20 березня 2026 року Справа № 580/7558/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 11.09.2024 позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії згідно з вимогами рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 230/96-ВР від 06.06.1996. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 21366538) здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.07.2021, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 230/96-ВР від 06.06.1996 в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 21366538) здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.07.2021 відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 230/96-ВР від 06.06.1996 в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та виплачувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) основну пенсію у розмірі не менше шести мінімальних пенсій за віком.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2024 у справі №580/7558/24 відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11.09.2024 у справі №580/7558/24 набрало законної сили 28.11.2024.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 року встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Черкаській області тримісячний строк для подання до суду звіту про виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11.09.2024 у справі №580/7558/24. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області протягом трьох місяців з моменту отримання копії даної ухвали подати до суду звіт про виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11.09.2024 у справі №580/7558/24.
23.01.2026 до суду надійшов звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11.09.2024 у справі № 580/2212/22, який ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 19.02.2026 був прийнятий судом.
02.03.2026 до суду надійшла заява позивача, в порядку 382 КАС України, в якій останній просить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області у місячний строк подати звіт про виконання судового рішення, а також детальний розрахунок розміру пенсії ОСОБА_1 та заборгованості за минулий час з урахуванням встановленого рішенням суду кратного розміру пенсії. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту встановити новий строк подання звіту та накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у встановленому законом розмірі.
Заява мотивована тим, що мінімальну пенсію за віком в Україні у 2026 році встановлено розмірі 2595 грн, то розмір основної пенсії позивача на даний час має становити не менше 15570 грн. (2595х6=15570 грн.), однак станом на 27 лютого 2026 року перерахунок його пенсії відповідачем по справі відповідно до закону не здійснено, а її розмір з надбавками становить лише 14 336,82 грн. Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.
Відповідач подав до суду заперечення в якому вказав, що на виконання вищевказаних судових рішень, з урахуванням ухвал з питань виправлення описки від 13.11.2025 та від 26.12.2025, Головним управлінням проведено перерахунок основної пенсії позивача відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 230/96-ВР від 06.06.1996 в розмірі шести мінімальних пенсій за віком. Оскільки статтею 7 Закону України від 09.11.2023 № 3460-ІХ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року та статтею 7 Закону України від 19.11.2024 №4059- IX “Про державний бюджет України на 2025 рік» з 01 січня 2025 року встановлено розмір прожиткового мінімум для осіб, які втратили працездатність на рівні 2361,00 грн, тому розмір пенсії позивача з 01.01.2024 та з 01.01.2025 становить 14336,82 грн. Жодних конкретних сум розмірів пенсії суд не присуджував, детальну методику обчислення, як обов'язку відповідача, не вказав.
Дослідивши зміст заяви та додані до неї документи, суд приходить до висновку про те, що зазначена заява не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Разом з тим, оскільки ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від від 27.10.2025 вже встановлено судовий контроль за виконанням суду у справі №580/7558/24 та прийнято звіт від відповідача, тому суд не вбачає підстав для повторного встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №580/7558/24.
Разом з тим, суд врахував, що відповідно до ст.ст. 129, 129-1 Конституції України обов'язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно зі ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Аналогічна норма закріплена в ст.370 КАС України згідно з якою судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи, що забезпечується через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України “Про виконавче провадження».
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі “Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, на підставі аналізу статей 3, 8, частин 1 та 2 статті 55, частин 1 та 2 статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статями 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України.
З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення:
1) зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду;
2) накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, згідно з положеннями частин 1 та 2 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку про те, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання свої зобов'язань у межах відповідної справи.
Тобто, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.
Аналогічна правова позиція підтверджується практикою Верховного Суду, що викладена у додатковій постанові у справі №235/7638/16-а від 31.07.2018 та ухвалах від 10.12.2018 в справі №807/2358/15, від 17.10.2019 у справі №826/12592/14.
Крім того, правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.
Застосування судом до суб'єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Суд зазначає, що чинне законодавство, зокрема, положення ст.382 КАС України, не встановлюють, з яких підстав на суб'єкта владних повноважень може бути покладено обов'язок щодо подачі звіту про виконання судового рішення.
У той же час, за змістом норм статті 129-1 Конституції України, статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» щодо обов'язковості судового рішення такою підставою є обставини, які ставлять під сумнів виконання суб'єктом владних повноважень судового рішення.
Як зазначає заявник, що в свою чергу не заперечується відповідачем, на виконання рішення по справі №580/7558/24 відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача відповідно до рішення суду, проте з 01.01.2026 відповідачем здійснено нарахування пенсії із застосуванням прожиткового мінімуму у розмірі 2361 грн (2361 х 6 = 14166,00), що суперечить нормам чинного законодавства та постановленому у цій справі судовому рішенню, оскільки з 01.01.2026 при нарахуванні пенсії відповідач повинен застосовувати розмір прожиткового мінімуму на рівні 2595 грн.
При цьому, позивач фактично не погоджується із розміром виплати пенсії, починаючи з 01.01.2026 року.
Оскільки позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення в порядку ст.382 КАС України, а спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом, вказане свідчить про наявність підстав для звернення позивача до суду із заявою про визнання протиправними дій або рішень суб'єкта владних повноважень, оскільки відповідачем вже здійснено перерахунок пенсії, станом на 2024 та 2025 роки.
Відтак, якщо заявник вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, що також передбачає судовий контроль за виконанням судового рішення.
Зважаючи, що рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11.09.2024 у справі №580/7558/24 відповідачем фактично виконане, а доводи заяви позивача стосуються розміру виплат, які пов'язані із збільшенням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, передбачені у 2026 році, тому суд дійшов висновку, про відсутність підстав для встановлення судового контролю у порядку ст.382 КАС України.
Керуючись ст.ст.132-142, 252, 241-246, 255, 295, 382 КАС України, суд
Відмовити повністю у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 15 днів з моменту її складення до Шостого апеляційного адміністративного суду.
СуддяСергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ