Справа № 134/482/26
2/134/439/2026
23 березня 2026 року с-ще Крижопіль
Суддя Крижопільського районного суду Вінницької області Кантониста О.О., ознайомившись із матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
встановила:
23 березня 2026 року до Крижопільського районного суду Вінницької області через систему «Електронний суд» надійшов позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ярем А.І., до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Ознайомившись із вказаною позовною заявою, суддя дійшла висновку про залишення позову без руху з таких підстав.
Згідно з долученою до позовної заяви копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 24 травня 2019 року, ОСОБА_2 , громадянин Королівства ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 , громадянка України, зареєстрували шлюб 24 травня 2019 року у Харківському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області.
Як вбачається з відповіді № 2493259 від 23.03.2026 з Єдиного державного демографічного реєстру, позивачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відомості про відповідача в Єдиному державному демографічному реєстрі відсутні (відповідь № 2493883 від 23.03.2026).
Відповідно до ч. 2 ст. 28 ЦПК України, позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Відповідно до ст. 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. У випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом може бути визначено за угодою сторін.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватно-правові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм, зокрема, хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою.
Статтею 63 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 вищевказаного Закону правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.
Згідно із п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» у разі розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, один з яких проживає в Україні, питання підсудності визначається за загальними правилами, встановленими ЦПК України.
Оскільки позивачка є громадянкою України, а відповідач громадянином Королівства ОСОБА_3 , то правовідносини між сторонами обтяжені ознакою «іноземний елемент», а тому вирішення спору між ними щодо розірвання шлюбу та наслідків розірвання шлюбу в судових органах України необхідно здійснювати відповідно до Закону України «Про міжнародне приватне право», з урахуванням вимог ЦПК України та інших законів України.
У позовній заяві вказано, що сторони спільних дітей не мають. При цьому не зазначено про наявність заперечень з боку відповідача щодо розірвання шлюбу. За таких обставин, відповідно до вимог чинного законодавства, сторони не позбавлені можливості розірвати шлюб у позасудовому порядку шляхом звернення до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Крім того, у позовній заяві місцем проживання відповідача зазначено « ОСОБА_4 ».
Відсутність достовірної інформації про місце проживання відповідача унеможливлює направлення позовної заяви для вручення згідно Договору між Україною та Королівством Марокко про правову допомогу у цивільних і комерційних справах, який ратифіковано Законом № 856-ІХ від 02.09.2020 року (далі - Договору).
Згідно зі ст. 8 Договору, правова допомога охоплює вручення повідомлень і пересилку судових та позасудових документів, виконання процесуальних дій, таких як опитування свідків або сторін, проведення експертизи або одержання доказів та обмін документами про цивільний стан, а також виконання будь-яких інших процесуальних дій за запитом компетентного органу однієї зі Сторін.
Відповідно до ст. 6 Договору, для цілей цього Договору центральними органами Сторін є Міністерство юстиції України та Міністерство юстиції Королівства Марокко. Кожна Сторона інформує іншу Сторону про будь-яку зміну свого центрального органу. Центральні органи надсилають запити про правову допомогу безпосередньо один одному. При цьому не виключається можливість використання дипломатичних каналів.
Згідно зі ст. 11 Договору, запити і підтвердні документи складаються мовою запитуючої Сторони та супроводжуються перекладом на мову запитуваної Сторони або на французьку мову.
Відповідно до п. 2.1 Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації від 27.06.2008 року № 1092/5/54, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 02.07.2008 року № 573/15264 (далі - Інструкції), у разі, якщо при розгляді цивільної справи у суду України виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд України складає доручення про надання правової допомоги за кордоном.
Відповідно до п. 2.3 розділу ІІ Інструкції, доручення та документи, що до нього додаються, складаються мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором України. Якщо доручення чи документи, що до нього додаються, складено українською мовою, слід додавати завірений переклад на мову запитуваної держави або на іншу мову, передбачену міжнародним договором України. Документи, що підлягають врученню згідно з дорученням суду України, складаються мовою запитуваної держави чи іншою мовою, передбаченою міжнародним договором України, або супроводжуються завіреним перекладом на таку мову.
В такому разі саме на позивача покладається обов'язок забезпечити подання до суду належно оформлених, перекладених, нотаріально посвідчених документів, після чого вони направляються судом до Міністерства юстиції України.
У даній справі позовну заяву подано українською мовою без належного перекладу, що позбавляє суд можливості направити позовну заяву до Міністерства юстиції України для подальшого направлення для вручення відповідачу.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони чи обмеження, зміст яких є не допустити у судовий процес безладний рух.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, позовну заяву ОСОБА_1 слід залишити без руху та надати позивачці строк десять днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, а саме: подання позовної заяви у новій редакції із зазначенням точного місця проживання (перебування) відповідача та наведенням обґрунтованих причин неможливості розірвання шлюбу у позасудовому порядку, враховуючи відсутність у сторін спільних дітей; надання належним чином оформленого та нотаріально засвідченого перекладу позовної заяви з доданими до неї документами на мову, передбачену міжнародним договором, що дасть можливість суду здійснити їх направлення для вручення відповідачу у встановленому порядку.
Керуючись ст. 185 ЦПК України, суддя -
постановила:
Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, про що повідомити позивачку та надати їй строк у десять днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення зазначених в мотивувальній частині ухвали недоліків позовної заяви.
У разі невиконання до вказаного терміну вищезазначених вимог закону, позовна заява буде вважатись неподаною та повернута особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя