Справа № 168/570/25
Провадження № 1-кп/168/21/26
17 березня 2026 року сел. Стара Вижівка
Старовижівський районний суд Волинської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання прокурора ОСОБА_3 в межах кримінальне провадження № 62025140110004594 від 28.11.2025 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 407 КК України, про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Долинське Чаплинського району Херсонської області, який зареєстрований та фактично мешкає в АДРЕСА_1 , громадянина України, із професійно-технічною освітою , солдата, стрільця 2 -го мотопіхотного відділення 3-го мотопіхотного взводу 2-ої мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , неодруженого, який востаннє засуджений 28.08.2025 року вироком Старовижівського районного суду Волинської області за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 34 000 грн.
В провадженні Старовижівського районного суду Волинської області перебувають матеріали кримінального провадження № 62025140110004594 від 28.11.2025 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 407 КК України, за обвинувальними актами у відношенні ОСОБА_4 ,
В підготовчому судовому провадженні надійшло клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Дане клопотання обґрунтоване тим, щоОСОБА_4 обвинувачується у нез'явленні військовослужбовцем вчасно на службу без поважних причин, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України, а саме в тому, що він діючи умисно, не маючи наміру назавжди ухилитися від проходження військової служби, отримавши дозвіл відповідного командира на відпустку для лікування у зв'язку з хворобою у період з 02 серпня 2025 року по 01 вересня 2025 року та вибувши до місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , 02 вересня 2025 року не з'явився до місця дислокації військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 .
01 жовтня 2025 року солдат ОСОБА_4 з метою припинення триваючого кримінального правопорушення та продовження проходження військової служби самостійно прибув до військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 , чим припинено вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, солдат ОСОБА_4 у період часу з 02 вересня 2025 року по 30 вересня 2025 року, усвідомлюючи, що він є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України і не звільнений з військової служби, без поважних причин був відсутній на службі та не виконував свої службові обов'язки, а службовий час проводив на власний розсуд за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, ОСОБА_4 обвинувачується в таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно та в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме в тому, що він в період часу з 21.12.2025 по 24.12.2025 (більш точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено), в умовах воєнного стану, керуючись корисливим мотивом та метою таємного викрадення чужого майна, перебуваючи в житловому будинку за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , відкривши ключем двері металевого сейфу, який знаходився в кухні даного житлового будинку, умисно, повторно, таємно викрав грошові кошти в сумі 50 000 грн, чим спричинив потерпілій ОСОБА_5 майнову шкоду у вказаному розмірі.
Крім того, ОСОБА_4 обвинувачується в таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, поєднаному з проникненням в житло та в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме в тому, що він в період часу з 13.01.2026 по 15.01.2026 (більш точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено), в умовах воєнного стану, керуючись корисливим мотивом та метою таємного викрадення чужого майна, достовірно знаючи про відсутність мешканців квартири, через металопластикове вікно проник у квартиру АДРЕСА_3 , де умисно, повторно, таємно, викрав грошові кошти в сумі 4 500 грн, які знаходились в шафі вказаного будинку, чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , майнову шкоду у вказаному розмірі.
Досудовим слідством встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 у відповідності до ст. 12 КК України вчинив тяжкий злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років (ч. 4 ст. 185 КК України).
Обґрунтована підозра ОСОБА_4 у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення доводиться наступними доказами:
- протоколом проведення огляду місця події від 24.12.2025;
- протоколом прийняття заяви від 24.12.2025;
- протоколом допиту потерпілої ОСОБА_5 ;
- протоколами допитів свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ;
- висновком дактилоскопічної експертизи та іншими зібраними у кримінальному провадженню доказами.
Ухвалою слідчого судді Ратнівського районного суду Волинської області від 27.01.2026 щодо ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів до 27 березня 2026 року включно.
На підставі ч. 5 ст. 182 КПК України визначено для ОСОБА_4 розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240 грн.
Строк обраного ОСОБА_4 запобіжного заходу - тримання під вартою завершується 27.03.2026, однак, ризики, які були враховані при обранні ОСОБА_4 запобіжного заходу не відпали та продовжують існувати.
При вирішенні питання щодо продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу слід врахувати наступне.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Долинське Чаплинського району Херсонської області, зареєстрований та фактично проживаючий в АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, із професійно-технічною освітою, солдат, стрілець військової частини НОМЕР_1 , неодружений, востаннє засуджений 28.08.2025 вироком Старовижівського районного суду Волинської області за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 34 000 грн.
В ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому обвинувачується тобто ризиків, визначених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
ОСОБА_4 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, зокрема, останнього було засуджено:
- 31.09.2009 за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 296 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць;
- 05.08.2009 за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у вигляді обмеження волі строком на 2 роки та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;
- 23.04.2012 за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки;
- 02.04.2014 за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки з конфіскацією майна;
- 28.01.2020 за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді арешту строком на 3 місяці;
- 28.08.2025 за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 34 000 грн, який не сплачено.
Крім того, станом на 15.01.2026 в Старовижівському районному суді Волинської області на розгляді перебувають обвинувальні акти у кримінальних провадженнях № 12025035570000043 від 01.04.2025 за ч. 2 ст. 309 КК України та № 12025030570000280 від 18.07.2025 за ч. 3 ст. 309 КК України за обвинуваченням того ж ОСОБА_4 .
Наведені обставини свідчать про те, що незважаючи на таку кількість судимостей, ОСОБА_4 на шлях виправлення не став та продовжує вчиняти кримінальні правопорушення, зокрема, найбільша частка злочинів, за які ОСОБА_4 притягався до кримінальної відповідальності, - це злочини проти власності.
Таким чином, вказані обставини свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_4 , ніде не працюючи, не маючи офіційного і неофіційного заробітку, притягувався неодноразово до кримінальної відповідальності, тому цілком ймовірно, що ОСОБА_4 буде й надалі продовжувати вчиняти кримінальні правопорушення.
Таким чином, є ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Так, обвинувачений ОСОБА_4 знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує, у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, з метою уникнення відповідальності за вчинені ним злочини може переховуватися від суду.
Крім цього, обвинувачений ОСОБА_4 усвідомлюючи, що його може бути засуджено до реальної міри покарання, а саме до позбавлення волі, будучи неодруженим, не маючи на утриманні неповнолітніх дітей та міцних соціальних зв'язків, в будь-який момент усвідомлюючи, що його обвинувачують у причетності до вчинення тяжкого злочину з метою уникнення покарання може залишити своє місце проживання та переховуватися від суду, шляхом перебування в інших населених пунктах, районах та областях, а також виїхати за межі України в т.ч. в незаконний спосіб.
Разом з тим, з ухвали Старовижівського районного суду Волинської області (справа № 168/869/25 провадження № 1-кп/168/90/25) слідує, що в провадженні суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025030570000280 від 18.07.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 309 КК України, однак, останній у судове засідання не з'явився з невідомої суду причини, будучи повідомленим належним чином про дату, час та місце судового розгляду. У зв'язку з чим, судом винесено ухвалу про привід обвинуваченого ОСОБА_4 . Крім того, в судові засідання, призначені на 23.09.2025, 28.10.2025, 03.12.2025 обвинувачений ОСОБА_4 не з'явився з невідомих суду причин, будучи повідомленим належним чином про дату, час та місце судового розгляду, клопотання про відкладення слухання справи від нього також не надходили. Ухвалою суду від 28.10.2025 до обвинуваченого було застосовано привід. В подальшому, привід не виконано у зв'язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_4 відсутній за місцем проживання, на телефонні дзвінки не відповідав. Наведені обставини свідчать про те, що ОСОБА_4 умисно не прибуває до суду та заздалегідь не повідомляє про причини неявки, тобто порушує свої обов'язки, передбачені ст. 42 КПК України, і в такий спосіб ухиляється від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. У зв'язку з чим, ОСОБА_4 оголошено в розшук.
Обґрунтовано, що ризик втечі для ОСОБА_4 може бути розцінений як менш небезпечний, ніж як кримінальне переслідування та процедура виконання покарання.
Таким чином, є ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик переховування від суду.
Також ОСОБА_4 може впливати на потерпілу та свідків, які з поміж іншого, проживають в одному населеному пункті, шляхом умовляння, схиляти свідків не давати показання відносно нього, а також з метою ухилення покарання, обвинувачений може вмовляти їх змінити свої покази на його користь, а тому він, перебуваючи на волі, та будучи обізнаним про деталі вчиненого злочину, з метою уникнення кримінальної відповідальності, буде вживати заходів аби незаконно впливати на осіб, які надали показання в якості потерпілої та свідків у даному кримінальному провадженні з метою зміни або відмови від наданих показань. Зокрема на свідка ОСОБА_7 , оскільки з останньою ОСОБА_4 підтримує дружні відносини, тому перебуваючи на волі обвинувачений з метою уникнення покарання, буде вмовляти останнього змінити свої покази в користь обвинуваченого шляхом вмовляння, залякування ОСОБА_7 .
Таким чином, є ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик незаконно впливати на потерпілу та свідків.
Застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, обвинувачений буде і надалі продовжувати свою протиправну діяльність та не забезпечить виконання завдання кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
Обрати більш м'який запобіжний захід неможливо, оскільки вони не відповідають тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, а також не забезпечить виконання останнім процесуальних обов'язків. Так, особиста порука не може бути застосована відносно обвинуваченого тому, що особа, яка б заслуговувала на довіру та яка зможе поручитися за виконання останнім обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, відсутня. Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не може бути застосовано, у зв'язку із тим, що у разі його застосування обвинувачений не буде гарантовано обмеженим у здійсненні незаконного впливу на свідків.
Також неможливе застосування ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді застави, оскільки останній ніде не працює та немає доходів і він або ж інша особа з клопотанням про обрання вказаного виду запобіжного заходу не зверталась. Окрім цього, за увесь період досудового розслідування ніхто не поручився за обвинуваченого, тому обрання запобіжного заходу у виді особистої поруки неможливе.
Разом з тим ОСОБА_4 недоцільно обирати запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, оскільки він обвинувачується у вчиненні умисного злочину, зокрема тяжкого, що дає підстави вважати, що обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, обвинуваченим виконані не будуть.
Беручи до уваги викладене, а також те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років позбавлення волі, є обґрунтована впевненість й достатні підстави вважати, що перебуваючи на волі він буде незаконно впливати на свідків, перешкоджати розслідуванню, спробує ухилитись від слідства та суду, а тому менш суворі запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, які зазначені в ст. 177 КПК України, у зв'язку із чим виникла необхідність у продовженні щодо останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовільнити, оскільки обвинувачений вже переховувався від суду та був оголошений в розшук, не має міцних соціальних зав'язків, переховувався від суду, достеменно знаючи про дати та час розгляду кримінального провадження, тому застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить виконання обвинуваченим його процесуальних обов'язків.
В судовому засіданні обвинувачений просив зміни йому міру запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт, оскільки він бажає повернутися на службу.
Заслухавши прокурора, обвинуваченого, дослідивши матеріали клопотання, якими обґрунтовується необхідність застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд дійшов висновку, що зазначене клопотання підлягає задоволенню за таких підстав.
В судовому засіданні встановлено, що обвинувачений який належним чином повідомлений про дату та час розгляду кримінального провадження неодноразове не з'являвся до суду, ухвалами суду до обвинуваченого було застосовано привід, але привід виконано не було, оскільки обвинувачений був відсутнім за місцем проживання.
03 грудня 2026 року ухвалою Старовижівського районного суду Волинської області провадження по кримінальному провадженню було зупинене, обвинуваченого ОСОБА_4 було оголошено в розшук.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як раніше не судимої особи, яка підозрюється
чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Санкція ч.5 ст. 407 КК України, передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років, що відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину.
Відповідно до вимог п.п.4,5 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого.
В судовому засіданні встановлено, що обвинувачений неодноразово судимий, обвинувачується у скоєні чотирьох злочинів, тривалий час перебував у розшуку, обвинувачується в самовільному залишенні військової частини.
Отже, ОСОБА_4 , знаючи про тяжкість покарання, яке йому загрожує, може переховуватися від суду шляхом перебування в інших населених пунктах.
В судовому засіданні доведено ризик, передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме ризик переховування обвинуваченого від суду.
Обвинувачений, проживаючи в одному населеному пункт із потерпілими та свідками, перебуваючи на волі, може незаконно впливати на них, тобто є ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків.
Крім того, ОСОБА_4 , перебуваючи на волі може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, зокрема останнього було засуджено: 31.09.2009 року за ч.2 ст. 186, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 296 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць; 05.08.2009 року за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у вигляді обмеження волі строком на 2 роки та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки; 23.04.2012 року за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки; 02.04.2014 року за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки з конфіскацією майна; 28.01.2020 року за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді арешту строком на 3 місяці;- 28.08.2025 року за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 34000 гривень, що свідчить про можливість продовжувати злочинну діяльність та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Таким чином, наявний ризик, визначений п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, обставини його вчинення - у воєнний час , під час невідбутого покарання за вчинення іншого кримінального правопорушення, застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, впливати на потерпілих, свідків, він може і надалі продовжувати свою протиправну діяльність та не забезпечить виконання завдання кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
Таким чином, суд вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення факт існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, та обставин, визначених пунктами 1-3 ч.1 ст. 194 КПК України.
Враховуючи наведене, продовження строку запобіжного заходу до обвинуваченого виключно у виді тримання під вартою зможе забезпечити його належну поведінку та виконання ним процесуальних обов'язків. Більш м'який запобіжний захід, на думку суду, не буде дієвим.
За правилами ч.3 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п.1 ч.5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах, зокрема щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суд з урахуванням вищенаведеного, а також обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу - відбував покарання в місцях позбавлення волі, схильний до скоєння кримінальних правопорушень, та ризиків, передбачених п.1, п.3, п.5 ч.1 статтею 177 КПК України, вважає за доцільним встановити максимальний розмір застави ОСОБА_4 - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266240 грн з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, що буде достатньою мірою гарантувати виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України:
- прибувати за кожним викликом до слідчого, прокурора та суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає с. Нова Вижва Ковельського району Волинської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утриматися від спілкування з потерпілими, свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованих йому злочинів;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
На підставі викладеного, керуючись вимогами статей 40, 131, 132, 176-178, 182, 183, 184, 194, 196, 309,331, 395 КПК України, -
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за кримінальним провадженням №62025140110004594 від 28.11.2025 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 407 КК України, на строк до шестидесяти днів, тобто з 17 березня 2026 року до 15 травня 2026 року включно.
Ухвала про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконання після її проголошення.
Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою становить шістдесят днів.
Одночасно визначити запобіжний захід у виді застави для забезпечення виконання
ОСОБА_4 обов'язків, визначених КПК України.
Розмір застави визначити у межах вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240 грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області: код ЄДРПОУ 26276277, депозитний рахунок №UA278201720355279002000002504, банк ДКСУ м. Київ, МФО 820172, та надати документ, що це підтверджує суду.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4
наступні обов'язки:
- прибувати за кожним викликом до прокурора та суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає селище Нова Вижва Ковельського району Волинської області без дозволу прокурора або суду;
- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання;
- утриматися від спілкування зі свідками, потерпілими та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованих йому злочинів;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення грошових коштів на депозитний рахунок, має бути наданий уповноваженій службовій особі ДУ «Луцький слідчий ізолятор».
Після отримання та перевірки протягом одного дня документу, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа ДУ «Луцький слідчий ізолятор»негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти та повідомити письмово Старовижівський районний суд Волинської області .
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Вручити копію цієї ухвали обвинуваченому негайно після її оголошення.
Копію ухвали направити в ДУ «Луцький слідчий ізолятор»
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.
На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду. А особою, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Подача апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.
Суддя ОСОБА_1