вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,
e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699
2/381/922/26
381/411/26
18 березня 2026 року Фастівський міськрайонний суд Київської області
в складі
головуючого судді: Осаулової Н.А.,
за участю секретаря: Слюсар Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Фастів у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини до досягнення нею повноліття та матері до досягнення дитиною трьох років, -
У січні 2026 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Фастівського міськрайонного суду Київської області через систему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), у якому просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сумі 8 000,00 грн., але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з подальшою індексацією, починаючи від дня пред'явлення позову і до досягнення донькою повноліття; аліменти на своє утримання у сумі 8 000,00 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для працездатної особи, до досягнення донькою трирічного віку.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 12.11.2024 року, а ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася донька ОСОБА_4 . Малолітня донька проживає разом з матір'ю та знаходиться на її утриманні. Кошти, які надає відповідач під тиском позивача, не покривають реальні витрати на дитину. Позивач має статус дитини-сироти та отримує пенсію по втраті годувальника у сумі 3 892,50 грн. Відповідач офіційно не працевлаштований. Тому, позивач вимушена звернулась до суду з даним позовом.
У судове засідання позивач не з'явилася, але надала суду заяву, у якій просила проводити розглядати справу за її відсутності, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, конверт із судовою повісткою повернувся без вручення із зазначенням працівника поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Як передбачено п.2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Згідно п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення (ч. 4 ст. 130 ЦПК України).
Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 10.05.2023 року у справі № 755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Також згідно висновків Європейського суду з прав людини, зазначеного у рішенні у справі «В'ячеслав Корчагін проти росії» №12307 - учасник справи, що повідомлений за допомогою пошти за однією із адрес, за якою він зареєстрований, але ухилявся від отримання судової повістки. Тому йому повинно було бути відомо про час і місце розгляду справи. Він також міг стежити за ходом його справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Як передбачено ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнов проти України», вказано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Ухвалою судді Фастівського міськрайонного суду Київської області Осаулової Н.А. від 28.01.2026 року відкрито провадження у даній цивільній справі, призначено спрощене позовне провадження з повідомленням учасників справи.
Суд, дослідивши зібрані в справі письмові докази, вважає за можливе позовні вимоги задовольнити з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 12.06.2024 року сторони зареєстрували шлюб, про що видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .
Як вбачається із свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано 12 листопада 2024 року.
ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_4 , батьками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Малолітня ОСОБА_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , але на даний час проживає разом із матір'ю ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини ООН від 20.11.1989р. (далі Конвенція), яку було ратифіковано Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.1991р. та яка набула чинності для України 27.09.1991р., в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Згідно зі ст. 18 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Частиною 2 ст.182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує : 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно із ч. 1 ст. 191 СК, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 184 СК України, розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
При визначенні розміру аліментів, судом враховано вимоги ст. 182 СК України, а також приписи ст. 180 СК України.
У відповідності до положень ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік», з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років становить 2817 гривень.
У судовому засідання також встановлено, що відповідач є особою працездатного віку. Під час судового розгляду не було встановлено даних про те, що ОСОБА_2 має на утриманні інших осіб та має фінансові зобов'язання.
Позивач просила визначити розмір аліментів саме в твердій грошовій сумі 8 000,00 грн. на утримання дитини. Разом із тим, заявлений позивачем розмір аліментів, з урахуванням встановленого законом прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, є завищеним, в той час як розмір аліментів 4 000,00 грн., є хоч і більшим мінімального розміру аліментів, встановленого законом, але відповідає вимогам розумності та є співмірним витратам, які мають нести батьки на утримання дитини.
Суд також приймає до уваги, що ОСОБА_1 не надала доказів конкретних витрат, які здійснюються нею на утримання дитини.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що за обставин, що склалися, позов підлягає частковому задоволенню, а саме, необхідно стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 у сумі 4 000,00 грн. щомісячно, починаючи з 26 січня 2026 року і до досягнення дочкою повноліття, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Суд також вважає, що такий розмір аліментів є виправданий дійсними потребами дитини, не набагато перевищує розмір прожиткового мінімуму для дитини віком до 18 років і не призведе до порушення прав відповідача.
Крім того, розмір аліментів, визначений судом, не вважається незмінним, адже відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Також, керуючись своїм правом, передбаченим ст. 84 СК України, позивач просила стягнути з відповідача аліменти на її утримання у сумі 8 000,00 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для працездатної особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 91 Сімейного кодексу України, жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст.84 Сімейного кодексу України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Згідно з ст. 80 Сімейного кодексу України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану.
Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу (ч. 6 ст. 84 СК України).
Судом не встановлено обставин, що відповідач, будучи працездатною особою, не може надавати допомогу по утриманню матері своєї дитини.
Також судом враховано наявний обов'язок відповідача утримувати доньку до досягнення нею повноліття.
У зв'язку із доглядом за дитиною, якій менше трьох років, позивач не має змоги працювати і утримувати себе.
Доводів про неможливість надання матеріальної допомоги позивачеві, відповідач суду не надав, тому є всі підстави для стягнення з нього аліментів на утримання дружини до досягнення їх дитиною трирічного віку.
У той же час, згідно приписів ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік», з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3328 гривень.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що необхідно стягнути з відповідача аліменти на утримання позивача у сумі 1 700,00 грн., який складає майже 50% прожиткового мінімуму для працездатної особи, щомісячно, починаючи з 26 січня 2026 року і до досягнення донькою трирічного віку.
У той же час, оскільки законом не визначено мінімального розміру аліментів на утримання матері дитини до досягнення дитиною трирічного віку, визначати даним рішенням, що такий розмір має бути не менший, ніж 50% прожиткового мінімуму для працездатної особи, є недоцільними.
Отже, визначений судом розмір аліментів на дружину та дитину є виправданим та не призведе до порушення прав відповідача, враховуючи загальний розмір стягуваних аліментів.
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
В порядку, визначеному ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 2 129,92 грн., який розраховано із застосуванням пониженого коефіцієнту 0,8, так як позивач законом звільнена від сплати судового збору, а судом задоволено вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини та матері (1 331,20 грн. * 2 * 0,8).
Керуючись ст. ст. 3, 5, 13, 81, 141, 211, 223, 258-259, 268, 272-273, 280, 354-355, 430 ЦПК України, ст.ст. 80, 84, 91, 180-183, 191 СК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини до досягнення нею повноліття та матері до досягнення дитиною трьох років, - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі 4 000,00 грн. щомісячно, починаючи з 26 січня 2026 року і до досягнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання у твердій грошовій сумі 1 700,00 грн. щомісячно, починаючи з 26 січня 2026 року і до досягнення малолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У задоволенні іншої частини вимог позову, - відмовити.
Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах сплати суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі - 2 129,92 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду відповідно до статей 354-355 Цивільного процесуального кодексу України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, визначених Цивільним процесуальним кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Реквізити сторін
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Суддя Осаулова Н.А.
Рішення суду виготовлено 18.03.2026 року