20 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 260/3889/25 пров. № А/857/32309/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Носа С.П.,
суддів Кухтея Р.В., Матковської З.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року у справі №260/3889/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій та бездіяльності протиправними,-
суддя у І інстанції Дору Ю.Ю.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Ужгород,
дата складення повного тексту рішення не зазначено,
У травні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - ГУ ПФУ в Закарпатській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - ГУ ПФУ в Полтавській області), в якому просила:
1. визнати протиправними та скасувати рішення ГУ ПФУ в Полтавській області №071750015823 від 29.04.2025 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
2. зобов'язати ГУ ПФУ в Полтавській області повторно розглянути заяву позивачки від 21.04.2025 про призначення пенсії за віком та прийняти рішення у відповідності із процедурою, передбаченою законодавством, зарахувавши ОСОБА_1 до страхового стажу періоду роботи з 02.02.1998 по 23.09.2002 та періоду догляду за дітьми ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 до досягнення ними 3-річного віку, з урахуванням відомостей трудової книжки від 07 серпня 1981 року НОМЕР_1 ;
3. зобов'язати ГУ ПФУ в Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком починаючи з часу набуття нею права на пенсію, а саме з 08.01.2025.
Позивач, в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 21.04.2025 вона звернулася до ГУ ПФУ в Закарпатській області щодо призначення їй пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, рішенням ГУ ПФУ в Полтавській області №071750015823 від 29.04.2025 їй було відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове пенсійне страхування». Позивач зазначає, що у випадку, якщо поданих документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для зіпсування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника. Проте, ГУ ПФУ в Полтавській області не здійснював ніяких запитів на підтвердження спірного періоду роботи позивача та не надав доказів які б ставили під сумнів дійсність внесених записів до трудової книжки. Позивач зазначає, що відмова у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи з 02.02.1998 по 23.09.2002 та періоду догляду за дітьми до досягнення ними 3-річного віку є протиправною, оскільки вищевказаний період підтверджується записами в трудовій книжці позивача та свідоцтвом про народження дітей. Вважаючи рішення ГУ ПФУ в Полтавській області про відмову у призначенні їй пенсії за віком, протиправним, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року адміністративний позов було задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Полтавській області від 29.04.2025 №071750015823 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язано ГУ ПФУ в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди догляду за дітьми ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також періоди роботи з 02.02.1998 по 23.09.2002 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 07.08.1981.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.04.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач ГУ ПФУ в Полтавській області, який у своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що до страхового стажу позивача не було зараховано наступні періоди роботи: по догляду за дітьми 13.03.1985 р.н., ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки у свідоцтвах про народження дітей відсутня позначка про отримання паспорта та відсутні документи, які підтверджують їх виховання до трьох років; період ведення підприємницької діяльності 2016 р. та квітень 2019 р. оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Також період роботи з 02.02.1998 по 23.09.2002 потребує уточнення, оскільки відсутня інформація про зміну назви організації. Стаж зараховано частково згідно реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Рішенням ГУ ПФУ в Полтавській області №071750015823 від 29.04.2025 правомірно відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого ст.26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 01.01.2025 позивачка досягла віку 60 років та 29.04.2025 звернулась до ГУ ПФУ в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003.
Вказану заяву позивачки було розглянуто за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Полтавській області та прийнято рішення за №071750015823 від 29.04.2025 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Згідно вказаного рішення, загальний страховий стаж ОСОБА_1 становить 29 років 07 місяців 26 днів, з урахуванням роботи в Словаччині страховий стаж становить 31 рік 02 місяці 06 днів.
За доданими документами до страхового стажу ОСОБА_1 не було зараховано наступні періоди роботи:
- по догляду за дітьми 13.03.1985 p.н., ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки у свідоцтвах про народження дітей відсутня позначка про отримання паспорта та відсутні документи, які підтверджують їх виховання до трьох років;
- період ведення підприємницької діяльності 2016 р. та квітень 2019 р., оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Також період роботи з 02.02.1998 по 23.09.2002 потребує уточнення, оскільки відсутня інформація про зміну назви організації. Стаж зараховано частково згідно реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Вважаючи відмову у призначенні їй пенсії протиправною, позивачка звернулася з цим позовом до адміністративного суду.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України від 09.07.2023 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Як визначено частиною 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до абзацу першого частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 (далі - Порядок № 637), трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Як передбачено пунктом 11 Порядку №637 час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.
Пунктом “ж» частини третьої статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення» встановлено, що до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Також частинами першою та другою статті 179 Кодексу законів про працю України в редакції, яка діяла у спірному періоді, передбачено, що жінкам надаються відпустки по вагітності і родах тривалістю сімдесят календарних днів до родів і п'ятдесят шість (у разі ненормальних родів або народження двох чи більше дітей - сімдесят) календарних днів після родів, які обчислюються сумарно і надаються жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до родів, і, за їх бажанням, частково оплачувані відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею віку двох років з виплатою за ці періоди допомоги по державному соціальному страхуванню (відповідно до Закону №871-ХІІ від 20.03.1991 частково оплачувані відпустки, передбачені цією статтею, з 01.01.1992 надаються жінкам до досягнення дитиною віку трьох років).
Крім зазначених відпусток, жінці, за її заявою, надається додаткова відпустка без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років. У разі, коли дитина потребує домашнього догляду, жінці надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше, як до досягнення дитиною шестирічного віку.
Статтею 181 Кодексу законів про працю України встановлено, що частково оплачувана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею віку двох років і додаткова відпустка без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років надаються за заявою жінки або осіб, зазначених у частині четвертій статті 179 цього Кодексу, повністю або частинами в межах встановленого строку і оформляються наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.
Час частково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею віку двох років і додаткової відпустки без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років (до шести років - частина друга статті 179) зараховується як в загальний, так і в безперервний стаж роботи і в стаж роботи за спеціальністю. В стаж роботи, що дає право на щорічні оплачувані відпустки, час відпусток по догляду за дитиною не зараховується.
Отже судом першої інстанції вірно зазначено, що за законодавством, яке діяло на час догляду позивачкою за дітьми до досягнення ними трирічного віку, до загального стажу роботи зараховувався час оплачуваної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею віку двох років і додаткової відпустки без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років (до шести років відповідно до статті 179 КЗпП), а також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Оскільки в спірний період позивачка вважалася непрацюючою матір'ю, а до страхового (загального) стажу за приведеними правовими нормами зараховувався час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку, а отже період догляду за дітьми ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 підставно зарахований судом першої інстанції до страхового стажу позивачки.
При цьому апеляційний суд погоджується з думкою суду першої інстанції, що надання позивачкою свідоцтва про народження дитини є достатнім для підтвердження часу догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, відповідно до вимог пункту 11 Порядку № 637.
Окрім того, згідно із записами в трудовій книжці ОСОБА_1 від 07 серпня 1981 року НОМЕР_1 , позивачка працювала в період з 02.02.1998 (Ужгородський міський відділ народної освіти УРСР - дитсад-ясла №1) - 23.09.2002 (Дошкільний навчальний заклад №1 загального розвитку Ужгородської міської ради Закарпатської області). Вказане підтверджується довідкою №01-09/7 від 20.01.2025 та довідкою №01 -09/8 від 20.01.2025.
Судом встановлено, що відповідно до довідки №01-09/7 від 20.01.2025, Рішенням ХХV III сесії Ужгородської міської ради VІІ скликання №1289 “Про зміну назв та затвердження Статутів освітніх закладів міста» від 11.10.2018, дошкільний навчальний заклад №1 перейменовано на “Заклад дошкільної освіти №1 загального розвитку Ужгородської міської ради Закарпатської області, комунальної власності з 01.12.2018, Наказ по ЗДО №1 за №251к від 11.12.2018 р. Відповідно до довідки №01-09/8 від 20.01.2025, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 дійсно в період з 02.02.1998 по 23.09.2002 працювала в закладі дошкільної освіти №1 загального розвитку Ужгородської міської ради Закарпатської області, комунальної власності.
Таким чином, на думку апеляційного суду, наявними записами підтверджено зміну назви організації, а тому такий період роботи позивачки також підставно зараховано судом до страхового стажу позивачки.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, відтак рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року у справі №260/3889/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді Р. В. Кухтей
З. М. Матковська