20 березня 2026 року
м. Київ
справа №240/23748/23
адміністративне провадження №К/990/2595/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів - Єресько Л.О., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гончарова Івана Олександровича на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року у справі №240/23748/23 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, Управління Служби безпеки України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом (з урахуванням уточнених позовних вимог) до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, Управління Служби безпеки України в Житомирській області, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну №18014300018531 від 01 березня 2023 року;
- визнати протиправним та скасувати висновок Управління Служби безпеки України в Житомирській області №57/1895 від 16 лютого 2023 року;
- зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області повторно розглянути заяву про надання дозволу на імміграцію в Україну, з урахуванням висновків суду.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 14 липня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку статей 258-263 КАС України.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2024 року рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну від 01 березня 2023 року № 18014300018531.
Визнано протиправним та скасовано висновок Управління Служби безпеки України в Житомирській області від 16 лютого 2023 року № 57/1895.
Зобов'язано Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на імміграцію в Україну, з урахуванням висновків суду.
Постановою Верховного Суду від 24 вересня 2025 року касаційну скаргу Управління Служби безпеки України в Житомирській області задовольнити частково. Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2024 року скасовано, а справу № 240/23748/23 направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року - без змін.
16 січня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Гончарова Івана Олександровича на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року у справі №240/23748/23. Заявник, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти рішення, яким:
- визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну № 18014300018531 від 01 березня 2023 року;
- визнати протиправним та скасувати висновок Управління Служби безпеки України в Житомирській області №57/1895 від 16 лютого 2023 року;
- зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на імміграцію в Україну, з урахуванням висновків суду.
Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2026 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гончарова Івана Олександровича на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року у справі №240/23748/23 залишено без руху. Надано заявнику касаційної скарги строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме для надання до суду уточної касаційної скарги. Роз'яснено, що у разі не усунення недоліків вказаних недоліків, касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
На виконання вимог ухвали Суду від 05 лютого 2026 року представником позивача до Верховного Суду надіслано касаційну скаргу в новій редакції.
Перевіривши доводи касаційної скарги в новій редакції колегією суддів установлено, що представник позивача у якості підстав касаційного оскарження судових рішень зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, в обґрунтування якого посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі №500/1254/23, у постановах Третього апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року у справі №340/241/21, від 26 травня 2023 року у справі №160/1255/23, від 13 червня 2023 року у справі №160/301/23, від 22 жовтня 2024 року у справі №160/10558/24, постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року у справі №420/9005/23, постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2025 року у справі №520/26947/24, рішенні Київського окружного адміністративного суду від 15 березня 2024 року у справі №320/17213/23.
Суд касаційної інстанції звертає увагу заявника, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі цього пункту є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Верховний Суд зауважує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права. Обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Всупереч вищенаведеному, скаржником не зазначено конкретну норму права, яку на його думку, застосовано судами попередніх інстанцій всупереч висновкам Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах.
При цьому необхідно виходити з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.
Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанції у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
Мотиви, наведені скаржника, із загальним посиланням на правові позиції Верховного Суду, за відсутності належного обґрунтування, не є підставою для перегляду судових рішень у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки доводи зводяться лише до наведення цитат із постанов Верховного Суду, без взаємозв'язку з обставинами цієї справи.
Таке формальне посилання на постанову Верховного Суду не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Щодо посилання заявника на постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року у справі №340/241/21, від 26 травня 2023 року у справі №160/1255/23, від 13 червня 2023 року у справі №160/301/23, від 22 жовтня 2024 року у справі №160/10558/24, постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року у справі №420/9005/23, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2025 року у справі №520/26947/24, рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 березня 2024 року у справі №320/17213/23, Суд зазначає про їх безпідставність, оскільки згідно пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження є застосування судом норми права без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду.
З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Щодо посилання заявника на підпункти «а» та «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, Суд звертає увагу, що пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано.
Крім того, Суд зазначає, що посилання на підпункти пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов'язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв'язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у цій справі.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Верховний Суд звертає увагу заявника, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційній суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.
Відповідно до частини другої статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Зміст наведеної норми вказує на те, що продовження процесуального строку, встановленого судом, передбачає надання нового строку на вчинення тієї процесуальної дії, яка не була вчинена у первісно встановлений строк.
Враховуючи вищенаведене, Суд вважає за необхідне продовжити представнику ОСОБА_1 - адвокату Гончарову Івану Олександровичу процесуальний строк, встановлений для усунення недоліків касаційної скарги, для надання уточненої касаційної скарги, в якій необхідно зазначити підстави оскарження судового рішення в цій справі, а саме щодо пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Керуючись статтями 121, 243, 248, 332 КАС України,
Продовжити представнику представнику ОСОБА_1 - адвокату Гончарову Івану Олександровичу строк для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 05 лютого 2026 року, а саме щодо надання до суду уточненої касаційної скарги, терміном десять днів з дня вручення копії цієї ухвали.
Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет», а у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений судом строк, касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді М.В. Білак
Л.О. Єресько
В.М. Соколов