20 березня 2026 року Київ № 320/15118/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСО-Автотехнікс» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування рішення, -
встановив:
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСО-Автотехнікс» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 27.10.2022 №763/Ж10/3100040202.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 27.10.2022 №763/Ж10/3100040202.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (02068, м. Київ, вул. Кошиця, буд.3; код ЄДРПОУ ВП 44082145) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСО-Автотехнікс» (02222, м. Київ, вул. Миколи Закревського, буд. 16; код ЄДРПОУ 30721457) понесені останнім судові витрати у розмірі 26 840, 00 грн (двадцять шість тисяч вісімсот сорок гривень).
Представником позивача подано заяву про ухвалення у справі додаткового рішення про розподіл судових витрат. В якій просив вирішити питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу та стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 60 800,00 грн на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСО-Автотехнікс» за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 252 КАС України).
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Щодо стягнення судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, суд зазначає таке.
Згідно з вимогами частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з вимогами пункту 2 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 6 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 6 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з тим, суд звертає увагу, що ст.134 КАС України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог ч.5 ст.134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування клопотання про стягнення судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, заявник зазначає що 06.04.2023 було укладено Договір від 06.04.2023 №06/04/2023-2ПД, між адвокатом Олегом Спиридоновим та ТОВ «ЕСО-Автотехнікс» про надання правової (правничої) допомоги (далі - Договір), розділом 4 якого, передбачено порядок оплати послуг адвоката.
Так, умовами п. 4.1. Договору узгоджено, що за правову допомогу, передбачену пунктом 1.2. Договору ТОВ «ЕСО-Автотехнікс» сплачує адвокату винагороду в розмірі, визначену в додатковій угоді до цього Договору за розрахунковою ставкою 2 000,00 грн. за 1 годину витраченого часу адвоката В розмір правової допомоги не включаються фактичні витрати, пов'язані з виконанням адвокатом зобов'язань за цим Договором (п. 4.2. Договору).
Додатковою угодою від 06.04.2023 до Договору сторони домовилися про розмір винагороди за надання послуг адвокатом. Зокрема, 24 000,00 грн ТОВ «ЕСО-Автотехнікс» сплачує на користь адвоката за вивчення та аналіз документів, що підтверджують наявність спору, чинного законодавства України, якими врегульовані спірні правовідносини та процесуальні підстави для захисту інтересів підприємства, судової практики Верховного Суду, а також підготовку та подання до Київського окружного адміністративного суду позовної заяви (пункт 1.1. додаткової угоди до Договору); 2 000,00 грн ТОВ «ЕСО-Автотехнікс» сплачує на користь адвоката за 1 годину витраченого ним часу за представництво та ведення справи в Київському окружному адміністративному суді в процесуальному статусі позивача, у тому числі участь у судових засіданнях (пункт 1.2. додаткової угоди до Договору).
Окрім цього, п.п. 4, 5 додаткової угоди до Договору визначено, що у разі задоволення судом позову у справі, ТОВ «ЕСО-Автотехнікс» сплачує адвокату гонорар у розмірі 5-ти процентів від ціни позову. Оплата передбаченого п. 4 додаткової угоди до Договору «гонорару успіху» здійснюється протягом 3-х робочих днів з дня отримання ТОВ «ЕСО-Автотехнікс» виконавчого листа про примусове виконання судового рішення.
06.04.2023 сторонами за Договором був складений Опис наданих послуг на загальну суму 24 000,00 грн. На підтвердження надано платіжну інструкцію від 14.04.2023 № 101 на суму 24 000,00 грн.
13.05.2025 адвокатом, відповідно до умов Договору, було пред'явлено ТОВ «ЕСО АВТОТЕХНІКС» вимогу про компенсацію фактично понесених та документально підтверджених витрат для надання правової допомоги за Договором, а також про оплату гонорару, передбаченого п. 4 вказаного Договору, за результатами розгляду якої був складений Акт приймання-передачі послуг на загальну суму 36 800,00 грн.
Представник позивача вказує, що ТОВ «ЕСО-Автотехнікс» поніс документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 60 800,00 грн, які підлягають компенсації за рахунок Відповідача.
Відповідачем подано заперечення проти заявленого розміру витрат на правничу допомогу. Вказує, що оплата позивачем судових витрат у розмірі 24 000,00 грн була проведена позивачем, ще до відкриття провадження у справі №320/15118/23, оскільки ухвала Київського окружного адміністративного суду про відкриття провадження у справі була прийнята 12.05.2023.
Відповідач зазначає, в наданому акті приймання-передачі послуг від 13.05.2025 зазначено обсяг наданих послуг в годинах, а саме участь у судових засідання: 05.02.2025 - 1 год., що не відповідає обставинам справи (не підтверджується протоколами судового засідання). Крім того, судові засідання, 13.06.2023, 25.07.2023, 20.12.2023, 30.01.2024, 20.08.2024 як зазначено в акті приймання-передачі послуг від 13.05.2025 не відбулися.
Крім того, відповідач звернув увагу суду, що виокремлення адвокатом «вивчення та аналіз документів, що підтверджують наявність спору; вивчення та аналіз чинного законодавства України, яким врегульовані спірні правовідносини та процесуальні підстави для проведення позовної роботи, підготовку та узгодження з Клієнтом правової позиції по справі, збір доказів; вивчення та аналіз судової практики Верховного Суду щодо застосування норм права, якими врегульовані спірні правовідносини; опрацювання стратегії захисту інтересів Клієнта і правових підстав позову; написання (набрання) тексту позовної заяви; формування матеріалів позовної заяви, підготовка та подання до суду позовної заяви з додатками; клопотання про врахування висновків Верховного Суду під час вирішення справи від 23.11.2023; підготовка, складання та надіслання до суду клопотання про прискорення розгляду справи від 29.01.2024; підготовка, складання та надіслання до суду заяви від 25.06.2024 про участь у СЗ в режимі ВКЗ» як самостійних видів адвокатської послуги є необґрунтованими, а тому визначення оплати 13,3 год є неспівмірним із фактично наданим обсягом юридичної допомоги та має бути виключено із загальної вартості наданих відповідачу послуг правничої допомоги.
Також відповідач звернув увагу суду, що письмові пояснення по даній справі є ідентичними, що подавалися позивачем по інших справах за участю відповідача по аналогічним порушенням інших звітних періодів щодо поданих декларацій з податку на додану вартість (наприклад №320/23117/23, №320/12128/23, №320/15112/23, №320/15115/23 та ін.), що не потребувало витрачання значного часу на їх підготовку.
З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи та виходячи з конкретних обставин справи, відповідач вказує на необхідність зменшення розміру витрат позивачу на професійну правничу допомогу.
Верховний Суд в додатковій постанові від 12.09.2018 (справа № 810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа №826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Lavents v. Latvia» (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Крім того, у справі “East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд з прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “Ботацці проти Італії», заява №34884/97, п.30).
У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI), договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частина перша 1 статті 1 Закону № 5076-VI).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частина перша статті 1 Закону №5076-VI).
Статтею 19 Закону № 5076-VI визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до ст. 30 Закону № 5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З огляду на правову позицію Верховного Суду наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі №826/841/17 (провадження №К/9901/5157/19), суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Дослідивши надані документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до висновку, що розмір витрат ТОВ «ЕСО-Автотехнікс», сплачених адвокату, який здійснював представництво позивача в судів у заявленому розмірі 68 000,00 грн не є співмірним із складністю справи та фактично витраченим часом на виконання адвокатом робіт (наданих послуг) за наведеним у акті приймання-передачі правової допомоги переліком.
Так, Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Зважаючи на викладене, суд, приходить до висновку, що заява позивача про розподіл витрат на професійну (правничу) допомогу в частині стягнення 68 000,00 грн за послуги, не відповідає критерію розумності, такі витрати не мають характеру необхідних, не співрозмірні із виконаною роботою, а їх відшкодування за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини справи №320/48832/24 матиме надмірний характер.
Також Верховний Суд у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі №826/841/17 зазначив, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб'єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Положеннями ч. 1 ст. 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд приходить до висновку щодо наявності правових підстав для часткового задоволення заяви про відшкодування судових витрат на правничу допомогу, визначивши їх у розмірі 24 000 гривень.
Керуючись статтями 132, 134, 143, 252 КАС України, суд
Заяву про ухвалення у справі додаткового рішення про розподіл судових витрат - задовольнити частково.
Ухвалити додаткове судове рішення, яким вирішити питання про розподіл судових витрат.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСО-Автотехнікс» (02222, м. Київ, вул. Миколи Закревського, буд. 16; код ЄДРПОУ 30721457) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (02068, м. Київ, вул. Кошиця, буд.3; код ЄДРПОУ ВП 44082145) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 24 000, 00 (двадцять чотири тисячі) гривень 00 коп.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини додаткового рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.