19 березня 2026 року справа № 580/1418/26
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши в залі суду в порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 як міського голови міста Черкаси, Виконавчого комітету Черкаської міської ради про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинити дії,
13.02.2026 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач) до ОСОБА_2 як міського голови міста Черкаси (18000, м.Черкаси, вул.Байди Вишневецького, буд.36) (далі - відповідач-1), Виконавчого комітету Черкаської міської ради (18001, місто Черкаси, вулиця Байди Вишневецького, будинок 36; код ЄДРПОУ 04061547) (далі - відповідач-2) про:
визнання протиправною відмови у наданні йому публічної інформації, зазначеної у запитах на публічну інформацію від 18.08.2025 та від 17.12.2025, з бездоказового приводу, що запитана інформація має статус архівних документів та що надання вказаної інформації є платним і для надання її потрібен дозвіл осіб, які у ньому згадуються;
зобов'язання відповідача забезпечити протягом 10 днів задоволення запитів позивача з надання в порядку Закону України “Про доступ до публічної інформації» документів, які не мають офіційного статусу архівних документів і відповідають вимогам вказаного Закону, зокрема, документів у запитах на публічну інформацію, починаючи з 18.08.2025.
Обґрунтовуючи зазначив, що відповідач безпідставно обмежив позивача у його праві на доступ до публічної інформації.
Ухвалою суду від 18.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження.
10.03.2026 суду надійшов відзив відповідача з проханням відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Запитування інформація не належить до публічної інформації, її розгляд не регулюється Законом України «Про доступ до публічної інформації». Розгляд запитів позивача здійснювався відповідно до вказаних вище нормативно-правових документів, якими керується архівна установа при розгляді запитів юридичних та фізичних осіб на підставі архівних документів та оформлення архівних довідок. Додатково вказав, що запитувані позивачем документи містили конфіденційну інформацію відносно інших осіб.
13.03.2026 на адресу суду надійшла відповідь позивача на відзив, якою вважає доводи відповідача безпідставними та необґрунтованими. Також заявив клопотання про розгляд справи з викликом сторін (далі - Клопотання), обґрунтоване бажанням надати пояснення.
Оцінивши доводи Клопотання позивача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.
Суд згідно з ч.6 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Пункт 1 ч.1 ст.263 КАС України приписує, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.
Тобто, письмова форма судового розгляду справи не свідчить про позбавлення особи права на судовий захист та порушення принципу змагальності сторін і вказана категорія справ розглядається без виклику сторін на підставі закону.
З огляду на вимоги ч.3 ст.257 КАС України, враховуючи характер спірних правовідносин, зміст заявлених позовних вимог та предмет доказування, обсяг наданих доказів, зазначена справа не має значної складності. Кількість учасників спору невелика. Підстави позову свідчать про необхідність з'ясування фактичних обставин спору з письмових доказів, адже встановленню підлягають факти щодо обмеження права на доступ до публічної інформації. Клопотання про призначення експертизи або виклик для допиту свідків суду не надходили та відсутня доцільність їх призначення. Зважаючи, що на предмет спору, передумови та підстави виникнення спірних правовідносин, пріоритетним є швидке вирішення спору.
Згідно з п.3 Указу №64/2022 у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Внаслідок викладеного на час вирішення цієї справи в Україні діють особливі умови щодо переміщення та перебування осіб, що вимагають забезпечення створення умов для їх фізичного захисту та безпеки. Суд врахував місцезнаходження сторін на території, що зі значною інтенсивністю протягом всього запровадженого воєнного стану перебуває під загрозою повітряної тривоги. Періодичність оголошених повітряних тривог у Черкаській області дають підстави для висновку щодо ризикованості переміщення осіб до місцезнаходження суду та іноді унеможливлення проведення відкритих судових засідань протягом їх дії.
Проведення відкритих судових засідань в інших, аніж зали відповідного суду приміщеннях на дату розгляду Клопотання чинним процесуальним законом не передбачено.
Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Тому діяльність органів державної влади не повинна створювати загрозу життю та здоров'ю людей.
Суд врахував та акцентує увагу сторін, що усні пояснення особи не є засобом доказування. Зокрема, згідно зі ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
У Клопотанні не зазначено жодних доводів з приводу обставин, з'ясування яких може становити труднощі та потребують проведення судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст.159 КАС України заявами по суті справи є: позовна заява, відзив на позовну заяву (відзив), відповідь на відзив; заперечення, пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Сторони не зазначили жодного обґрунтованого доводу, що характер і предмет доказування доцільно встановити під час відкритих засідань. Не вказані підстави, наявність яких може свідчити про доцільність розгляду справи саме у відкритому судовому засіданні. Обставини спору та факти, на які посилаються сторони, можливо встановити з письмових доказів. Трактування змісту цих документів, зважаючи на відсутність в них відомостей, які би потребували спеціальних фахових знань, не доцільне.
Отже, Клопотання не обґрунтоване та задоволенню не підлягає. Зважаючи на відсутність необхідності призначити у справі експертизу або викликати та допитати свідків, суд дійшов висновку розглянути справу без виклику сторін у судове засідання за наявними письмовими доказами (у письмовому провадженні).
Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на таке.
Запитом від 18.08.2025 позивач, посилаючись на рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 17.06.2015 у справі №712/1953/15-ц щодо набуття права забудовника та власності на нерухоме майно № 100 і № 102 на АДРЕСА_2 , звернувся до відповідача-2 з проханням надати йому належним чином завірені копії наступних документів (далі - Запит):
(1) рішення відповідача-2 від 18.08.2008 №723 «Про впорядкування землекористування домоволодінь»;
(2) звернення ОСОБА_3 до органу самоврядування, які слугували підставою для прийняття рішення № 723, та її звернення в процесі виконання вказаного рішення;
(3) рішення відповідача-2 від 20.06.1999 №562 про надання громадянину ОСОБА_4 у тимчасове користування земельної ділянки площею 265 м.кв. між домоволодіннями АДРЕСА_3 і АДРЕСА_2 з ділянкою спільного користування площею 44 м.кв. з ОСОБА_3 ;
(4) документ на підтвердження права ОСОБА_4 тимчасового користування земельною ділянкою між домоволодіннями АДРЕСА_3 і АДРЕСА_2 на виконання рішення Черкаського міськвиконкому від 20.06.1999 № 562;
(5) договір купівлі ОСОБА_4 у ВАТ «Ватутинський м'ясокомбінат» павільйону склотари на земельній ділянці площею 265 м.кв. на АДРЕСА_2 між домоволодіннями АДРЕСА_4 , на підставі якого прийняте рішення від 20.06.2999 № 562;
(6) рішення відповідача-2 про затвердження Технічної документації щодо надання ОСОБА_4 у тимчасове користування земельної ділянки площею 265 м.кв. між домоволодіннями АДРЕСА_3 і АДРЕСА_2 ;
(7) рішення відповідача-2 про закінчення 18.04.2000 у ОСОБА_4 права тимчасового користування земельною ділянкою площею 265 м.кв. на АДРЕСА_2 між домоволодіннями АДРЕСА_4 і перехід ділянки спільного з ОСОБА_3 користування площею 44 м.кв. в спільне користування ОСОБА_3 і Черкаської міської ради;
(8) витяг з рішення відповідача № 5-184 від 27.11.2003 про передачу громадянину ОСОБА_5 в оренду земельної ділянки площею 244 м.кв. на АДРЕСА_2 між домоволодіннями АДРЕСА_4 на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_5 у ОСОБА_4 павільону склотари за вказаним місцерозташуванням;
(9) рішення відповідача-2 про затвердження проекту відводу ОСОБА_5 земельної ділянки між домоволодіннями АДРЕСА_4 ;
(10) документи на право користування ОСОБА_5 ділянкою площею 244 м.кв. між домоволодіннями АДРЕСА_4 (або за адресою: АДРЕСА_5 ).
За результатом розгляду звернення позивача від 18.08.2025 відповідач-2 листом від 21.08.2025 повідомив, що відповідно до частини п'ятої ст. 22 Закону України «Про Національний архівний фонд та архівні установи» запити з отримання відомостей за архівними документами не відносяться до категорії запитів, що регулюються Законом України «Про доступ до публічної інформації». У документах відповідача-2 рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 18.08.2008 № 723 «Про впорядкування землекористування домоволодінь» (зазначене в п.1 запиту) не виявлене. Звернення громадян за 2008 рік та документи, зазначені в п.п. 4,5,10 Запиту, на зберігання до архівного відділу не надходили. Щодо отримання архівних копій документів відповідача-2, зазначених в п.п.3,6,7, 8,9 в частині інших осіб повідомлено, що вказана інформація належить до конфіденційної та її отримання можливе після надання дозволу таких осіб.
Вважаючи, що відповідач не надав відповідь по суті на його запит, позивач звернувся до суду.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки позивач позовні вимоги обґрунтовує нормами Закону України від 15.08.2020 №2939-VI “Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон №2939-VI), суд урахував, що він регулює порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Тобто, інформація є публічною, якщо її створює в процесі своєї діяльності відповідний суб'єкт владних повноважень, що вважається її розпорядником.
Статтею третьою Закону №2939-VI визначено гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема обов'язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
Згідно з ч.1 ст.5 Закону №2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом:
1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації:
в офіційних друкованих виданнях;
на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет;
на єдиному державному веб-порталі відкритих даних;
на інформаційних стендах;
будь-яким іншим способом;
2) надання інформації за запитами на інформацію.
Згідно з ст.12 Закону №2939-VI суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.
Відповідно до ст.23 Закону №2939-VI рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Запитувач має право оскаржити:
1) відмову в задоволенні запиту на інформацію;
2) відстрочку задоволення запиту на інформацію;
3) ненадання відповіді на запит на інформацію;
4) надання недостовірної або неповної інформації;
5) несвоєчасне надання інформації;
6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону;
7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
Статтею двадцятою Закону №2939-VI встановлено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.
Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим.
У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Водночас згідно з ч.1 ст.6 Закону №2939-VI інформацією з обмеженим доступом є:
1) конфіденційна інформація;
2) таємна інформація;
3) службова інформація.
Тобто, не вся інформація підлягає поширенню на запит.
Згідно з ч.ч.3, 4 ст.6 Закону №2939-VI інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо він правомірно оприлюднив її раніше. Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше.
Частиною 8 ст.6 Закону №2939-VI визначено, що обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
Тобто, наявність в документі розпорядника публічної інформації конфіденційної інформації не надає йому права відмовити в його наданні. Натомість ці документи надаються у вигляді, що запобігає її поширенню.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.7 Закону №2939-VI конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.
Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Вказані вище норми продубльовані у Законі України від 2 жовтня 1992 року №2657-XII “Про інформацію» (далі - Закон №2657-XII). Так, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.20 Закону №2657-XII за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.
Частиною 1 ст.21 Закону №2657-XII визначено, що інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.
У вказаному контексті суд урахував, що відповідно до ст.1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена у процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Частиною першою статті 10-1 Закону №2939-VI передбачено, що публічна інформація у формі відкритих даних - це публічна інформація у форматі, що дозволяє її автоматизоване оброблення електронними засобами, вільний та безоплатний доступ до неї, а також її подальше використання. Розпорядники інформації зобов'язані надавати публічну інформацію у формі відкритих даних на запит, оприлюднювати і регулярно оновлювати її на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на своїх веб-сайтах.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Відомостями Єдиного державного реєстру підприємств, організацій та установ підтверджено, що відповідач є суб'єктом владних повноважень.
Суд урахував, що відповідно до ст.59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення органу місцевого самоврядування (виконавчого комітету) є актами індивідуальної або нормативної дії, які створюються суб'єктом владних повноважень у процесі виконання його функцій.
Відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону № 2939-VI не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.
Оскільки рішення про впорядкування землекористування та надання земельних ділянок у користування (п.п. 1, 3, 6, 7, 8, 9 запиту) стосуються саме розпорядження комунальним майном (землею), така інформація є публічною і доступ до неї не може бути обмежений, навіть якщо вона містить персональні дані третіх осіб (прізвища, імена).
Щодо п.1 запиту, відповідач-2 надав відповідь про відсутність рішення № 723. Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, якщо він не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит. Відсутність документа не свідчить про безпідставність відмови в його наданні, якщо вона не спростована доказами про наявність. У цій частині дії відповідача відповідають закону.
З приводу звернення ОСОБА_3 (п. 2) відповідач відповіді не надав. У тому числі стосовно документів на право користування та договору купівлі-продажу павільйону (п.п. 4, 5, 10) суд урахував.
Ці документи містять персональні дані фізичної особи, які не є публічними фігурами в контексті виконання владних повноважень. Документи, які не створювалися відповідачем в процесі своєї діяльності (запити та звернення осіб, на підставі яких прийняті рішення органу місцевого самоврядування), не є публічною інформацією, у зв'язку з чим їх надання не регулюється Законом № 2939-VI.
Розгляд запитів, що потребують правової оцінки або стосуються приватних інтересів третіх осіб, які не задокументовані як готова публічна інформація, має здійснюватися в порядку Закону України «Про звернення громадян».
Відповідно до ст.1 ЗУ №393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно з ч.ч.1, 3 ст.3 ЗУ №393/96-ВР під зверненнями громадян необхідно розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Частиною 1 ст.5 ЗУ №393/96-ВР встановлено, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Відповідно до ч.4 ст.5 ЗУ №393/96-ВР звернення може бути усним чи письмовим.
Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. (ч.6 ст.5 Закону №393/96-ВР).
Відповідно до ч.7 ст.5 ЗУ №393/96-ВР у зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати.
Згідно зі ст.7 ЗУ №393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Порядок розгляду заяв встановлений ст.15 ЗУ №393/96-ВР.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.15 ЗУ №393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Відповідно до вимог ст.19 ЗУ №393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
На підставі ч.1 ст.20 ЗУ №393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому, загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Згідно з ч. 2 ст. 32 Конституції України, не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Крім того, зважаючи, що запитувані документи стосуються документів, створених власниками, у т.ч. попередніми щодо позивача на нерухомість, варто врахувати ч.2 ст.32 Конституції України, що не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 5 Закону України "Про захист персональних даних" від 01.06.2010 № 2297-VI об'єктами захисту є персональні дані. Персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою. Не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Згідно зі ст. 11 Закону 2657-XII інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження. Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.
Оскільки відсутні докази наявності у позивача законного інтересу на отримання документів на право користування та договору купівлі-продажу павільйону (п.п. 4, 5, 10), то вказане може бути обмеженою відповідачем на поширення у встановленому законом порядку.
Зважаючи, що позивач на підставі рішення суду набув права власності на об'єкти нерухомого майна № 100 і № 102 на вулиці Котовського у м.Черкаси, правом на отримання правовстановлюючих документів інших фізичних осіб не наділений і такі документи не мають режиму загального поширення без дозволу їх власників.
Доводи відповідача щодо того, що вся запитувана інформація не є публічною через її перебування в архівному відділі не обґрунтовані, оскільки факт передачі документа на зберігання до архіву не змінює його правової природи як публічної інформації, якщо він був створений суб'єктом владних повноважень. Закон № 2939-VI не містить виключень для документів, що мають статус архівних, якщо вони відповідають критеріям ст. 1 цього Закону. Посилання на платність послуг архівної установи також є безпідставним у контексті запиту на публічну інформацію, де копіювання до 10 сторінок є безоплатним відповідно до ст. 21 Закону № 2939-VI.
Суд врахував, що відповідач вказаного обов'язку щодо надання відповіді на запит на інформацію не дотримався та всупереч закону не надав документів на Запит позивача щодо його п.п.3,6,8,9, розпорядником чого він є.
Відповідач у спірних правовідносинах допустив порушення вказаних вище вимог чинного законодавства та не діяв у вказаній частині на підставі, у межах повноважень і спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, чим порушив право позивача на доступ до публічної інформації. Отже, допустив протиправну бездіяльність саме щодо розгляду інформаційного запиту позивача щодо розгляду п.п. 3,6,8,9, повне усунення якої можливе шляхом зобов'язання розглянути повторно відповідний запит позивача у визначеному законом порядку, строк і спосіб та надати на нього повну відповідь з урахуванням висновків суду в цьому рішенні.
Отже, позовні вимоги обґрунтовані у вказаних частинах та підлягають частковому задоволенню.
Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Понесені позивачем судові витрати, підтверджені квитанцією від 30.12.2025 в сумі 1211,50грн про сплату судового збору за звернення до адміністративного суду з позовною заявою, підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно задоволеній частині позову - половина суми.
Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд
1. Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Черкаської міської ради щодо розгляду інформаційного запиту від 18.08.2025 ОСОБА_1 в частині пунктів 3, 6, 8, 9.
Зобов'язати Виконавчий комітет Черкаської міської ради (18001, місто Черкаси, вулиця Байди Вишневецького, будинок 36; код ЄДРПОУ 04061547) повторно розглянути у встановленому законом порядку, строк та спосіб інформаційний запит від 18.08.2025 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) і надати повну відповідь щодо всіх викладених у ньому питань з урахуванням висновків суду в цьому рішенні.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Черкаської міської ради (18001, місто Черкаси, вулиця Байди Вишневецького, будинок 36; код ЄДРПОУ 04061547) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору за звернення позовною заявою до адміністративного суд в сумі 605,75грн (шістсот п'ять гривень сімдесят п'ять копійок).
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання.
Суддя Анжеліка БАБИЧ