20 березня 2026 р. Справа № 520/30210/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2025, головуючий суддя І інстанції: Мороко А.С., м. Харків, повний текст складено 15.09.25 по справі № 520/30210/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі по тексту - ГУ ПФУ в Черкаській області, перший відповідач), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту - ГУ ПФУ в Харківській області, другий відповідач), в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 204650001181 від 14 жовтня 2024 року про відмову у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити з 07 вересня 2024 року перерахунок ОСОБА_1 , судді Харківського апеляційного суду у відставці, щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 68 % суддівської винагороди судді, працюючого на відповідній посаді, виходячи з фактичного стажу роботи 29 повних років на підставі довідки Харківського апеляційного суду № 05-30/189 від 10 вересня 2024 року та № 04-5/69 від 10 вересня 2024 року з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 07 вересня 2024 року виплату ОСОБА_1 , судді Харківського апеляційного суду у відставці, щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 68 % суддівської винагороди судді, працюючого на відповідній посаді, виходячи з фактичного стажу роботи 29 повних років на підставі довідки Харківського апеляційного суду № 05-30/189 від 10 вересня 2024 року № 04-5/69 від 10 вересня 2024 року з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що внаслідок протиправних дій першого відповідача, які полягають у відмові зарахувати до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 на посаді стажиста судді Фрунзенського районного суду м. Харкова з 01.08.1996 по 31.08.1999 та половини строку навчання за денною формою у Національній юридичній академії імені Ярослава Мудрого з 01.09.1991 по 29.06.1996, позивач отримує щомісячне довічне грошове утримання у меншому розмірі, а саме, у сумі, що складає 56% суддівської винагороди, замість належних їй 68%.
Наполягала, що оскільки чинним на день призначення (обрання) позивача суддею законодавством передбачалась можливість зарахування до страхового стажу судді половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі, а також періоду роботи на посаді стажиста судді, наявні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 по справі № 520/30210/24 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових суб. та пільг Відділ перерахунків пенсій №1 (просп. Хіміків, буд. 50, м. Черкаси, Черкаський р-н, Черкаська обл., 18028, код ЄДРПОУ 21366538), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 204650001181 від 14 жовтня 2024 року про відмову у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, ОСОБА_1 , з дати призначення - 07.09.2024, із розрахунку 68% від суддівської винагороди судді, визначеної довідці Харківського апеляційного суду № 04-35/69 від 10 вересня 2024 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із загального стажу роботи судді, що має право на відставку - 29 років 3 місяці 18 днів, у який підлягає зарахуванню: строк навчання в Національній юридичній академії Ярославі Мудрого 02 роки 04 місяці 29 днів, стажист судді Фрунзенського районного суду м. Харкова 03 роки, суддя Сахновщинського районного суду Харківської області 07 років 05 місяців 23 дні, суддя Апеляційного суду Харківської області 10 років 05 місяців 21 день, суддя Харківського апеляційного суду 05 років 11 місяців 05 днів, з урахуванням виплачених сум.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління в Черкаській області (просп. Хіміків, буд. 50, м. Черкаси, Черкаський р-н, Черкаська обл., 18028, код ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1211 (одну тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
ГУ ПФУ в Черкаській області, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на незаконність та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 у справі №520/30210/24 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована твердженнями про відсутність підстав для зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді для обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці половини терміну навчання та періоду роботи в галузі права після здобуття юридичної освіти (на посаді стажиста судді), оскільки вказане не передбачено Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 (далі - Закон № 1402-VIII).
У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу, позивач просила апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року - без змін.
В обґрунтування відзиву зазначила, що стверджуючи про відсутність підстав для врахування до стажу роботи на посаді судді для обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці половини терміну навчання та періоду роботи в галузі права після здобуття юридичної освіти (на посаді стажиста судді), відповідач не посилається на жодну норму права, яка підтверджує такі доводи, що свідчить про необґрунтованість апеляційної скарги.
В іншій частині зміст відзиву на апеляційну скаргу є аналогічним змісту позовної заяви.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , з 07.09.2024 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону № 1402-VIII.
08.10.2024 позивач звернулась до ГУ ПФУ у Харківській області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням в стаж роботи, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання половини строку навчання в Національній юридичній академії імені Ярослава Мудрого з 01 вересня 1991 року по 29 червня 1996 року та виплачувати 68 відсотків щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
За принципом екстериторіальності розгляд заяви здійснювало ГУ ПФУ в Черкаській області.
Рішенням № 204650001181 від 14 жовтня 2024 року ГУ ПФУ в Черкаській області відмовлено у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зазначено, що стаж роботи на посаді судді, для обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, становить 23 років 6 місяців. Відсоток розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від суддівської винагороди визначено згідно із пунктом 3 статті 142 Закону № 1402-VIII, що діє на дату призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - 56%. Оскільки Законом № 1402-VIII не передбачено зарахування до стажу роботи на посаді судді періоду навчання та роботи у галузі права після здобуття юридичної освіти, перший відповідач дійшов висновку про відсутність підстав для зарахування до стажу роботи на посаді судді для обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці зазначених періодів.
Не погодившись із рішенням про відмову у здійсненні перерахунку довічного грошового утримання судді, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Черкаській області № 204650001181 від 14 жовтня 2024 року про відмову у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки не включення до відповідного стажу роботи на посаді судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та роботи на посаді стажиста судді є незаконним, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 19.06.2018 у справі у справі № 559/512/17, від 29.04.2020 у справі № 426/12415/16-а, від 14.05.2021 у справі № 414/529/17, у справі №380/25592/23 від 26.05.2025, у справі 420/10379/24 від 28.04.2025.
Крім того, судом враховано, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється (з'ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру, у зв'язку з чим, суд першої інстанції вважав наявними підстави для зобов'язання ГУ ПФУ в Черкаській області провести перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з дати призначення - 07.09.2024, із розрахунку 68% від суддівської винагороди судді, визначеної довідці Харківського апеляційного суду № 04-35/69 від 10 вересня 2024 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із загального стажу роботи судді, що має право на відставку - 29 років 3 місяці 18 днів, у який підлягає зарахуванню: строк навчання в Національній юридичній академії Ярославі Мудрого 02 роки 04 місяці 29 днів, період роботи стажистом судді Фрунзенського районного суду м. Харкова - 03 роки, суддею Сахновщинського районного суду Харківської області - 07 років 05 місяців 23 дні, суддею Апеляційного суду Харківської області - 10 років 05 місяців 21 день та суддею Харківського апеляційного суду - 05 років 11 місяців 05 днів, з урахуванням виплачених сум.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов'язання ГУ ПФУ в Харківській області здійснити з 07 вересня 2024 року виплату ОСОБА_1 , судді Харківського апеляційного суду у відставці, щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 68 % суддівської винагороди судді, працюючого на відповідній посаді, виходячи з фактичного стажу роботи 29 повних років на підставі довідки Харківського апеляційного суду № 05-30/189 від 10 вересня 2024 року та № 04-5/69 від 10 вересня 2024 року з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання, суд першої інстанції виходив з їх безпідставності, оскільки рішення № 204650001181 від 14 жовтня 2024 року про відмову у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці приймалось ГУ ПФУ в Черкаській області за принципом екстериторіальності, а отже ГУ ПФУ в Харківській області не є належним відповідачем по даній справі.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (рішення підлягає перегляду в частині задоволення позовних вимог), колегія суддів зазначає наступне.
Колегія суддів встановлено, що спірні правовідносини виникли внаслідок відмови першого відповідача у зарахуванні ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, що дає право на одержання щомісячного довічного грошового утримання суді у відставці: періоду роботи ОСОБА_1 на посаді стажиста судді Фрунзенського районного суду м. Харкова з 01.08.1996 по 31.08.1999 (3 роки) та половини строку навчання за денною формою у Національній юридичній академії імені Ярослава Мудрого з 01.09.1991 по 29.06.1996 (02 роки 04 місяці 29 днів).
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Відповідно до статті 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон № 1402-VIII.
Згідно із частинами 1, 3 статті 142 Закону № 1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Досліджуючи поняття щомісячного довічного грошового утримання судді, Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011 висновувався на тому, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав на неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
У Рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013(справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Окрім цього, зазначений підхід до статусу судді у відставці та питання належного матеріального забезпечення суддів у відставці знайшов своє продовження у Рішенні Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016, у абзаці другому пункту 3 мотивувальної частини якого, Суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов'язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.
Відповідно до положень статті 137 Закону (в редакції, чинній станом на час виходу позивача у відставку 05.09.2024) до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;
2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Відповідно до абзацу 4 пункту 34 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Зазначена норма пов'язує визначення законодавства, яке регулює питання обчислення стажу роботи на посаді судді, із часом призначення чи обрання суддею. Обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено.
Станом на момент обрання ОСОБА_1 на посаду судді Сахновщинського районного суду Харківської області (17.10.2000) чинним був Закон № 2862-ХІІ.
Відповідно до частин 1-3, абзаців 1 та 2 частини 3 статті 43 Закону № 2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень. Суддя також має право на відставку за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню виконання обов'язків.
За суддею, який перебуває у відставці, зберігається звання судді і такі ж гарантії недоторканності та соціального захисту, як і до виходу у відставку.
Судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.
Судді, який пішов у відставку, за наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу". Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років і досяг 55-річного віку (для жінок - 50 років), розмір щомісячного грошового утримання обчислюється пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання в зазначеному розмірі, або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу".
До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
З метою залучення на посади суддів висококваліфікованих фахівців та підвищення їх соціального захисту президентом України було затверджено Указ “Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» від 10 липня 1995 року № 584/95, відповідно до пункту 1 якого установлено, що:
- судді, які мають право на відставку та продовжують працювати на посаді судді, одержують заробітну плату і 50 відсотків передбаченого законом щомісячного грошового утримання, належного їм у разі виходу у відставку;
- до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби;
- заробітна плата суддів не обкладається прибутковим податком за місцем основної роботи.
Крім того, згідно з пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Зі змісту долученого до матеріалів справи диплому НОМЕР_2 від 29.06.1996 вбачається, що ОСОБА_2 з 01.09.1991 по 29.06.1996 навчалася у Національній юридичній академії імені Ярослава Мудрого.
Законом України від 12.07.2018 року № 2509-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2509-VIII) у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» статтю 137 Закону № 1402-VIІІ доповнено частиною другою такого змісту: До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави.
За загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події або факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.
З огляду на викладене, передбачені частиною другою статті 137 Закону № 1402-VIІІ положення щодо зарахування (перерахунку) стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) на посаді судді застосовуються з дати набрання чинності Законом № 2509-VIII, тобто з 05.08.2018 року.
Також у спільному листі Голови Вищої ради правосуддя, в.о. Голови Верховного Суду, Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, в.о. Голови Ради суддів України, Голови Державної судової адміністрації України, Ректора Національної школи суддів України від 05.11.2018 року № 41783/0/9-18, № 2664/0/2-18, № 01-6757/18, № 9рс-1112/18, № 1-22433/18, № 02/3878 «Про зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді» надано роз'яснення щодо зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді.
Зі змісту вказаного листа вбачається, що передбачені частиною другою статті 137 Закону № 1402-VIІІ положення щодо зарахування (перерахунок) стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) на посаді судді, здійснюється з дати набрання чинності Законом України від 12.07.2018 року № 2509-VIII, тобто з 05.08.2018 року.
Так, частина перша статті 7 Закону № 2862-XII передбачала, що на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.05.2019 у справі № 9901/805/18 висловила правовий висновок, за яким частину 2 статті 137 Закону № 2862-XII потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення.
Отже, чинними на момент обрання та звільнення позивача у відставку нормами законодавства було передбачено зарахування до стажу роботи на посаді судді періоду роботи на посадах стажиста судді, консультанта суду, помічника судді, які передували призначенню позивача на посаду судді, а також половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах.
Сторонами не спростовано, що загальний стаж позивача на посаді судді, який визнається пенсійним органом становить 23 роки 10 місяців 18 днів, що у розумінні Закону № 2862-ХІІ та положень Указу «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» від 10 липня 1995 року № 584/95, свідчить про набуття позивачем мінімально необхідного стажу 10 років для зарахування до його стажу на посаді судді половини строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та періоду роботи на посадах стажиста судді.
Колегією суддів, з наявної в матеріалах справи копії розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 10.09.2024 № 05-30/189 встановлено, що ОСОБА_1 у період з 01.08.1996 по 31.08.1999 працювала на посаді стажиста судді Фрунзенського районного суду м. Харкова.
Зазначені відомості також підтверджуються рішенням Вищої Ради Правосуддя від 05.09.2024 № 2620/0/15-24 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Харківського апеляційного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку».
З цього приводу також слід зазначити, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється (з'ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 06.03.2018 у справі № 308/6953/17, від 19.06.2018 у справі № 243/4448/17, від 11.09.2018 у справі № 428/4671/17, від 01.10.2018 у справі № 541/503/17, від 17.10.2018 у справі № 140/263/17, від 23.10.2018 у справі № 686/10100/15-а. від 30.01.2020 у справі № 592/3694/17, від 23.06.2022 у справі № 420/1987/21, від 08.09.2022 у справі № 380/10696/21.
Таким чином, Вища рада правосуддя є єдиним, конституційним органом, який при прийнятті рішення про звільнення судді у відставку обчислює необхідний стаж роботи на посаді судді, з якого і має розраховуватись та виплачуватись відповідне грошове утримання.
Отже, не включення відповідачем до відповідного стажу роботи позивача на посаді судді, зокрема, періоду роботи на посаді стажиста судді та половини строку навчання на юридичному факультету вищого навчального закладу для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.
Сторонами не спростовується, що довічне грошове утримання позивача обраховується виходячи з 56% суддівської винагороди та наявності страхового стажу на посаді судді у розмірі 23 роки 10 місяців 18 днів.
З огляду на вказане, зарахування до вже наявного у позивача стажу роботи, що дає право на призначення та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді, періоду роботи на посаді стажиста судді та половини строку навчання в юридичному університеті, що у загальній сукупності становить 5 років 4 місяці та 29 днів, з урахуванням приписів статті 142 Закону № 1402-VIII, є підставою для підвищення щомісячного довічного грошового утримання позивача та проведення відповідного перерахунку.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що стаж роботи позивача на посаді судді становить 29 років 3 місяці 18 днів, до якого, зараховується строк навчання в Національній юридичній академії Ярославі Мудрого - 02 роки 04 місяці 29 днів, період роботи стажистом судді Фрунзенського районного суду м. Харкова - 03 роки, суддею Сахновщинського районного суду Харківської області - 07 років 05 місяців 23 дні, суддею Апеляційного суду Харківської області - 10 років 05 місяців 21 день та суддею Харківського апеляційного суду - 05 років 11 місяців 05 днів, що дає їй право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 68% від розміру суддівської винагороди, визначеного у довідці Харківського апеляційного суду № 04-35/69 від 10.09.2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 06 березня 2018 року у справі № 308/6953/17, від 19 червня 2018 року у справі № 243/4458/17, від 30 травня 2019 року у справі № 592/2569/17.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності власних дій, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час її апеляційного перегляду не довів належними та допустимими доказами правомірність власних дій (бездіяльності), які є предметом оскарження позивачем.
З огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 204650001181 від 14 жовтня 2024 року про відмову у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та наявність підстав для його скасування.
Як встановлено частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі статтею 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
А відтак, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Згідно з Рішенням ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.
Отже, з огляду на викладене, враховуючи не оскарження позивачем рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову та обраного способу захисту колегія суддів не вбачає підстав для зміни рішення суду в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з дати призначення - 07.09.2024, із розрахунку 68% від суддівської винагороди судді, визначеної довідці Харківського апеляційного суду № 04-35/69 від 10 вересня 2024 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із загального стажу роботи судді, що має право на відставку - 29 років 3 місяці 18 днів, у який підлягає зарахуванню: строк навчання в Національній юридичній академії Ярославі Мудрого - 02 роки 04 місяці 29 днів, період роботи стажистом судді Фрунзенського районного суду м. Харкова - 03 роки, суддею Сахновщинського районного суду Харківської області - 07 років 05 місяців 23 дні, суддею Апеляційного суду Харківської області - 10 років 05 місяців 21 день, суддею Харківського апеляційного суду - 05 років 11 місяців 05 днів, з урахуванням виплачених сум.
Згідно з частиною 1 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги з вищезазначених підстав не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 по справі № 520/30210/24 в частині задоволення позовних вимог - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій