20 березня 2026 року
м. Київ
справа №240/22528/24
провадження № К/990/3183/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Єресько Л. О., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2026 року у справі № 240/22528/24
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції, чинній з 29 січня 2020 року, при обчисленні в період з 29.01.2020 по 19.05.2023 включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме невизначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови.
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та доплатити за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції, чинній з 29.01.2020, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01.012021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19.09.2025, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2026, позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції, чинній з 29.01.2020, при обчисленні ОСОБА_1 в період з 29.01.2020 по 19.05.2023 включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме невизначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та доплатити ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції, чинній з 29.01.2020 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022, на відповідні тарифні коефіцієнти.
Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 02.02.2026 відмовлено Військовій частині НОМЕР_1 у задоволенні клопотання про відстрочення та розстрочення сплати судового збору; касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19.09.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2026 у справі №240/22528/24, залишено без руху, надавши скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до Суду:
- уточненої касаційної скарги, в якій обґрунтувати наявність передбачених частиною четвертою та п'ятою статті 328 КАС України підстав касаційного оскарження судових рішень;
- документу про сплату судового збору в установленому законом розмірі;
- копії уточненої касаційної відповідно до кількості учасників справи.
Роз'яснено, що у разі невиконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху в установлений судом строк, касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.
Залишаючи касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 у цій справі без руху, Судом було чітко окреслено недоліки касаційної скарги, які слід було усунути.
Примірник ухвали Верховного Суду від 02.02.2026 відповідач отримав в електронному кабінеті 03.03.2026 та в цей же день від скаржника надійшла касаційна скарга, яка є ідентична за змістом первинно поданій.
До касаційної скарги повторно не додано документа про сплату судового збору, проте в прохальній частині заявлено ідентичне клопотання про розстрочення або відстрочення сплати судового збору на визначений строк, яке вже було розглянуте Судом ухвалою від 02.02.2026.
В касаційній скарзі повторно відсутні посилання на наявність передбачених частиною четвертою та п'ятою статті 328 КАС України підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі.
Системний аналіз норм процесуального закону дозволяє дійти висновку про те, що залишення касаційної скарги без руху - це процесуальна дія, яка застосовується судом з метою усунення недоліків скарги та дотримання порядку її подання, які були встановлені судом та відображені в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху.
Якщо скаржником не усунуто недоліки касаційної скарги, які були визначені в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху, то така скарга повертається особі, яка її подала.
Суд наголошує, що відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до пунктів 6, 7 частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані: виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 45 КАС України).
Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 45 КАС України з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
З огляду на викладене Суд констатує, що надавши ідентичну касаційну скаргу, скаржником не усунуто недоліків касаційної скарги, що свідчить про невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги та недбале ставлення посадових осіб Військової частини НОМЕР_1 до своїх процесуальних обов'язків.
Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
З огляду на те, що скаржником не усунуто недоліки касаційної скарги, касаційна скарга підлягає поверненню.
Керуючись статтями 44, 169, 330, 332, 359 КАС України,
1. Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2026 року у справі № 240/22528/24 - повернути особі, яка її подала.
2. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
Л.О. Єресько
Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Верховного Суду