20 березня 2026 р. Справа № 440/9960/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2025, головуючий суддя І інстанції: Т.С. Канигіна, м. Полтава, повний текст складено 27.11.25 по справі № 440/9960/25
за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення адміністративно-господарських санкцій,
Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі по тексту - ПОВ ФСЗІ, позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту - ФОП ОСОБА_1 , відповідач), в якому просило суд:
- стягнути з відповідача адміністративно - господарські санкції у розмірі 49194,25 грн та пені у розмірі 1525,20 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про протиправне невиконання відповідачем встановленого статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21 березня 1991 року № 875-XII (далі по тексту - Закон № 875-XII) нормативу робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю протягом 2024 року, що є підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій та пені у загальному розмірі 50719,46 грн за 1 незайняте робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Вищенаведене слугувало підставою для застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарських санкцій, передбачених положеннями статті 20 Закону № 875-XII, у розмірі 49194,25 грн, сума яких була розрахована в автоматичному режимі з використанням програмного комплексу «Реєстр роботодавців щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю».
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2025 по справі № 440/9960/25 адміністративний позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Європейська, буд. 49, м. Полтава, Полтавська область, 36039, код ЄДРПОУ 13937406) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) про стягнення адміністративно-господарських санкцій про стягнення адміністративно-господарських санкцій задоволено частково.
Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції у розмірі 20497,61 грн та пені у розмірі 635,43 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2025 року по справі № 440/9960/25 в частині задоволення позову скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову - відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована твердженнями про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в свою чергу, призвело до невірних висновків у рішенні та є підставою для його скасування.
Вважав, що судом першої інстанції протиправно залишено поза увагою той факт, що відповідач створив у 2024 році 1 робоче місце для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до встановленого Законом № 875-XII нормативу та надавав державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування такої особи, що підтверджується звітністю "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" форми № 3-ПН, яка подавалась ФОП ОСОБА_1 21.05.2024 та 14.10.2024, актуальність вакансій підтверджувалася в телефонному режимі 2 рази на місяць. Окрім того, звернув увагу, що з 01.01.2024 по 14.02.2024 в базі ЄІАС були наявні 3 вакансії швачки та 1 вакансія закрійника, подані відповідачем 15.08.2023.
Серед іншого, просив врахувати, що Кременчуцькою філією Полтавського обласного центру зайнятості особи з інвалідністю на працевлаштування у ФОП ОСОБА_1 не направлялися, а тому ФОП ОСОБА_1 самостійно знайшов та працевлаштував особу з інвалідністю ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою МСЕК серії 12ААА № 126799 від 05.05.2016. Отже, відповідач виконав свої обов'язки щодо забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування.
Позивач, у надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти викладених у ній доводів, просив рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову залишити без змін, як законне та обґрунтоване.
Повідомив, що відповідач можливістю внесення змін до показників розрахунку адміністративно-господарської санкції у встановлений законодавством строк не скористався. З огляду на вищезазначене, адміністративно-господарська санкція нарахована у спосіб та у порядку визначеному законом.
Щодо працевлаштованої особи з інвалідністю зазначив, що за відомостями, відображеними в Реєстрі роботодавців щодо виконання нормативу для працевлаштування ОЗІ у Централізованому банку з проблем інвалідності, часу, відпрацьованого у ФОП ОСОБА_1 особою з інвалідністю у 2024 році недостатньо для виконання нормативу, а наявні у матеріалах справи копії звітів 3-ПН (Інформація про попит на робочу силу (вакансії) не містять позначки, що вакансія передбачена саме для особи з інвалідністю, а отже не підтверджують факт вжиття заходів щодо пошуку особи з інвалідністю.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження)
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в частині задоволення позову рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з Розрахунком сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю керівником територіального відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю ОСОБА_3 нараховано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 суму адміністративного-господарських санкцій за 2024 рік, виходячи з наступних даних: середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік - 12 осіб; середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця, округлені до цілого значення) - 1 особа; фонд оплати праці штатних працівників - 1180662,12 грн; середня річна заробітна плата штатного працівника (04/01) - 98388,51 грн; кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше (03 - 02) - 0,00 одиниць; сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше, сума коштів адміністративно-господарських санкцій (05*06); від 16 до 25 осіб, сума коштів адміністративно-господарських санкцій (05); від 8 до 15 осіб, сума коштів адміністративно-господарських санкцій (05/2) - 49194,26 грн.
Указаний документ розміщено в електронному кабінеті роботодавця на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України 04.03.2025, що підтверджено квитанцією від 04.03.2025.
Посилаючись на те, що відповідач у 2024 році не виконав норматив працевлаштування осіб з інвалідністю, позивач, виходячи з приписів статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", стверджував про наявність у ФОП ОСОБА_1 обов'язку зі сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 49194,26 грн за одне незайняте особою з інвалідністю робоче місце.
Згідно з розрахунком суми пені фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 за недотримання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю в 2024 році нараховано адміністративно-господарські санкції у сумі 49194,26 грн. Згідно з Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", Порядком нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 №233, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України за кожен календарний день прострочення (наведених у постановах Правління Національного банку України), що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. На підставі викладеного, проведено розрахунок пені, а саме: ставка НБУ на момент сплати 16.06.2025 - 15,5%; відсотки від ставки НБУ, законодавчо встановлені для розрахунку розміру пені 120%; розрахунковий розмір пені 15,5 * 120% : 366 = 0,05%; сума заборгованості зі сплати АГС на 16.06.2025 - 49194,26 грн; сума пені за один день прострочення 49194,26 грн * 0,05% = 24,60 грн; кількість днів прострочення з 16.04.2025 по 16.06.2025 включно - 62 днів; сума пені 16.04.2025 по 16.06.2025 включно 24,60 грн * 62 = 1525,20 грн.
У зв'язку з несплатою відповідачем адміністративно-господарських санкцій та пені, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь ПОВ ФСЗІ адміністративно-господарських санкцій у розмірі 20497,61 грн та пені у розмірі 635,43 грн, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки за період з січня по травень 2024 року відповідачем не вживалися передбачені законом належні заходи для працевлаштування інвалідів за одне робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів.
Водночас, суд дійшов висновку, що відповідач позбавлений обов'язку сплачувати штрафні санкції за одне робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів за червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2024 року, отже, позовні вимоги у цій частині необґрунтовані та задоволенню не підлягають, так як ФОП ОСОБА_1 вживав необхідні заходи для працевлаштування інвалідів, а саме, виділив робочі місця та подав 21.05.2024 та 14.10.2024 до центру зайнятості за своїм місцезнаходженням інформацію про попит на робочу силу (вакансії) за формою № 3-ПН, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантування їм рівних з усіма іншими громадянами можливість для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21 березня 1991 року № 875-XII (далі по тексту Закон № 875-XII).
Згідно із статтею 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.
До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, зараховується забезпечення роботою осіб з інвалідністю на підприємствах, в організаціях громадських об'єднань осіб з інвалідністю шляхом створення господарських об'єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.
Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.
Отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю.
Отримана від Пенсійного фонду України інформація про працевлаштованих осіб з інвалідністю використовується в Централізованому банку даних з проблем інвалідності для визначення в автоматичному режимі осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані.
Порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування, визначається Кабінетом Міністрів України.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.
Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.
У разі зміни до 31 березня показників за попередній рік у Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, що впливають на визначену згідно із частиною дванадцятою цієї статті суму адміністративно-господарських санкцій, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю до 10 червня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності формує та надсилає уточнений розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону. Зміна показників у Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування після 31 березня не призводить до зміни сум адміністративно-господарських санкцій, які визначені у відповідному розрахунку або уточненому розрахунку.
Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.
Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані, та надсилає інформацію про таких осіб до Державного центру зайнятості для проведення роботи з їх працевлаштування.
Порядок визначення осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані, форма та порядок надсилання інформації про таких осіб визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. № 70 «Деякі питання реалізації норм Законів України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" та «Про зайнятість населення» затверджено Порядок проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю (далі - Порядок № 70).
Відповідно до пунктів 1 та 2 Порядку № 70 цей Порядок визначає проведення Держпраці, її територіальними органами планових та позапланових перевірок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - суб'єкти господарювання), щодо виконання ними нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, визначеного статтею 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні.
Предметом проведення перевірки є виконання суб'єктами господарювання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема шляхом його зарахування.
Перевірки суб'єктів господарювання, що використовують найману працю на предмет дотримання ними вимог статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" проводять Держпраці та її територіальні органи.
Однією із підстав для проведення позапланової перевірки суб'єкта господарювання для встановлення виконання ним нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю є інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, надана територіальним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, що отримана ним від Пенсійного фонду України в установленому порядку та за визначеною формою (пункт 9 Порядку № 70).
Факт невиконання суб'єктом господарювання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, встановлений під час такої перевірки, має наслідком вжиття Держпраці заходів щодо притягнення винних посадових осіб до адміністративної відповідальності (пункт 16 зазначеного Порядку).
Таким чином, перевірки на основі інформації від Пенсійного фонду України, передбачені частинами сьомою та дев'ятою статті 19 Закону № 875-XII, є заходом проактивного контролю, який проводить Держпраці для виявлення порушень у дотриманні нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
З 06 листопада 2022 року, з набранням чинності Законом України від 18 жовтня 2022 року № 2682-IX, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю отримав повноваження застосовувати адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю (4 % від середньооблікової чисельності штатних працівників або одне місце для підприємств із 8-25 працівниками) на основі автоматизованого аналізу даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, без необхідності проведення позапланових перевірок Держпраці, що робить правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 21 листопада 2022 року у справі № 400/3957/21, неактуальною для спірних правовідносин через зміни в правовому регулюванні.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2025 по справі № 280/3642/23 та від 27.06.2025 по справі № 400/3796/24, які в силу частини 5 статті 242 КАС України є обов'язковими для врахування.
Автоматизоване виявлення Фондом соціального захисту осіб з інвалідності роботодавців-порушників до 10 березня на основі даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності є реактивним заходом контролю, що відбувається після завершення звітного року. За результатами такого заходу Фонд може накласти на роботодавця адміністративно-господарські санкції та пеню відповідно до Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, затвердженого Постановою КМ України № 70.
Заходи контролю Держпраці та Фонду у питанні виявлення порушень у дотриманні нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю не підміняють один одного - проактивний контроль дає змогу Держпраці оперативно реагувати на потенційні порушення та притягувати посадових осіб до адміністративної відповідальності, а реактивний контроль у випадку встановлення порушення має наслідком для роботодавця сплату відділенню Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суми адміністративно-господарських санкцій та пені, у разі порушення такої сплати санкції.
З огляду на викладене, відсутність у даній справі акту перевірки Держпраці не є підставою для звільнення ФОП ОСОБА_1 від відповідальності у випадку недотримання нормативу із працевлаштування осіб з інвалідністю.
Щодо правомірності застосування оскаржуваних санкцій та пені колегією суддів встановлено, що ПОВ ФСЗОІ в автоматичному режимі сформовано розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням ФОП ОСОБА_1 нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік та пені у загальному розмірі 50719,46 грн з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності та за допомогою програмного комплексу Реєстр роботодавців щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю розміщено в електронному кабінеті роботодавця, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України.
Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною другою наведеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Зі змісту частини другої статті 218 ГК України вбачається, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).
Отже, суб'єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.
Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі № 820/1889/17, від 11.09.2020 у справі № 440/2010/19 та від 03.08.2023 у справі № 120/4975/22, від 29.11.2023 у справі № 200/5659/21.
Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України “Про зайнятість населення» № 5067-VI (далі по тексту - Закон № 5067-VI) роботодавці зобов'язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.
Отже, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії, підприємство фактично вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону № 5067-VI наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31 травня 2013 року затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (втратив чинність 07.07.2022).
Так, наказом Міністерства економіки від 12.04.2022 № 827-22 "Про затвердження форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії) " та Порядку її подання" (діє з 07.07.2022) визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 "Про затвердження форми звітності № 3-ПН"Інформація про попит на робочу силу (вакансії) " та Порядку її подання".
Відповідно до п.1.4 та 1.5 розділу І Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" 827-22, форма № 3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії).
Форма № 3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Колегія суддів зауважує, що періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов'язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року по справі № 806/1368/17, від 20.05.2019 у справі № 820/1889/17.
Аналіз наведених вище норм законодавства свідчить про те, що законодавцем чітко визначені обов'язки підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю :
- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця,
- створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;
- забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством;
- надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів;
- звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
- в разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.
Відтак, на підприємство покладається обов'язок самостійного працевлаштування інвалідів шляхом створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та належного інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів, у тому числі і центри зайнятості.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі П/811/693/17, від 02 травня 2018 року у справі № 804/8007/16, від 13 червня 2018 року у справі №819/639/17.
При цьому, Законом № 875-ХІІ також визначено, що працевлаштування інвалідів здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такого інваліда.
З огляду на викладене, обов'язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості. Механізм реалізації зазначеної програми працевлаштування передбачає здійснення певних заходів з боку підприємств.
Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є звіт форми № 3-ПН.
Таким чином, передбачена частиною першою статті 20 Закону № 875-ХІІ міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов'язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або 1) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону № 875-ХІІ, а саме: не виділення та не створення робочих місць, ненадання державній службі зайнятості інформації, не звітування або неналежне звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, оскільки саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або 2) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої та п'ятої статті 19 Закону № 875-ХІІ, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 15 квітня 2019 року у справі № 820/2190/17, яка в силу ч. 5 ст. 242 КАС України є обов'язковою для врахування.
Відповідно до частини 1, абзаців 1, 2 частини 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані, як докази у справі.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції, звітність "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" форми № 3-ПН була подана відповідачем до Кременчуцької філії Полтавського обласного центру зайнятості 21.05.2024 із зазначенням кількості вакансій - 2; професійна назва робіт (професія/посада) - швачка, закрійник; розмір заробітної плати - 10000,00 грн.
У графі «вид інформації про попит на робочу силу (вакансії)» зазначено «первинна», а у графі «дата подання попередньої інформації» - не вказано будь-якої інформації.
Також у матеріалах справи наявна копія звітності "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" форми № 3-ПН, що подавалась відповідачем 14.10.2024 в електронній формі до Кременчуцької філії Полтавського обласного центру зайнятості, із зазначенням кількості вакансій - 1; професійна назва робіт (професія/посада) - технолог; кількість вакансій (од.) - 1; розмір заробітної плати - 15000,00 грн.
Відповідно до наказу № 3 від 15.11.2024 прийнято на роботу ОСОБА_2 (інвалідність підтверджується довідкою МСЕК № 126799 від 05.05.2016).
Відомостей про те, що до 21.05.2024 відповідачем подавалась звітність "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" форми № 3-ПН або було працевлаштовано 1 особу з інвалідністю - матеріали справи не містять.
З долучених до матеріалів справи відомостей про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору також не вдається за можливе встановити такі обставини.
Крім того, відповідач, стверджуючи про наявність в базі ЄІАС за період з 01.01.2024 по 14.02.2024 3-х вакансій швачки та 1 вакансії закрійника, які подані ФОП ОСОБА_1 15.08.2023, апелянт не надає будь-яких доказів на підтвердження таких обставин.
Покликання апелянта на відсутність у матеріалах справи детального розрахунку адміністративно-господарських санкцій є таким, що не відповідає дійсності, так як з долучених до позовної заяви розрахунку адміністративно - господарських санкцій та пені вбачається, що такі містять, зокрема, відомості про : середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу за рік, середньооблікову чисельність штатних працівників, яким встановлено інвалідність, норматив, фонд оплати праці, середню річну заробітну плату, кількість не зайнятих робочих місць особами з інвалідністю, суму адміністративно-господарських санкцій, період нарахування (2024 рік), ставку НБУ на момент сплати, відсоток від ставки НБУ, розрахунковий розмір пені, суму заборгованості зі сплати АГС станом на 16.06.2025, суму пені за один день прострочення, кількість днів прострочення та суму пені.
З огляду на викладене, враховуючи, що під час апеляційного перегляду підтвердилось невжиття відповідачем у період з січня 2024 року по травень 2024 року передбачених законом заходів для працевлаштування інвалідів за одне робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів, за наявності такого обов'язку, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарських санкцій у розмірі 20497,61 грн та пені у розмірі 635,43 грн, що має наслідком прийняття рішення про відмову у задоволенні вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2025 по справі № 440/9960/25 в частині задоволення позову - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко