Справа № 168/92/26
Провадження № 2/168/141/26
10 березня 2026 року Старовижівський районний суд Волинської області в складі
головуючого-судді Хаврони О.Й.,
з участю: секретаря Островерхої Т.С.,
розглянувши в селищі Стара Вижівка в залі суду у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», фінансова компанія, товариство) звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором споживчого кредиту №2267822 від 13.04.2020 року, у розмірі 22960 грн., з яких: 7000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 15960 грн. - заборгованість за процентами.
В обґрунтування позовних зазначає, що 13.04.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (далі - ТОВ «Авентус Україна») і відповідач ОСОБА_1 уклали з використання електронного підпису договір про надання споживчого кредиту №2267822, на підставі якого відповідач отримала кредит в розмірі 7000 грн. на умовах визначених кредитним договором, а відповідач зобов'язалася повернути кредит, сплатити проценти та виконати інші обов'язки передбачені договором.
На підставі договору відступлення прав вимоги № ККАУ-26022021, укладеного 26.02.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», право вимоги за договором про надання споживчого кредиту №2267822 від 13.04.2020 року перейшло до позивача.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем узятих на себе зобов'язань позивач просить стягнути з ОСОБА_1 22960 грн. кредитної заборгованості, 2662,40 грн. судового збору та 8000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою судді від 11.02.2026 року провадження у справі відкрито та розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У судове засідання представник позивача не з'явився, подав клопотання, в якому вказує, що не заперечує щодо заочного розгляду справи, просить позов задовольнити та розглядати справу без його участі.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, відповідно до положень ч.8 ст.128 ЦПК України належним чином була повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позов та будь-яких клопотань не подала, у зв'язку із чим, враховуючи згоду позивача, суд проводить заочний розгляд справи (в порядку, встановленому ст. 280 ЦПК).
Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось у зв'язку з неявкою всіх учасників справи (ч.2 ст.247 ЦПК).
Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов до такого висновку.
Судом встановлено, що 13.04.2020 року ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 дистанційно в електронній формі уклали договір про надання споживчого кредиту №2267822.
Відповідно до п.1.1. Договору про надання фінансового кредиту № 2267822 від 13.04.2020 року, відповідач через веб-сайт кредитодавця https://creditplus.ua, шляхом введення паролю ввійшла до особистого кабінету, ознайомилася з умовами кредитування, пройшла ідентифікацію і підписала договір № 2267822 одноразовим ідентифікатором №М209957, який направлений на номер мобільного телефону НОМЕР_1 .
За умовами договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 7000 грн. (п.1.3), строком на 30 днів (п.1.4) (з можливою пролонгацією відповідно до розділу 4 Договору). Кредитні кошти надаються в безготівковій формі шляхом переказу на вказаний позичальником картковий рахунок (п.2.1). За користування кредитом встановлена стандартна процентна ставка 1,90 % в день, знижена 0,95 % в день.
Знижена процентна ставка 0,95% в день застосовується: якщо споживач в межах строку, визначеного в п.1.4 договору (без пролонгацій) або протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, здійснить повне погашення кредитної заборгованості (п.1.5.1).
Стандартна процентна ставка в розмірі 1,90% в день застосовується: 1) в межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 договору, якщо споживач не виконав умови зазначені у п.п.1.5.1 Договору для застосування зниженої процентної ставки, 2) у межах нового строку кредиту, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п.4.1-4.6 цього договору (пролонгація за ініціативою споживача), 3) у межах періоду прострочення, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз.2 ч.1 ст.1048 ЦК України (автопролонгація) (п.1.5.2).
Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення (п.3.1).
Згідно з п.4.1 договору строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п.1.4. Договору (30 днів), якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному п.п.4.2 4.5 Договору.
Споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 гривень (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до п.4.3 Договору (п. 4.2).
Пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів (п.4.3).
Графік платежів ОСОБА_1 також підписаний одноразовим ідентифікатором (а.с. 10).
ТОВ «Авентус Україна» виконало зобов'язання за договором і перерахувало 13.04.2020 року на зазначену відповідачем у договорі про споживчий кредит платіжну карту НОМЕР_2 кошти у розмірі 7000 грн., що підтверджено листом ТОВ «ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» №6516-ВП від 16.12.2025 року і розрахунком заборгованості (карткою обліку договору) (а.с. 12 на звороті, 13 на звороті - 20).
За умовами договору пролонгація за ініціативою споживача строком не обмежена, тоді як автопролонгація можлива не більше ніж на 90 (дев'яносто) календарних днів поспіль.
Згідно з розрахунком ТОВ «Авентус Україна» в період з 13.04.2020 до 11.08.2020 року ОСОБА_1 нараховані проценти за стандартною процентною ставкою 1,90% в день (133 грн. в день).
Починаючи з 12.08.2020 року ТОВ «Авентус Україна» проценти відповідачу не нараховувало.
Загальний розмір заборгованості відповідача перед ТОВ «Авентус Україна» склав 22960 грн., з них 7000 грн. тіло кредиту, 15960 грн. проценти за користування кредитом.
Такі нарахування процентів відповідають умовам договору про надання споживчого кредиту № 2267822.
26.02.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений Договір про відступлення прав вимоги № ККАУ-26022021, за яким ТОВ «Авентус Україна» відступило право вимоги до боржників, в тому числі за вищевказаним Договором про споживчий кредит, що підтверджується Договором про відступлення (купівлю продаж) прав вимоги № ККАУ-26022021, витягом з реєстру боржників до Договору, актом прийому-передачі реєстру боржників. У реєстрі боржників заборгованість ОСОБА_1 визначена як 22960 грн.
Після набуття права вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» додаткових нарахувань не проводило.
Згідно зі ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст.627 ЦК України та ст.6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 626, 628 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст.1055 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони (ст. 207 ЦК України).
В силу ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Договір укладений в електронній формі є таким, що укладений у письмовому вигляді.
Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закону).
Відповідно до ст.3 Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч.8 ст.11 Закону у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
У постанові від 07.04.2021 року у справі №623/2936/19 Верховний Суд сформував висновок про правомірність використання при укладенні електронного договору електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора.
Укладений між ТОВ «Авентус Україна» і ОСОБА_1 кредитний договір № 2267822 від 13.04.2020 року підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором, який є аналогом власноручного підпису і за формою відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію».
Наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідач, підписавши договір, не лише погодила його умови, але й скористалася кредитними коштами, які перераховані на вказаний нею картковий рахунок.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У відповідності до ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно з ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна осіб у зобов'язанні пов'язана з тим, що попередні учасники зобов'язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов'язки переходять до суб'єктів, які їх замінюють.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на підставі договору відступлення права вимоги №ККАУ-26022021 від 26.02.2021 року набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №2267822 від 13.04.2020 року.
Відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно зі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторони.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається.
Позивач довів суду використання та неповернення відповідачем кредитних коштів в розмірі 7000 грн.
Відповідач розмір заборгованості за тілом кредиту не спростувала.
Крім тіла кредиту, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за процентами за користування кредитними коштами в розмірі 15960 грн., які нараховані первісним кредитором в межах строку кредитування (30 днів первісного строку + 90 днів автопролонгації до 11.08.2020 року).
Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
За приписами ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з ч.1-4 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).
Таким чином, при вирішенні вимог щодо стягнення процентів має значення строк виконання відповідного зобов'язання і природа нарахованих процентів.
У постановах від 05.03.2023 у справі № 910/4518/16, від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про виплату процентів за користування коштами може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання) забезпечує ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
З урахуванням умов Договору №2267822 від 13.04.2020 року максимальний строк автопрлонгації кредитного договору завершився 11.08.2020 року.
ОСОБА_1 , як сторона кредитного договору, погодила передбачену у розділі 4 договору можливість пролонгації строку за власною ініціативою і автопролонгацію на строк 90 днів (п.3.1).
Свобода договору дозволяє сторонам визначати особливі (не типові) умови врегулювання правовідносин з дотриманням загальних вимог, необхідних для чинності договору (ст. 203 ЦК України).
Умови договору щодо автопролонгації не суперечать вимогам ч.8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки є чіткими, дозволяють спрогнозувати позичальнику наслідки неповернення боргу в межах 90 днів.
Пролонгація строку кредитування на 90 днів була правомірною, а отже є правомірним нарахування позивачем передбачених ст.1048 ЦК України процентів за стандартною ставкою 1,90% в день.
Відповідач доказів належного виконання кредитних зобов'язань чи контррозрахунок заборгованості не надала, тому позов належить задовольнити в повному обсязі.
Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн суд зазначає таке.
Ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За правилами ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження витрат на правничу допомогу в розмірі 8000 гривень позивач надав договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 року, Акт № 683 наданих послуг від 12.01.2026 року, детальний опис наданих послуг до акту №683 за договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року від 12.01.2026 року, ордер на надання правової допомоги серії ВС №1381377 від 02.07.2025 року (а.с. 28 на звороті - 30).
Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Суд зауважує, що справа не входить до категорії складних та розглядалась у спрощеному провадженні без участі представника позивача.
Крім того, послуги надані адвокатом, є типовими для позивача оскільки стягнення заборгованості також є предметом його діяльності, відповідно не потребують витрати значного часу на складання документів та визначення правових позиції.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд бере до уваги зміст заяв та клопотань представника позивача по суті, ціну позову, складність справи, яка є нескладною та розглядалась в спрощеному позовному провадженні, а також враховує, що представник позивача не брав участі у судовому засіданні. Виходячи з критерію розумності, реальності таких витрат, суд уважає, що визначений розмір оплати є дещо завищеним та не є співмірним обсягу наданих послуг.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 року в справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).
Відтак, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 4000 грн.
З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн.
На підставі викладеного, ст.ст. 512, 514, 526, 530, 549, 610, 612, 625, 629, 634, 1054, 1056-1 ЦК України та керуючись ст.ст. 137, 141, 247, 263, 264, 265, 268, 273, 280, 282, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 2267822 від 13.04.2020 року в розмірі 22960 (дванадцять дві тисячі дев'ятсот шістдесят) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. та судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених Цивільним процесуальним кодексом України строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», адреса місця знаходження: вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4 поверх, м. Львів, код ЄДРПОУ 35234236.
Представник позивача: Усенко Михайло Ігорович, адреса: вул.Смаль-Стоцького, 1, м.Львів.
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Повне рішення суду складене 10.03.2026 року.
Суддя О. Й. Хаврона