20 березня 2026 року
м. Київ
справа №560/12243/25
адміністративне провадження № К/990/9864/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів Єресько Л.О., Желєзного І.В.,
перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року
у справі №560/12243/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено:
- визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 31 травня 2022 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого станом на 01 січня 2020 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», станом на 01 січня 2021 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та станом на 01 січня 2022 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік»;
- зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 обчислити і виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 31 травня 2022 року, а також всі належні за цей період додаткові види грошового забезпечення (щомісячні та одноразові), з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого станом на 01 січня 2020 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», станом на 01 січня 2021 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та станом на 01 січня 2022 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою від 15 січня 2004 року №44.
Не погоджуючись з указаним рішенням ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся із апеляційною скаргою до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про звільнення або відстрочення сплати судового збору; апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено без руху. Скаржнику надано п'ятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду документа про сплату судового збору.
Копію указаної ухвали доставлено до електронного кабінету скаржника у системі «Електронний суд» 13 лютого 2026 року.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року у справі №560/12243/25 повернуто особі, яка її подала, у зв'язку із неусуненням недоліків апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції установив, що в установлений судом строк недоліки апеляційної скарги не усунуто. Будь-яких заяв чи клопотань на виконання ухвали суду або про продовження строку для усунення недоліків від скаржника не надійшло.
Не погоджуючись із указаною ухвалою суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Суд зазначає таке.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною третьою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали..
Водночас, відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
За такого правового врегулювання та обставин справи оскарження ухвалених у цій адміністративній справі судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд відповідної касаційної скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.
Оскаржуючи ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги, відповідач не зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, зводяться виключно до незгоди з ухвалою суду апеляційної інстанції.
Як зазначено вище, з оскаржуваного судового рішення установлено, що ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено без руху. Скаржнику надано п'ятитиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду документа про сплату судового збору.
Копію указаної ухвали доставлено до електронного кабінету скаржника у системі «Електронний суд» 13 лютого 2026 року.
З огляду на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 не усунув недоліки апеляційної скарги у строк, установлений судом, апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала, ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року.
У тексті касаційної скарги заявником не заперечується, що на виконання вимог ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року ним не було надано до суду доказів сплати судового збору або заяви/клопотання із зазначенням обставин, які перешкоджають виконанню процесуальних дій в установлений строк.
Так, зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та не викликають сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Суд наголошує, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, установленому законом.
Таким чином, аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на оскарження відповідачем ухвали про повернення позовної заяви та у силу положень статті 333 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись частинами першою, третьою статті 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року у справі №560/12243/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
Л.О. Єресько
І.В. Желєзний
Судді Верховного Суду