печерський районний суд міста києва
Справа № 757/5844/26-к
06 лютого 2026 року м. Київ
Печерський районний суд міста Києва в складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 , про накладення арешту у кримінальному провадженні № 12023041230002065 від 12.10.2023,
Короткий виклад обставин клопотання
До слідчого судді надійшло клопотання сторони кримінального провадження про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
-садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ;
-земельна ділянка за кадастровим номером: 3220882600:04:007:2854;
-1/4 частка квартири за адресою: АДРЕСА_2 , із забороною розпорядження ними, з метою збереження речових доказів та конфіскації майна як виду покарання.
Явка сторін кримінального провадження
Слідчий подав заяву про розгляд клопотання без його участі. Вимоги клопотання підтримав у повному обсязі.
Клопотання слідчого про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, розглядається слідчий суддя розглядає без повідомлення власника майна, у порядку ч. 2 ст. 172 КПК України, оскільки це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду клопотання слідчим суддею не здійснювалась.
Правове обґрунтування
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Обставини, встановлені слідчим суддею, та мотиви слідчого судді
У Головному слідчому управлінні Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023041230002065 від 12.10.2023 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 190 КК України, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 190 КК України, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 190 КК України, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України, а також за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 263 КК України.
Досудовим розслідування встановлено діяльність організованої групи під керівництвом організатора ОСОБА_5 , який спільно з учасниками організованої групи ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та невстановленими досудовим розслідування особами, шляхом обману та використання електронно-обчислювальної техніки, у період часу з 07.07.2023 по 11.08.2023, а також з 04.09.2023 по 07.10.2023, здійснили заволодіння коштами банківських установ АТ КБ «Приватбанк» та АТ «А-Банк» в особливо великих розмірах, 5 128 343,56 грн та 5 211 051 грн відповідно, шляхом проведення фіктивних операцій купівлі-продажу та повернення з використання еквайрингових терміналів (далі - POS-термінали).
30.01.2026, відповідності до ч. 1 ст. 278 КПК України, повідомлено про підозру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 190 Кримінального кодексу України; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 Кримінального кодексу України.
Так, за відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_5 має у власності наступне нерухоме майно:
1) садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ;
2) земельна ділянка за кадастровим номером: 3220882600:04:007:2854;
3) 1/4 частка квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
30.01.2026 винесено постанову про визнання вказаного вище майна речовими доказами, оскільки є достатні підстави вважати, що майно набуте кримінально протиправним шляхом внаслідок вчинення кримінального правопорушення та відповідають критеріям, визначеним ст. 98 КПК України.
При вирішенні питання про арешт майна, яке має значення для виконання завдань кримінального провадження, слідчий суддя, суд повинен враховувати: (1) правову підставу для арешту майна; (2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 статті 170 КПК); (3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 170 КПК); (4) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини 2 статті 170 КПК); (5) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини 2 статті 170 КПК); (6) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; (7)наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (частина 2 статті 173 КПК).
Санкція ч. 3 ст. 209 КК України, у вчинені якого підозрюється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
Слідчий суддя також звертає увагу, що ОСОБА_5 також повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 3 ст. 209 КК України.
За ст. 209 КК України злочином визнається набуття, володіння, використання, розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійснення фінансової операції, вчинення правочину з таким майном, або переміщення, зміна форми (перетворення) такого майна, або вчинення дій, спрямованих на приховування, маскування походження такого майна або володіння ним, права на таке майно, джерела його походження, місцезнаходження, якщо ці діяння вчинені особою, яка знала або повинна була знати, що таке майно прямо чи опосередковано, повністю чи частково одержано злочинним шляхом.
На сьогодні у сторони обвинувачення наявні обґрунтовані підстави вважати, що вказане вище нерухоме майно ОСОБА_5 , а саме земельна ділянка та садовий будинок, які набуті в 2025 році, ймовірно набуті за кошти, отриманні незаконним шляхом.
Наведене у сукупності свідчить про наявність у зазначеного вище майна ознак речових доказів, передбачених ст. 98 КПК України.
На даній стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з'ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування та дослідження доказів - це процес пізнання обставин подій минулого, пов'язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.
Згідно з практикою ЄСПЛ, який, проаналізувавши питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що ст.1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає втручання в право мирного володіння майном за умови існування розумного взаємозв'язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п.203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини»/Uzan and others v. Turkey, заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08).
Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.
Дослідивши матеріали справи та докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя дійшов висновку, що, з огляду на те, що предметом досудового розслідування є незаконне заволодіння коштами громадян та їх подальша легалізації (відмиванні) коштів, одержаних злочинним шляхом, здійсненні операцій з рухомим та нерухомим майном, зазначене майно відповідає ознакам речового доказу, оскільки могло бути об'єктами, набутими кримінально протиправним шляхом, фактично є предметом вчинення кримінального правопорушення, одержані внаслідок вчинення розслідуваних кримінальних правопорушень та є легалізованим доходом від незаконної діяльності а тому підлягає арешту з метою забезпечення збереження речових доказів та конфіскації майна як виду покарання.
Щодо 1/4 частки квартири за адресою: АДРЕСА_2 , враховуючи, що вказана частка була набута у власність задовго до періоду, який є предметом досудового розслідування, а саме в 2011 році, слідчий суддя вважає, що арешт на вказане майно слід накласти з метою забезпечення можливої подальшої конфіскації майна.
Такий захід забезпечення кримінального провадження, на думку слідчого судді, на даній стадії кримінального провадження, коли тривають слідчі дії і не всі обставини можуть бути встановлені відразу, унеможливить відчуження майна на користь добросовісних набувачів та забезпечить баланс між необхідністю досягнення цілей і завдань кримінального провадження та правами власників.
При цьому, власник майна не позбавлений в подальшому права на звернення до слідчого судді із клопотанням про скасування арешту майна у порядку ст. 174 КПК.
На підставі викладеного вище слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання слідчого в повному обсязі.
На підставі викладеного вище, керуючись ст. 131, 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя
Клопотання - задовольнити.
Накласти в рамках кримінального провадження за № 12023041230002065 від 12.10.2023 арешт на майно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із забороною його відчуження та розпорядження, а саме на:
-садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ;
-земельну ділянку за кадастровим номером: 3220882600:04:007:2854;
-1/4 частку квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвала підлягає негайному виконанню прокурором/слідчим у кримінальному провадженні № 12023041230002065 від 12.10.2023.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Роз'яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчий суддя ОСОБА_1