Справа № 752/4814/26
Провадження по справі № 1-кс/752/1685/26
іменем України
"02" березня 2026 р. слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в ОВС 1 відділу СУ ГУНП в АР Крим та м.Севастополі ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні у кримінальному провадженні № 12020010000000049 від 24.04.2020 стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Севастополя, громадянина України, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 110 (в редакції Закону № 2341-ІІІ станом на 02.02.2014), ч.1 ст. 111 (в редакції Закону № 2341-ІІІ станом на 02.02.2014), ч.4 ст. 260 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
встановив:
25 лютого 2026 року до слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва надійшло клопотання слідчого ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 12020010000000049 від 24.04.2020 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у поряду ч.6 ст. 193 КПК України стосовно ОСОБА_4 .
В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 110 (в редакції Закону № 2341-ІІІ станом на 02.02.2014), ч.1 ст. 111 (в редакції Закону № 2341-ІІІ станом на 02.02.2014), ч.4 ст. 260 КК України та набув статусу підозрюваного у даному кримінальному провадженні відповідно до вимог ч. 1 ст. 42, ч. 2 ст. 135 КПК України та переховується на тимчасово окупованій території АР Крим, у зв'язку з чим оголошений у розшук.
Враховуючи, що ОСОБА_4 переховується від органу досудового розслідування на території АР Крим, яка є тимчасово окупованою, слідчий вважає, то лише такий запобіжний захід, як тримання під вартою стосовно підозрюваного зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а саме переховуванню від органів досудового розслідування та суду; вчинення іншого кримінального правопорушення.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, надав відповідні пояснення та просив клопотання задовольнити.
Захисник підозрюваного ОСОБА_6 не заперечувала проти задоволення клопотання слідчого. Зазначила, що ОСОБА_4 набув статусу підозрюваного у визначений КПК України спосіб. Матеріалами, долученими до клопотання, доводиться факт перебування підозрюваного на тимчасово окупованій території. Зв'язку з підозрюваним не має.
Враховуючи положення ч. 6 ст. 193 КПК України, слідчим суддею постановлено рішення про розгляд клопотання за відсутності підозрюваного, оскільки наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 перебуває на тимчасово окупованій території.
Згідно ч.4 ст.107 КПК України фіксування судового засідання здійснювалось за допомогою технічних засобів.
Вирішуючи клопотання слідчого, заслухавши прокурора, захисника, дослідивши матеріали, які додані до клопотання слідчим, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Дане клопотання з урахування вимог п.1 ч.2 ст.132 КПК України подано до Голосіївського районного суду м. Києва в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування - СУ ГУНП в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.
Відповідно до вимог ч.1, 2 ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України.
Відповідно до вимог ч.1 та п.9 ч. 2 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.
Відповідно до вимог п. 1-5 ч. 1 та ч. 3 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою. Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
Відповідно до ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
За ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.
З матеріалів, доданих до клопотання встановлено, що слідчим управлінням ГУНП в АР Крим та м. Севастополі за процесуального керівництва прокуратури Автономної Республіки Крим та м. Севастополя здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12020010000000049 від 24.04.2020, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 110 (в редакції Закону № 2341-ІІІ станом на 02.02.2014), ч.1 ст. 111 (в редакції Закону № 2341-ІІІ станом на 02.02.2014), ч.4 ст. 260 КК України.
З матеріалів, доданих до клопотання встановлено, що слідчим управлінням ГУНП в АР Крим та м. Севастополі за процесуального керівництва прокуратури Автономної Республіки Крим та м. Севастополя здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12020010000000049 від 24.04.2020, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 110 (в редакції Закону № 2341-ІІІ станом на 02.02.2014), ч.1 ст. 111 (в редакції Закону № 2341-ІІІ станом на 02.02.2014), ч.4 ст. 260 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що починаючи з 19.02.2014 розпочато збройне вторгнення збройних сил РФ приховане твердженням керівників РФ про переміщення військових підрозділів в рамках звичайної ротації сил Чорноморського флоту, які у взаємодії з військовослужбовцями Чорноморського флоту РФ та іншими підрозділами збройних сил РФ здійснили блокування й захоплення адміністративних будівель і ключових об'єктів військової та цивільної інфраструктури України, забезпечивши військову окупацію території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя.
Згідно зі статтями 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14.12.1974 № 3314 (XXIX), серед іншого визначено, що агресією є застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави. При цьому, як акт агресії незалежно від оголошення війни, кваліфікується вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або її частини. Вказаний збройний конфлікт у виді окупації РФ Кримського півострову триває і по цей час.
Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року про захист цивільного населення під час війни (далі - Конвенція), а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
20.03.2014 Державною Думою РФ прийнято федеральний конституційний закон від 21.03.2014 № 6-ФКЗ «Про прийняття Республіки Крим до складу РФ та утворення нових суб'єктів у складі РФ - Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя».
Згідно з вказаним законом, АР Крим та м. Севастополь, всупереч Хартії ООН від 26.06.1945, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією від 01.04.1999, Договору між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від 20.04.2004, увійшли до складу РФ.
Встановивши фактичну владу над Кримським півостровом, армією РФ, згідно із положеннями ст. 42 «Положення про закони і звичаї війни на суходолі», що є додатком до Гаазької «IV Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі» від 18.10.1907, здійснено тимчасову окупацію частини території іншої держави.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII із змінами і доповненнями, тимчасово окупована РФ територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Тимчасова окупація РФ територій України незалежно від її тривалості є незаконною і не створює для РФ жодних територіальних прав. Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20.02.2014.
За викладених обставин 23 лютого 2014 року на території м. Севастополя, а саме на площі ім. Нахімова, проведено «Митинг народной воли», на якому головою партії «Руський блок» ОСОБА_7 , мешканцями м. Севастополя ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та іншими особами запропоновано створити непередбачені Конституцією та законами України збройні загони самооборони під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Незаконне збройне формування «Самооборона Севастополя» було створено та ним керував громадянин України ОСОБА_10 , підпорядковувалися вони керівникам «координаційної ради з організації управління містом» ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , а останні координували свої дії зі спецслужбами РФ та командуванням чорноморського флоту.
Метою зазначеного незаконного збройного формування «Самооборона Севастополя» було надання підтримки проросійськи налаштованим рухам та партіям, що діяли на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя та сприяння військовим підрозділам збройним силам РФ у вчиненні дії по встановленню контролю над територією Кримського півострову, а також над органами виконавчої та законодавчої влади, органами місцевого самоврядування Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
Вказане формування мало організовану структуру військового типу, а саме єдиноначальність, підпорядкованість, чітку ієрархічність та дисципліну, а також за сприяння представників спецслужб та військових РФ було озброєно вогнепальною зброєю.
У кожному структурному підрозділі НЗФ «Самооборона Севастополя» ставились завдання щоденної діяльності, які полягали в здійсненні методами військових операцій силової підтримки військових армії РФ, переслідування громадян України на території м. Севастополя, депортації населення, протистояння правоохоронним органам державної виконавчої влади України, нападі на підприємства, установи, організації, громадян.
При цьому, учасники НЗФ «Самооборона Севастополя» діяли у тісній співпраці з збройними силами РФ, яка видала зброю членам вказаного незаконного збройного формування. Учасники НЗФ «Самооборона Севастополя» діяли на підтримку російських військ, приймали участь у блокуванні українських військових частин, здійснювали спільні чергування на укомплектованих зброєю блокпостах. Особи з числа мешканців м. Севастополя, які входили до складу НЗФ «Самооборона Севастополя», з метою здійснення шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, у тому числі від'єднання міста Севастополя від території України та приєднання до території РФ, захоплювали українських військовослужбовців, журналістів та активістів, здійснювали напади на підприємства, установи, організації, зокрема: були заблоковані, а у подальшому захоплені будівлі органів прокуратури, міліції, військові частини Збройних Сил України: в/ч НОМЕР_1 (ІНФОРМАЦІЯ_4), НОМЕР_2 («ІНФОРМАЦІЯ_3»), НОМЕР_3 та інші.
Крім того, з метою «легітимізації» окупації 16.03.2014 владою АРК за підтримки HA (у тому числі силової) проведено незаконний «референдум» для приєднання півострова до території РФ всупереч ст. ст. 5, 72 та 73 Конституції України. Результатом проведеного «референдуму» стали тимчасова окупація території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, а також їх «входження до складу РФ» на правах суб'єкта федерації.
Внаслідок вказаних насильницьких агресивних дій HA Україна втратила ефективний контроль над територією Криму у зв'язку з її окупацією збройними силами РФ.
Приблизно 20-24.03.2014 керівником НЗФ «Самооборона Севастополя» ОСОБА_10 зазначене формування розформовано.
Так, приблизно у лютому 2014 року, більш точну дату та час органом досудового розслідування не встановлено, перебуваючи на території м. Севастополь, ОСОБА_4 , будучи громадянином України, однак маючи проросійську позицію, з метою сприяння армії РФ в окупації та подальшому від'єднання міста Севастополя від території України та приєднання до території РФ, усвідомлюючи незаконність створення НЗФ «Самооборона Севастополя», з метою участі у його діяльності, будучи достовірно обізнаним, що останнє не відноситься до збройних формувань, передбачених законодавством України, розуміючи роль та мету його діяльності, добровільно погодився на зайняття посади бійця у одному з підрозділів НЗФ «Самооборона Севастополя» - Добровільній народній дружині (далі по тексту - ДНД) «Рубіж», де брав активну участь.
Також, у зазначеному формуванні було визначено механізм вступу до нього, порядок проходження служби, його учасникам ставились завдання щоденної діяльності, яка полягала в силовій підтримці незаконно створених структур, придушення організованого опору населення на окупованої території, встановлення режиму військового стану, протистояння правоохоронним органам державної виконавчої влади України, знищення їх живої сили і матеріальних засобів.
Реалізуючи свій злочинний намір ОСОБА_4 , спільно з іншими особами ДНД «Рубіж», яка входила до складу НЗФ «Самооборона Севастополя», та мала на озброєнні придатну для використання вогнепальну, вибухову та іншу зброю, у період приблизно з кінця лютого до середини березня 2014 року, самовільно та незаконно, відповідно до розподіленої йому ролі, перебуваючи в межах міста Севастополь, активно приймав участь з виконання протиправних наказів невстановлених осіб, з числа «ватажків» вказаного збройного формування, зокрема, брав участь у блокаді та захопленні військових об'єктів та під час несення служби на блокпостах, шляхом погроз застосування фізичної сили та вогнепальної зброї, у випадку непокори, здійснював контрольно-пропускний режим, перевірку документів громадян, обшукував транспортні засоби, які рухались у напрямку м. Севастополь та спільно з іншими бійцями фізично затримували усіх українських активістів, які не підтримували пропаганду «Русской весны» та проведення майбутнього референдуму щодо приєднання території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя до складу РФ.
Так, 19.03.2014, приблизно в денний час, ОСОБА_4 , будучи на посаді бійця так званої ДНД «Рубіж», яка входила до складу НЗФ «Самооборона Севастополя», перебуваючи на території м. Севастополь, разом з учасниками ДНД «Рубіж», за силової підтримки невстановлених осіб з числа військовослужбовців збройних сил РФ, маючи на озброєнні вогнепальну, вибухову та іншу зброю, відповідно до розподіленої йому ролі, прибув до території військового містечка № НОМЕР_4 , де розміщувались будівлі Командування ВМС ЗС України, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , з метою захоплення та подальшого контролю вказаної території.
Таким чином, ОСОБА_4 , виконуючи свої функції в складі збройного формування, виконуючи накази «ватажків» «Самооборони Севастополя», взяв участь у силовому штурмі військового містечка № НОМЕР_4 , де розміщувались будівлі Командування ВМС ЗС України, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , де під час скоординованих дій вищевказаними особами здійснено силовий штурм та захоплення зазначеної території, що унеможливило подальше використання ВМС збройних сил України.
Внаслідок вказаних дій, ОСОБА_4 , спільно з вищевказаними особами з числа учасників ДНД «Рубіж» та іншими особами, які входили до складу НЗФ «Самооборона Севастополя», проникнув на територію Командування ВМС ЗС України, захопивши її приміщення, об'єкти та контрольно-пропускний пункт.
Захоплення цієї території приміщення дало змогу незаконним збройним формуванням встановити над ним контроль, використовуючи ресурси Командування ВМС ЗС України, її матеріально-технічну базу та доступ до службової документації у власних цілях, зокрема, могло включати незаконне заволодіння інформацією з обмеженим доступом і подальше її використання для дискредитації органів державної влади України.
В результаті злочинних дій ОСОБА_4 , спрямованих на захоплення території військового містечка № НОМЕР_4 , де розміщувались будівлі Командування ВМС ЗС України, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , вчинено захоплення стратегічно важливого військового об'єкта, що призвело до його виведення з-під контролю української влади.
Ці дії створили пряму загрозу національній безпеці України та стали основою для подальшої дестабілізації ситуації на окупованій території. Вони також забезпечили незаконним збройним формуванням можливість контролювати важливі військові об'єкти, що сприяло інтеграції цих територій до військової структури Російської Федерації. Захоплення командування ВМС ЗС України стало важливим кроком у реалізації незаконних намірів окупаційної влади та сприяло ліквідації українських органів управління на зазначеній території, повний перехід під контроль російських окупаційних властей.
Крім цього, 20.03.2014, приблизно в денний час, ОСОБА_4 , спільно з учасниками ДНД «Рубіж», яке входило до складу НЗФ «Самооборона Севастополя» та діючих військовослужбовців збройних сил РФ, перебуваючи на території м. Севастополь, вчинив дії, направлені на озброєне захоплення корабля управління Військово-Морських Сил України, а саме: малого протичовнового корабля проєкту 1241.2 «Хмельнимцький» (U208), який знаходився неподалік від причалу № 177, місце № 2 Стрілецької бухти м. Севастополя, зокрема, брав безпосередню участь у блокуванні доступу до корабля, виконував дії з пришвартовування корабля, контролював дії членів екіпажу ВМС України, забезпечував фактичне встановлення контролю над особовим складом та технічними засобами вказаного корабля, чим створив умови для подальшого його ефективного управління представниками збройних сил РФ. Внаслідок таких дій корабель «Хмельницький» було повністю захоплено та взято під контроль збройними силами РФ.
Так, захоплення корабля «Хмельницький», становило факт незаконного заволодіння об'єктом військової інфраструктури держави у контексті збройної агресії проти України. Вказаний корабель, як військове майно, перебувало під захистом міжнародного гуманітарного права, зокрема норм Женевських конвенцій 1949 року та звичаєвого міжнародного права, яке забороняє захоплення або знищення ворожого майна, що не є об'єктом воєнної необхідності.
Захоплення такого військового об'єкту як корабель «Хмельницький», унеможливило його участь у виконанні завдань із забезпечення морської безпеки, охорони територіальних вод України та протичовнової оборони. Це призвело до ослаблення обороноздатності держави в акваторії Чорного моря, сприяло посиленню контролю окупаційних сил над морською зоною, а також підриву національної безпеки України. У результаті корабель було фактично інтегровано до складу Чорноморського флоту Російської Федерації, що слугували інструментом подальшої реалізації окупаційної політики держави-агресора та закріплення незаконної присутності окупаційних військ та на тимчасово окупованій території АР Крим та м. Севастополя.
Дії ОСОБА_4 у вказаний період часу носили стійкий характер та полягали у тривалій активній участі у діяльності НЗФ «Самооборона Севастополя». При цьому, ОСОБА_4 усвідомлював, що вказане незаконне збройне формування, бійцем якого він є, діє на території України незаконно та що його учасники застосовують зброю, чинять опір представникам влади з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, що призвело до порушення нормальної роботи транспорту, підприємств, установ та організацій, загострення міжнаціональних відносин та ускладнення відносин між державами, а також подальшої окупації території півострова Крим.
Вказані дії, спільно із діями інших загонів, що діяли у складі НЗФ «Самооборона Севастополя» сприяли тому, що 27 лютого 2014 року Верховна Рада Автономної Республіки Крим, всупереч чинного законодавства України, під тиском проросійських політичних сил, які представляла політична партія «Руська Єдність», та з врахуванням того, що депутати до приміщення Верховної Ради Автономної Республіки Крим були доставлені силою загонами самооборони, та наявністю у приміщенні будівлі парламенту озброєних військових, прийняла рішення про проведення не передбаченого законодавством України референдуму з питаннями про входження Автономної Республіки Крим та м. Севастополя до складу РФ на правах суб'єкта російської федерації або відновлення Конституції Республіки Крим від 1992 року і залишення Криму у складі України.
У той же час, у приміщенні Верховної Ради АР Крим 06.03.2014 у порушення ч. 3 ст. 2, ст. 72, ст. 73, п. 2 ч. 1 ст. 85, ст. 132 Конституції України та п. 2 ч. 3 ст. 3, ст. ст. 18, 27 Закону України «Про всеукраїнський референдум» депутатами Верховної Ради АР Крим прийнято незаконну постанову № 1702-6/14 «О проведении общекрымского референдума», в якій визначено дату такого волевиявлення - 16.03.2014, на яке виносилося питання про входження АР Крим та м. Севастополя до складу російської федерації на правах суб'єкта федерації.
Відповідно до зазначеної постанови 16.03.2014 на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя проведено незаконний референдум, результатом якого стала тимчасова окупація території АР Крим і міста Севастополя, а також їх входження до складу РФ на правах суб'єкта федерації.
Результати «референдуму» не визнані жодною країною світу, крім російської федерації. Відповідно до п. 5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 68/262 від 27.03.2014 «Територіальна цілісність України», проведений 16.03.2014 в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі референдум не маючи законної сили не може бути основою для будь-якої зміни статусу Автономної Республіки Крим або м. Севастополя.
Також, в пункті 1 вказаної Резолюції зазначено, що Генеральна Асамблея ООН підтверджує свою прихильність суверенітету, політичної незалежності, єдності і територіальної цілісності України в її міжнародно визнаних кордонах.
У подальшому, 17.03.2014 депутатами Верховної Ради АР Крим прийнято постанову № 1745-6/14 «О независимости Крыма», згідно з якою на підставі, так званої, «Декларації про незалежність Республіки Крим», прийнятої на позачерговому пленарному засіданні Верховної Ради АР Крим 11.03.2014 та позачерговому пленарному засіданні Севастопольської міської ради 11.03.2014, створено нелегітимне державне утворення «Республика Крым».
Крім того, Верховною Радою АР Крим ухвалено постанову № 1748-6/14 від 17.03.2014 «О правоприемстве Республики Крым», пунктом 1 якої передбачено, що «с момента провозглашения Республики Крым как независимого суверенного государства высшим органом власти Республики Крым является Государственный Совет Республики Крым - парламент Республики Крым в депутатском составе шестого созыва Верховной Рады Автономной Республики Крым на срок полномочий до сентября 2015 года».
Надалі, 18.03.2014 між РФ та представниками нелегітимного державного утворення «Республика Крым» ОСОБА_13 , ОСОБА_14 і ОСОБА_15 підписано «Договір між російською федерацією і Республікою Крим про прийняття в російську федерацію Республіки Крим та утворення в складі російської федерації нових суб'єктів».
20.03.2014 Державною Думою РФ прийнято федеральний конституційний закон від 21.03.2014 № 6-ФКЗ «Про прийняття Республіки Крим до складу російської федерації та утворення нових суб'єктів у складі РФ - Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя».
Згідно з вказаним законом, АР Крим та м. Севастополь, всупереч Хартії ООН від 26.06.1945, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією від 01.04.1999, Договору між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від 20.04.2004, увійшли до складу РФ.
Внаслідок вказаних насильницьких агресивних дій РФ Україна втратила ефективний контроль над територією Кримського півострову у зв'язку з її окупацією збройними силами РФ.
У подальшому, ОСОБА_4 за вище вказану діяльність у НЗФ «Самооборона Севастополя» нагороджений органами окупаційної влади нагрудними знаками та іншими нагородами.
За вказаних обставин ОСОБА_4 підозрюється в участі у діяльності не передбаченого законом збройного формування, нападі на підприємства, установи, організації, та його дії органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 4 ст. 260 КК України.
За вищезазначених обставин дії громадянина України ОСОБА_4 орган досудового розслідування кваліфікує як за ч. 2 ст. 110 КК України (в редакції Закону № 1183-VII станом на 02.02.2014), як умисні дії, що мали на меті зміну меж території та державного кордону України, порушення порядку, встановленого Конституцією України, вчинені за попередньою змовою групою осіб, а також за ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 1183-VII станом на 02.02.2014), як державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, наданні іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
09 квітня 2020 року у кримінальному провадженні № 12017010000000054 від 27.10.2017 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 260 КК України.
Постановою слідчого ОСОБА_16 від 24.04.2020 підозрюваний ОСОБА_4 оголошений у державний розшук, у зв'язку досудове розслідування було зупинено до його розшуку.
На підставі постанови прокурора відділу прокуратури АР Крим та м. Севастополя ОСОБА_17 від 24.04.2020 з кримінального провадження №12017010000000054 від 27.10.2017 виділено кримінальне провадження № 12020010000000049 від 24.04.2020.
Постановою слідчого ОСОБА_3 від 25.02.2026 досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020010000000049 від 24.04.2020 відновлено у зв'язку з необхідністю проведення додаткових процесуальних дій.
22 січня 2026 року у кримінальному провадженні № 12020010000000049 від 24.04.2020 ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 110 (в редакції Закону № 2341-ІІІ станом на 02.02.2014), ч.1 ст. 111 (в редакції Закону № 2341-ІІІ станом на 02.02.1024), ч.4 ст. 260 КК України.
На виконання доручення, оперативними співробітниками ВКП ГУНП в АР Крим та м. Севастополі заведено ОРС «Розшук» № 6390/2019 та №6561/2023, щодо розшуку ОСОБА_4 .
Відповідно до рапорту працівника ВКП ГУНП в АР Крим та м. Севастополі інформація за останні 5 років щодо можливого перетину державного кордону та лінії розмежування з ТОТ АР Крим підозрюваним ОСОБА_4 відсутня. Окрім цього, за оперативною інформацією розшукуваний проживає на ТОТ АР Крим у м. Севастополя та на материкову частину України з 2014 року не в'їжджав.
Таким чином, вищевказані факти свідчать, що підозрюваний переховується від органів досудового розслідування на території ТОТ АР Крим, м. Севастополь, яка окупована державою-агресором - російською федерацією, з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Відповідно до листа-роз'яснення Акціонерного товариства «Укрпошта», вбачається, що у зв'язку із блокуванням усіх відділень поштового зв'язку АТ «Укрпошта» на території півострова, національний оператор змушений тимчасово припинити прийом пошти в напрямку Автономної Республіки Крим та м. Севастополя до врегулювання ситуації. Врегулювання проблеми доставки поштових відправлень до АР Крим та м. Севастополя може відбутися після відновлення конституційного ладу на тимчасово окупованих територіях півострова Крим та м. Севастополя.
Відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
Згідно з статтею 111 КПК України, повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію. Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього КПК України, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.
Згідно із ч.3 ст.12 Закону №1207-VII порядок вручення повістки про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, а також правові наслідки ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим, який виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, визначаються КПК України.
Згідно із абз. 1 ч.8 ст. 135 КПК України повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що вона виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами 1,2, 4-7 цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
На виконання вимог КПК України, з метою здійснення вручення ОСОБА_4 повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчинення кримінальних правопорушень у кримінальному провадженні № 12020010000000049 від 24.04.2020, було розміщено оголошення у газеті «Урядовий кур'єр» від 24.01.2026 № 20 (8212), а також на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Відповідно до ч.1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст.276-279 КПК України повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
Наведені обставини дають слідчому судді підстави вважати, що відповідно до вимог ст. 42 КПК України ОСОБА_4 набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 12020010000000049 від 24.04.2020.
Повідомлена ОСОБА_4 підозра ґрунтується на зібраних в ході досудового розслідування доказах, які досліджено слідчим суддею в ході розгляду клопотання, зокрема відомостях, що містяться у: протоколі допиту свідка ОСОБА_18 від 21.03.2025, протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками зі свідком ОСОБА_18 від 24.03.2025, протоколі огляду статті під назвою «Колаборанти з Криму. «Рубеж№». Частина 4» та протоколі огляду сторінки в соціальній мережі «Однокласники» від 08.11.2024; висновку судової портретної експертизи від 23.02.2026, яким підтверджено особу ОСОБА_4 на оглянутих Інтернет сторінках.
Водночас, слідчий суддя зауважує, що вирішення питання про наявність чи відсутність у діях ОСОБА_4 складу інкримінованих йому злочинів, а також доведеність вини та правильність кваліфікації діянь за ч.2 ст. 110 (в редакції Закону № 2341-ІІІ станом на 02.02.2014), ч.1 ст. 111 (в редакції Закону № 2341-ІІІ станом на 02.02.2014), ч.4 ст. 260 КК України, знаходиться поза межами тих питань, які слідчий суддя вирішує на даній стадії кримінального провадження.
Проаналізувавши та оцінивши вищезазначені докази, що додані слідчим до клопотання, слідчий суддя вважає, що вони доводять факти та обставини, що можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що підозрюваний міг вчинити інкриміновані йому кримінальні правопорушення.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК України).
Слідчий суддя вважає доведеним ризик переховування від органу досудового розслідування, враховуючи, що наявні у матеріалах клопотання докази дають достатньо підстав вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 , який є громадянином України, переховується на тимчасово окупованій території України, підозрюється у вчиненні тяжкого та особливо тяжких кримінальних правопорушень, оголошений у розшук.
Згідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, лише у разі, якщо прокурором, крім наявних підстав, передбачених ст. 177 КПК України, буде доведено, що підозрюваний переховується на тимчасово окупованій території. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя за участю підозрюваного розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
В ході розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину та особливо тяжких злочинів проти основ національної безпеки України, оголошений у розшук та на даний час переховується від органу досудового розслідування на тимчасово - окупованій території АР Крим.
Згідно з ч. 4 ст.197 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі частини шостої статті 193 КПК України строк дії такої ухвали не зазначається.
Відповідно до абзацу 2 ч.4 ст.183 КПК України, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
На підставі викладеного та керуючись ст. 177, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 202 КПК України, слідчий суддя,-
постановив:
клопотання слідчого задовольнити.
Обрати підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Севастополя, громадянина України, підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 110 (в редакції Закону № 2341-ІІІ станом на 02.02.2014), ч.1 ст. 111 (в редакції Закону № 2341-ІІІ станом на 02.02.2014), ч.4 ст. 260 КК України, запобіжний захід у вигляді триманні під вартою у кримінальному провадженні № 12020010000000049 від 24.04.2020.
У разі затримання ОСОБА_4 , але не пізніш як через сорок вісім годин з часу його доставки до місця кримінального провадження, слідчий суддя, суд за участю підозрюваного розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження та може бути оскаржена з моменту її оголошення протягом 5 днів безпосередньо до Київського апеляційного суду, а підозрюваним - з моменту отримання ним копії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1