Єдиний унікальний №336/8425/25 Головуючий в 1 інст.Петренко Л.В.
Провадження №33/807/441/26 Доповідач в 2 інст.Дадашева С.В.
Категорія ч.3 ст.173-2 КУпАП
22 січня 2026 року місто Запоріжжя
Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В., за участю особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення - ОСОБА_1 , представника потерпілої ОСОБА_2 - адвоката Ляшенко О.С., розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за апеляційною скаргою представника потерпілої ОСОБА_2 - адвоката Ляшенко О.С. на постанову Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 16 грудня 2025 року, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
закрито на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв'язку із закінченням строку накладення на особу адміністративного стягнення.
Згідно з постановою суду, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 257987, який складено 21 серпня 2025 року в м. Оріхові, поліцейським СРПП Пологівського РВП ГУНП в Запорізькій області сержантом поліції Петиком Ярославом Володимировичем слідує, що 07 червня 2025 року о 15-20 год. ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , повторно протягом року вчинив домашнє насильство психічного та фізичного характеру по відношенню до колишньої дружини, а саме: виражався нецензурною лайкою, чим могла бути завдана шкода психічному та фізичному здоров'ю постраждалої особи. Правопорушення вчинено повторно протягом року, постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 лютого 2025 року ОСОБА_1 притягався до відповідальності за ч.3 ст. 173-2 КУпАП. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.
В апеляційній скарзі представник потерпілої ОСОБА_2 -адвокат Ляшенко О.С. просить змінити постанову суду першої інстанції, виклавши мотивувальну частину постанови в іншій редакції, зазначивши, що зібраними у справі доказами підтверджується винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП. Резолютивну частину постанови залишити без змін, закривши провадження у справі на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що у цій справі суд першої інстанції мав надати належну правову оцінку доказам, встановити винуватість ОСОБА_1 і лише після цього закрити провадження у зв'язку зі спливом строків.
Закриття справи без встановлення винуватості особи, щодо якої зібрано достатній обсяг доказів, фактично: нівелює судовий захист потерпілої, створює стан правової невизначеності, не відповідає завданню адміністративного провадження.
У призначене судове засідання потерпіла ОСОБА_2 не з'явилася, про день, час та місце розгляд справи була повідомлена належним чином, її представник - адвокат Ляшенко О.С. не заперечувала проти розгляду справи за відсутності ОСОБА_2 .
З урахуванням викладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу без участі потерпілої ОСОБА_2 , що узгоджується з положеннями ст.294 КУпАП.
Заслухавши аргументи представника потерпілої ОСОБА_2 - адвоката Ляшенко О.С., яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, аргументи особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення - ОСОБА_1 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, переглядаючи оскаржувану постанову суду в межах поданої апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.
Зі змісту ст.283 КУпАП убачається, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Переглядаючи оскаржувану постанову суду в межах поданої апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції встановлено таке.
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 257987 від 21 серпня 2025 року, який складено в м. Оріхові, поліцейським СРПП Пологівського РВП ГУНП в Запорізькій області сержантом поліції Петиком Ярославом Володимировичем, зазначено що 07 червня 2025 року о 15-20 год. ОСОБА_1 перебуваючи за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , повторно протягом року вчинив домашнє насильство психічного та фізичного характеру по відношенню до колишньої дружини, а саме: виражався нецензурною лайкою, чим могла бути завдана шкода психічному та фізичному здоров'ю постраждалої особи. Правопорушення вчинено повторно протягом року, постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 лютого 2025 року ОСОБА_1 притягався до відповідальності за ч.3 ст. 173-2 КУпАП. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.
До протоколу додано: рапорт, письмові пояснення ОСОБА_1 , довідку, лист реєстрації, рапорт, протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, письмові пояснення ОСОБА_2 , форму оцінки ризиків, рапорти, копії паспортів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , копію постанови суду.
Згідно з оскаржуваною постановою суду, ОСОБА_1 в судовому засіданні вину не визнав, зазначив, що з правопорушенням він не згоден, вказав, що це наклеп.
Потерпіла ОСОБА_2 пояснила, що 07 червня 2025 року близько 15-20 год. ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психічного та фізичного характеру по відношенню до неї, виражався нецензурною лайкою, штовхав, погрожував фізичною розправою. Після такого вона зателефонувала на спеціальну лінію «102» та почала викликати поліцію. Почувши це, ОСОБА_1 зник з її домоволодіння.
Суд зазначив, що пояснення потерпілої, що надані в судовому засіданні, узгоджуються з її письмовими поясненнями, наданими працівнику поліції, та письмовими доказами, доданими до протоколу.
В судове засідання неодноразово викликалися заявлені потерпілою свідки, однак свідки до суду не з'явились.
Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 лютого 2025 року ОСОБА_1 притягався до відповідальності за аналогічні дії щодо потерпілої ОСОБА_2 та на нього було накладено стягнення за ч.3 ст. 173-2 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1020,00 грн.
Дослідивши наявні докази, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі з підстав, передбачених п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, оскільки на момент розгляду справи судом першої інстанції закінчились строки накладення адміністративного стягнення, передбачені статтею 38 КУпАП.
Так, згідно з положеннями ст.38 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частинах дев'ятій і десятій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - восьмій цієї статті.
Адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтями 173- 2 і 173- 6 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня вчинення відповідного правопорушення.
Суд в оскаржуваній постанові зазначив, що шести місячний строк з дня вчинення правопорушення закінчився, правопорушення не є триваючим.
З протоколу слідує, що правопорушення було вчинено 07 червня 2025 року. Отже, строк накладення адміністративного стягнення закінчився.
Як убачається з матеріалів справи, строк притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 з огляду на час події, яка відбулася 07 червня 2025 року, закінчився 07 грудня 2025 року.
Такі висновки суду першої інстанції ніким не оспорюються.
В ході апеляційного розгляду провадження представник потерпілої ОСОБА_2 - адвокат Ляшенко О.С. в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, та додатково зазначила, що суд, закриваючи провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.3 ст.172-3 КУпАП на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, повинен був визнавати ОСОБА_1 винним у вчиненні інкримінованого йому правопорушення.
На думку апеляційного суду, доводи, викладені в апеляційній скарзі представника потерпілої ОСОБА_2 - адвоката Ляшенко О.С., а також заявлені останньою при апеляційному розгляді, правильність вищевказаних висновків суду першої інстанції не спростовують.
Що стосується доводів представника потерпілої ОСОБА_2 - адвоката Ляшенко О.С., про те, що суд, закриваючи провадження в справі на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, повинен був визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, то суд апеляційної інстанції вважає ці доводи помилковими та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.
Як зазначалось вище, згідно з матеріалами справи та постановою суду, подія інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення мала місце 07 червня 2025 року.
Отже, на момент розгляду справи судом першої інстанції - 16 грудня 2025 року строки, передбачені ст.38 КУпАП, закінчились, тому суд першої інстанції обґрунтовано закрив провадження в справі на підставі п.7 ст.247 КУпАП.
В свою чергу, згідно з вимогами п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст.284 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: про накладення адміністративного стягнення; про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; про закриття справи, і цей перелік є вичерпним.
Зі змісту вказаної статті убачається, що свідченням того, що особу визнано винною у вчиненні правопорушення, є накладення на таку особу адміністративного стягнення.
Суд апеляційної інстанції вважає, що закриття провадження в справі через закінчення строків накладення адміністративного стягнення з одночасним визнанням особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення (про що просить апелянт), не узгоджується з вимогами статті 284 КУпАП.
Постанова суду першої інстанції містить відомості, передбачені ст.283 КУпАП, в т.ч. містить посилання на обставини, вказані у протоколі про адміністративне правопорушення.
В оскаржуваній постанові не ідеться про відсутність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому правопорушення.
Постанова суду першої інстанції в частині підстав для закриття провадження в справі ніким не оскаржується. В свою чергу, вказані підстави для закриття провадження в справі не є реабілітуючими.
Сторона захисту апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції не подавала.
Отже, підстав для задоволення апеляційної скарги представника потерпілої ОСОБА_2 - адвоката Ляшенко О.С. не убачається.
Порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
апеляційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_2 - адвоката Ляшенко О.С. залишити без задоволення.
Постанову Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 16 грудня 2025 року щодо ОСОБА_1 за ч.3 ст.173-2 КУпАП залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду С.В. Дадашева
Дата документу Справа № 336/8425/25