Дата документу 18.03.2026Справа № 554/12383/23
Провадження № 2/554/1616/2026
18 березня 2026 року м. Полтава
Шевченківський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді - Сініцина Е.М.,
за участю секретаря судового засідання - Кувіти М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -
Позивач - ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, посилаючись на те, що 18 жовтня 2021 року між нею та ОСОБА_2 був укладено договір позики в письмовій формі. Відповідно до пункту 1 Договору позики, вона передала у власність Відповідачки, а відповідачка прийняла у власність строком до 18.10.2022 року, грошові кошти в розмірі 605 820 гривень, що в еквіваленті становить 23 000 доларів США. Таку ж саму суму грошових коштів без нарахування процентів Відповідачка зобов'язалася повернути до 18.10.2022 року. Сторони домовились, що на дату повернення коштів, проводиться корегування за курсом НБУ гривні до долара США. З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань, в той же день - 18.10.2021 року, було укладено Договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Набокою Ю.В., реєстраційний номер 2063. Предмет іпотеки - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 94,4 кв.м, житловою площею 49,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
12.10.2022 року були внесені зміни до Договору позики від 18.10.2021 року, згідно до якого Позикодавець передала у власність Позичальникові строком до 18.10.2023 року, а Позичальник прийняла від неї у власність строком до 18.10.2023 року грошові кошти в розмірі 1 001 979,64 гривень, що в еквіваленті становить 27 400,00 доларів США. Таку ж саму суму Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві до 18.10.2023 року. Даний Договір є невід'ємною частиною Договору позики від 18.10.2021 року.
Станом на 18.10.2023 року Відповідачем грошові кошти за Договором позики не повернуті. 07.11.2023 року позивачем направлена Вимога про усунення порушень, зобов'язання повернути гроші у розмірі 27 400,00 доларів США, що становить 987 567,24 гривень, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки. Вимога отримана відповідачкою особисто 10.11.2023 року. Відповідь на Вимогу не надана, гроші не повернуті.
В зв'язку з невиконанням зобов'язання, позивачка на підставі ст.625 ЦК України, за період часу з 19 жовтня 2023 року по день подачі позову до суду - 26 грудня 2023 року, нарахувала три відсотки річних, що дорівнює 5 682,46 гривень.
На підставі зазначених обставин, вона просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь заборгованість за Договором позики від 18 жовтня 2021 року із змінами від 12 жовтня 2022 року, грошові кошти у розмірі еквівалентному 27 400 доларів США, що підлягає сплаті в гривнях за офіційним курсом Національного Банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу; стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошові кошти за невиконання зобов'язання у розмірі 5 682,46 гривень, а також, на підставі ч.10 ст.265 ЦПК України, нарахувати три відсотки річних на суму основного боргу до моменту виконання рішення суду та стягнутисуму судового збору у розмірі 10 337,30 гривень.
Ухвалою суду від 04.01.2024 року відкрито загальне позовне провадження.
Представник позивача - адвокат Щербаков Є.А. в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, зазначивши, що доводи сторони відповідача, що викладені в Відзиві - не обґрунтовані, оскільки законодавство не передбачає обов'язкового написання розписки внаслідок укладення письмового Договори позики. Кошти у розмірі 27 400,00 доларів США були передані довіреною особою позивачки - ОСОБА_3 - 12.10.2022 року відповідачки - ОСОБА_2 , тому зазначення в Відзиві, що ОСОБА_2 довіреностей на отримання коштів від позивача нікому не надавала, не має значення для вирішення справи. Просив позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, його представник - адвокат Березовський Ю.В. надіслав заяву про відкладення розгляду справи.
Враховуючи, що представник відповідача - адвокат Березовський Ю.В. надсилав 11 заяв про відкладення розгляду справи, в тому числі і 18 березня 2026 року, але жодного разу не надавав документів про підтвердження поважності причин не можливості приймати участь в судових засіданнях, суд ухвалив відмовити в заяві про відкладення розгляду справи та розглянути справу за наявними матеріалами з урахуванням Відзиву на позовну заяву.
В Відзиві на позовну заяву зазначено, що відповідач позов не визнає, оскільки до договору позики не додана розписка. Відповідач особисто кошти від Позивача не отримувала. Довіреностей на отримання коштів від позивача нікому не надавала. В позові просили відмовити.
Суд, вислухавши представника позивачки, дослідивши надані сторонами докази, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В ч.2 ст.78 ЦПК України закріплено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Досліджуючи надані позивачкою докази, суд вважає їх належними та допустимими, вона довела обставини, які за законом підтверджені певними засобами доказування.
Договором позики, що укладений ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в письмовій формі, від 18 жовтня 2021 року підтверджується, що ОСОБА_2 прийняла у власність грошові кошти в розмірі 605 820 гривень, що в еквіваленті становить 23 000 доларів США та зобов'язалася повернути гроші до 18.10.2022 року.
12.10.2022 року були внесені зміни до Договору позики від 18.10.2021 року, згідно до якого ОСОБА_1 передала у власність ОСОБА_2 , а відповідачка прийняла у власність грошові кошти в розмірі 1 001 979,64 гривень, що в еквіваленті становить 27 400,00 доларів США, яку зобов'язалася повернути до 18.10.2023 року.
Станом на 18.10.2023 року Відповідачем грошові кошти за Договором позики Позикодавцю не повернуті.
Дана обставина не заперечується відповідачкою, оскільки заперечується самі обставини отримання коштів.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України - договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України - За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
В статті 1047 ЦК України закріплено, що Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Суд вважає, що Договір позики, укладений ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 18 жовтня 2021 року зі змінами від 12.10.2022 року відповідає формі та змісту. Він укладений в письмовій формі, в ньому вказано, що ОСОБА_1 передала у власність ОСОБА_2 , а ОСОБА_2 прийняла у власність грошові кошти в розмірі 1 001 979,64 гривень, що в еквіваленті становить 27 400,00 доларів США, та зобов'язалася їх повернути до 18.10.2023 року.
Доводи представника відповідача відносно того, що до Договору позики повинна бути додана розписка, суд вважає помилковими, оскільки написання розписки є правом, а не обов'язком сторін договору.
Крім того, в самому Договорі позики зазначено про передання грошей ОСОБА_1 18.10.2021 року та її довіреною особою ОСОБА_3 12.10.2022 року - відповідачці ОСОБА_2 , та прийняття позичальником ОСОБА_2 у власність грошових коштів в розмірі 1 001 979,64 гривень, що в еквіваленті становить 27 400,00 доларів США.
На підтвердження вказаних позивачкою обставин, нею надані інші докази, які в повній мірі підтверджують і обґрунтовують її доводи.
Так, Договором позики, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ще 22.09.2020 року, тобто за рік до укладання Договору позики від 18 жовтня 2021 року, ОСОБА_2 вже позичала кошти у ОСОБА_1 .. Кошти були повернуті, що підтверджується заявою ОСОБА_1 від 18.10.2021 року, зареєстрованої приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Набокою Ю.В. за №2060.
З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань, спочатку 22.09.2020 року, а потім 18.10.2021 року, були укладені Договори іпотеки, які посвідчені приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Набокою Ю.В., реєстраційні номери №1726 та №2063. Зазначене також підтверджується Актом приймання-передачею документів від 22.09.2020 року, Договором купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, технічним паспортом.
Суд вважає, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, укладення договору позики, отримання коштів у розмірі 1 001 979,64 гривень, що в еквіваленті становить 27 400,00 доларів США, та неповернення їх Позикодавцю ОСОБА_1 позичальником ОСОБА_2 ..
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення суми боргу в розмірі 1 001 979,64 гривень, що в еквіваленті становить 27 400,00 доларів США, підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
В ч.1 ст.1050 ЦК України закріплено: «Я кщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу».
Оскільки в Договорі позики від 18.10.2021 року встановлений строк повернення грошей - 18.10.2023 року, але кошти не повернуті, то позивачка має право нарахувати та стягнути 3% річних в зв'язку з невиконанням зобов'язання за період часу з 19 жовтня 2023 року по день подачі позову до суду - 26 грудня 2023 року.
Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши наданий позивачкою розрахунок, вважає, що він вирахуваний відповідно до чинного законодавства, арифметично правильно.
Тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню і необхідно стягнути з відповідача на користь позивача суму у розмірі 5 682,46 гривень.
Доводи представника відповідача відносно того, що ОСОБА_2 довіреностей на отримання коштів від позивача нікому не надавала, суд вважає обґрунтованими, але вони не спростовують обставин про надання довіреності Позичальником ОСОБА_1 на передання коштів ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , що підтверджено Довіреністю від 05.10.2022 року, посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Новак Т.В., зареєстрованої в реєстрі за №613.
Розглядаючи позовні вимоги в частині нарахування трьох відсотків річних на суму основного боргу до моменту виконання рішення суду, суд вважає за необхідне відмовити.
В ч.10 ст.265 ЦПК України зазначено, що суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Тобто, вказана норма зазначає про право суду, а не обов'язок.
Враховуючи, що вказана норма відноситься до процесуального, а не матеріального права, суд вважає, що заявлена вимога не підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення розміру позовних вимог: стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі еквівалентному 27 400 доларів США, що підлягає сплаті в гривнях за офіційним курсом Національного Банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, та стягнення 3% річних за невиконання зобов'язання у розмірі 5 682,46 гривень.
Питання про розподіл судових витрат по справі суд вирішує відповідно до ст.141 ЦПК України.
Судові витрати по справі сплачені позивачем при подачі позовної заяви до суду складають 10 337,30 гривень, за позовні вимоги майнового характеру, які задоволені в повному обсязі, тому необхідно стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору в розмірі 10 337,30 гривень.
На підставі ст.ст. 526 ,530, 545, 625, 1046-1050 ЦК України, керуючись ст.ст.12,13,81,229,263-265 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за Договором позики від 18 жовтня 2021 року із змінами від 12 жовтня 2022 року, грошові кошти у розмірі еквівалентному 27 400 доларів США, що підлягає сплаті в гривнях за офіційним курсом Національного Банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 три проценти річних від простроченої суми, в розмірі 5 682,46 гривень.
В частині позовних вимог про нарахування трьох відсотків річних на суму основного боргу до моменту виконання рішення суду - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 10 337,30 гривень.
Рішення може бути оскаржене, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду як суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст судового рішення виготовлено 21 березня 2026 року.
Суддя Е.М. Сініцин.