20 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 260/3472/24 пров. № А/857/24170/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Носа С.П.;
суддів: Кухтея Р.В., Ільчишин Н.В.;
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 у справі № 260/3472/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
суддя у І інстанції Рейті С.І.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Ужгород,
дата складення повного тексту рішення не зазначено,
ОСОБА_1 звернувся у Закарпатський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) в якому просив визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону у відношенні до ОСОБА_1 , щодо нарахування та виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, при проведенні розрахунків без застосування коефіцієнта збільшення 1,5 для міст - обласних центрів. Зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін (військової частини НОМЕР_1 ) вчинити дії щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 недоплачену частину грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення в розмірі 658505,20 грн.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволити повністю.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тими ж доводами, що наводились ним у поданому адміністративному позові, однак безпідставно не взяті до уваги судом попередньої інстанції.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції вважає законним та просить залишити його без змін.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач проходив військову службу в органах Держприкордонслужби України. Останнє місце військової служби - ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).
З ОСОБА_1 перебував на квартирному обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання в загальному порядку з 11.09.1996 року за №1 та в списку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання в першочерговому порядку з 13.11.2023 року за №94.
На квартирному обліку разом з позивачем перебували: дружина - ОСОБА_2 ; донька - ОСОБА_3 ; син - ОСОБА_4 .
Відповідачем 25.10.2023 року направлено позивачу лист №70/1/10550-23-Вих., в якому зазначалось, що у разі виявлення у позивача та членів його сім'ї згоди на отримання грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, необхідно надати заяву згоду (відмову) на отримання зазначеної компенсації.
07.11.2023 року за №44/11754/23-Вн надійшла заява позивача від 04.11.2023 року про згоду на отримання грошової компенсації.
НОМЕР_2 прикордонним загоном 09.11.2023 року направлено лист №70/1/11174-23-Вих на Адміністрацію Державної прикордонної служби України з довідкою-розрахунком щодо потреби коштів для виплати компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення позивачеві.
На засіданні житлової комісії 30.11.2023 року НОМЕР_2 прикордонного загону була розглянута заява ОСОБА_1 від 07.11.2023 року за №44/11754/23-Вн. За результатами перевірки житлової справи встановлено, що військовослужбовець запасу має право та надав згоду на отримання грошової компенсації за належне йому та членам його сім'ї для отримання жиле приміщення. Розмір компенсації - 1317010,40 грн.
Про прийняте рішення, щодо сум виплати грошової компенсації було повідомлено на засіданні житлової комісії дружину позивача - ОСОБА_2 .
Адміністрацією Державної прикордонної служби України 04.12.2023 року було направлено лист №702/60735/23-Вих, яким підтримано позицію НОМЕР_2 прикордонного загону щодо потреби коштів, необхідних для здійснення виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення (лист від 09.11.2023 №70/1/11174-23-Вих).
НОМЕР_2 прикордонним загоном 05.12.2023 року наказом було видано Наказ №944-ОС "Про виплату грошової компенсації за належне військовослужбовцям і членам їх сімей для отримання жиле приміщенню".
21.12.2023 року зазначена грошова компенсація виплачена позивачу, що підтверджується платіжною інструкцією від 19.12.2023 року № 3322, де наявна відмітка Державного казначейства від 21.12.2023 року та випискою із карткового рахунку AT «Державний ощадний банк України» ОСОБА_1 від 21.12.2023 року.
Сторонами визнається право позивача на отримання грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення та вказане судом не досліджується.
У відповідь на адвокатський запит від 03.05.2024 року № 251 щодо нарахування грошової компенсації за належне для отримання житлове приміщення ОСОБА_1 та членам його сім'ї, прикордонний загін повідомив, що відповідно до пункту 7 Порядку затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 року № 728 «Деякі питання забезпечення житлом військовослужбовців інших громадян» вказаному громадянину проводився розрахунок грошової компенсації за належне йому та членам його сім'ї для отримання жиле приміщення по населеному пункту в якому він перебував на квартирному обліку (м. Чоп).
Позивач вважаючи, що розрахунок грошової компенсації повинен проводитись за місцем його постійного проживання (м. Ужгород), позивач звернувся до суду із даним позовом про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо нарахування та виплати йому недоплаченої частини грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення в розмірі 658505,20 грн.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно ч.1 ст.12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.
Відповідно до п.29 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 03.08.2006 року, військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі звільнення з військової служби в запас за станом здоров'я або у разі, коли вони на час звільнення мають вислугу військової служби не менше 20 років, або у відставку, а також у зв'язку із скороченням штатів чи проведенням інших організаційних заходів у разі неможливості їх використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі розформування військової частини - у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і відповідних квартирно-експлуатаційних органах та користуються правом позачергового одержання житла.
Згідно п.п.22, 23, 24 Порядку, облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов (далі - облік), ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.
Для зарахування на облік військовослужбовець подає рапорт на ім'я безпосереднього командира (начальника).
До рапорту додаються: довідки про реєстрацію місця проживання (перебування) військовослужбовця та членів його сім'ї, які потребують поліпшення житлових умов.
Військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини.
У рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім'ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.
Згідно п.2 розділу VI. Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, яка затверджена наказом Міністерства оборони України № 380 від 31.07.2018 року, військовослужбовці та члени їх сімей визнаються такими, що потребують поліпшення житлових умов, відповідно до статті 34 Житлового кодексу Української УРСР. Потребуючими поліпшення житлових умов також визнаються: військовослужбовці та члени їх сімей, які проживають в одній квартирі по дві і більше сім'ї незалежно від родинних відносин, та особи різної статі старші за 9 років, крім подружжя (у тому числі, якщо займане ними жиле приміщення складається більш як з однієї кімнати).
Відповідно до п.5 розділу VIII. Інструкції, для отримання грошової компенсації та визначення її остаточного розміру військовослужбовці та члени їх сімей подають до житлових комісій військових частин (об'єднаних житлових комісій) документи, визначені в Порядку визначення розміру і надання грошової компенсації.
Житлові комісії військових частин (об'єднані житлові комісії) розглядають надані документи протягом десяти робочих днів та приймають відповідне рішення про надання грошової компенсації.
Про прийняте рішення житлова комісія у п'ятиденний строк письмово інформує військовослужбовців та членів їх сімей.
Протокол засідання житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) затверджується наказом командира військової частини та з обліковою справою направляється до КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району.
Згідно п.п. 7,8 Порядку визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №728 від 02.09.2015 року, розмір компенсації визначається:
-за нормою 13,65 кв. метра жилої площі на військовослужбовця і кожного члена його сім'ї, який перебуває з ним на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов. Понад норму жилої площі для окремих категорій військовослужбовців та членів їх сімей, визначених законодавством, враховується додаткова жила площа у розмірі 10 кв. метрів;
- з урахуванням вимог до загальної площі житла відповідно до державних будівельних норм ДБН В.2.2-15-2005 Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення;
- з урахуванням граничної вартості будівництва 1 кв. метра загальної площі житла в регіоні, в якому військовослужбовець перебуває на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
Розмір грошової компенсації (K) розраховується за формулою: К=(13,65*N+17+Дпл)*В0, де -
13,65 - визначена законодавством норма жилої площі на одну особу, кв. метрів;
N - кількість осіб, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов;
17 - загальна нежила площа житла на сім'ю з урахуванням вимог державних будівельних норм ДБН В.2.2-15-2005 Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення, кв. метрів;
Дпл - додаткова жила площа, що надається окремим категоріям військовослужбовців та членам їх сімей, визначеним законодавством, у розмірі 10 кв. метрів;
В0 - гранична вартість 1 кв. метра загальної площі житла для визначення розміру грошової компенсації, яка не повинна перевищувати опосередковану вартість будівництва житла за регіонами України, затверджену в установленому законодавством порядку, для мм. Києва, Дніпра, Львова, Одеси та Харкова, збільшену в 1,75 раза, для міст - обласних центрів, а також міст обласного значення з населенням понад 300 тис. осіб - в 1,5 раза, для міст обласного значення з населенням від 100 тис. до 300 тис. - в 1,25 раза, для інших населених пунктів - опосередковану вартість у відповідній області.
Розрахунок виплати грошової компенсації ОСОБА_1 , що перебував на квартирному обліку в управлінні ІНФОРМАЦІЯ_2 з 11.09.1996 року, був зареєстрований та проживав у службовому (відомчому) житлі за адресою: АДРЕСА_1 , здійснений за формулою, визначеною Порядком № 728, а саме: К=(13,65*4+17)*18394,00) та складає 1317010,40 грн., де - 13,65 - визначена законодавством норма жилої площі на одну особу, кв. метрів, 4 - кількість осіб, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, 17 - загальна нежила площа житла на сім'ю з урахуванням вимог державних будівельних норм та 18394,00 грн. - опосередкова вартість спорудження житла за регіонами України (розраховані станом на 01.10.2023 року) в Закарпатській області (відповідно до Наказу Міністрерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 01.10.2023 року № 1010).
Згідно визначення, що міститься в Законі України від 05.02.2015 року № 156-VІІІ «Про засади державної регіональної політики», регіон - Автономна Республіка Крим, області, міста Київ та Севастополь.
Проаналізувавши викладене, з урахуванням положень Порядку № 728 в частині наведеної формули розрахунку грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, суд констатує, що відповідачем вірно визначено відповідну суму компенсації ОСОБА_1 , з огляду на наступне.
До формули розрахунку компенсації входить складова граничної вартості 1 кв. метра загальної площі житла для визначення розміру грошової компенсації, яка не повинна перевищувати опосередковану вартість будівництва житла за регіонами України, затверджену в установленому законодавством порядку, для мм. Києва, Дніпра, Львова, Одеси та Харкова, збільшену в 1,75 раза, для міст - обласних центрів, а також міст обласного значення з населенням понад 300 тис. осіб - в 1,5 раза, для міст обласного значення з населенням від 100 тис. до 300 тис. - в 1,25 раза, для інших населених пунктів - опосередковану вартість у відповідній області.
Як було вказано раніше, розмір компенсації визначається, в тому числі, з урахуванням граничної вартості будівництва 1 кв. метра загальної площі житла в регіоні, в якому військовослужбовець перебуває на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
Ключовим в даному випадку є місце в якому військовослужбовець перебуває на обліку, тобто, в межах спірних правовідносин - це м. Чоп Закарпатської області, а не м. Ужгород, як помилково зазначає позивач.
Відповідно до наявних в мережі інтернет актуальних даних, а саме, з офіційної сторінки Чопської міської ради, чисельність населення станом на 2020 рік: 8819 осіб, тобто, гранична вартість 1 кв. метра загальної площі житла для визначення розміру грошової компенсації скаладає опосередковану вартість у відповідній області.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи позивача щодо необхідності застосування коефіцієнту збільшення в 1,5 раза як для міст - обласних центрів, а також міст обласного значення з населенням понад 300 тис. осіб, є необгрунтованими та не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.
Відтак, колегія суддів вважає правильним висновок суду попередньої інстанції про те, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, відтак судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволені позовних вимог.
В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року у справі №260/3472/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді Р. В. Кухтей
Н. В. Ільчишин