Доманівський районний суд Миколаївської області
вул.Центральна, 35 м. смт. Доманівка Вознесенський район Миколаївська область Україна 56400
e-mail: inbox@dm.mk.court.gov.ua
Справа № 475/10/26
Іменем України
19.03.2026смт. Доманівка
Доманівський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючої судді Єгорової Н.І.,
при секретареві Маковецькій Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду с-ща Доманівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором № 2109261641391 від 02.04.2021 у розмірі 49621.60грн; понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422.40 грн та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 16000,00 грн.
В позові позивач посилається на те, що 02.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Служба миттєвого кредитування" та ОСОБА_1 укладено Договір № 2109261641391 , відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 4000грн.та зобов»язалася повернути його, сплатити проценти за користуванням кредитом.
За умовами договору граничний строк кредитування обумовлений 1 рік. Проценти за коритстування кредитом складали 2% за кожен день коритстування кредиту. У разі неповернення кредиту своєчасно, проценти збільшуються до 2,65%
На виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано позичальнику грошові кошти у розмірі 4000 грн.
Позичальник не належним чином виконувала взяті на себе зобов"язання щодо повернення кредиту, внаслідок чого у неї виникла кредитна заборгованість.
01.12.2021 між ТОВ "Служба миттєвого кредитування" та ТОВ "Вердикт Капітал" було укладено договір № 1-12, відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ" відступило на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права грошової вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2108037061847.
10.01.2023 між ТОВ "Вердикт Капітал" та ТОВ ""Коллект Центр" було укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права грошової вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором 2109261641391 від 02.04.2021 .
Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом грошової вимоги до відповідача за договором №2109261641391 від 02.04.2021.
Відповідач ОСОБА_1 заборгованість за договором не погашає, проценти за користування кредитними коштами не сплачує, у зв'язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість, загальний розмір якої станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 68029.60 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту) -4000.00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 64029.60 грн.
Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 49621.60 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту) - 4000.00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 45621.60 грн.
Крім того, позивач просить стягнути понесені судові витрати у виді судового збору в сумі 2422.40грн.та 16 000грн. витрат на професійну правничу допомогу.
В судове засідання представник позивача не з'явився, у позовній заяві зазначив, що не заперечуєь проти винесення заочного рішення у справі та проведення судового засідання за відсутності представника позивача.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання двіччі не з'явилася, про час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена , причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання сторін, суд не здійснює фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Із матеріалів справи вбачається,що 02.04.2021 між Товариство з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансових послуг №2109261641391 від 02.04.2021.
Згідно з п. 1.1. Договору за цим договором товариство зобов'язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 4000.00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил.
Відповідно до п.1.3. Орієнтовний строк повернення кредиту - 16 днів.
Відповідно до п. 1.9. Договору граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору): 1 (один) рік.
Згідно з п. 1.4. Договору проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування (далі «процентна ставка»), протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі:
а) 2.00 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту;
б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1.64 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.а);
в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.6);
г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.в).
д) тип процентної ставки фіксована.
На виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 4000.00 грн, що підтверджується листом від платіжної організації ТОВ ФК «Вей Фор Пей», згідно з яким на підставі укладеного між кредитодавцем та платіжною організацією договору про здійснення переказів грошових коштів , 02.04.2021здійснено переказ грошових коштів на карту НОМЕР_1 банк-емітент Ощадбанк, у сумі 4000.00 грн.
Позикодавець виконав свої зобов"язання щодо надання коштів в кредит.
Позичальник не належним чином виконувала взяті на себе зобов"язання щодо повернення кредиту, внаслідок чого у неї виникла кредитна заборгованість.
01.12.2021 між ТОВ "Служта Міттєвого Кредитування" та ТОВ "Вердикт Капітал" було укладено договір № 1-12, відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором 2109261641391 від 02.04.2021 .
10.01.2023 між ТОВ "Вердикт Капітал" та ТОВ "Коллект Центр" було укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором 2109261641391 від 02.04.2021 .
Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом грошової вимоги до Відповідача за договором № 2109261641391 від 02.04.2021 .
Із розрахунків заборгованості ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ" розмір заборгованості станом на 03.12.2021 ОСОБА_1 перед кредитором становив 30600 грн., з яких- заборгованість за тілом кредиту- 4000 грн.; заборгованість за процентами за користування кредитом 26600 грн.
Із розрахунків заборгованості, складеного ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект центр» встановлено, що загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №2109261641391 від 02.04.2021 становить 68029.60 грн., з якої- заборгованість за тілом кроедиту-4000 грн.; заборгованість за процентами за користування кредитом -64029.60 грн.
Позивач зменшив вказану суму та просить стягнути заборгованість у розмірі 49621.60 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту) - 4000.00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 45621.60 грн.
Відповідачка не вживає заходів до погашення кредитної заборгованості.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного Кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір був укладений в електронній формі, а тому на нього поширюються вимоги Закону України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Згідно п.п. 5, 7 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов'язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред'явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарськими кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Відповідно до ч. 1 ст.1049, ст.1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцю кредит у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Зважаючи на встановлені фактичні обставини справи, які підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами, суд вважає, що між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 був укладений Договір в електронній формі, підписаний одноразовим ідентифікатором F2.
Сторони договору узгодили розмір кредиту, строки та умови повернення коштів, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення цього договору.
Відповідач ОСОБА_1 неналежно виконувала зобов'язання за кредитним договором, тому станом на день відступлення грошової вимоги новому кредитору заборгованість становила 30600 грн., з якої- заборгованість за тілом кредиту-4000 грн.; заборгованість за процентами за користування кредитом 26600 грн.
За правилами ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Частиною 1 ст. 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Таким чином, позивач ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 2109261641391 від 02.04.2021 , який укладений між позичальником та ТОВ «Служба миттєвого кредитування» на суму заборгованості в розмірі 30600 грн., які на думку суду і підлягають стягненню з відповідачки..
Розмір заборгованоссті, які просить позивач стягнути з відповідачки нарахований станом на 10.01.2023, тоді, як договір укадався на 16 днів, а граничний строк кредитування 1 рік.
За таких обставин, суд вважає, що розмір заборгованості в сумі 49621.60 грн. позивачем не обгрунтований, та підлягає лише частковому задоволенню..
Відповідачка не спростувала наявність кредитної заборгованості, відзиву на позовну заяву не надала.
На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позовних вимог судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволеним вимогам..
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником ТОВ «Коллект Центр» надано суду копію Договору про надання правової допомоги від 01.07.2024 № 01-07/2024, укладеного між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» в особі керуючого партнера Бурдюг Т. В., копію заявки на надання юридичної допомоги № 3097 від 03.11.2025, копію витягу з Акту № 16 про надання юридичної допомоги від 28.11.2025, копію прайс-листа АО «Лігал Ассістанс».
Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року у справі № 275/150/22 вказав, що, виходячи з принципів диспозитивності та змагальності, суд не вправі зменшувати суму витрат на професійну правничу допомогу з власної ініціативи, а таке питання може бути вирішене лише за клопотанням іншої сторони за умови доведення неспівмірності цих витрат зі складністю справи, обсягом наданих послуг та результатами розгляду.
Водночас, на думку суду, заявлена до стягнення сума витрат на правничу допомогу у розмірі 16 000,00 грн є надмірною з огляду на те, що компенсація витрат має бути співмірною до фактичного внеску представника у результат справи, що узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду.
Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17.04.2024 у справі № 756/6927/20, від 04.04.2024 у справі №701/804/21, від 10.04.2024 у справі №530/259/21, від 10.04.2024 у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.
Для включення всієї суми витрат на правову допомогу у відшкодування за рахунок відповідача, відповідно до положень статей 137, 141 ЦПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Із урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22).
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).
Відтак, аналізуючи надані докази та з огляду на те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, незначну складність справи, враховуючи ціну позову, значення справи для сторін, тривалість судового провадження, наявність численної усталеної практики, критерій розумності розміру судових витрат відносно конкретних обставин справи, до стягнення з відповідача на користь ТОВ «Коллект Центр» підлягають витрати за надану професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн.
Крім того, з відповідача в користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати у виді судового збору пропорційно до розміру задоволених вимог, що становить 1493.81 грн..
Керуючись ст. 5, 12, 76-81, 89, 133, 137, 141, 211, 223, 229, 247, 258-259, 263-265, 279, 280-282 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» задовольнити частково
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (ЄДРПОУ 44276926; місцезнаходження: вулиця Мечнікова, будинок 3, офіс 306, місто Київ, 01133) заборгованість за Договором №2109261641391 від 02.04.2021 у розмірі 30600 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту) - 4000.00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 26600 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (ЄДРПОУ 44276926; місцезнаходження: вулиця Мечнікова, будинок 3, офіс 306, місто Київ, 01133) судові витрати у виді судового збору в розмірі 1493.81 гривень та судові витрати на правничу допомогу у розмірі 8000 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н. І. Єгорова