20 березня 2026 року
м. Київ
справа №160/30420/24
провадження № К/990/3216/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Єресько Л. О., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року у справі №160/30420/24
за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Український Державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України», Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України» про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовною заявою до Державної установи «Український Державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України», Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України», у якій просив:
- визнати протиправним рішення Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров'я України від 20.09.2024 №56-4(8)320р, яким підтверджено рішення обласної МСЕК №4 від 10.05.2024 про невизнання особи з інвалідністю;
- зобов'язати Державну установу «Український Державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» повторно розглянути медико-експертну справу позивача щодо оскарження рішення обласної МСЕК №4 від 10.05.2024 та винести нове обґрунтоване рішення.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.03.2025, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.11.2025, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
20 січня 2026 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача на зазначені судові рішення, яку ухвалою Верховного Суду від 02.02.2026 залишено без руху, надавши автору касаційної скарги строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до Суду:
- уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України;
- копії уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.
Роз'яснено, що у разі невиконання вимог ухвали в установлений судом строк в іншій частині, касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.
23 лютого 2026 року до Верховного Суду надійшла уточнена касаційна скарга разом із її копіями відповідно до кількості учасників справи.
Залишаючи без руху касаційну скаргу, судом було роз'яснено скаржнику, що, зокрема, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстави касаційного оскарження судових рішень автор касаційної скарги, покликаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, повторно указує, що позиція Верховного Суду у справі №200/14695/19-а існує, однак із розвитком правовідносин, що стосується рішень ЕКОПФО потребує розширення та вдосконалення. На переконання скаржника, розглядаючи справи щодо оскарження рішень МСЕК/ЕКОПФО суди повинні не лише перевіряти відповідність рішень процедурі, передбачені підзаконними нормативно-правовими актами, а і їхню відповідність нормативно-правовим актам вищої сили, що стосуються процедурних моментів, однак фундаментально впливають на вирішення справи та права людини і громадянина.
Водночас, покликаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник повторно чітко не вказав конкретної норми права, щодо питання застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду та яку, на думку скаржника, судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно.
Суд повторно зауважує, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Натомість, по тексту касаційної скарги, скаржник повторно лише цитує норми законодавства, проте чітко не вказує норму права, застосування якої потребує висновку Верховного Суду, скаржник, як наслідок, належно не обґрунтував у чому саме полягала помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні норми права та як, на його думку, відповідна норма повинна була застосовуватися.
Перевіривши матеріали уточненої касаційної скарги, Суд дійшов висновків, що скаржник належним чином не обґрунтував підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, а отже, не усунув недоліків касаційної скарги в цій частині.
Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Враховуючи наведене, касаційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.
Керуючись статтями 169, 330, 332, 359 КАС України,
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року у справі №160/30420/24 - повернути особі, яка її подала.
2. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
Л.О. Єресько
Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Верховного Суду