % в день; стандартна процентна ставка - 3,00 % в день.
Взяті на себе зобов'язання банк виконав, надавши можливість позичальнику користуватись грошовими коштами в розмірі обумовленому договором, утім відповідач взятих на себе зобов'язань не виконала та станом на 17.06.2025 допустила заборгованість в розмірі 26 716,50 грн., яка складається з: 2 700,00 грн. - прострочена заборгованість за кредитом; 24 016,50 грн. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.
Разом з цим, кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до Позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості за нарахованими процентами у сумі 10 800,00 гривень.
Ураховуючи зазначене, а також неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за Кредитним договором в розмірі 13 500,00 грн., з яких : прострочена заборгованість за кредитом - 2 700,00 грн. та прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 10 800,00 грн., що стало підставою звернення до суду із даним позовом.
09.09.2025 представник відповідача через систему Електронний суд подав відзив.
Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (статті 120 ЦПК України).
Судом встановлено 24.07.2025 ухвалою суду було відкрито провадження у даній справі та було встановлено строк для надання відзиву на позовну заяву відповідачем - протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення цієї ухвали.
20.08.2025 відповідачем було отримано копію позовної заяви з додатками, копію ухвали суду від 24.07.2025, про що свідчить розписка, яка долучена до матеріалів справи (а.с.61), отож строк для подачі відзиву 15 днів становить 04.09.2025.
Відповідно до заяви про долучення учасників від 01.09.2025 поданої через систему Електронний суд представником відповідача Виноградським А.П. (а.с.62), останньому було надано доступ до справи 01.09.2025, тоді як відзив направлено до суду через систему Електронний суд 09.09.2025, у якому він просив визнати поважними причини пропуску строку до суду із даною заявою та поновити строк, мотивуючи тим, що 21.08.2025 після отримання копії повістки відповідачка звернулася до Північного МрЦ з надання БВПД з метою отримання безоплатної правничої допомоги, оскільки вона не є фахівцем у галузі права та не в змозі самостійно захистити свої права, свободи та законні інтереси. 29.08.2025 Північним МрЦ з надання БВПД було видано доручення № 004-0208104 та призначено адвоката Виноградського А.П. для надання безоплатної вторинної правничої допомоги ОСОБА_1 та 02.09.2025 представнику відповідача було надано доступ до матеріалів електронної справи через підсистему Електронний суд, що на думку представник відповідача, є поважними причинами несвоєчасного звернення до суду із заявою по суті.
Як слідує із довідки про доставку електронного документу судом встановлено, що адвокат Виноградський А.П. отримав доступ до матеріалів позовної заяви із додатками до справи в електронному вигляді 01.09.2025 о 18:29 год.
У судовому засіданні представник відповідача зазначив, що оскільки строк з моменту отримання ним доступу до справи в електронному вигляді складав менше 15 днів, вказані обставини перешкодили йому своєчасно надати відзив, що є поважною причиною пропуску строку та він має бути поновлений.
Відповідно до норм статті 14 ЦПК України надання учаснику процесу доступу до електронної справи є належним врученням йому всіх процесуальних документів.
Суд, дослідивши матеріали справи в частині вирішення клопотання представника відповідача про продовження строку для подачі відзиву, дійшов висновку про таке.
Відповідно до частини 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частинами 7 та 8 статті 178 ЦПК України визначено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи-отримати відзивне пізніше першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до статті 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до частин 1, 2 статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
В силу вимог статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
З огляду на викладене та у контексті приведених правових норм, суд дійшов висновку, що представником відповідача пропущено строк для подачі відзиву, а наведені ним причини суд не може визнати поважними, оскільки стороною не надано належних та допустимих доказів неможливості своєчасного подання заяви по суті (завантаженості представника, тощо), тоді як відповідач в межах строку скористалась правовою допомогою за рахунок держави, звернувшись до центру безоплатної вторинної правничої допомоги на наступний день 21.08.2025 після отримання документів у суді, тому суд залишає відзив відповідача без розгляду.
Інші заяви по суті не подавались учасниками цивільного процесу.
Ухвалою суду від 24.07.2025 розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 01.09.2025 задоволено клопотання представника відповідача Виноградського А.П. про його участь в режимі відеоконференції.
19.09.2025 ухвалою суду було зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» у строк до 25.10.2025 надати суду докази перерахування коштів відповідачеві ОСОБА_1 на виконання умов Договору про відкриття кредитної лінії № 1238-6689 від 13.07.2023 в сумі 2 700,00 грн. у вигляді первинних бухгалтерських документів (банківські виписки/платіжні інструкції/доручення, тощо), та докази належності відповідачеві рахунку - НОМЕР_1 . Зобов'язано ОСОБА_1 у строк до 25.10.2025 надати суду докази чи емітувалась на її ім'я платіжна картка - НОМЕР_1 , чи зараховувались кошти на вказаний картковий рахунок 13.07.2023 в сумі 2 700,00 грн. на виконання умов Договору про відкриття кредитної лінії № 1238-6689 від 13.07.2023.
У визначений судом строк відповідач заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін не надав, також не надав зустрічного позову в межах визначеного судом строку, тому суд здійснює розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
У судове засідання представник позивача не з'явився, до позову додано клопотання про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явилась, будучи належним чином повідомленою в установленому законом порядку, заяв та клопотань до суду не направила.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, мотивуючи тим, що позивачем не надані належні та допустимі докази на підтвердження укладення кредитного договору сторонами за допомогою електронного цифрового підпису, або ж докази того, що вказаний при ідентифікації номер телефону належить позичальнику, у наявних в матеріалах справи документах (зокрема, кредитному договорі, паспорті споживчого кредиту тощо) не вказано жодного номеру телефону, на який би згідно з умовами договору мав би надсилатися одноразовий ідентифікатор доступу. Окрім цього, відсутні докази на підтвердження перерахування Відповідачу кредитних коштів на картковий рахунок, який належить саме ОСОБА_1 , до позовної заяви не додано жодних доказів, з яких можливо було б встановити наявність чи відсутність її зобов'язань перед позивачем, згідно з кредитним договором № 1238-6689 від 13.07.2023, а довідка - розрахунок заборгованості не може бути прийнята судом, як доказ існування заборгованості перед позивачем, оскільки не є первинним документом, вона не відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також п. 61 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ №75 від 04.07.2018.
Ураховуючи те, що представник позивача скористався своїм правом на розгляд справи за його відсутності, неявка відповідача не є поважною, тому суд не вбачав підстав для відкладення розгляду справи, що передбачені ст.223 ЦПК України.
Суд, вислухавши представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши усі зібрані у справі докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
17.06.2025 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 1238-6689 продукт «CreditKasa» (а.с.10-16).
У п. 2.1, 2.2 договору сторони узгодили, що кредитодавець відкриває для позичальника кредитну лінію шляхом надання позичальнику кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов'язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором.
Згідно Розділу 3 Договору, цей Договір укладається Сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію». Для укладання цього Договору, у порядку встановленому Правилами, Позичальник надає Кредитодавцю інформацію щодо бажання отримати Кредит, шляхом заповнення на веб-сайті Кредитодавця усіх граф відповідної форми. Надаючи таку інформацію, Позичальник вказує повні, точні та достовірні особисті дані, заповнення яких передбачено відповідною сторінкою веб-сайту Кредитодавця та які необхідні для укладення цього Договору. Позичальник несе відповідальність за дійсність та достовірність таких даних.
При поданні інформації відповідно до п.3.2. цього Договору Позичальником вперше, відбувається реєстрація Позичальника у ІТС Кредитодавця через веб-сайт Кредитодавця та формується Позичальнику його особистий розділ у ІТС Кредитодавця (Особистий Кабінет). Доступ до Особистого Кабінету здійснюється Позичальником після авторизації шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), який надсилається Кредитодавцем Позичальнику в СМС- повідомленні або надається шляхом дзвінку на номер телефону, який вказаний Позичальником відповідно до п.3.2. на веб-сайті Кредитодавця, і який має юридичне значення ідентифікації Позичальника в розумінні положень ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».
У п. 3.11. Сторони узгодили, що Кредитодавець надсилає (повторно надсилає) Позичальнику підписаний Договір у Особистий Кабінет Позичальника та на його електронну адресу ozempsih@gmail.com.
Згідно п.4.1. договору сторони дійшли згоди, що загальний розмір кредиту становить - 2 700,00 грн.; дата видачі кредиту 13.07.2023, базовий період - 21 день; знижена процентна ставка - 2,50 % в день; стандартна ставка - 3,00 % в день; строк кредитування 300 календарних днів; дата повернення кредиту 07.05.2024; орієнтовна загальна вартість кредиту 27 000,00 грн. базовий період - проміжки часу впродовж строку дії Договору, в останні дні яких у позичальника настає обов'язок сплати відсотків за користування Кредитом.
ОСОБА_1 зазначила у договорі свої персональні дані, їй було надано одноразовий ідентифікатор А4699, для підписання Кредитного договору № 1238-6689 від 13.07.2023, Договір містить номер особистого електронного платіжного засобу відповідача: НОМЕР_1 , а також електронну адресу позичальника ozempsih@gmail.com..
Отже між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі та підписаний відповідачем.
На підтвердження обставин зазначених у позові позивачем надано Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспорт споживчого кредиту, у якому наведена інформація, що надавалась споживачеві, Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором (Графік платежів за договором).
Факт перерахування суми кредиту на виконання умов договору № 1238-6689 від 13.07.2023 з ОСОБА_1 підтверджується довідкою, згідно якої встановлено номер платежу №2339269860, дата 13.07.2023, номер платіжної картки НОМЕР_1 , призначення платежу: видача кредитних коштів за договором № 1238-6689 від 13.07.2023, сума - 2 700,00 грн. (а.с.28-30, 31).
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором наданої позивачем (а.с.32-35) станом на 17.06.2025 ОСОБА_1 допустила заборгованість в розмірі 26 716,50 грн., яка складається з: 2 700,00 грн. - прострочена заборгованість за кредитом; 24 016,50 грн. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.
Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до Позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості за нарахованими процентами у сумі 10 800,00 гривень, а оскільки відповідач і у подальшому не виконує взяті на себе зобов'язання, тому заборгованість становить 13 500,00 грн., з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 2 700,00 грн. та прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 10 800,00 грн.
Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов'язань позичальником.
Відповідно до правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.
Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи зібрані у справі докази суд дійшов висновку, що Договір від 13.07.2023 підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, засоби комунікації відповідачем обрано у вигляді електронної пошти яка зазначена у договорі ozempsih@gmail.com
Отож сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи відповідача у цій частині, що за відсутності номера телефону договір не був укладений із відповідачем.
Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов'язком.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.
Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України, встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 1050 ЦК України, передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 цієї ж статті визначено, що до відносин за кредитним договором застосовується правове регулювання щодо відносин за договором позики.
За таких обставин зобов'язання за кредитним договором виникають з моменту передачі кредитодавцем позичальнику коштів, згідно умов кредитного договору.
Згідно вимог ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Таким виконанням щодо кредитних правовідношень є повернення кредитних ресурсів та сплата відсотків за їх використання з дотриманням визначених законодавством або договором умов, якими по відношенню до кредитних договорів є повернення, строковість, платність.
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 11 вересня 2024 року у справі N 752/17604/15-ц (провадження N 61-14780св23).
Згідно з ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Такими обставинами (предметом доказування) у даній справі є наявність між сторонами договірних правовідносин, що випливають з кредитного договору, та належне (неналежне) виконання сторонами своїх зобов'язань відповідно до їх умов та вимог ЦК України.
Як підтверджено матеріалами справи, відповідач погодила можливість ідентифікувати себе за допомогою електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора відправленого на її електронну адресу,таким чином підписавши кредитний договір ОСОБА_1 погодила розмір кредиту та інші істотні умови кредитного договору.
На виконання вимог ухвали суду від 19.09.2025 АТ «Приват Банк» надано інформацію з якої слідує, що на ім'я ОСОБА_1 було емітовано в банку картку № НОМЕР_2 , на яку було здійснено перерахування грошових коштів на суму 2700 грн. від 13.07.2023, переказ - виплата займу Creditkasa, IDплатежу 2339269860, в підтвердження чому надано Виписку по рахунку ОСОБА_1 про зарахування грошових коштів в сумі 2700,00 грн.
Отож зібрані у справі докази підтверджують, що позивач передав відповідачеві обумовлену умовами кредитного договору суму грошових коштів, відповідач користувалась кредитними коштами, однак, належним чином зобов'язань щодо їх повернення не виконувала, що спростовує доводи сторони відповідача.
Надана відповідачем виписка по рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_3 за період з 21.07.2023 жодним чином не спростовує встановлених вище судом обставин щодо перерахування їй грошових коштів за договором, оскільки це є відмінний рахунок від того, що зазначений відповідачем у кредитному договорі.
Суд погоджується із розрахунком заборгованості відповідача перед позивачем, оскільки контр розрахунку відповідачем не надано та іншого не встановлено, позивач застосував програму лояльності, що передбачено умовами договору, тому суд вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 13 500,00 грн. ґрунтується на вимогах закону, а відтак підлягають до задоволення в повному обсязі.
Інші доводи сторони відповідача не спростовують зазначених вище висновків суду.
Вирішуючи питання судових витрат суд керується Главою 8 ЦПК України.
Статтею 141 ЦПК України передбачено, що стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Судом встановлено, що при пред'явленні позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Відповідно до ч.1, 2 ст.79 ЦПК судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідачем не було надано до справи належних доказів на підтвердження звільнення її від сплати судового збору згідно з п.9 ч.1 ст.5 закону «Про судовий збір», оскільки зі змісту посвідчення не встановлено, яка група інвалідності встановлена дитині матір'ю якої являється відповідач (а.с.103).
На підставі наведеного та керуючись ст. 81, 89, 259, 263-265,279 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 1238-6689 від 13.07.2023 в розмірі 13 500 (тринадцять тисяч п'ятсот гривень) грн. 00 коп., що складається з простроченої заборгованості за кредитом - 2700,00 грн. та простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 10 800,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422, 40 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 20.03.2026.
Учасники цивільного процесу:
Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР Кредит Фінанс» (бульвар Лесі Українки, буд. 26, оф. 407, м. Київ, Київська обл., ЄДРПОУ - 38548598);
Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 ).
Суддя Світлана ШПОРТУН