про відмову у вжитті заходів забезпечення позову
20 березня 2026 року Київ справа № 320/12063/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Сас Є.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву про забезпечення позову у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з вимогами:
- Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо нарахування та виплати мені, ОСОБА_2 , пенсії з 01.03.2026 з обмеженням її максимального розміру.
- Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплатити мені, ОСОБА_2 , пенсію з 01.03.2026 без обмеження її максимального розміру, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 80% сум грошового забезпечення з врахування індексацій та здійснити виплату без застосування коефіцієнту зменшення пенсії, передбачених статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №1778 від 30 грудня 2025 року «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», з урахуванням всіх її складових та фактично проведених виплат.
Одночасно з позовною заявою до суду 20.03.2026 надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом:
- зупинення дій Головного управління Пенсійного фонду України в Києві по обмеженню максимального розміру пенсії позивача до набрання законної сили судовим рішенням у справі.
Позивач у заяві про забезпечення позову зазначає, що що дії Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обмеження максимального розміру пенсії суперечать правовій позиції Конституційний Суд України, викладеній у рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016, яким визнано неконституційним застосування обмеження максимального розміру пенсії до осіб, пенсійне забезпечення яких здійснюється відповідно до Закону №2262-ХІІ. Невжиття заходів забезпечення призведе до подальшого щомісячного зменшення розміру пенсії позивача, що фактично означає триваюче порушення його права на соціальний захист та фактичне стягнення частини належних виплат до вирішення спору по суті.
Проаналізувавши матеріали справи, зваживши доводи позивача, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частин першої та другої статті 151 КАС позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Інститут забезпечення позову є інструментом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову при існуванні очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, а також застосовані у дозволений законодавством спосіб.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2020 року по справі №160/7350/19.
Отже, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен переконатися, що спірне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.
Так, у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 826/16509/18 щодо "очевидності" ознак протиправності дій та порушення прав позивача зазначено, що попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх "якість": вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваних рішень (дій) поза обґрунтованим сумнівом.
Сама ж лише незгода заявника із діями суб'єкта владних повноважень та подальше можливе звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов'язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 800/521/17 зазначила, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
Суд зазначає, що на момент розгляду заяви ОСОБА_1 у суду відсутні правові підстави для встановлення очевидних ознак протиправності оскаржуваних у цій справі дій Головного управління Пенсійного фонду України в Києві.
Суд зауважує, що надання оцінки правомірності дій відповідача щодо здійснення нарахування та виплати позивачу пенсії з 01.03.2026 з обмеженням її максимального розміру, у спірних правовідносинах можливо лише під час розгляду справи по суті заявлених вимог.
Сама ж лише незгода позивача із діями Головного управління ПФУ в м. Києві щодо виконання вимог статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та постанови Кабінету Міністрів України №1778 від 30 грудня 2025 року «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Оцінюючи зазначені позивачем у заяві про забезпечення позову доводи, суд враховує, що рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, яких воно стосується. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.
Разом з цим, забезпечення позову з підстав існування очевидних ознак протиправності рішення суб'єкта владних повноважень може мати місце лише за умови, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Саме існування очевидних ознак протиправності рішення суб'єкта владних повноважень не може бути єдиною підставою для забезпечення позову шляхом зупинення дії такого рішення, оскільки вказана ознака є лише передумовою для такого забезпечення та суд має брати її до уваги з урахуванням іншої підстави забезпечення позову невжиття таких заходів може істотно ускладнити / унеможливити виконання рішення суду чи ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав / інтересів позивача.
У такому випадку, застосування тих заходів забезпечення позову, які просить позивач, а саме, зупинення дій Головного управління Пенсійного фонду України в Києві по обмеженню максимального розміру пенсії позивача до набрання законної сили судовим рішенням у справі, суд фактично без надання правової оцінки підставам для такого рішення, тимчасово вирішить майбутній спір по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, оскільки заявником не доведено дійсну наявність обставин, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС, для вжиття заходів забезпечення позову.
Керуючись ст. 150, 151, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. У задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити.
2 Копію ухвали про забезпечення позову надіслати позивачу (його представнику).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Сас Є.В.