про відмову у відкритті апеляційного провадження
20 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 300/7943/25 пров. № А/857/55442/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Носа С. П.
суддів -Кухтея Р. В.
Ільчишин Н. В.
перевіривши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року у справі № 300/7943/25 за адміністративним позовом Комунального некомерційного підприємства "Коломийська центральна районна лікарня" Коломийської районної ради до Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови,
Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з порушеннями строків встановлених ч.1 ст.295 КАС України, та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.
Копію зазначеної ухвали представник апелянта адвокат Репало О.О. отримав 03 березня 2026 року до електронного кабінету користувача підсистеми "Електронний суд" ,що підтверджується довідкою Восьмого апеляційного адміністративного суду про доставку електронного листа.
На виконання вимог ухвали представник адвокат Репало О.О. від імені та в інтересах ОСОБА_1 через підсистему "Електронний суд" подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, яке обґрунтоване тим, що доступ до оскаржуваного рішення отримав 08 грудня 2025 року.
Зазначені причини пропуску строку на апеляційне оскарження апеляційний суд вважає неповажними з таких підстав.
Статтею 295 КАС України встановлені загальні правила обчислення строку на апеляційне оскарження.
Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 КАС України).
Відповідно до вимог частини 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
Згідно зі ст.271 КАС України у справах, визначених, статтями 273-277, 280-289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення. Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.
Аналіз наведених норм процесуального закону дає підстави для висновків, що встановлений спеціальною нормою ст.287 КАС України строк на апеляційне оскарження рішення суду у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця (десять днів з дня проголошення судового рішення) може бути поновлений в порядку частини третьої статті 295 КАС України і причини пропуску строку на апеляційне оскарження у справах цієї категорії підлягають оцінці на предмет їх поважності в загальному порядку, передбаченому процесуальним законом, з урахуванням визначених частиною шостою ст.287 КАС України особливостей.
Справи цієї категорії є терміновими в розумінні КАС України, тому надзвичайно важливим, в аспекті реалізації учасниками справи права на апеляційне оскарження, є дотримання судом першої інстанції обов'язку щодо невідкладного вручення (надсилання) їм копій судового рішення, тобто доведення до них змісту судового рішення. Недотримання судом першої інстанції цього порядку може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження з урахуванням інших фактичних обставин.
Отже, ст.287 КАС України є спеціальною нормою процесуального закону, що визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, та частина шоста якої встановлює спеціальні у відношенні до статті 295 КАС України строк на апеляційне оскарження (протягом десяти днів) і порядок обчислення цього строку (з дня проголошення судового рішення).
«Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими». «Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Така позиція була висловлена Європейським судом з прав людини у рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).
Отже, суд, маючи дискреційні повноваження щодо поновлення строку на оскарження, обов'язково має проаналізувати наведені у відповідній заяві підстави поновлення строку на апеляційне оскарження та відповідні ним докази та зробити висновок про прийняття чи відмову у прийнятті таких підстав та їх достатність для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Оскільки ст.287 КАС України передбачено спеціальний, усічений строк апеляційного оскарження, який становить 10 днів (а не 30 днів, як передбачено частиною 1 ст.295 КАС України), тому строк, протягом якого особа відповідно до частини 2 ст.295 КАС України вправі вимагати поновлення строку апеляційного оскарження у зв'язку з несвоєчасним отриманням рішення суду, також не повинен перевищувати 10 днів.
Такого висновку дійшов Верховний Суду в постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 500/6596/17, від 11 серпня 2020 року у справі №202/754/19, від 16 вересня 2021 року у справі № 490/894/20, від 21 лютого 2022 року у справі №761/9226/20.
Із матеріалів справи слідує, що оскаржене судове рішення проголошено/постановлено 27 листопада 2025 року, копію якого представник позивача адвокат Репало О.О. отримав 27 листопада 2025 року о 13:24 год, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (Рішення суду) (а.с. 117).
Апеляційну скаргу подано представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Репалом О.О. через підсистему "Електронний суд" системи ЄСІТС 17 грудня 2025 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до п.2 ч. 6 ст. 251 КАС України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Положеннями ч. 6 ст. 251 КАС України також передбачено, що у випадку, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Згідно з ч.7 ст.251 КАС України якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Водночас, апеляційний суд враховує висновки Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду викладені у постанові від 08 лютого 2024 року по справі №480/8341/22, згідно яких надіслання електронної копії рішення представнику - адвокату на його офіційну електронну адресу в ЄСІТС є, у розумінні ч.ч.5, 7 ст.18 КАС України, належним способом вручення судового рішення представнику позивача, що на підставі ч.7 ст.251 КАС України вважається врученням цієї копії судового рішення також і особі, яку цей представник (адвокат) представляє, тобто позивачу.
Також об'єднана палата дійшла, висновку що сам факт ненадіслання судом першої інстанції [безпосередньо] позивачеві копії судового рішення - ухваленого за наслідками розгляду справи - на паперових носіях (тобто засобами поштового зв'язку), але за наявності підтвердження належного надіслання (як і вручення) копії судового рішення представнику позивача (адвокату) із застосуванням ЄСІТС, не дає достатніх підстав вважати, що позивач не отримав судового рішення, відповідно не міг знати про результат розгляду своєї справи, з яким він, власне, не погоджується.
Таким чином, у розглядуваній справі днем отримання позивачем копії рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року є день його доставлення до електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" представника позивача Репала О.О., а саме: 27 листопада 2025 року о 13:24 год.
Доказів, які б спростовували зазначену обставину, апелянт не надав.
Отже, десятиденний строк від 27 листопада 2025 року припадає на 08 грудня 2025 року (перший робочий день після вихідного).
Однак, апеляційну скаргу представник позивача адвокат Репало О.О. подав 17 грудня 2025 року за допомогою підсистеми "Електронний суд", тобто після спливу 10-тиденного строку з часу отримання копії оскаржуваного рішення.
Отже, апелянт не навів жодних доводів, які би свідчили про наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежали від його волевиявлення та пов'язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою.
Таким чином, вказані апелянтом підстави пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними.
Оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на оскарження, суд виходить з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів, а також з того, чи мав скаржник можливість своєчасно реалізувати своє право на апеляційне оскарження. В свою чергу, необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження остаточного судового рішення є порушенням принципу Res judicata (юридичної визначеності).
У справі "Мушта проти України" ЄСПЛ нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 29 червня 2004 року у справі "Півень проти України" Суд вказав, що право на судовий розгляд, гарантоване ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін (п. 35).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).
Відповідно до положень ч.3 ст.298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст.295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (п.4 ч.1 ст.299 КАС України).
Отже, враховуючи, що апелянт після залишення апеляційної скарги без руху не навів у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження дійсно поважних причин, що зумовили його пропуск після отримання копії оскаржуваного рішення суду, тому відсутні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, а відтак, слід відмовити у відкритті апеляційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 298, 299, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,
Визнати неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в заяві про поновлення строку апеляційного оскарження ОСОБА_1 від 04 березня 2026 року
Відмовити у задоволенні заяви про поновлення строку апеляційного оскарження ОСОБА_1 від 04 березня 2026 року.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року у справі № 300/7943/25 за адміністративним позовом Комунального некомерційного підприємства "Коломийська центральна районна лікарня" Коломийської районної ради до Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач С. П. Нос
судді Р. В. Кухтей
Н. В. Ільчишин