20 березня 2026 р. Справа № 480/8202/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.12.2025 р. (ухвалене суддею Шаповал М.М.) по справі № 480/8202/25
за позовом Головного управління ДПС у Сумській області
до ОСОБА_1
про стягнення податкового боргу,
Головне управління ДПС у Сумській області звернулося до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача податковий борг у загальній сумі 78432,93 грн., з яких: податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості на загальну суму 55795,45 грн.; податковий борг з орендної плати з фізичних осіб у сумі 22637,48 грн.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 16.12.2025 р. позов задоволено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.12.2025 р. та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а саме, Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.
Позивач подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судовим розглядом встановлено, що станом 16.10.2025 р. за відповідачем обліковується податковий борг на загальну суму 78432,93 гривень: з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (код бюджетної класифікації 18010300) на суму 55795,45 гривень; з орендної плати з фізичних осіб (код бюджетної класифікації 18010900) у сумі 22637,48 грн, а саме: основний платіж - 22488,32 грн, штрафні санкції - 0,00 грн, пеня - 149,16 гривень, що підтверджується відомостями з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 .
Контролюючим органом винесені податкові повідомлення-рішення з орендної плати з фізичних осіб: від 30.05.2024 р. № 5660326-2410-1817-UА59100010000064812 за 2024 рік на суму 1660,49 гривень. У зв'язку з частковою сплатою сума заборгованості складає 125,08 гривень, та від 15.04.2025 р. № 87078-2410-1817-UА591000100000064812 за 2025 рік на суму 22363,24 гривень., які отримані відповідачем під власний підпис, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Також контролюючим органом винесені податкові повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки: від 17.04.2025 р. № 090152-2410-1822-UА59100010000064812 за 2022 рік на суму 13789,75 грн.: від 17.04.2025 р. № 0090136-2410-1822-UА59100010000064812 за 2021 рік на суму 12729 грн.; від 17.04.2025 р. № 0090161-2410-1822-UА59100010000064812 за 2023 рік на суму 14214,05 грн.; від 17.04.2025 р. № 0090162-2410-1822-UА59100010000064812 за 2024 рік на суму 15062,65 грн., які отримані відповідачем під підпис, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Також контролюючим органом надіслано відповідачу вимогу про сплату боргу від 24.09.2024 № 0004900-1303-1828, яка вручена йому під підпис 29.10.2024 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого знаходиться в матеріалах справи.
У зв'язку з несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання у встановлені строки, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем в добровільному порядку не сплачено узгоджене податкове зобов'язання, то податковий борг у загальному розмірі 78432,93 грн. підлягає стягненню з ОСОБА_1 .
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із п.п. 14.1.39 ст.14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до пп. 14.1.156 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно із пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (п.п. 16.1.4 ст. 16 Податкового кодексу України).
Відповідно до пп. 137 п. 1 ст. 14 Податкового кодексу України, орган стягнення - Державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених Податковим кодексом України та законами України.
Відповідно до статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Згідно з пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.
Згідно з п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Згідно з ст. 129 Податкового кодексу України, нараховано пеню на підставі податкових повідомлень - рішень, сума якої складає 149,16 грн. Вказана сума пені визначена в розрахунку, який міститься в матеріалах справи.
Відповідно до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до п.п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку , визначеному статтею 42 цього Кодексу, до лигни року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Згідно з п.п. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно з п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Відповідно до п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України, у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Відповідно до п. 6 розд. 3 Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 № 610 (в подальшому - Порядок), у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
Згідно з абз. 2 п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України та абз. 2 п. 6 розд. 3 Порядку, у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Відповідно до пп.20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Згідно з п.87.11 ст. 87 Податкового кодексу України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Судовим розглядом встановлено, що відповідач має податковий борг з орендної плати з фізичних осіб та з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у загальному розмірі 78432,93 грн., нарахованих контролюючим органом на підставі податкових повідомлень-рішень від 30.05.2024 р. № 5660326-2410-1817-UА59100010000064812 від 15.04.2025 р. № 87078-2410-1817-UА591000100000064812; від 17.04.2025 р. № 090152-2410-1822-UА59100010000064812, від 17.04.2025 р. № 0090136-2410-1822-UА59100010000064812; від 17.04.2025 р. № 0090161-2410-1822-UА59100010000064812; від 17.04.2025 р. № 0090162-2410-1822-UА59100010000064812, які отримані відповідачем під підпис, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що несплачені у встановлений законом строк податкові зобов'язання є податковим боргом платника податків, тобто по завершенню відповідного строку, якщо у контролюючого органу не буде відомостей (документально підтверджених) щодо сплати або оскарження визначеного грошового зобов'язання, то контролюючий орган зобов'язаний розпочати заходи, спрямовані на забезпечення сплати платником податків цього зобов'язання, зокрема сформувати податкову вимогу.
Підстави та порядок надіслання (вручення) контролюючими органами податкових вимог платникам податків врегульовано ст. 59 Податкового кодексу України, а саме: у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Контролюючим органом надіслано відповідачу вимогу про сплату боргу від 24.09.2024 р. № 0004900-1303-1828, яка вручена йому під підпис 29.10.2024 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого знаходиться в матеріалах справи.
Таким чином з моменту вручення зазначеної вимоги податковий борг платника податків існував не припиняючись, у зв'язку з чим вказана податкова вимога не втратила своєї юридичної сили. Податкова вимога є дійсною, в судовому порядку не оскаржувалася, не є скасованою, зміненою або відкликаною.
Судовим розглядом встановлено, що відповідачем у адміністративному порядку оскаржені податкові повідомлення-рішення від 17.04.2025 р. № 090152-2410-1822-UА59100010000064812, від 17.04.2025 р. № 0090136-2410-1822-UА59100010000064812; від 17.04.2025 р. № 0090161-2410-1822-UА59100010000064812; від 17.04.2025 р. № 0090162-2410-1822-UА59100010000064812, проте, рішенням Державної податкової служби України № 20433/6/99-00-06-01-02-06 від 16.07.2025 р. скарга залишена без змін.
Проте, відповідачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано доказів скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги на підставі яких у ОСОБА_1 виник податковий борг у адміністративному чи судовому порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки за відповідачем обліковується податковий борг на загальну суму 78432,93 грн., вказана сума заборгованості є узгодженою та не сплаченою відповідачем у добровільному податку порядку, у зв'язку з чим підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь бюджету України.
Доводи апелянта, що в нього відсутній податковий борг, оскільки ним 07.11.2025 р. сплачено орендну плату з фізичних осіб до бюджету Березівської сільської територіальної громади в сумі 2340 грн., що підтверджується довідкою Березівської сільської ради Шосткинського району Сумської області № 05-16/4 від 06.01.2026 р., суд апеляційної інстанції вважає помилковими, оскільки з вказаної довідки неможливо встановити за який саме період сплачені вказані кошти.
Інші доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2025 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 308, 315, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.12.2025 р. по справі № 480/8202/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич