Справа № 757/40813/20-ц
Провадження № 2/761/291/2026
про направлення справи для розгляду до іншого суду
20 березня 2023 року суддя Шевченківського районного суду міста Києва Романишена І.П., дослідивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Київської міської ради про скасування рішення, -
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київської міської ради, відповідно до якого просить суд скасувати рішення 5 сесії шостого скликання Київської міської ради № 646/4084 від 29 квітня 2010 року в частині надання ТОВ "Грант і К" земельної ділянки строком на 10 років, площею 1,2 га на АДРЕСА_1 .
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 23 вересня 2020 року справу направлено за підсудністю до Шевченківського районного суду міста Києва.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 липня 2021 року справу передано судді Макаренко І.О.
На підставі розпорядження № 01-08-954 від 17 березня 2026 року щодо повторного автоматичного розподілу справи №757/40813/20-ц за підписом керівника апарату Шевченківського районного суду міста Києва, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 березня 2026 року матеріали позову передані на розгляд судді Романишеній І.П.
Дослідивши матеріали позовної заяви, вважаю, що справу необхідно направити за виключною підсудністю до Дарницького районного суду міста Києва, з огляду на наступне.
Статтею 27 ЦПК України передбачено, що позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до частини першої статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2020 року у справі №910/10647/18 вказала на те, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
У постанові Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 185/8191/16-ц зазначено, що «виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають з приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Якщо пред'явлено позов про право власності на кілька приміщень, розташованих у різних районах міста чи в різних містах, або позов про поділ спадкового майна, яке складається з кількох об'єктів нерухомості у різних місцевостях, тобто вимоги, для кожної з яких встановлено виключну підсудність, то позов пред'являється до одного із судів за вибором позивача, але за місцезнаходженням основної частини нерухомого майна, яка за своєю вартістю перевищує ті, що знаходяться в інших районах чи місцевостях. Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення».
Аналогічний висновок також викладено у постанові Верховного Суду від 13 квітня 2022 року у справі № 373/118/20.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В даному випадку, спірні правовідносини сторін виникли щодо нерухомого майна (земельної ділянки), а саме правомірності прийняття відповідачем рішення щодо передачі земельної ділянки в оренду товариству строком на 10 років, відповідна земельна ділянка розташована на АДРЕСА_1 .
Отже, дана справа не підсудна Шевченківському районному суду міста Києва, оскільки земельна ділянка розташована в Дарницькому районі міста Києва.
Суд зауважує, що дотримання правил юрисдикційності справи є гарантією забезпечення конвенційного права особи на справедливий суд, а тому справа підлягає направленню до Дарницького районного суду міста Києва за виключною підсудністю.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Керуючись статтями 30, 31, 260, 261, 353-355 ЦПК України, суд, -
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про скасування рішення направити за підсудністю до Дарницького районного суду міста Києва.
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
СУДДЯ І.П. РОМАНИШЕНА