19 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 260/2290/25 пров. № А/857/51336/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Глушка І.В., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року у справі № 260/2290/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Берегівської міської ради про визнання дії та бездіяльності протиправними (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Плехановою З.Б. у м. Ужгороді у відкритому судовому засіданні, дата складення повного тексту судового рішення 05 листопада 2025 року), -
ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з адміністративним позовом до Берегівської міської ради (далі також - відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправними і скасувати Розпорядження Берегівської міської ради № 31-к від 11.03.2025 року «Про звільнення ОСОБА_1 ».
- поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста управління земельних відносин Берегівської міської ради, в.о. начальника управління земельних відносин та стягнути з роботодавця - Берегівської міської ради Закарпатській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з моменту звільнення 11.03.2023 року по день його поновлення на посаді.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив позивач, оскільки вважає його незаконним, прийнятим з неповним з'ясуванням обставин справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що оскаржуване розпорядження є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а звільнення позивача незаконним, оскільки відповідачем порушено вимоги процедури встановлення та врегулювання конфлікту інтересів, а також звільнення позивача, як працівника у зв'язку з наявністю такого конфлікту інтересів; відповідачем не було повідомлено позивача про суть та характер наявного конфлікту інтересів, не вжито будь-яких заходів врегулювання конфлікту інтересів у спосіб, відмінний від звільнення (у випадку наявності реального конфлікту інтересів), не виконано процедуру завчасного повідомлення профспілкового органу підприємства про звільнення працівника, тощо.
У відповідь на подану апеляційну скаргу відповідач подав відзив, в якому заперечує проти вимог скарги, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, просить відмовити у задоволенні вимог апелянта, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Враховуючи відсутність клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, суд вважає за можливе розглядати справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).
У відповідності до вимог частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до Розпорядження В.о. міського голови Берегівської міської ради Закарпатської області від 19.07.2022 року № 80-к ОСОБА_1 було призначено на посаду головного спеціаліста управління земельних відносин Берегівської міської ради з 20 липня 2022 року з посадовим окладом згідно штатного розпису, з граничним стром перебування на посаді до призначення переможця конкурсу, але не більше 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану, відповідно до абзацу другого частини сьомої статті 10 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі також - Закон № 389-VIII). Також даним розпорядженням ОСОБА_1 було присвоєно 13 ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах шостої категорії посад.
В подальшому, Розпорядженням міського голови Берегівської міської ради Закарпатської області від 29.07.2022 року № 84-к на ОСОБА_1 було покладено тимчасове виконання обов'язків начальника управління земельних відносин Берегівської міської ради з 1 серпня 2022 року , з правом підпису всіх необхідних документів.
Розпорядженням міського голови Берегівської міської ради Закарпатської області від 03.09.2024 року № 183вд до ОСОБА_1 за неналежне виконання службових обов'язків, порушення виконавської дисципліни було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді оголошення догани.
13 лютого 2025 року Територіальне управління БЕБ у Закарпатській області направило Голові Берегівської міської ради лист «Про надання інформації» за № 23.6/03.3.1.82/1857-25 від 13.02.2025 року, у якому зазначило наступну інформацію:
- чи виконувало ПП «Спектр-Ком» (код ЄДРПОУ 38838978) роботи на замовлення Берегівської міської ради у період з 2022 рок по теперішній час, якщо так які саме, чи укладалися при цьому договори, сплачувалися грошові кошти, в яких сумах, ким із посадових осіб було підписано акти приймання виконаних робіт;
- яким чином проведено моніторинг цін щодо виконання робіт перед укладанням договорів із ПП «Спектр-Ком» (код ЄДРПОУ 38838978);
- яка кількість документацій із землеустрою розроблена (підготовлена) ПП «Спектр-Ком» (код ЄДРПОУ 38838978) надійшла на погодження та затвердження до Берегівської міської ради протягом 2022-2024 років;
- яка кількість документацій із землеустрою розроблена ( підготовлена) іншими землевпорядними організаціями, окрім ТОВ «СК-63», надійшла на погодження та затвердження до Берегівської міської ради протягом 2022-2024 років;
- чи надходило від в. о. начальника управління земельних ресурсів Сагарди С.В. повідомлення про наявність конфлікту інтересів згідно статті 28 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі також - Закон № 1700-VII) у зв'язку із розглядом документів ПП «Спектр-Ком» (код ЄДРПОУ 38838978).
10 березня 2025 року Уповноважена особа з питань запобігання та виявлення корупції у виконавчому комітеті Берегівської міської ради Володимир Сакалош направив міському голові Берегівської міської ради повідомлення про реальний конфлікт інтересів, у якому зазначив наступне:
«Повідомляю Вас, що в ході опрацювання письмового запиту територіального управління БЕБ у Закарпатській області № 23.6/03.1.82/1857-25 від 13.02.2025 року щодо надання інформації, мною через відкриті джерела для публічного доступу в мережі Інтернет виявлено факт щодо порушення виконувачем обов'язків начальника управління земельних відносин Берегівської міської ради ОСОБА_1 , вимог частини другої статті 25 Закону № 1700-VII, а саме не здійснення дій спрямованих на припинення підприємницької діяльності, припинення його повноважень у складі правління Приватного підприємства «СПЕКТР-КОМ», код ЄДРПОУ 3883897, яке створене з метою одержання прибутку.
За час виконання обов'язків начальника управління земельних відносин Берегівської міської ради ОСОБА_1 підготував 8 проектів рішень, які сесія прийняла, стосовно документацій із землеустрою розробником яких являвся ПП «СПЕКТР-КОМ», а саме:
1. Рішення Берегівської міської ради № 1895 від 17.02.2023 року.
2. Рішення Берегівської міської ради № 1926 від 17.02.2023 року.
3. Рішення Берегівської міської ради № 2478 від 20.12.2023 року.
4. Рішення Берегівської міської ради № 2567 від 21.02.2024 року.
5. Рішення Берегівської міської ради № 2584 від 21.02.2024 року.
6. Рішення Берегівської міської ради № 2633 від 21.02.2024 року.
7. Рішення Берегівської міської ради № 2800 від 21.06.2024 року.
8. Рішення Берегівської міської ради № 3003 від 18.09.2024 року.
На сьогоднішній день, відповідно до інформації із сайту YouControl Сагарда С.В. являється керівником ПП «СПЕКТР-КОМ» та його засновником із часткою від внеску до статутного капіталу в розмірі 90%.».
Судом також досліджений «Акт про відмову надати письмові пояснення» від 10 березня 2025 року за № 1, складений начальником служби персоналу Берегівської ради Світланою Холостенко, керуючою справами виконавчого комітету ОСОБА_2 та головним спеціалістом організаційного відділу Оленою Терновою про те, що 10 березня 2025 р. головний спеціаліст, в.о. начальника управління земельних відносин Берегівської міської ради Сагарда С.В., у їхній присутності відмовився надати письмові пояснення на повідомлення про реальний/потенційний конфлікт інтересів уповноваженої особи з питань запобігання та виявлення корупції у виконавчому комітеті Берегівської міської ради Володимира Сакалоша, від 10.03.2025 року, зареєстрованого у загальному відділі Берегівської міської ради 10.03.2025 року, №814/03-17. Причину відмови ОСОБА_1 - не пояснив.
Відповідно до Розпорядження міського голови Берегівської міської ради Закарпатської області від 11.03.2025 року №31-к було звільнено з роботи ОСОБА_1 , головного спеціаліста управління земельних відносин Берегівської міської ради, в.о. начальника управління земельних відносин з 11 березня 2025 згідно пункту 4-1 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України (далі також - КЗпП України) за наявності у працівника реального чи потенційного конфлікту інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, передбачений Законом № 1700-VII.
Вважаючи оскаржуване розпорядження протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач після звільнення з Приватного підприємства «Спекрт-Ком» продовжував виконувати обов'язки керівника підприємства та влаштовуючись на роботу до органу місцевого самоврядування вказав неправдиві відомості щодо себе.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції і, надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апелянта, зазначає наступне.
Згідно зі статтею 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Закон України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі також - Закон № 280/97-ВР) визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 280/97-ВР громадяни України реалізують своє право на участь у місцевому самоврядуванні за належністю до відповідних територіальних громад.
Згідно з частинами першою-третьою статті 51 Закону № 280/97-ВР виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету.
Кількісний склад виконавчого комітету визначається відповідною радою. Персональний склад виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради затверджується радою за пропозицією сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради - за пропозицією голови відповідної ради.
Виконавчий комітет ради утворюється у складі відповідно сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради - голови відповідної ради, заступника (заступників) сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, а також керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб. Сільська, селищна, міська рада утворює у складі виконавчого комітету ради орган з питань містобудування та архітектури.
Згідно з частинами першою-третьою статті 54 Закон № 280/97-ВР сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Організаційні засади реалізації повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад щодо здійснення державної регуляторної політики визначаються Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Відділи, управління та інші виконавчі органи ради є підзвітними і підконтрольними раді, яка їх утворила, підпорядкованими її виконавчому комітету, сільському, селищному, міському голові, голові районної у місті ради.
Керівники відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради призначаються на посаду і звільняються з посади сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради одноособово, а у випадках, передбачених законом, - за погодженням з відповідними органами виконавчої влади.
Положення про відділи, управління та інші виконавчі органи ради затверджуються відповідною радою.
Закон України від 7 червня 2001 року № 2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі також - Закон № 2493-III) регулює правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 1 Закону № 2493-III служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Згідно зі статтею 2 Закону № 2493-III посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Статтею 3 Закону № 2493-III визначено, що посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
Відповідно до статті 5 Закону № 2493-III право на службу в органах місцевого самоврядування мають громадяни України незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, терміну проживання на відповідній території.
Статтею 7 Закону № 2493-III визначено, що правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про статус депутатів місцевих рад», «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», цим та іншими законами України.
Посадові особи місцевого самоврядування діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією України і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, актами органів місцевого самоврядування, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» та законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
У відповідності до статті 20 Закону № 2493-III, рішення про припинення служби в органах місцевого самоврядування може бути оскаржено посадовою особою місцевого самоврядування у порядку, визначеному законом.
Закон № 1700-VII визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень.
Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1700-VII суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є: особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування: […] б) народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови; в) державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування; […].
Відповідно до положень статті 25 Закону № 1700-VII особам, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, забороняється:
1) займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України;
2) входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді)), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України, крім випадку, передбаченого абзацом першим частини другої цієї статті.
Особа, призначена (обрана) на посаду, зазначену в пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язана не пізніше 15 робочих днів з дня призначення (обрання) на посаду здійснити дії, спрямовані на припинення підприємницької діяльності та припинення її повноважень у складі правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, якщо особа здійснює функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляє інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді)), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.
У строк, визначений абзацом першим цієї частини, особі, призначеній (обраній) на посаду, зазначену в пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, забороняється здійснювати підприємницьку діяльність, брати участь у діяльності та прийнятті рішень відповідними органами з дня призначення (обрання) на посаду та отримувати будь-які доходи (винагороду тощо) у зв'язку із здійсненням підприємницької діяльності або перебуванням у таких органах.
Відповідно до статті 28 Закону № 1700-VII, особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані:
1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;
2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;
3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;
4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.
Особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, не можуть прямо чи опосередковано спонукати у будь-який спосіб підлеглих до прийняття рішень, вчинення дій або бездіяльності всупереч закону на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб.
Безпосередній керівник особи або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади протягом двох робочих днів після отримання повідомлення про наявність у підлеглої йому особи реального чи потенційного конфлікту інтересів приймає рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів, про що повідомляє відповідну особу.
Національне агентство у випадку одержання від особи повідомлення про наявність у неї реального, потенційного конфлікту інтересів упродовж семи робочих днів роз'яснює такій особі порядок її дій щодо врегулювання конфлікту інтересів.
Безпосередній керівник або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади, якому стало відомо про конфлікт інтересів підлеглої йому особи, зобов'язаний вжити передбачені цим Законом заходи для запобігання та врегулювання конфлікту інтересів такої особи.
У разі існування в особи сумнівів щодо наявності в неї конфлікту інтересів вона має право звернутися за роз'ясненням до Національного агентства. У разі якщо особа не отримала підтвердження про відсутність конфлікту інтересів, вона діє відповідно до вимог, передбачених у цьому розділі Закону.
Якщо особа отримала підтвердження про відсутність конфлікту інтересів, вона звільняється від відповідальності, якщо у діях, щодо яких вона зверталася за роз'ясненням пізніше було виявлено конфлікт інтересів.
Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, порядок надання окремих видів державних послуг та провадження інших видів діяльності, пов'язаних із виконанням функцій держави, місцевого самоврядування, мають передбачати порядок та шляхи врегулювання конфлікту інтересів службових осіб, діяльність яких вони регулюють.
Визначення термінів приватного інтересу, реального та потенційного конфлікту інтересів надано у статті 1 Закону № 1700-VII.
За приписами цієї норми, приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв'язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.
Потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Статтею 29 Закону № 1700-VII визначено заходи зовнішнього та самостійного врегулювання конфлікту інтересів.
Положення цієї норми передбачають, що зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів здійснюється шляхом:
1) усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів;
2) застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняття рішень;
3) обмеження доступу особи до певної інформації;
4) перегляду обсягу службових повноважень особи;
5) переведення особи на іншу посаду;
6) звільнення особи.
Особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, у яких наявний реальний чи потенційний конфлікт інтересів, можуть самостійно вжити заходів щодо його врегулювання шляхом позбавлення відповідного приватного інтересу з наданням підтверджуючих це документів безпосередньому керівнику або керівнику органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади.
Позбавлення приватного інтересу має виключати будь-яку можливість його приховування.
Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 1700-VII особи, зазначені в пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані протягом 60 днів після призначення (обрання) на посаду передати в управління іншій особі належні їм підприємства та корпоративні права в порядку, встановленому законом.
Аналізуючи наведені вище правові норми та досліджуючи фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що позивач не виконував обов'язки покладені на нього, як посадову особу місцевого самоврядування згідно статей 25, 28, 36 Закону № 1700-VII.
Водночас, системний аналіз спірних правовідносин в контексті норм Закону № 1700-VII, свідчить про те, що звільнення особи, уповноваженої на виконання функцій місцевого самоврядування з займаної посади у зв'язку з наявністю конфлікту інтересів здійснюється у разі, якщо реальний чи потенційний конфлікт інтересів у її діяльності має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, тобто є крайнім заходом у разі, якщо застосування інших заходів визначених підпунктами 1-5 частини першої статті 29 Закону № 1700-VII є неможливим та може застосовуватися за рішенням керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації виключно до особи, у якої наявний конфлікт інтересів.
Разом з тим, до кожного з заходів існують застереження до застосування.
Пункт 1 частини першої статті 29 Закону № 1700-VII передбачає усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів. Однак, такий застосовується у випадках, якщо конфлікт інтересів не має постійного характеру та за умови можливості залучення до прийняття такого рішення або вчинення відповідних дій інших працівників відповідного органу, підприємства, установи, організації (частина 1 статті 30 Закону № 1700-VII). Однак, у даному випадку наявний постійний характер конфлікту інтересів, позаяк ОСОБА_1 свідомо не виконував обов'язку з вжиття заходів на припинення конфлікту інтересів, знаючи про заборону суміщення служби в органі місцевого самоврядування з роботою керівника приватного підприємства.
Пункт 2 частини першої статті 29 Закону № 1700-VII передбачає застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняття рішень та застосовується у разі, якщо усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів, обмеження її доступу до інформації чи перегляд її повноважень є неможливим та відсутні підстави для її переведення на іншу посаду або звільнення (частина 1 статті 33 Закону № 1700-VII). У випадку позивача, ані усунення від виконання завдання чи вчинення дій, ані обмеження доступу не було можливим та ефективним способом врегулювання конфлікту інтересів.
Пункт 3 частини першої статті 29 Закону № 1700-VII передбачає обмеження доступу особи до певної інформації та застосовується у разі, якщо конфлікт інтересів пов'язаний з таким доступом та має постійний характер, а також за можливості продовження належного виконання особою повноважень на посаді за умови такого обмеження і можливості доручення роботи з відповідною інформацією іншому працівнику органу, підприємства, установи, організації (стаття 31 Закону № 1700-VII). У випадку позивача конфлікт інтересів хоча і має постійний характер, але непов'язаний з таким доступом, а тому обмеження доступу не могло бути застосоване.
Пункт 4 частини першої статті 29 Закону № 1700-VII передбачає перегляд обсягу службових повноважень особи та застосовується у разі, якщо конфлікт інтересів у її діяльності має постійний характер, пов'язаний з конкретним повноваженням особи, а також за можливості продовження належного виконання нею службових завдань у разі такого перегляду і можливості наділення відповідними повноваженнями іншого працівника (стаття 32 Закону № 1700-VII). Однак, конфлікт інтересів пов'язаний безпосередньо з перебуванням на посаді в органі місцевого самоврядування та виник через продовження ОСОБА_1 виконання функцій та обов'язків керівника Приватного підприємства «Спектр-Ком», в той час як Законом № 1700-VII прямо передбачено обов'язок посадової особи місцевого самоврядування на передачу в управління іншій особі належного йому підприємства та корпоративних прав у строк визначений законом. І цей обов'язок не випливає із його службових обов'язків, а є приписом закону. А тому, перегляд службових повноважень жодним чином не вичерпав би наявний конфлікт інтересів, який виник внаслідок продовження ОСОБА_1 виконання обов'язків керівника Приватного підприємства «Спектр-Ком».
Пункт 5 частини першої статті 29 Закону № 1700-VII передбачає переведення особи на іншу посаду та застосовується у разі, якщо конфлікт інтересів у її діяльності має постійний характер і не може бути врегульований шляхом усунення такої особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті, обмеження її доступу до інформації, перегляду її повноважень та функцій, позбавлення приватного інтересу та за наявності вакантної посади, яка за своїми характеристиками відповідає особистим та професійним якостям особи (частина 1 статті 34 Закону № 1700-VII). Однак, ОСОБА_1 було призначено на посаду в період дії військового стану без проведення конкурсного відбору, тому він підпадає під дію положення абзацу другого частини п'ятої статті 10 Закону № 389-VIII, відповідно до якого посадові особи місцевого самоврядування, призначені відповідно до абзацу першого цієї частини, не можуть бути переведені на інші посади державної служби або посади в органах місцевого самоврядування. Тобто, спеціальним законом прямо передбачено заборону переведення особи на іншу посаду у разі якщо його було прийнято в порядку визначеному абзацом першим частини п'ятої статті 10 Закону № 389-VIII.
Відтак, в силу приписів закону позивачу не могло бути запропоновано будь-якої посади, переведення на яке мало би результатом врегулювання конфлікту інтересів, та не було надано переліку вакантних посад.
Відповідно до пункту 4-1 частини першої статті 41 КЗпП України визначено, що трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку наявності у працівника реального чи потенційного конфлікту інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, передбачений Законом № 1700-VII.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині визнання протиправним і скасування Розпорядження Берегівської міської ради № 31-к від 11.03.2025 року «Про звільнення ОСОБА_1 » задоволенню не підлягають.
Посилання позивача на те, що в установі діє первинна професійна спілка співробітників і при цьому посилається на статтю 43 КЗпП України, де зазначено, що розірвання трудового договору може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, колегія суддів вважає помилковим, оскільки трудовий колектив Берегівська міська рада не утворювала первинну профспілкову організацію.
Таким чином, посилання позивача на статтю 43 КЗпП України є безпідставним та таким, що не відповідає чинному законодавству України та обставинам справи.
Як убачається з апеляційної скарги, наведені в ній доводи щодо помилковості висновків суду у цій справі фактично зводяться до необхідності нової правової оцінки обставин у справі та дослідження наявних у матеріалах справи доказів. Водночас зазначеним доводам судом першої інстанції вже була надана належна правова оцінка.
Інших доводів на підтвердження своєї правової позиції позивач не навів, що не дає підстав вважати висновки суду першої інстанцій помилковими, а застосування ним норм матеріального та процесуального права - неправильним.
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши статтю 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанцій правильно встановив обставини справи, не допустив неправильного застосуванням норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року у справі № 260/2290/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді І. В. Глушко
Н. М. Судова-Хомюк