Рішення від 19.03.2026 по справі 990/230/25

РІШЕННЯ

Іменем України

19 березня 2026 року

м. Київ

справа №990/230/25

адміністративне провадження № П/990/230/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Бившевої Л.І., Блажівської Н.Є., Шишова О.О., Яковенка М.М.,

за участі:

секретаря судового засідання Вітковської К.М.,

представника відповідача Друцької О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними та скасування рішень у частині, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

І. ПОЗОВНІ ВИМОГИ

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС України), в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС України від 17 квітня 2025 року №87/зп-25 "Про затвердження кодованих результатів практичного завдання, виконаного 03- 07, 10 та 11 лютого 2025 року (цивільна спеціалізація), 12- 14 та 17- 21 лютого 2025 року (кримінальна спеціалізація) кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами)" в частині, що стосується ОСОБА_1 , де відповідно до додатку до цього рішення № з/п 500 код кандидата - 0038402 набрала бал - 48,5, та код кандидата - 0038402 набрала бал - 56,5;

- визнати протиправним та скасувати пункти 1, 2 та 4 рішення ВККС України від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 "Про затвердження декодованих результатів виконання практичного завдання учасниками конкурсу 03- 07, 10 та 11 лютого 2025 року (цивільна спеціалізація), 12- 14 та 17- 21 лютого 2025 року (кримінальна спеціалізація), визначення загальних результатів першого етапу кваліфікаційного оцінювання "Складання кваліфікаційного іспиту", допуск до другого етапу "Дослідження досьє та проведення співбесіди" у межах оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах" в частині, що стосується ОСОБА_1 , де відповідно до:

- додатку 1 до цього рішення за № з/п 500 код кандидата (перше судове рішення) - 0038402 набрала бал - 48,5, код кандидата (друге судове рішення) - 0009907 набрала бал - 56,5; загальний бал кандидата за виконання практичного завдання - 105, результат етапу кваліфікаційного іспиту - не складено;

- додатку 2 до цього рішення за № з/п 829 код кандидата (перше судове рішення) - 0038402 набрала бал - 48,5, код кандидата (друге судове рішення) - 0009907 набрала бал - 56,5; загальний бал кандидата за виконання практичного завдання - 105, результат етапу кваліфікаційного іспиту - не складено, загальний бал кандидата за кваліфікаційний іспит - 297,4, результат кваліфікаційного іспиту - не складено;

- додатку 4 до цього рішення за № з/п 446 відмовлено у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання "Дослідження досьє та проведення співбесіди", визнано таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційних загальних судах, припинено участь у кваліфікаційному оцінюванні та оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп- 23 (зі змінами) конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах;

- зобов'язати ВККС України відновити участь ОСОБА_1 у конкурсі для кандидатів на зайняття вакантних посад суддів апеляційних загальних судів (цивільна спеціалізація), оголошеного рішенням ВККС України від 14 вересня 2023 № 94/зп-23 (зі змінами), зі стадії перевірки практичних завдань у складі інших членів ВККС України зі здійсненням фіксації балів в екзаменаційній відомості за кожен елемент практичного завдання відповідно до Методичних вказівок з оцінювання практичного завдання з адміністративної, господарської та цивільної спеціалізацій, виконаних кандидатами на посади суддів апеляційних судів під час кваліфікаційного іспиту, затверджених рішенням Комісії від 17 липня 2024 року №228/зп-24, та з урахуванням висновків суду у справі за цим позовом.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішення Комісії від 17.04.2025 №87/зп-25 та від 17.04.2025 № 89/зп-25 в частині визначення результатів виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду стосовно ОСОБА_1 прийняті з порушенням частини другої статті 19 Конституції України, частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII).

У контексті наведених обґрунтувань вказує на те, що всупереч частині п'ятій статті 101 Закону №1402-VIII рішення Комісії від 17 квітня 2025 року №87/зп-25 та № 89/зп-25, є невмотивованими, оскільки Методикою оцінювання учасників кваліфікаційного іспиту не передбачено заповнення членами екзаменаційної комісії документів (бланків, анкет, формулярів, пояснень тощо) з фіксацією балів, виставлених за показники, зазначеними у затверджених методичних вказівках з оцінювання практичних завдань, що відображають мотиви виставлення членами екзаменаційної комісії балів, відповідно, неможливо достеменно встановити кількість помилок у конкретній практичній роботі та з яких міркувань члени Комісії оцінили письмові роботи непрохідними балами на відміну від попередніх оцінок, здійснених комп'ютерною програмою.

Додатково позивач зазначає, що незастосування Комісією під час визначення результатів її кваліфікаційного оцінювання норм Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 03.11.2016 №143/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 13.02.2018 № 20/зп-18, зі змінами) та Порядку проведення іспиту та методики встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання, затвердженого рішенням Комісії від 04.11.2016 № 144/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 13.02.2018 № 20/зп-18, зі змінами) є погіршенням її становища як учасника конкурсу та порушило її легітимні очікування в частині прозорості та об'єктивності процедури визначення загальних результатів кваліфікаційного іспиту, у межах оголошеного Комісією конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах.

Вважає, що відсутність чи неналежність мотивування прийнятих Комісією рішень є порушенням частини першої статті 88 та частини 5 статті 101 Закону № 1402-VIII, та, відповідно, самостійною підставою до їх скасування в судовому порядку.

Окремо зазначає про те, що метою цього позову є поновлення її як кандидата в процедурі конкурсу на зайняття вакантної посади судді апеляційного загального суду (цивільна спеціалізація), а тому, якщо суд, оцінивши наявні у справі докази, дійде висновку про порушення її прав з боку відповідача, - просить суд вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, і необхідним (ефективним) способом захисту її порушених прав.

У відзиві на позов ВККС України зазначила, що конкурсна процедура та процедура кваліфікаційного оцінювання стосовно позивача була проведена в порядку та відповідно до вимог чинного законодавства України, дії Комісії були повністю регламентовані нормами Закону №1402-VIII та нормативними актами, прийнятими Комісією на основі положень Закону №1402-VIII, будь-які порушення прав, свобод чи законних інтересів позивача як учасника процедури конкурсу та кваліфікаційного оцінювання, - відсутні.

Комісія при здійсненні своїх повноважень не вийшла за межі своєї компетенції і при реалізації дискреційних повноважень дотрималася вимог до діяльності суб'єктів владних повноважень, закріплених у частині другій статті 2 КАС України.

Також зазначає, що оскаржувані рішення Комісії від 17.04.2025 № 87/зп-25 та 89/зп-25 містять в собі всі необхідні елементи та мотивовані наявністю фактичних обставин (опис процедури, в якій приймав участь позивач, перелік основних рішень, які мають значення для проведення конкурсу, нормативно-правове регулювання та іншу інформацію), результат яких породжує юридичні підстави для прийняття таких рішень, а, відтак, доводи позивача щодо невмотивованості оскаржуваних рішень Комісії та безпідставності припинення її участі в конкурсі є необґрунтованими. Сама по собі незгода позивача з отриманими балами за виконане в рамках Конкурсу практичне завдання не може свідчити про протиправність дій та рішень Комісії під час оцінювання її роботи.

Відповідач окремо наголошує, що фіксація чи відображення у будь-якій формі (зокрема і в екзаменаційній відомості) міркувань чи висновків членів екзаменаційної комісії щодо окремих показників та елементів, яким не відповідало виконане кандидатом завдання, не передбачені положеннями чинного законодавства. На підтвердження цієї позиції Комісія посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2019 у справі № 9901/49/19, які, на переконання відповідача, свідчать про те, що відсутність деталізації мотивів виставлення балів за кожним окремим критерієм методики не може бути підставою для визнання рішення протиправним.

Комісія також вказує на те, що оскільки 30.12.2023 року набрав чинності Закон №3511-IX, уся процедура оцінювання має завершуватися виключно за новими правилами, а посилання позивача на «легітимні очікування» в цьому аспекті є нічим іншим, як результатом помилкової оцінки правових норм та ігноруванням імперативних вимог закону щодо дії нормативних актів у часі.

Позиція відповідача (ВККС України) у судових засіданнях базувалася на доводах та обґрунтуваннях, наведених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні представник Комісії додатково підтвердив, що САРП технічно не передбачає введення балів за окремими критеріями методичних вказівок, а лише одну підсумкову оцінку від кожного члена екзаменаційної комісії.

ІІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ У СПРАВІ

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 червня 2025 року у справі визначено склад колегії суддів: головуюча суддя - Желтобрюх І.Л., судді - Бившева Л.І., Блажівська Н.Є., Шишов О.О., Яковенко М.М.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 05 червня 2025 року відкрито провадження у даній справі, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

03 липня 2025 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про розгляд справи без її участі.

У прохальній частині позову ОСОБА_1 заявила клопотання про витребування у ВККС України документів щодо виконання нею практичних завдань (коди 0038402 та 0009907), зокрема, зошитів із завданнями, робіт кандидата, екзаменаційних відомостей та інших протоколів, створених під час перевірки.

Під час судового розгляду представник Комісії пояснив, що зошити та відомості існують, проте додаткові протоколи чи формуляри не створювалися, оскільки оцінки вносилися членами екзаменаційної комісії безпосередньо до системи автоматизації робочих процесів (САРП). Враховуючи ці пояснення, колегія суддів КАС ВС постановила протокольну ухвалу про витребування у ВККС України лише тих матеріалів, що існують у матеріальному вимірі, а саме: зошитів із практичним завданням, зошитів для виконання робіт та екзаменаційних відомостей, а також зобов'язала Комісію надати письмові пояснення щодо наявності чи відсутності решти затребуваних доказів і специфіки технічного методу виставлення оцінок у програмне забезпечення САРП.

Комісія виконала вимогу суду, надавши всі існуючі паперові матеріали та письмові пояснення щодо технічних аспектів оцінювання у системі САРП.

09 липня 2025 року суддя Шишов О.О. подав заяву про самовідвід від участі у розгляді цієї справи, у зв'язку із тим, що у Верховному Суді на розгляді перебуває позов його дружини ОСОБА_2 , предметом оскарження в якому є рішення ВККС України щодо проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, в якому вона бере участь.

10 липня 2025 року суддя Блажівська Н.Є. подала заяву про самовідвід від участі у розгляді цієї справи, у зв'язку із тим, що ОСОБА_3 - рідний брат чоловіка судді Блажівської Н.Є., бере участь у конкурсі, оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 №94/зп-23 (зі змінами), як кандидат на посаду судді апеляційного суду із розгляду господарських справ.

Ухвалами Верховного Суду від 10 липня 2025 року у задоволенні означених заяв про самовідвід від участі у розгляді справи №990/230/25 за позовом ОСОБА_1 до ВККС України про визнання протиправними та скасування рішень у частині, зобов'язання вчинити певні дії, - було відмовлено.

04 грудня 2025 року суддя Шишов О.О. повторно звернувся із заявою про самовідвід, в обґрунтування якої зазначив, що у конкурсі, оголошеному рішенням ВККС України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, також брала участь його дружина - ОСОБА_2 , яка наразі бере участь у засіданнях Тимчасової комісії Верховної Ради України з питань перевірки можливих порушень під час проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів апеляційних загальних судів, оголошеного рішенням ВККС України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23. Вона також надає письмові та усні пояснення у статусі свідка.

Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2025 року у задоволенні наведеної вище заяви судді Шишова О.О. було відмовлено.

Належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи позивачка, у судове засідання не з'явилася. Проте, враховуючи раніше подане нею клопотання про розгляд справи за її відсутності, колегія суддів визнала можливим вирішення спору на підставі наявних у справі матеріалів.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах (далі -Конкурс).

Рішенням Комісії від 04.03.2024 № 105/ас-24 ОСОБА_1 допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в Конкурсі на посаду судді апеляційного суду.

Рішенням Комісії від 19.06.2024 № 184/зп-24 (зі змінами) призначено кваліфікаційне оцінювання в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в загальних судах (цивільна спеціалізація) 686 кандидатів та встановлено черговість етапів кваліфікаційного оцінювання: перший - складання кваліфікаційного іспиту; другий - дослідження досьє та проведення співбесіди.

11.09.2024 року Комісія ухвалила рішення № 270/зп-24 про призначення кваліфікаційного іспиту під час кваліфікаційного оцінювання в межах оголошеного рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами) Конкурсу, яким визначила черговість етапів проведення кваліфікаційного іспиту, а саме: перший етап - тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап - тестування когнітивних здібностей; третій етап - виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду.

Рішенням Комісії від 16.10.2024 № 319/зп-24 затверджено кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації загального апеляційного суду (цивільна спеціалізація). Згідно з додатком 1 до вказаного рішення за результатом тестування ОСОБА_1 набрала 149 балів - успішно складено.

Рішенням Комісії від 13.01.2025 № 9/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей, складеного кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах. Згідно додатку 2 до вказаного рішення за результатом тестування когнітивних здібностей ОСОБА_1 набрала 43,4 бали - успішно складено.

Цим рішенням також визначено особливості виконання практичного завдання кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах. Серед іншого, встановлено, що виконання практичного завдання кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах у межах конкурсу здійснюватиметься з використанням комп'ютерної техніки. Визначено, що максимально можливий бал за виконання практичного завдання кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами), - 150 та встановлено, що прохідний бал за виконання практичного завдання - 75 відсотків максимально можливого бала, або 112,5 бала.

Згідно з графіком, визначеним рішенням Комісії від 13.01.2025 № 9/зп-25, 03-07, 10 та 11 лютого 2025 року проведено третій етап кваліфікаційного іспиту - виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного загального суду (цивільна спеціалізація).

Рішенням Комісії від 17.04.2025 № 87/зп-25 затверджено кодовані результати практичного завдання, виконаного з 3 по 11 лютого 2025 року та з 12 по 21 лютого 2025 року кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах (кримінальна та цивільна спеціалізація) у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23.

Рішенням Комісії від 17.04.2025 № 89/зп-25, серед іншого:

- затверджено декодовані результати практичного завдання, виконаного 03-07, 10 та 11 лютого 2025 року (цивільна спеціалізація), 12-14 та 17-21 лютого 2025 року (кримінальна спеціалізація) кандидатами на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами), в тому числі ОСОБА_1 , яка за результатами оцінювання першого судового рішення (код кандидата 0038402) отримала 48,5 балів, а за результатами другого (код кандидата 0009907) - 56,5 балів, що у сумі становить 105 балів (додаток 1 до рішення);

- затверджено загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів, зокрема, ОСОБА_1, яка не склала відповідний етап кваліфікаційного оцінювання (додаток № 2 до рішення);

- відмовлено в допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди», визнано такими, що не підтвердили здатності здійснювати правосуддя в апеляційних загальних судах та припинено участь у кваліфікаційному оцінюванні та оголошеному рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/ зп-23 (зі змінами) конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах 780 кандидатів на посади суддів, в тому числі ОСОБА_1 (додаток 4 до рішення).

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд виходить з такого.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до частини другої статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.

Згідно з частиною першою статті 79 Закону № 1402-VIII (в редакції чинній станом на 14 вересня 2023 року) конкурс на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України відповідно до Закону та положення про проведення конкурсу.

Частиною третьою статті 79 Закону № 1402-VIII (в редакції чинній станом на 14 вересня 2023 року) передбачено, що для проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює рішення про його оголошення, розміщує відповідну інформацію на своєму офіційному веб-сайті і веб-порталі судової влади та публікує її у визначених нею друкованих засобах масової інформації не пізніш як за місяць до дня проведення конкурсу.

На виконання зазначених вище положень Закону ВККС України рішенням від 14 вересня 2023 року №94/зп-23 оголосила конкурс на зайняття 532 вакантних посад суддів в апеляційних судах згідно з додатком та встановила строк подання документів для участі у Конкурсі - з 15 грудня 2023 року до 31 грудня 2023 року (включно).

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар'єри» від 9 грудня 2023 року № 3511-IX внесено зміни до Закону № 1402-VIII, зокрема викладено в новій редакції Розділ IV «Порядок зайняття посади судді» та доповнено пунктами 57-61 розділ XII «Прикінцеві та перехідні положення». Вказаний Закон набрав чинності 30 грудня 2023 року.

Відповідно до пункту 57-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» ВККС України завершує конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошений рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року №94/зп-23, за правилами, які діють після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар'єри» від 09 грудня 2023 року № 3511-IX.

ВККС України проводить кваліфікаційний іспит в межах конкурсу, передбаченого цим пунктом, за правилами, які діють після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо особливостей складання кваліфікаційного іспиту.

Частиною другою статті 79-3 Закону № 1402-VIII (тут та далі в редакції чинній з 30 грудня 2023 року) передбачено, що в конкурсі на зайняття вакантної посади судді, зокрема, апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 Закону.

Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 79-3 вказаного Закону Комісія проводить кваліфікаційне оцінювання кандидата на посаду судді, зокрема, апеляційного суду.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 83 Закону № 1402-VIII заява кандидата на посаду судді про проведення кваліфікаційного оцінювання, у тому числі для участі у конкурсі є підставою для призначення кваліфікаційного оцінювання.

Частиною першої статті 85 Закону № 1402-VIII передбачено, що кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складання кваліфікаційного іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди. Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює Комісія.

Кваліфікаційне оцінювання за критерієм професійної компетентності проводиться з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації (частина третя статті 85 Закону).

На виконання зазначених вище положень Закону № 1402-VIII рішенням Комісії від 19 червня 2024 року № 184/зп-24 призначено кваліфікаційне оцінювання в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах. Цим рішенням також встановлено черговість етапів кваліфікаційного оцінювання: перший - складання кваліфікаційного іспиту; другий - дослідження досьє та проведення співбесіди.

Рішенням Комісії від 21 серпня 2024 року № 260/зп-24 затверджено тип 2 практичного завдання [два модельні судові рішення, що складаються зі вступної, описової (крім кримінального судочинства) та/або частково мотивувальної частини, на підставі даних яких учасник повинен продовжити їх викладення], для виконання кандидатами на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах під час кваліфікаційного іспиту в межах конкурсу.

Рішенням Комісії від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 призначено кваліфікаційний іспит у межах конкурсу та визначено черговість етапів його проведення: перший - тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий - тестування когнітивних здібностей; третій - виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду

Тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду та тестування когнітивних здібностей ОСОБА_1 пройшла успішно, набравши 149 та 43,4 балів відповідно.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії України від 13 січня 2025 року № 9/зп-25 допущено 410 кандидатів, які успішно склали тестування когнітивних здібностей, в тому числі і ОСОБА_1 , до третього етапу кваліфікаційного іспиту в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), - виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного загального суду (цивільна спеціалізація).

Вказаним рішенням визначено, що максимально можливий бал за виконання практичного завдання кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах (цивільна спеціалізація) у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), - 150, прохідний бал за виконання практичного завдання- 75 відсотків максимально можливого бала, або 112,5 бала.

Рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 87/зп-25 затверджено кодовані результати практичного завдання (кримінальна та цивільна спеціалізація), виконаного кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних господарських судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами).

Рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 затверджено декодовані результати практичного завдання, виконаного 03- 07, 10 та 11 лютого 2025 року (цивільна спеціалізація), 12- 14 та 17- 21 лютого 2025 року (кримінальна спеціалізація) кандидатами на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами).

Відповідно до зазначеного рішення ОСОБА_1 відмовлено в допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди», визнано такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційних загальних судах та припинено її участь у кваліфікаційному оцінюванні та оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах.

Підставою такого висновку слугувало те, що ОСОБА_1 за результатами виконання практичних робіт отримала такі бали:

1) перше модельне судове рішення, індивідуальний код учасника - 0038402, кількість балів - 48,5;

2) друге модельне судове рішення, індивідуальний код учасника - 0009907, кількість балів - 56,5.

Відтак, загальний бал ОСОБА_1 за етап кваліфікаційного іспиту виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду склав - 105, що є меншим за 75 відсотків максимально можливого бала.

Оцінюючи обґрунтованість вимог заявленого позову, Суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 92 Закону № 1402-VIII визначено, що ВККС України є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.

Статтею 93 Закону № 1402-VIII визначено повноваження Комісії, до яких згідно з пунктами 6, 7 частини першої цієї статті належить затвердження порядку складання кваліфікаційного іспиту та методики оцінювання кандидатів, положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, та проведення кваліфікаційного оцінювання.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 79-2 Закону № 1402-VIII Комісія проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів, зокрема апеляційного суду - на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 цього Закону.

Аналіз наведених вище положень Закону свідчить про те, що Комісія є спеціально уповноваженим державним органом суддівського врядування, якому законом делеговано повноваження організовувати та проводити кваліфікаційне оцінювання кандидатів на посади суддів, зокрема, шляхом затвердження порядку складання кваліфікаційного іспиту, методики його оцінювання та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів. Таким чином, Комісія зобов'язана діяти виключно в межах визначених законом повноважень, суворо дотримуючись затверджених нею внутрішніх регламентів та процедурних актів, що встановлюють порядок проведення конкурсу на зайняття посади судді, що покликано гарантувати об'єктивність, прозорість та законність ухвалених нею рішень.

Частинами першою - четвертою статті 101 цього Закону визначено, що рішення ВККС України у пленарному складі ухвалюється більшістю від установленого цим Законом складу Комісії. Голосування проводиться за відсутності особи, щодо якої вирішується питання, та інших осіб, які не є членами Комісії. Рішення палати ВККС України ухвалюється більшістю від складу палати з урахуванням членів іншої палати в разі їх залучення до участі в розгляді відповідного питання. Рішення колегії ВККС України ухвалюється більшістю голосів.

Палати та колегії ВККС України ухвалюють свої рішення від імені ВККС України, зазначаючи склад палати чи колегії, який розглядав конкретну справу.

Частина сьома цієї статті визначає, що рішення ВККС України можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених цим Законом.

Порядок оскарження рішення Комісії визначає стаття 88 Закону № 1402-VIII, зокрема, у вказаній статті вказано, що суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККС України щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Рішення ВККС України, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад членів ВККС України, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;

2) рішення не підписано будь-ким із складу членів ВККС України, який провів кваліфікаційне оцінювання;

3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;

4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків (частина четверта статті 88 Закону).

Під час судового розгляду цієї справи, Суд не встановив обставин чи підстав для скасування оскаржуваних рішень, визначених пунктами 1-3 статті 88 Закону № 1402-VIII, а позивачка на такі не посилалася.

Натомість, основним доводом позивачки при зверненні до суду з цим адміністративним позовом було зазначено невмотивованість спірних рішень Комісії щодо виставлення оцінок за практичні завдання та затвердження їх результатів.

Щодо наявності підстав для скасування таких рішень Комісії з підстав, визначених пунктом 4 частини четвертої статті 88 Закону, Суд звертає увагу на наступне.

Рішення ВККС України, палат та колегій Комісії викладаються у письмовій формі. У рішенні зазначаються дата і місце ухвалення рішення, склад Комісії (палати, колегії), питання, що розглядалося, мотиви ухваленого рішення, результати поіменного голосування членів Комісії. Рішення підписується головуючим і членами Комісії (палати, колегії), які брали участь у його ухваленні.

Зазначене вище правове регулювання свідчить про те, що, в якому б складі Комісія не ухвалювала рішення (пленарний склад, палата чи колегія), воно повинно містити мотиви ухвалення відповідного рішення.

Як зазначалося вище, згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 79-3 Закону № 1402-VIII Комісія проводить кваліфікаційне оцінювання кандидата на посаду судді, зокрема, апеляційного суду.

Статтею 93 Закону № 1402-VIII визначено, що порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККС України.

Означені повноваження Комісії включені до Закону у зв'язку з набранням чинності 30 грудня 2023 року Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар'єри» від 9 грудня 2023 року № 3511-IX.

Для розуміння правової природи таких змін Суд звертається до пояснювальної записки до законопроєкту означеного Закону, де зазначено таке.

«У Додатку 1 до Меморандуму про взаєморозуміння між Україною та Європейським Союзом щодо отримання Україною макрофінансової допомоги у сумі 18 млрд євро, одним із умов Меморандуму у сфері Верховенства права визначено удосконалення відбору суддів, та зазначено чіткі кроки, які має здійснити Україна: (… (c) затвердження та оприлюднення оновленою ВККС положення про відбір суддів, у тому числі щодо чітких критеріїв оцінювання та методології оцінювання [2-3 квартали 2023]; і запуск процедури відбору суддів на основі вдосконаленої бази [4 квартал 2023]. Пункти (а) та (b) лежать в площині змін до чинного законодавства України, а тому виконати вищезазначені умови без внесенні відповідних змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» неможливо.

У спільній заяві послів G-7 у січні 2021 року в пріоритетах судової реформи також було окреслено питання відбору суддів та оцінку їх кваліфікації («встановити чіткі, публічні правила та процедури ВККС для прозорого відбору суддів на основі заслуг і оцінки їх кваліфікації, відновити призупинені процеси добору суддів…

Стратегією розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства на 2021-2023 роки, затвердженої Указом Президента України від 11 червня 2021 року №231/2021, одними із ключових напрямків у сфері добору кандидатів на посаду судді, кар'єри судді та кваліфікаційного оцінювання суддів визначено:

- удосконалення процедури добору кандидатів на посаду судді місцевого суду шляхом запровадження ефективних методів відбору кандидатів, програм їх підготовки та методик оцінювання результатів підготовки кандидатів, можливості стажування кандидатів у судах; ….

…- удосконалення порядку та методології кваліфікаційного оцінювання суддів (кандидатів на посаду судді).

У Заяві Верховної Ради України «Про необхідність жорсткого і безкомпромісного подолання проявів корупції в системі правосуддя», затвердженій Постановою Верховної Ради України від 29 травня 2023 року № 3119-IX, Парламент наголосив на потребі в рішучому та послідовному продовженні судової реформи з метою зміцнення авторитету та підвищення рівня довіри суспільства до інститутів правосуддя, а також подальшої євроінтеграції України, зокрема, ґрунтовно вдосконаливши правила добору та доступу до професії судді, забезпечивши належну перевірку кандидатів на посаду судді за критеріями, зокрема, професійної компетентності.

Отже, включення до Закону повноважень ВККС України щодо затвердження показників відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду судді було обумовлено не лише внутрішньою потребою вдосконалення судової системи, а, передусім, необхідністю виконання міжнародних зобов'язань України. Аналіз пояснювальної записки до Закону підтверджує, що затвердження чітких критеріїв, методології та правил оцінювання суддів прямо визначене як обов'язкова умова міжнародних партнерів, зокрема, Європейського Союзу в рамках Меморандуму про надання макрофінансової допомоги у розмірі 18 млрд євро, а також узгоджується з пріоритетами, публічно окресленими послами G-7, рішеннями Верховної Ради та Стратегією у сфері правосуддя на 2021- 2023 роки.

На виконання зазначеної вище норми, Комісія рішенням від 19 червня 2024 року №185/зп-24 затвердила Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів (зі змінами, далі - Положення № 185/зп-24), яке визначає організаційно-правові засади підготовки та проведення кваліфікаційного іспиту, форму та зміст тестувань, практичних завдань, методику оцінювання результатів іспиту під час добору на посаду судді місцевого суду, кваліфікаційного оцінювання та у зв'язку з наміром судді бути переведеним до іншого місцевого суду, а також засади формування рейтингу і резерву кандидатів на посаду судді місцевого суду.

Відповідно до пункту 1.12 Положення № 185/зп-24 визначено такі етапи складання іспиту кандидатами на посаду судді апеляційного, вищого спеціалізованого суду та Верховного Суду, а також суддями у межах процедури кваліфікаційного оцінювання:

- тестування когнітивних здібностей;

- тестування знань з історії української державності;

- тестування загальних знань у сфері права;

- тестування знань зі спеціалізації відповідного суду;

- виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду.

Пунктом 62 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII установлено, що після введення в дію положень цього Закону щодо анонімного тестування з історії української державності таке тестування не проводиться в межах кваліфікаційного іспиту під час конкурсів на зайняття вакантних посад суддів, оголошених рішеннями ВККС України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, від 23 листопада 2023 року № 145/зп-23.

Відтак, під час конкурсу на зайняття вакантних посад суддів, оголошеного рішенням ВККС України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, кандидати складали: тестування когнітивних здібностей; тестування загальних знань у сфері права; тестування знань зі спеціалізації відповідного суду; виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду.

Пунктами 5.6 - 5.7 Положення № 185/зп-24 визначено, що бали за кожен етап іспиту визначаються окремо. Максимально можливий бал на кожному етапі іспиту:

- тестування когнітивних здібностей - 60;

- тестування загальних знань у сфері права - 50.

- тестування знань зі спеціалізації відповідного суду - 100.

- виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду - 150.

Отримані на кожному етапі іспиту кандидатом бали є результатом оцінки виконаного того чи іншого завдання (відповідно тестування або практичного завдання). Підставами для отримання відповідних балів, як узагальненого результату кожного етапу іспиту, є виконання/невиконання завдань, поставлених перед учасником відповідного конкурсу.

При цьому методика оцінювання має бути максимально чіткою та зрозумілою, як для особи, яка проходить відповідний етап іспиту, так і для сторонього спостерігача. Наприклад, як у випадку оцінювання тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду, коли за правильну відповідь кандидат отримує 1 бал, за неправильну - 0 балів. Такий алгоритм дозволяє учаснику іспиту та сторонньому спостерігачу чітко зрозуміти логіку формування кінцевого результату, мінімізуючи при цьому простір для суб'єктивного трактування та забезпечуючи високий рівень передбачуваності процедури.

Відповідно до пункту 2.9 розділу 2 Положення № 185/зп-24 практичне завдання виявляє рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні, а саме: уміння критично мислити та правильно оцінювати фактичні обставини справи; уміння мотивувати свою позицію; уміння застосовувати джерела права, що релевантні до спірних правовідносин; уміння вирішувати правову проблему; уміння лаконічно викладати свою позицію; уміння дотримуватись норм мовних засобів офіційно-ділового стилю.

Під час виконання практичного завдання учаснику необхідно сформулювати правильне, на його думку, модельне рішення суду та/або продовжити викладення запропонованої частини модельного судового рішення на підставі матеріалів завдання (пункт 4.13 розділу 4 Положення №185/зп-24).

Зазначеними вище Положенням встановлено, що практичне завдання оцінюється екзаменаційною комісією, склад якої затверджується рішенням Комісії (пункт 5.5.1).

Перевірка практичного завдання полягає у встановленні відповідності змісту виконаного учасником завдання показникам (методичним вказівкам) з оцінювання цього завдання (пункт 5.5.5 Положення).

За результатами перевірки практичного завдання кожним членом екзаменаційної комісії виставляється індивідуальна оцінка роботи від 0 до 150 балів (пункт 5.5.6 Положення).

Згідно з пунктом 5.8 розділу 5 Положення №185/зп-24 кількість балів за кожне модельне судове рішення у разі виконання під час кваліфікаційного іспиту практичного завдання типу 2 визначається методичними вказівками з оцінювання практичного завдання.

Отже, Положенням № 185/зп-24 визначено як мету практичного завдання - виявлення рівня практичних навичок та умінь у правозастосуванні, так і спосіб його оцінювання, який передбачає перевірку відповідності виконаного завдання встановленим критеріям (методичним вказівкам), із виставленням індивідуальних балів кожним членом екзаменаційної комісії. Такий підхід покликаний забезпечити об'єктивність, прозорість та комплексність оцінювання здатності учасника застосовувати норми права в умовах, наближених до реальної судової практики.

Підпунктом 5.5.4 пункту 5.5 розділу 5 Положення № 185/зп-24 передбачено, що методичні вказівки з оцінювання практичного завдання затверджуються Комісією та оприлюднюються на її офіційному вебсайті.

Саме на виконання цього положення рішенням Комісії від 17 липня 2024 року №228/зп-24 затверджено Методичні вказівки з оцінювання практичного завдання з адміністративної, господарської та цивільної спеціалізацій, виконаного кандидатами на посади суддів апеляційних судів під час кваліфікаційного іспиту, які кожному кандидату на посаду судді дають змогу зрозуміти позицію Комісії під час розподілу балів за виконане практичне завдання (далі - Методичні вказівки).

У ході судового розгляду справи представник відповідача неодноразово (як у відзиві на позовну заяву, так і під час усних виступів) зазначав про те, що затверджені Комісією Методичні вказівки мають суто внутрішній характер, оскільки вони звернені, в першу чергу, до екзаменаційної комісії та слугують інструментом для забезпечення єдиного підходу до оцінювання всіх робіт кандидатів. З огляду на це, Комісія розглядає вказаний документ як орієнтир для екзаменаторів, а не як акт, що визначає обов'язкову форму деталізованого мотивування результатів для кандидата.

У контексті наведених аргументів, суд звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2023 року № 220 затверджено Державну антикорупційну програму на 2023- 2025 роки, де у розділі 2 «Запобігання корупції у пріоритетних сферах», підпункті 2.1.2 розділу 2.1 «Справедливий суд, прокуратура та органи правопорядку», зазначено, що система визначення балів для суддів (кандидатів на посаду судді) під час здійснення ВККС України процедур добору суддів та кваліфікаційного оцінювання не є оптимальною: розподіл балів між об'єктивними та суб'єктивними складовими не є збалансованим; відсутні чіткі правила щодо виставлення балів кандидатам залежно від продемонстрованих ним якостей. Це також сприяє недостатній обґрунтованості та неналежній вмотивованості рішень ВККС України, створює невиправдану надмірну дискрецію.

Додаток 1 до Державної антикорупційної програми на 2023- 2025 роки визначає очікувані стратегічні результати, показники (індикатори) їх досягнення та вимірювані критерії виконання завдань.

Очікуваним стратегічним результатом у сфері правосуддя було визначено:

2.1.2.4. Запровадження об'єктивної та прозорої методики виставлення балів, визначення результатів членами ВККС України та Вищої ради правосуддя під час прийняття рішень у процедурах добору, оцінювання та просування суддів, а також оприлюднення інформації про проведення іспитів.

Індикаторами досягнення цього результату визначено, що:

Показник 3) - детальні методики ВККС України щодо виставлення балів суддям (кандидатам на посаду судді) на кожному відповідному етапі у процедурах добору суддів та кваліфікаційного оцінювання:

а) розроблені з урахуванням визначеної ВККС України професіограми судді;

б) доопрацьовані за результатами консультацій з Вищою радою правосуддя, Громадською радою доброчесності, Радою суддів України, неурядовими організаціями;

в) затверджені ВККС України;

г) оприлюднені;

ґ) постійно застосовуються у процедурах добору суддів та кваліфікаційного оцінювання

Показник 4) - щонайменше 80 відсотків фахівців у сфері правосуддя оцінюють, що:

а) детальні методики ВККС України щодо виставлення балів суддям (кандидатам на посаду судді) на кожному відповідному етапі у процедурах добору суддів та кваліфікаційного оцінювання, які застосовуються на практиці, повністю або здебільшого забезпечують належний баланс між об'єктивними та суб'єктивними критеріями оцінювання;

б) детальні методики ВККС України щодо виставлення балів суддям (кандидатам на посаду судді) на кожному відповідному етапі у процедурах добору суддів та кваліфікаційного оцінювання систематично застосовуються ВККС України у всіх процедурах добору суддів та кваліфікаційного оцінювання

Саме тому Додатком 2 до Державної антикорупційної програми на 2023- 2025 роки, у розділі «Заходи з виконання Програми», було передбачено та закріплено конкретний механізм реалізації стратегічного результату 2.1.2.4, а саме:

2.1.2.4.7 - затвердження доопрацьованих детальних методик ВККС України щодо виставлення балів суддям та кандидатам на посаду судді на кожному відповідному етапі процедур добору суддів та кваліфікаційного оцінювання, їх офіційне оприлюднення та практичне впровадження.

Цей захід є логічним продовженням та інструментом виконання стратегічної вимоги, визначеної у пункті:

2.1.2.4 - запровадження об'єктивної та прозорої методики виставлення балів і визначення результатів членами ВККС та Вищої ради правосуддя під час прийняття рішень у процедурах добору, оцінювання та просування суддів, а також забезпечення оприлюднення інформації про проведення іспитів.

Отже, Урядом було не лише констатовано потребу в удосконаленні системи оцінювання, але й встановлено обов'язковий для імплементації крок - розроблення, затвердження та оприлюднення деталізованих методик виставлення балів, які мають застосовуватись постійно, забезпечувати баланс критеріїв та обмежувати надмірну дискрецію під час оцінювання.

Аналіз нормативних актів Уряду та документів Міністерства юстиції свідчить, що держава прямо визнала проблему надмірної дискреції та відсутності єдиних, об'єктивних і прозорих правил виставлення балів у процедурах добору та оцінювання суддів. Для усунення цієї проблеми Урядом було передбачено конкретний, обов'язковий для впровадження механізм - розроблення, затвердження, офіційне оприлюднення та постійне застосування деталізованих методик оцінювання, спрямованих на забезпечення єдності стандартів, передбачуваності та збалансованості критеріїв оцінювання.

У цьому контексті Методичні вказівки, затверджені рішенням Комісії № 228/зп-24 від 17 липня 2024 року, і є таким інструментом реалізації державної політики у сфері правосуддя, а не суто внутрішнім чи допоміжним документом рекомендаційного характеру. Їх правова сила випливає не лише з факту затвердження Комісією, але й із функціонального їх призначення - для встановлення єдиного, об'єктивно, вимірюваного та постійно застосовного алгоритму виставлення балів за елементами практичного завдання, що прямо узгоджується зі стратегічною метою державної антикорупційної програми. За принципом належного урядування, встановивши для себе певні норми і правила, суб'єкт владних повноважень повинен їх дотримуватися, при цьому тягар доведення перед судом належного їх дотримання покладається у цій категорії спорів саме на відповідача.

Відтак, дійсна мета ухвалення Методичних вказівок полягає у формуванні чітких нормативно визначених механізмів оцінювання практичних робіт кандидатів, які:

унеможливлюють довільне чи різностандартне виставлення балів різними складами Комісії;

забезпечують однаковість підходів, передбачуваність та прозорість оцінювання практичних завдань;

мінімізують суб'єктивізм та обмежують дискрецію до розумних, нормативно контрольованих меж;

створюють стандартизовані приписи, які фактично є критеріями юридичної оцінки практичного завдання, а не лише пояснювальним матеріалом.

Саме тому, оцінюючи характер Методичних вказівок крізь призму їх мети, змісту і механізму впровадження, колегія суддів визнає, що вони є частиною нормативної інфраструктури процедури оцінювання, покликаної не лише членам Комісії допомогти оцінювати відповідні практичні роботи, а й регламентувати, уніфікувати та зробити юридично передбачуваною систему розподілу балів за результатами оцінки вже виконаної практичної роботи.

Аналізуючи Методичні вказівки, затверджені рішенням Комісії № 228/зп-24 від 17 липня 2024 року, Суд встановив, що в них визначено:

- елементи практичного завдання, що підлягають оцінюванню (наприклад, доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції; мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі);

- кількість балів за елемент оцінювання (наприклад, за доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції, комісія може виставити від 0 до 16 балів, тоді як за мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі - від 0 до 14 балів);

- показники оцінювання (наприклад, уміння застосовувати норми процесуального закону, що регулюють структуру та зміст мотивувальної частини постанови (ухвали) суду апеляційної інстанції; уміння аналізувати та синтезувати ключові (основні, істотні) висновки суду першої інстанції, доречні та важливі аргументи учасників справи, їх оцінки, їх прийняття та/або відхилення).

При цьому методичними вказівками визначено, що за написання мотивувальної частини рішення кандидат максимально може отримати 45 балів, за резолютивну частину - 22 бали, за дотримання стилістики судового рішення - 5 балів, за дотримання правил орфографії та пунктуації - 3 бали.

Отже, з наведеного регулювання випливає, що оцінювання виконаного практичного завдання має здійснюватися шляхом перевірки кожного з визначених Методичними вказівками елементів, зокрема, мотивувальної та резолютивної частин судового рішення, дотримання стилістики, орфографії та пунктуації. Такий деталізований підхід спрямований на забезпечення всебічної та об'єктивної оцінки якості роботи учасника, що, у свою чергу, гарантує належну перевірку рівня його професійних знань, аналітичних здібностей і вміння застосовувати норми права у конкретній правовій ситуації.

Такий підхід до оцінювання вимагає наявності належної доказової бази, яка дає можливість як учаснику конкурсу, так і суду, що здійснює перевірку правомірності рішень Комісії, пересвідчитися у дотриманні екзаменаційною комісією вимог Положення №185/зп-24 та Методичних вказівок, обґрунтованості виставлених балів та відсутності ознак суб'єктивного або дискримінаційного підходу під час оцінювання. У цьому контексті особливого значення набуває дотримання принципів належного документування результатів оцінювання та їх повноцінного відображення у матеріалах конкурсу, що є запорукою довіри до процедури відбору кандидатів на посаду судді.

Суд наголошує на тому, що розробка методики оцінювання кандидатів є обов'язком Комісії, а не її правом, і метою розробки такої методики є однаковий підхід до оцінювання усіх учасників відповідного конкурсу та за результатами такої оцінки отримання кандидатом зрозумілого обґрунтування виставлення відповідної оцінки.

На переконання колегії суддів, відсутність у Законі № 1402-VIII та Положенні № 185/зп-24 експліцитної (прямої) вимоги щодо фіксації саме поелементних балів не може розцінюватися як правова підстава, що нівелює обов'язковість дотримання Методичних вказівок. Навпаки, такий стан правового регулювання свідчить про свідоме делегування законодавцем повноважень щодо деталізації процедури оцінювання на рівень підзаконних актів самої Комісії, що і було реалізовано Комісією у липні 2024 року шляхом затвердження Методичних вказівок з оцінювання практичного завдання з адміністративної, господарської та цивільної спеціалізацій (рішення № 228/зп-24 від 17 липня 2024 року).

Цей документ став нормативною моделлю алгоритму оцінювання, оскільки він не лише визначив елементи практичного завдання, що підлягають оцінюванню, а й встановив конкретну шкалу балів за кожним із них.

Запровадження такої деталізованої методики було спрямоване на реалізацію державної антикорупційної політики, метою якої є подолання надмірної дискреції та забезпечення прозорого, вимірюваного й уніфікованого підходу до оцінювання всіх кандидатів. Відтак, затвердження таких Методичних вказівок сформувало у кандидатів, зокрема й у ОСОБА_1 , легітимні очікування, що їхні роботи будуть оцінюватися саме за цією поелементною шкалою, а виставлені бали будуть обґрунтованими та перевірюваними.

Натомість слідування ж позиції Комісії про відсутність обов'язку поелементного відображення балів за результатами перевірки робіт неминуче призведе до нівелювання юридичного значення цих нормативних орієнтирів, позбавляючи процедуру оцінювання її практичного та контрольного сенсу.

Слід також наголосити, що, хоча у процедурах на зайняття вакантної посади судді та проведення відповідного кваліфікаційного оцінювання Комісія як уповноважений суб'єкт владних повноважень діє та ухвалює рішення відповідно до визначених Законом № 1402-VIII дискреційних повноважень, межі цієї дискреції не можуть бути неосяжними та повинні підлягати зовнішньому публічному нагляду, зокрема судовому контролю.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, дискреційним є повноваження, яке адміністративний орган, ухвалюючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

Комітет Міністрів Ради Європи сформулював принципи, які слугують змістовними гарантіями ухвалення справедливого рішення. Здійснюючи дискреційні повноваження, адміністративний орган: переслідує лише ту мету, задля якої його наділено такими повноваженнями: дотримується принципу об'єктивності й безсторонності, враховуючи лише ті чинники, які стосуються конкретної справи; дотримується принципу рівності перед законом, не допускаючи несправедливої дискримінації; забезпечує належну рівновагу між несприятливими наслідками, які можуть настати через його рішення для прав, свобод чи інтересів осіб, та переслідуваною метою: ухвалює своє рішення в межах строку, прийнятного під кутом зору питання, яке вирішується; забезпечує послідовне застосування загальних адміністративних приписів з одночасним врахуванням конкретних обставин кожної справи.

У пункті 2.4 Рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № 3-рп/2016 ідеться про те, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України), одним з елементів якого є правова визначеність приписів законів та інших нормативно-правових актів.

За правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною в Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці, неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).

Твердження Конституційного Суду України ґрунтуються на тому, що принцип правової визначеності не виключає визнання за органом державної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними. Цей механізм повинен забезпечувати, з одного боку, захист особи від свавільного втручання органів державної влади у її права і свободи, а з другого - наявність можливості в особи передбачати дії цих органів.

У пункті 127 рішення ЄСПЛ від 14 червня 2007 року у справі «Свято-Михайлівська Парафія проти України» суд нагадав, що закон має бути сформульований з достатнім ступенем передбачуваності, щоб надати громадянину можливість у розумній, залежно від обставин, мірі передбачити наслідки певної дії. Ступінь передбачуваності значною мірою залежить від змісту акта, який розглядається, сфери, яку він має охопити, кількості та статусу тих, кому його адресовано.

До того ж у національному праві має бути засіб юридичного захисту від свавільного втручання органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Визначення дискреційних повноважень, якими наділені органи державної влади у сфері основоположних прав, у спосіб, що фактично робить ці права необмеженими, суперечило б принципу верховенства права. Відповідно закон має чітко визначати межі повноважень компетентних органів та однозначно визначати спосіб їх здійснення, беручи до уваги легітимну мету засобу, який розглядається, щоб гарантувати особі адекватний захист від свавільного втручання.

Так само за практикою ЄСПЛ надання правової дискреції органам влади у виді необмежених повноважень є несумісним з принципом верховенства права, і закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, та порядок її здійснення, з урахуванням законної мети цього заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання (див. рішення від 02 листопада 2006 року у справі «Волохи проти України», від 02 серпня 1984 року у справі «Мелоун проти Сполученого Королівства»).

Правовладдя вимагає, щоб будь-яка дискреція не була настільки необмеженою, щоб стати потенційно свавільною. Жодна дискреція не може бути юридично безмежною.

Зазначений висновок узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 20 березня 2025 року у справі П/990/64/24.

Верховний Суд наголошує, що судовий контроль за реалізацією суб'єктами владних повноважень їхніх дискреційних повноважень здійснюється за визначеними частиною другою статті 2 КАС України критеріями, зокрема, чи діяли вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо.

При цьому, якщо Суд установить, що діяльність органу державної влади не відповідає хоча б одному з визначених у частині другій статті 2 КАС України критеріїв, це може бути підставою для задоволення позову щодо оскарження відповідних дій (бездіяльності) чи рішення, якщо така діяльність порушує права, свободи та інтереси позивача.

У свою чергу, Комісія є уповноваженим суб'єктом з питань проведення добору кандидатів для призначення на посаду судді та прийняття рішення за його результатами, тобто є суб'єктом владних повноважень, на дії якого поширюються вимоги, встановлені статтею 2 КАС України.

Зазначений висновок узгоджується з висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 01 травня 2025 року у справі №990/232/24.

Предметом розгляду у цій справі є правомірність рішень Комісії від 17 квітня 2025 року №87/зп-25 та №89/зп-25, якими затверджено кодовані та декодовані результати практичного завдання, виконаного 03- 07, 10 та 11 лютого 2025 року (цивільна спеціалізація), 12- 14 та 17- 21 лютого 2025 року (кримінальна спеціалізація) кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, в частині, що стосується ОСОБА_1 .

Проаналізувавши зазначені вище рішення, Суд звертає увагу на те, що у вказаних рішеннях цитуються норми Закону № 1402-VIII та Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням Комісії від 19 червня 2024 року № 185/зп-24, які дозволили Комісії дійти висновку про необхідність вчинити такі дії: затвердити кодовані та декодовані результати виконаного кандидатами практичного завдання та загальні результати першого етапу кваліфікаційного оцінювання «Складання кваліфікаційного іспиту»; допустити до другого етапу «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах зазначеного конкурсу 706 кандидатів на посаду судді, які набрали прохідний бал кваліфікаційного іспиту; відмовити в допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди», визнати такими, що не підтвердили здатності здійснювати правосуддя, припинити участь у кваліфікаційному оцінюванні та оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року №94/зп-23 (зі змінами) конкурсі 780 кандидатів на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних господарських судах.

З додатку 1 до рішення від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 вбачається, що за результатами виконання практичних робіт ОСОБА_1 отримала такі бали: 1) перше модельне судове рішення, індивідуальний код учасника - 0038402, кількість балів - 48,5; 2) друге модельне судове рішення, індивідуальний код учасника - 0009907, кількість балів - 56,5. У підсумку загальний результат позивачки за цей етап склав 105 балів, що стало підставою для висновку Комісії про те, що іспит «не складено», оскільки отриманий результат є нижчим за встановлений прохідний бал у 112,5 балів.

Однак, проаналізувавши зміст оскаржуваних рішень та доданих до них матеріалів, колегія суддів констатує, що воно фактично зводиться лише до фіксації підсумкового арифметичного показника оцінювання, адже у рішенні відсутні будь-які мотиви, з яких екзаменаційна комісія дійшла висновку про виставлення саме таких балів за кожну з робіт позивачки.

Відсутність належної й легітимно очікуваної деталізації в оцінюванні викликає у колегії суддів питання щодо справедливості та об'єктивності процесу оцінювання, а також призводить до переконання щодо недостатньої обґрунтованості виставленого бала.

Суд звертає увагу на те, що у постанові від 14 листопада 2024 року у справі №990/71/24 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що Комісія відповідно до свого статусу, повноважень, встановленого законом порядку, мети і завдань, які перед нею стоять, вільна у виборі будь-яких підстав і, керуючись власною оцінкою цих підстав, має право засумніватися у відповідності кандидата на посаду судді критеріям та умовам, за яких можливе внесення рекомендації про призначення на посаду судді.

Разом з тим, у постанові від 18 квітня 2024 року № 9901/110/19 Велика Палата Верховного Суду підкреслила, що судовий контроль щодо дискреційних повноважень Комісії надати оцінку кандидату на посаду судді на предмет його відповідності встановленим законом критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності згідно з положеннями частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України покликаний забезпечити, щоб ці повноваження були використані відповідно до мети, з якою вони були надані, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом (запобігаючи всім формам дискримінації), пропорційно (зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване ухвалене Комісією рішення за результатами кваліфікаційного оцінювання). Іншими словами, суд повинен забезпечити, щоб реалізація Комісії дискреційних повноважень під час проведення кваліфікаційного оцінювання не була свавільною. Зазначено, що повноваження членів Комісії оцінювати певні факти як такі, що узгоджуються чи ні з поняттям доброчесності, є виключними. Ніхто інший, окрім Комісії, не має повноважень оцінювати доброчесність кандидата на посаду судді.

Зазначені правові висновки Велика Палата Верховного Суду формувала, вирішуючи спори щодо ненадання рекомендацій про призначення кандидата на посаду судді.

В той же час вказані висновки можна застосувати й у процесі використання Комісією дискреційних повноважень під час оцінювання практичних робіт кандидатів на посаду судів.

Верховний Суд наголошує, що належна вмотивованість акта індивідуальної дії є імперативною вимогою закону та засадничою гарантією захисту особи від свавілля, оскільки таке рішення має в обов'язковому порядку розкривати змістовну логіку та об'єктивні міркування, якими керувалася Комісія під час оцінювання професійної компетентності конкретного кандидата.

Водночас Суд констатує, що відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували дотримання екзаменаційною комісією алгоритму оцінювання, визначеного Методичними вказівками. Ухилення від поелементної фіксації балів за кожним із заздалегідь визначених показників (мотивувальна частина, резолютивна частина тощо) позбавляє процедуру ознак прозорості та унеможливлює здійснення змістовного судового контролю за правомірністю реалізації Комісією її дискреційних повноважень як ключового питання спору.

Додатково Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що рішення Комісії в частині необґрунтування виставлених оцінок за виконання практичного завдання неодноразово були предметом розгляду Верховним Судом.

Зокрема, до Верховного Суду оскаржувалися рішення Комісії в частині необґрунтування виставлених оцінок за виконання практичного завдання в межах наступних процедур:

- конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 07 листопада 2016 року №145/зп-16 на зайняття 120 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду (справа №800/166/17);

- конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 02 серпня 2018 року №185/зп-18 на зайняття 78 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду (справа №9901/49/19);

- добору кандидатів на посаду судді місцевого суду з урахуванням 600 прогнозованих вакантних посад суддів місцевого суду від 03 квітня 2017 року №28/зп-17 (справа №9901/261/19);

- конкурсу, оголошеного рішенням Комісії 30 вересня 2017 року № 98/зп-17 на зайняття 21 вакантної посади судді Вищого суду з питань інтелектуальної власності (справа №9901/948/18);

- конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 02 серпня 2018 року №186/зп-18 на зайняття 39 вакантних посад суддів Вищого антикорупційного суду, з яких до Вищого антикорупційного суду - 27 посад суддів, до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду - 12 посад суддів (справа №9901/119/19).

Проводячи зазначені вище конкурси та оцінюючи, зокрема, виконані практичні завдання, Комісія керувалася Порядком проведення іспиту та методики встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання, затвердженого рішенням Комісії від 04 листопада 2016 року №144/зп-16 (далі - Порядок №144/зп-16), та Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 03 листопада 2016 року №143/зп-16 (далі - Положення 143/зп-16) з урахуванням відповідних змін включно із періодом проведення конкурсу.

Також Суд переглядав відповідні рішення Комісії в межах кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, призначених Комісією відповідно до пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №8/зп-18 від 01 лютого 2018 року, №133/зп-18 від 07 червня 2018 року, №106/зп-17 від 20 жовтня 2017 року (зокрема справи №9901/582/18, №9901/37/19, №9901/79/19).

У процесі оцінювання практичних завдань в межах цих процедур, окрім зазначених вище Порядку та Положення, Комісія користувалася Положенням про складення кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів на посаду судді, затвердженого рішенням Комісії від 03 жовтня 2018 року №211/зп-18. І саме правильність застосування цих положень оцінював Верховний Суд, розглядаючи справи.

У спірних правовідносинах, як зазначалося вище, Комісія, оцінюючи практичні завдання кандидатів на посаду судді, використовувала Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затверджене рішенням Комісії від 19 червня 2024 року № 185/зп-24.

Верховний Суд наголошує на тому, що не надавав оцінки правильності застосування Комісією Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методики оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням Комісії від 19 червня 2024 року № 185/зп-24, під час оцінювання практичних завдань в межах інших конкурсних процедур.

Суд зазначає, що в Положеннях №144/зп-16 та №211/зп-18 передбачалося, що перевірка виконаного учасником іспиту практичного завдання полягає у встановленні його відповідності показникам методики оцінювання результатів (пункт 11 розділу V та пункт 7 розділу V відповідно).

Тоді як в Положенні №185/зп-24 визначено, що перевірка практичного завдання полягає у встановленні відповідності змісту виконаного учасником завдання показникам (методичним вказівкам) з оцінювання цього завдання (пункт 5.5.5 Положення).

Запровадження Методичних вказівок є новелою у правозастосовній діяльності Комісії, спрямованою на практичну реалізацію принципів відкритості та доступності. На відміну від попередніх конкурсних процедур, де деталізована шкала оцінювання не оприлюднювалася, чинний підхід встановлює заздалегідь визначені межі для реалізації дискреційних повноважень, що мінімізує ризики суб'єктивізму та забезпечує єдність стандартів оцінювання

Нормативне закріплення поелементної шкали оцінювання у поєднанні з вимогами пункту 5.5.5 Положення № 185/зп-24 накладає на Комісію юридичне зобов'язання встановлювати та фіксувати відповідність змісту виконаного учасником завдання кожному окремому показнику (елементу), визначеному у вказаних методичних актах. Ухилення від такої деталізації не лише нівелює функціональне призначення Методичних вказівок, а й призводить до порушення стандарту "якості закону" та права кандидата на отримання належним чином вмотивованого рішення.

У пункті 42 Висновку №17 (2014) КРЄС застеріг від оформлення результатів оцінювання лише у вигляді балів, чисел, процентних співвідношень або кількості винесених рішень. Усі ці методи, за умови застосування їх без подальшого пояснення чи оцінки, можуть створити хибне враження об'єктивності та достовірності.

На переконання колегії суддів, наведені застереження КРЄС щодо неприпустимості суто арифметичного підходу до оцінювання професійної діяльності можуть бути повною мірою застосовні й на процедуру відбору кандидатів на посаду судді. Ігнорування вимоги щодо змістовної вмотивованості результатів іспиту створює ілюзію об'єктивності та достовірності процесу, що в подальшому може негативно вплинути на якість формування суддівського корпусу та підірвати суспільну довіру до результатів конкурсу.

Відтак, виставлення підсумкового бала без відображення результатів оцінки за кожним показником робить неможливим здійснення змістовного судового контролю, оскільки суд позбавлений змоги перевірити, чи були дискреційні повноваження Комісії реалізовані на підставі релевантних і заздалегідь визначених критеріїв.

Таким чином, брак деталізації та вмотивованості оскаржуваних рішень свідчить про їх необґрунтованість, що за встановлених обставин є самостійною підставою для їх скасування відповідно до вимог статті 88 Закону № 1402-VIII.

Щодо доводів позивачки про те, що незастосування Комісією під час визначення результатів іспиту норм Положення № 143/зп-16 та Порядку № 144/зп-16 (у редакціях 2016- 2018 років), призвело до погіршення її становища та порушило її легітимні очікування як учасника конкурсу, Суд зазначає таке.

Судом установлено, що, дійсно, після оголошення відповідного конкурсу (14.09.2023) законодавцем було внесено істотні зміни до Закону № 1402-VIII шляхом прийняття Закону № 3511-IX, який набрав чинності 30.12.2023. Згідно з пунктом 57-1 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, Комісія завершує конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів за новими правилами, що діють після набрання ним чинності. Зазначені зміни були прийняті у межах повноважень законодавчого органу та підлягали обов'язковому застосуванню до конкурсних процедур, які тривали на той момент.

При цьому, позивачка була завчасно поінформована про зміну нормативно-правового регулювання та мала можливість ознайомитися з оновленим Положенням № 185/зп-24 та показниками оцінювання до проходження відповідних етапів іспиту. Однак, ОСОБА_1 , будучи обізнаною про такі змінами, не скористалася правом відмовитися від подальшої участі у конкурсі, а навпаки - добровільно продовжила участь, успішно склавши попередні етапи за новими правилами: тестування загальних знань (16.10.2024, 149 балів) та тестування когнітивних здібностей (13.01.2025, 43,4 бала), чим фактично погодилася з умовами проведення конкурсу у редакції, чинній на момент оцінювання.

За таких обставин, Суд доходить висновку, що застосування ВККС України оновлених правил і показників (зокрема, Положення № 185/зп-24 та Методичних вказівок № 228/зп-24) відповідало чинному законодавству, здійснювалося у межах наданих повноважень та саме по собі не призвело до порушення прав чи законних інтересів ОСОБА_1 .

Щодо доводів позивачки про те, що бали за двома виконаними нею практичними завданнями у рішенні Комісії № 87/зп-25 від 17 квітня 2025 року були виставлені під одним і тим самим кодом (0038402), Суд зазначає таке.

У ході судового розгляду справи встановлено, що зазначена розбіжність мала характер технічної (механічної) помилки, яка була допущена під час оформлення додатка до рішення № 87/зп-25 та була оперативно усунута Комісією того ж дня при прийнятті наступного рішення № 89/зп-25 «Про затвердження декодованих результатів...», у Додатку № 1 до якого чітко відображено два різні індивідуальні коди робіт ОСОБА_1 , а саме: 0038402 за перше модельне судове рішення (48,5 балів) та 0009907 за друге модельне судове рішення (56,5 балів).

Суд також констатує, що така технічна (механічна) помилка жодним чином не вплинула на отримані ОСОБА_1 бали за кожну із робіт (48,5 та 56,5) та їх загальну суму (105 балів).

З огляду на викладене, Суд вважає такий довід позивачки формальним, оскільки технічна помилка в кодуванні не призвела до спотворення результатів оцінювання по суті або до порушення прав кандидата, що, відповідно, свідчить про відсутність впливу такого порушення на правомірність оскаржуваних рішень ВККС України в цілому, оскільки така неточність була оперативно виправлена відповідачем при ухваленні фінального рішення про декодування результатів (№ 89/зп-25), не вплинула на анонімність процесу перевірки робіт в інформаційній системі САРП та не призвела до неправильного підрахунку підсумкового бала кандидата.

VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З огляду на встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що констатоване у цій справі порушення процедурних гарантій не може бути усунуте шляхом суто декларативного скасування оскаржуваних актів без забезпечення реального та ефективного поновлення права позивачки на справедливе оцінювання. За таких умов, співмірним та належним способом захисту є зобов'язання ВККС України повторно оцінити практичні завдання, виконані ОСОБА_1 (перше модельне судове рішення - код 0038402, друге модельне судове рішення - код 0009907), із неухильним дотриманням алгоритму, визначеного Методичними вказівками, затвердженими рішенням Комісії від 17 липня 2024 року №228/зп-24.

Водночас, відсутність у матеріалах справи поелементної фіксації балів, передбаченої Методичними вказівками № 228/зп-24, фактично нівелює можливість здійснення змістовного судового контролю за правомірністю реалізації Комісією її дискреційних повноважень. За таких обставин Суд позбавлений можливості перевірити, чи було оцінювання здійснене об'єктивно та на підставі релевантних критеріїв, що робить оскаржувані рішення необґрунтованими у розумінні статті 101 Закону № 1402-VIII та статті 2 КАС України.

Окремо суд наголошує, що анонімність кваліфікаційного іспиту є процесуальною гарантією неупередженості оцінювання, однак вона не може тлумачитися як безумовна перешкода для усунення допущених у процедурі оцінювання порушень та не може слугувати підставою відмови у захисті порушеного права особи, яке встановлене судом. Суд не знаходить підстав вважати, що повторне оцінювання суперечитиме принципу анонімності та конфіденційності за умов здійснення такого у спосіб, наведений відповідачем у письмових поясненнях від 13.02.2026 та застосований ним у випадку повторної оцінки практичної роботи іншого кандидата.

Так, за твердженням Комісії, дотримання принципу анонімності гарантує відсутність у членів екзаменаційної комісії доступу до перегляду титульної сторінки зошита для виконання практичного завдання, яка містить інформацію про згенерований під час реєстрації індивідуальний код учасника, тобто зі збереженням шифрування робіт та без розкриття авторства, тобто із дотриманням усіх об'єктивних гарантій неупередженості та рівності учасників (т.1 а.с.163).

Суд не вбачає перешкод для застосування подібних підходів у випадку позивача та відхиляє доводи Комісії про їх незастосовність з посиланням на неподібні обставини справ та відмінні підстави до встановлення порушення, - адже відмінними у цьому разі є лише підстави констатації порушення прав кандидата, а порівнюваними - способи захисту порушеного права як наслідки такої констатації.

За наведених обставин колегія суддів доходить висновку, що лише повторне оцінювання практичних завдань ОСОБА_1 із дотриманням установлених Методичних критеріїв та процесуальних гарантій здатне забезпечити реальне, а не формальне відновлення порушеного права. Такий спосіб захисту відповідає завданню адміністративного судочинства та стандартам справедливого судового розгляду, гарантованого не лише національним процесуальним законодавством, а й положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та загальновизнаними принципами верховенства права.

Разом з тим, неможливість перевірки судом об'єктивності оцінювання практичних робіт позивачки не тотожна встановленню судом заявленої необ'єктивності чи неправильності здійсненої оцінки, а, отже, відсутні підстави до зміни членів екзаменаційної колегії ВВКСУ, що здійснювала відповідну перевірку. При вирішенні цієї частини позовних вимог колегія суддів враховує, що склад екзаменаційних комісій, які уповноважені на перевірку робіт відповідної спеціалізації встановлено рішення ВККСУ № 21/зп-55 від 22.01.2025, яке позивачкою не оскаржувалося, а, отже, предметом судового розгляду не є.

Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню: оскаржувані рішення ВККСУ в частині, що стосуються позивачки, підлягають скасуванню, а виконані нею практичні роботи - повторній оцінці відповідними екзаменаційними комісіями з урахуванням затвердженої ВККС України Методики.

VIІ. СУДОВІ ВИТРАТИ

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина перша статті 132 КАС України).

При зверненні до суду з даним позовом позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1938 грн, що підтверджується квитанцією від 01.06.2025 року № 0.0.4392477877.1.

Враховуючи, що за наслідками розгляду справи колегія суддів дійшла висновку про задоволення позову в повному обсязі, сплачений судовий збір належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, - ВККС України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 262, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними та скасування рішень у частині, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 17 квітня 2025 року №87/зп-25 "Про затвердження кодованих результатів практичного завдання, виконаного 03- 07, 10 та 11 лютого 2025 року (цивільна спеціалізація), 12- 14 та 17- 21 лютого 2025 року (кримінальна спеціалізація) кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами)" в частині, що стосується ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати пункти 1, 2 та 4 рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 "Про затвердження декодованих результатів виконання практичного завдання учасниками конкурсу 03- 07, 10 та 11 лютого 2025 року (цивільна спеціалізація), 12- 14 та 17- 21 лютого 2025 року (кримінальна спеціалізація), визначення загальних результатів першого етапу кваліфікаційного оцінювання "Складання кваліфікаційного іспиту", допуск до другого етапу "Дослідження досьє та проведення співбесіди" у межах оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах" в частині, що стосується ОСОБА_1 .

Зобов'язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України повторно оцінити практичні завдання, виконані ОСОБА_1 з урахуванням Методичних вказівок з оцінювання практичного завдання з адміністративної, господарської та цивільної спеціалізацій, виконаних кандидатами на посади суддів апеляційних судів під час кваліфікаційного іспиту, затверджених рішенням Комісії від 17 липня 2024 року №228/зп-24.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (01601, м. Київ, вул. Липська, буд. 18/5, код ЄДРПОУ 37316378) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір, сплачений за подання позову, в розмірі 1 938 (одна тисяча дев'ятсот тридцять вісім) гривень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча суддя І.Л. Желтобрюх

Судді Л.І. Бившева

Н.Є. Блажівська

О.О. Шишов

М.М. Яковенко