09 лютого 2026 рокуселище Петрове Справа № 941/1130/25
Провадження № 2/941/80/26
Петрівський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді - Шаєнко Ю. В.
при секретарі - Фатьяновій А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Петрове Кіровоградської області справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач звернувся з позовом до суду, мотивуючи тим, що 08.01.2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено кредитний договір №415153068, відповідно до якого банк надав відповідачу грошові кошти на умовах, передбачених договором, а відповідач зобов'язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у строки, передбачені договором. Відповідач не виконує покладені на неї договором зобов'язання щодо своєчасності погашення кредиту та сплати нарахованих відсотків за користування кредитом, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 27272 гривні 85 копійок. ТОВ «Таліон Плюс» є фінансовою установою та має право здійснювати факторингові операції, і 28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступив на користь ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до відповідача по кредитному договору відповідача №415153068 від 08.01.2023 року, згідно реєстру боржників. ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» є фінансовою установою та має право здійснювати факторингові операції, і 19.12.2024 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали договір факторингу №19/1224-01, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» відступив на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право вимоги до відповідача по кредитному договору відповідача №415153068 від 08.01.2023 року, згідно реєстру боржників. ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» є фінансовою установою та має право здійснювати факторингові операції, і 04.06.2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» уклали договір факторингу №04/06/25-Ю, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступив на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» право вимоги до відповідача по кредитному договору відповідача №415153068 від 08.01.2023 року, згідно реєстру боржників, і в зв'язку з тим, що відповідач в добровільному порядку не виконує свої зобов'язання по договору, позивач змушений звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором та сплачених судових витрат.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, в якій просить справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій просить справу слухати без його участі та участі позивача, позов не визнає, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
08.01.2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено кредитний договір №415153068 на суму 5450 гривень. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV595VX. Перед укладенням кредитного договору відповідач з метою отримання кредиту самостійно за допомогою мережі інтернет: перейшов на офіційний сайт первісного кредитора - www.moneyveo.ua, зареєструвався на даному сайті, створивши особистий кабінет позичальника, за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи первісного кредитора заповнив та подав заявку на отримання грошових коштів в кредит, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім'я, по батькові, паспортні дані, номер телефону, РНОКПП, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання, пройшов належну перевірку (верифікацію), ознайомився та підтвердив згоду з офертою, індивідуальною частиною кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід'ємною частиною кредитного договору. Правила надання грошових коштів у кредит первісного кредитора, перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті www.moneyveo.ua. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст.641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору, отримав на номер телефону, вказаний у заявці, персональний одноразовий ідентифікатор, який потім використав для підписання кредитного договору, надав згоду (акцепт) на пропозицію(оферту) первісного кредитора щодо укладання кредитного договору(підписав кредитний договір одноразовим ідентифікатором). Виходячи з наведеного, вбачається, що саме відповідач ініціював укладення кредитного договору, оформивши заявку на сайті первісного кредитора, підписавши кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не був би укладений. При укладенні кредитного договору: відповідач діяв відповідно до алгоритму (порядку) дій споживача в інформаційно телекомунікаційній системі первісного кредитора. Порядок дій відповідача підтверджується довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора. Первісний кредитор діяв відповідно до алгоритму (порядку) дій первісного кредитора. Первісний кредитор перед тим як погоджувати заявку, не лише перевірив особисті дані відповідача, а й здійснив перевірку дійсності та аутентифікацію платіжної картки відповідача згідно з стандартами відповідних платіжних систем, тобто перевірив чи дійсно платіжна картка належить відповідачу. Одночасно з підписанням кредитного договору, первісний кредитор відправив на електронну адресу, вказану відповідачем у заявці, електронного листа з повідомленням про успішне підписання кредитного договору та вкладеним у нього примірником електронного кредитного договору, у формі, що унеможливлює зміну його змісту. Кредитний договір укладено відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Отже, у кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору, в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23.03.2020 року у справі №404/502/18(провадження №61-8449св19); від 09.09.2020 року у справі №732/670/19(провадження №61 7203св20); від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19 (провадження №61-16243ск20).
Згідно умов кредитного договору, первісний кредитор виконав свій обов'язок та 08.01.2023 року перерахував відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі 5450 гривень на банківську карту НОМЕР_2 відповідача, яку відповідач вказав у заявці при укладенні Кредитного договору.
Відповідно до положень ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
У відповідності до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Відповідно до положень ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У відповідності з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 ст.1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до частин 3, 4, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання 2 електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. Відповідно до частини 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як вбачається з вищенаведеного порядку при укладенні договору відповідачем здійснені дії, які чітко свідчать про його свідомий вибір щодо укладення договору. Без відповідних дій з боку відповідача укладення договору було б неможливе.
Отже, первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням, довідкою та письмовими поясненнями первісного кредитора. Також для підтвердження факту отримання відповідачем грошових коштів (кредиту) за клопотанням позивача ухвалою суду від 17.12.2025 року було зобов'язано акціонерне товариство КБ «ПРИВАТБАНК» надати інформацію: чи емітувалась на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) платіжна картка НОМЕР_2; про факт зарахування коштів на картковий рахунок - маска картки НОМЕР_2 у період з 08.01.2023 року по 13.01.2023 року у сумі 5450 гривень; чи емітувалась будь-яка інша платіжна картка на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ); чи є/був номер телефону НОМЕР_3 фінансовим номером телефону за картковим рахунком - маска картки НОМЕР_2 та чи знаходиться/знаходився вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_1 . У разі підтвердження зарахування коштів на картковий рахунок - маска карти НОМЕР_2 , за період з 08.01.2023 року по 13.01.2023 року у сумі 5450 гривень, надати інформацію у вигляді: первинних документів бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні інструкції/доручення), що підтвердять дану інформацію. На виконання ухвали суду від 17.12.2025 року акціонерним товариством КБ «ПРИВАТБАНК» було надано інформацію про те, що на ім'я ОСОБА_1 в банку імітовано карту НОМЕР_2, також емітувалися інші картки; номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою НОМЕР_2 за період з 08.01.2023 по 13.01.2023 року НОМЕР_3 був/є фінансовим та знаходився/знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 ; на картковий рахунок - маска карти НОМЕР_2 було зараховано 08.01.2023 року кошти на суму 5450 гривень; крім цього АТ КБ «ПРИВАТБАНК» направлено виписку у додатку по рахунку(ах) за період з 08.01.2023 по 13.01.2023 року.
ТОВ «Таліон Плюс» є фінансовою установою та має право здійснювати факторингові операції, і 28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступив на користь ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до відповідача по кредитному договору відповідача №415153068 від 08.01.2023 року, згідно реєстру боржників. У подальшому до договору факторингу №28/1118-01 укладалися додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу. Пунктом 1.2 договору факторингу визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги. Відповідно до п.1.3 договору факторингу під правом вимоги розуміються всі права грошових вимог клієнта(первісного кредитора) до боржників(відповідача) по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Пунктом 1.5 договору факторингу встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку №1 до договору. Згідно з п.2.1 розділу 2 договору факторингу клієнт (первісний кредитор) зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Відповідно до п.5.3.3 договору факторингу(в редакції з урахуванням додаткових угод до нього) визначено, що фактор(ТОВ «Таліон Плюс») має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб. Первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання договору факторингу підписали реєстр прав вимоги №228 від 09.05.2023 року, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у реєстрі прав вимоги. Враховуючи те, що реєстр прав вимоги містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до предмета позову, Позивачем надано витяг з реєстру прав вимог, що містить лише дані відповідача(інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб). Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) первісного кредитора зі сторони ТОВ «Таліон Плюс» згідно договору факторингу саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у реєстрі прав вимоги №228 від 09.05.2023 року до договору факторингу, про що мається акт звірки взаємних розрахунків та протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги.
ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» є фінансовою установою та має право здійснювати факторингові операції, і 19.12.2024 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали договір факторингу №19/1224-01, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» відступив на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право вимоги до відповідача по кредитному договору відповідача №415153068 від 08.01.2023 року, згідно реєстру боржників. Розділом 2 договору факторингу визначено, що ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліон Плюс» за плату на умовах, визначених цим договором. Відповідно до п.1.3 договору факторингу під правом вимоги розуміється всі права ТОВ «Таліон Плюс» за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Пунктом 1.5 договору факторингу встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за цим договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку №1 до цього договору. Відповідно до п.п.5.3.3 договору факторингу ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб. ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на виконання договору факторингу підписали реєстр прав вимоги №1 від 19.12.2024 року до договору факторингу, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у реєстрі прав вимоги. Враховуючи те, що реєстр прав вимоги містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до предмета позову, позивачем надано витяг з реєстру прав вимог, що містить лише дані відповідача. Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «Таліон Плюс» зі сторони ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» згідно договору факторингу, саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у реєстрі прав вимоги №1 від 19.12.2024 року до договору факторингу(до якого також входило відступлення права вимоги щодо заборгованості відповідача по кредитному договору) мається платіжна інструкція.
ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» є фінансовою установою та має право здійснювати факторингові операції, і 04.06.2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» уклали договір факторингу №04/06/25-Ю, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступив на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» право вимоги до відповідача по кредитному договору відповідача №415153068 від 08.01.2023 року, згідно реєстру боржників. Відповідно до п.1.2. договору факторингу перехід від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком №2, після чого позивач стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Відповідно до реєстру боржників б/н від 04.06.2025 року за договором факторингу від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 27 272 гривні 85 копійок. Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у реєстрі боржників б/н від 04.06.2025 року до позивача підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу. Для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зі сторони позивача згідно договору факторингу саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у реєстрі боржників б/н від 04.06.2025 року до договору факторингу(до якого входило також відступлення права вимоги щодо заборгованості відповідача по кредитному договору) мається платіжна інструкція.
Відповідно до ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2 383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
При укладенні кредитного договору між первісним кредитором та відповідачем узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого електронного кредитного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. У період відступлень права грошової вимоги до відповідача по кредитному договору між кредиторами, розмір суми боргу за кредитним договором на момент чергового відступлення права вимоги зазначався у реєстрах прав вимог(реєстр боржників). ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач не здійснювали жодних нарахувань за кредитним договором. У період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зі сторони відповідача не здійснювалося погашення заборгованості за кредитним договором. Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості.
На момент подання позовної заяви загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 27272 гривні 85 копійок, з них: заборгованість за тілом кредиту - 5448 гривень 74 копійки; заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 21824 гривні 11 копійок(а.с.48-63), що підтверджується випискою з особового рахунку.
Представник відповідача вказує на те, що по перше, для підтвердження факту укладання кредитного договору та особливостей його оформлення позивач посилається на Закон України "Про електронну комерцію", але використання норм цього Закону суперечить його сфері застосування. Позивач стверджує в позовній заяві, що при отриманні права грошової вимоги до відповідача, були долучені всі наявні докази для підтвердження факту отримання ОСОБА_1 грошових коштів. Позивач не надавав належні та допустимі докази, на яких ґрунтується наданий ним розрахунок заборгованості відповідача або факт перерахування відповідачу коштів по кредитному договору. Документи, які зазначені в додатках та містяться в самій позовній заяві не відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову здатність в Україні», отже неможливо встановити ні власника рахунку чи картки, ні даних про здійснення операцій. Такі документи як розрахунковий документ (платіжне доручення, меморіальний ордер, тощо), виписка з банківського рахунку чи первинних документів бухгалтерського обліку, які б могли підтвердити наявність та розмір заборгованості за укладеним кредитним договором позивачем до справи не надавалися. Відповідно до кредитного договору п.3.3. для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду за цим договором, позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 днів дисконтного періоду проценти у розмірі 1340 гривень 70 копійок. Про суму нарахованих процентів, що позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій позичальник інформується через особистий кабінет. За розрахунком заборгованості помічено як кожний термін пролонгації (30 днів) сплачуються відсотки, але ці перерахування мають бути від позичальника, тож якщо це дійсно було сплачено саме ОСОБА_1 , то чому немає підтвердження належності цієї картки відповідачу. А якщо позивач не може довести ким саме були сплачені відсотки для пролонгації, то чи не було це спробою самим позикодавцем продовжувати строк кредитного договору для ще більшого нарахування відсотків. Крім цього, відповідно глави 8 кредитного договору, денна процентна ставка становить від 2,05 до 2,98 відсотків в день від суми залишку. Нарахування такої процентної ставки є неправомірним, адже відповідно до ч.4 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», положення якого вводилося в дію поетапно, денна процентна ставка мала бути не більше 1,5 % з 22.04.2024 року, а вже з 20.08.2024 року не більше 1%. Отже, доводи позивача не відповідають принципам розумності та справедливості та не відповідають наявним у справі доказам щодо фактичних обставин справи. Згідно ст.18 Закону про визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача, умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. У ч.2 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів", п.2.1. постанови Правління НБУ передбачено, що перед укладенням договору про надання споживчого кредиту банк зобов'язаний повідомити у письмовій формі позичальника, зокрема, про орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту. У кредитному договорі повинен міститися графік платежів в розрізі сум погашення основного боргу, сплати відсотків за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, що в даному випадку банком не дотримано. Відповідно до ч.8 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача. Окрім того, в розрахунках, які додані до матеріалів позовної заяви постійно змінюється сума заборгованості. Отже, при вирішенні спірних правовідносин зауважуємо на необхідності застосування положення contra proferentem. В постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі №352/1950/15-ц(провадження №61-2973св22) зроблено висновок, що договір, як приватноправова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, має на меті забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Тлумачення правочину - це з'ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами, зокрема при невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів. Згідно з частиною першою ст.637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст.213 цього Кодексу. Висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, висловленому у постанові від 14 травня 2022 року у справі №944/3046/20 (провадження №61-19719св21), стверджується, що у разі, якщо з'ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч.ч.3, 4 ст.213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення "contra proferentem". "Contra proferentem" (лат. "verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem") - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" ("no individually negotiated"), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін". Тобто contra proferentem має застосовуватися у разі, якщо є два різні тлумачення умови (чи умов) договору, а не дві відмінні редакції певної умови (умов) договору, з врахуванням того, що: contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність; contra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань); contra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою; у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань. Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року №543/96-В "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільноправових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання кредиту. Це не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Ні в змісті кредитного договору, ні в будь-яких інших документах оформлених при наданні кредитних коштів, всупереч викладених вище вимог Закону, реквізити повного карткового рахунку відповідача не зазначено. Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 17.08.2022 року у справі №757/37126/18 (провадження №61-406св21), загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовних вимог, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведеності розміру відсотків та пені, наявності доказів, що їх підтверджують). Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 15.11.2023 року №204/5103/21 (61-7279св23), від 12.10.2023 року у справі №308/3956/15-ц (провадження №61-8074св22), від 22.06.2022 року у справі №296/7213/15 (провадження № 61-10125св21), суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Відповідно до ч.ч.4, 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях. Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. Відповідно до положення п.17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», положення ч.5 ст.8 вказаного Закону щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки, вводиться в дію поетапно, а саме протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" №3498-ІХ від 22.11.2023 року. Відповідно до пунктів 41-42 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75 операції, які здійснює банк, мають бути належним чином задокументовані. Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Договір позики вважається безпроцентним, якщо: 1)він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін; 2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками. Згідно із ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Крім того, відповідно до ст.1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Позивачем не було доведено факту перерахування грошових коштів за кредитним договором на картковий рахунок позичальника.
Позивач заперечує проти пояснень відповідача, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Що стосується укладення кредитного договору, то відповідно до алгоритму дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з метою укладення електронного договору, позичальник заходить на сайт, який надає доступ до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства або в мобільний додаток товариства або в програмне забезпечення партнерів товариства, яке забезпечує обмін інформації з ІТС товариства по захищеним каналам зв'язку, та у вбудованому калькуляторі вибирає бажану суму грошових коштів, яку він бажає отримати в кредит, та бажаний строк кредитування. Після натиснення кнопки «Оформити кредит» позичальник потрапляє на першу сторінку анкети(далі - «Заявка на кредит»), на якій він вводить свої персональні дані та іншу інформацію, яка дає можливість товариству прийняти рішення про видачу кредиту. Заявкою на кредит є анкета встановленої товариством форми, інтегрована в інформаційно-телекомунікаційну систему товариства. Заповнивши першу сторінку заявки, заявник підтверджує: ознайомлення з Правилами надання грошових коштів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», затверджених товариством, про які повідомлено Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та надання згоди на обробку своїх персональних даних. Після натиснення кнопки «Продовжити», позичальник потрапляє на другу сторінку заявки на кредит, а інформаційно-телекомунікаційна система створює особистий кабінет позичальника, увійти до якого можна ввівши логін (email або номер мобільного телефону вказані у заявці на кредит) та пароль. Після заповнення всіх необхідних даних та натиснення кнопки «Продовжити», позичальник потрапляє на третю сторінку заявки на кредит, де вказує адресу проживання. Після заповнення всіх необхідних даних та натиснення кнопки «Продовжити», позичальник потрапляє на четверту сторінку заявки на кредит, де вказує місце роботи, фінансову інформацію та додаткові контакти. Після заповнення всіх необхідних даних та натиснення кнопки «Продовжити», позичальник потрапляє п'яту сторінку заявки на кредит, на якій позичальник вводить реквізити свого електронного платіжного засобу (банківської карти) на яку він бажає отримати кредит, а товариство здійснює перевірку її дійсності. Шостим кроком отримання кредиту є підтвердження позичальником введених в заявку на кредит даних. Натиснувши кнопку «Змінити» позичальник має право змінити суму та строк кредитування, що відповідає абзацу 3 ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію». Одночасно з переходом на шосту сторінку заявки, телефонний номер позичальника направляється СМС-код підтвердження, ввівши який у відповідне поле позичальник підтверджує дію з відправлення заявки на кредит для аналізу інформаційно- телекомунікаційною системою товариства. У разі погодження заявки на кредит (прийняття товариством рішення надати позичальнику кошти в кредит, на обраних ним умовах), позичальник запрошується для переходу на сторінку для ознайомлення з офертою, яка містить у собі істотні умови договору. Таким чином, при заповненні заявки на кредит відповідач особисто обрав для себе суму кредиту, строк кредитування та мав змогу ознайомитися з умовами договору перед його підписанням. Особистий кабінет (відповідно до Правил) - сукупність захищених сторінок, що формуються позичальнику в момент його реєстрації в Інформаційно-телекомунікаційній системі (особистий розділ позичальника), за допомогою якого позичальник здійснює повну взаємодію з товариством, має постійний доступ до електронного договору, додаткових угод до електронного договору, свого графіка розрахунків та до іншої інформації/документів, пов'язаних з наданням товариством фінансових послуг. Доступ до особистого кабінету здійснюється позичальником після авторизації, яка проходить шляхом введення логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету та має юридичне значення ідентифікації позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі товариства в розумінні ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. Відповідно ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між первісним кредитором та відповідачем не був би укладений. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. З урахуванням наведеного, встановивши, що кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» та за відсутності належних доказів про те, що договори укладено іншою особою, можна дійти обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання відповідних договорів недійсними. Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20 червня 2022 року у справі №757/40396/20 (провадження № 61-850св22). Згідно із ст.5 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Отже, для ознайомлення з кредитним договором, укладеним в електронній формі, дозволяється відображати в тому форматі, придатним для аналізу та приймання його змісту людиною. Що стосується розрахунків заборгованості, варто зазначити, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» не є банківськими фінансовими установами. Товариство в межах виконання умов укладеного договору здійснюють розрахунки заборгованості де чітко відображено нарахування відсотків, погашення заборгованості, залишок суми богу. Отже, Законом встановлено, що первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). З наданих позивачем документів вбачається, що вони повністю відповідають вимогам законодавства України, адже мають всі необхідні реквізити. Дані документи є належними, повними та вичерпними доказами заборгованості, оскільки вони охоплюють всі необхідні обчислення сум, які стягуються. Зокрема, містять таблиці з даними та обчисленнями, з яких можна зрозуміти яким чином отримано результат відповідно до вимог ст.ст.12, 81 ЦПК України. Підготовлені розрахунки не суперечать один одному та узгоджується з іншими письмовими доказами у справі, зокрема із витягами реєстру прав вимоги №228 від 09.05.2023 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, реєстру прав вимоги №1 від 19.12.2024 року до договору факторингу №19/1224-01. За весь період перебування права вимоги за вищезазначеними договорами, позивач не здійснив жодних додаткових нарахувань і не застосував жодних штрафних санкцій до боржника. Отже, вбачається, що розрахунки заборгованості, надані попередніми кредиторами й позивачем в сукупності з платіжними дорученнями про перахування коштів є беззаперечними доказами факту заборгованості, а отже позовні вимоги доведені позивачем в повній мірі. В абз.2 ч.1 ст.1048 ЦК доволі чітко висловлено, що проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. І це абсолютно логічно корегує з ст.599 ЦК про те, що зобов'язання діятиме допоки не буде належним чином виконане. До того ж, якщо боржник виконує обов'язок по сплаті боргу у строк, передбачений договором, він сплачує проценти, передбачені договором. Якщо він не виконує свого обов'язку, тобто не сплачує борг, він має сплатити проценти передбачені договором. При цьому, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду також посилається на Рішення Конституційного Суду України від 22.06.2022 року у справі №3-188/2020(455/20) зазначив, що приписи статей 625 та 1050 ЦК унормовують питання відповідальності за порушення грошового зобов'язання позичальником, тоді як приписи статті 1048 Кодексу визначають загальні умови нарахування, сплати процентів за користування грошовими коштами як істотні умови договору позики, кредитного договору. Приписи частини другої статті 625, першого речення частини першої статті 1050 та частини першої статті 1048 ЦК регулюють різні за змістом правовідносини, які не є взаємовиключними, адже за загальним правилом, застосування заходів цивільної відповідальності не звільняє боржника від виконання зобов'язань за договором у натурі, якщо інше не встановлено в договорі або законі. Таким чином, рішенням КСУ встановлено, що в аспекті порушених у конституційній скарзі питань припис першого речення частини першої статті 1050 ЦК не обмежує права банку на отримання процентів як плати за користування кредитом, не спричиняє негативних наслідків для права банку на ведення підприємницької діяльності, а тому є конституційним. У відзиві на позовну заяву представник відповідача стверджує: «Нарахування такої процентної ставки є неправомірним, адже відповідно до ч.4 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», положення якого вводилося в дію поетапно, денна процентна ставка мала бути не більше 1,5 % з 22.04.2024 року, а вже з 20.08.2024 року не більше 1%.». Позивач не погоджується з даним твердженням, виходячи з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що кредитний договорір №415153068 укладено 08.01.2023 року. Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1% , набрав чинності 24.12.2023 року, тобто після укладання кредитного договору відповідачем. Оскільки зазначений закон не має зворотної (ретроспективної) дії, його положення не поширюються на кредитні правовідносини, що виникли за договором №415153068, укладеним 08 січня 2023 року. Відповідно до розрахунків, наданих ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога та ТОВ «Таліон плюс» вбачається, що нарахування відсотків здійснювалось в період з 08.01.2023 року по 05.08.2023 року, тобто також до набрання чинності цим законом. Таким чином процентні ставки, які застосовувались кредитодавцем не є такими, що перевищують дозволені законом межі.
Відповідно до вищевикладеного, обґрунтованим висновком є те, що без отримання смс-повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на веб-сайт кредитора до особистого кабінету, без отримання смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу. Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 07.10.2020 року, у справі №127/33824/19.
Згідно ст.ст.525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. У відповідності зі ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, тобто причини невиконання відповідачем зобов'язань правового значення для справи не мають.
Крім цього, згідно ст.ст.1048, 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором, до того ж, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Згідно з п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Позивачем на підтвердження факту надання адвокатом правничої допомоги у зв'язку із розглядом справи, надано суду: копію договору про надання правової (правничої) допомоги №05/06/25-01 від 05 червня 2025 року, укладеного між адвокатським бюро «Тараненко та партнери» та товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ»; копію додаткової угоди №25770843548 від 05 червня 2025 року до договору про надання правової (правничої) допомоги №05/06/25-01 від 05.06.2025 року; акту прийому-передачі наданих послуг до договору надання правничої допомоги, згідно якого сторонами були погоджені умови оплати за зазначеним договором, згідно із якими, очікувані витрати позивача на правову допомогу становлять 7000 гривень.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Пп.1 ч.2. ст.141 ЦПК України зазначає, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Витрати на правову допомогу відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України належать до судових витрат.
На підставі викладеного, оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази по справі в їх сукупності, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача: заборгованості по кредитному договору №415153068 від 08.01.2023 року в сумі 27272 гривні 85 копійок, а також у відповідності до ст.141 ЦПК України, стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати у справі: судовий збір у розмірі 2422 гривні 40 копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 7000 гривень.
Вказані правовідносини регулюються ст.ст.525, 526, 530, 536, 550, 610, 612, 625, 1077, 1079 Цивільного кодексу України.
Керуючись ст.ст.141, 258, 259, 264, 265, 273ЦПК України,-
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором №415153068 від 08.01.2023 року в сумі 27272(двадцять сім тисяч двісті сімдесят дві) гривні 85 копійок, з яких: заборгованість за основною сумою боргу в сумі 5448(п'ять тисяч чотириста сорок вісім) гривень 74 копійки;відсотки за користування кредитом в сумі 21824(двадцять одна тисяча вісімсот двадцять чотири) гривні 11 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» судовий збір в розмірі 2422(дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» витрати на правову допомогу в розмірі 7000(сім тисяч) гривень.
Рішення може бути оскаржене до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.
Суддя (підпис) Ю. В. Шаєнко