20 березня 2026 року
м. Київ
справа №380/21151/25
адміністративне провадження № К/990/10308/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів Єресько Л.О., Желєзного І.В.,
перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2026 року
у справі №380/21151/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій,
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення задоволено.
Не погоджуючись з указаним рішенням Військова частина НОМЕР_1 звернулася із апеляційною скаргою до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору; апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без руху. Скаржнику надано десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду документа про сплату судового збору.
Копію указаної ухвали доставлено до електронного кабінету скаржника у системі «Електронний суд» 13 лютого 2026 року.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2026 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 року у справі №380/21151/25 повернуто особі, яка її подала, у зв'язку із неусуненням недоліків апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції установив, що в установлений судом строк недоліки апеляційної скарги не усунуто. Будь-яких заяв чи клопотань на виконання ухвали суду або про продовження строку для усунення недоліків від скаржника не надійшло.
Не погоджуючись із указаною ухвалою суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Суд зазначає таке.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною третьою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали..
Водночас, відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
За такого правового врегулювання та обставин справи оскарження ухвалених у цій адміністративній справі судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд відповідної касаційної скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.
Оскаржуючи ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги, відповідач не зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, зводяться виключно до незгоди з ухвалою суду апеляційної інстанції.
Як зазначено вище, з оскаржуваного судового рішення установлено, що ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору; апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без руху. Скаржнику надано десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду документа про сплату судового збору.
Копію указаної ухвали доставлено до електронного кабінету скаржника у системі «Електронний суд» 13 лютого 2026 року.
З огляду на те, що Військова частина НОМЕР_1 не усунула недоліки апеляційної скарги у строк, установлений судом, апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала, ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2026 року.
У тексті касаційної скарги заявником не заперечується, що на виконання вимог ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2026 року ним не було надано до суду доказів сплати судового збору або заяви/клопотання із зазначенням обставин, які перешкоджають виконанню процесуальних дій в установлений строк.
Так, зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та не викликають сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Суд наголошує, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, установленому законом.
Таким чином, аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на оскарження відповідачем ухвали про повернення позовної заяви та у силу положень статті 333 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись частинами першою, третьою статті 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2026 року у справі №380/21151/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
Л.О. Єресько
І.В. Желєзний
Судді Верховного Суду