головуючий суддя у першій інстанції: Стецик Н.В.
20 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/11764/25 пров. № А/857/1866/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого-судді: Бруновської Н.В.
суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.
розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року у справі № 140/11764/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Еколан Інгредієнти» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -
14.10.2025р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Еколан Інгредієнти» (далі по тексту ТОВ «Еколан Інгредієнти») звернувся з позовом до Волинської митниці, в якому просив суд:
-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 02.07.2025р. №UA205050/2025/000160/1.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28.11.2025р. позов задоволено.
Не погоджуючись із даним рішеннями, апелянт Волинська митниця подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Просить суд, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28.11.2025р. скасувати та прийняти нову постанову якою в позові відмовити.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
01.08.2024р. ТОВ “Еколан Інгредієнти» (Покупець) та Larchfield Limited, Великобританія (Продавець), уклали контракт №37, за умовами якого Продавець зобов'язується поставляти, а Покупець приймати та оплачувати товари згідно з умовами контракту та додатками до нього.
Поставка спірної партії товару - зшитого полівінілпіролідону PVPP E1202 (Food Grade) здійснювалась за інвойсом №44320 від 02.05.2025р. на загальну суму 50 079,60 доларів США. Умови поставки визначено в інвойсі як CIF Gdansk (Польща), що узгоджується з контрактом та митними документами. До контракту укладено додаткову угоду №1 від 17.12.2024р. , яка є його невід'ємною частиною.
02.07.2025р. з метою здійснення митного оформлення в режимі імпорту декларантом позивача в порядку електронного декларування до Волинської митниці подано митну декларацію (далі також - МД) №25UA205050025347U1 з описом товару: “Зшитий полівінілпіролідон PVPP E1202 (Food Grade) у вигляді порошку або гранул від білого до жовтуватого кольору - CAS No: 25249-54-1,9003-39-8. Формула: (C6H9NO)n. Призначений для використання у харчовій промисловості, у якості освітлюючого агенту та стабілізатору пива, вина: PVPP E1202 (Food Grade) - 5400 кг (270 діжок по 20 кг кожна); Торговельна марка Yuking. Країна виробництва CN. Виробник Shanghai Yuking Water Soluble Material Tech CO., Ltd».
У вказаній декларації митна вартість товару визначена за основним - першим методом, а саме за ціною товару 50 079,60 доларів США. З урахуванням витрат, які покупець поніс під час переміщення товару до митного кордону України, митна вартість становить 51 945,83 доларів США.
З метою підтвердження митної вартості декларант надав: пакувальний лист №4011 від 02.05.2025р.; рахунок-фактура (інвойс) №44320 від 02.05.2025р.; коносамент №ZM25040681 від 02.05.2025р.; автотранспортна накладна №20250624/01 від 27.06.2025р.; декларація про походження товару №44320 від 02.05.2025р.; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №1453 від 30.06.2025р.; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №3006/01 від 30.06.2025р.; документ, що підтверджує вартість страхування №1552308003977 від 02.05.2025р.; документ, що підтверджує вартість страхування б/н від 27.06.2025р.; висновок про вартісні характеристики, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №3-1/742 від 30.06.2025р.; зовнішньоекономічний контракт №37 від 01.08.2024р.; додаткова угода №1 від 17.12.2024р.; додаткова угода №9 від 05.05.2025р.; договір про надання послуг митного брокера №107/21-Т від 01.10.2021р.; договір про перевезення №18-01-24-М від 18.01.2024р.; заява декларанта про незастосування обмежень б/н від 02.05.2025р.; технічний паспорт б/н від 02.05.2025р.
Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митний орган в електронному повідомленні декларанту запропонував подати такі документи: 1) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) якщо рахунок сплачено,- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; 5) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається; 7) виписку з бухгалтерської документації; 8) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 9) копію митної декларації країни відправлення; 10) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Декларант на вимогу митниці надав: посередницьку проформу від 08.04.2025р. №YK2025PI0408-5, інвойс від 14.04.2025р. №YK20250414B, банківські платіжні документи від 10.04.2025р., від 30.05.2025р. б/н, прайс-лист від 02.04.2025р. б/н, копію митної декларації країни відправлення від 29.04.2025р. №223120250001590040, лист від 08.05.2025р. б/н з перекладом, заявку від 10.04.2025р. №027067, договір-заявку від 24.06.2025р. №2406, договір на транспортне обслуговування від 16.02.2023р. №1602.
Інші витребувані документи декларант відмовився надати, про що зазначив в листі від 02.07.2025р. №363.
Волинська митниця зазначає, що в наданих проформі від 08.04.2025р. №YK2025PI0408-5, інвойсі від 14.04.2025р. №YK20250414B та копії митної декларації країни відправлення від 29.04.2025р. №223120250001590040 вказані умови поставки FOB, що відповідає умовам оплати за фрахт, вказаним в коносаменті, проте не відповідає умовам поставки CIF, вказаним в Інвойсі. За відсутності у митного органу інформації щодо вартості перевезення товару морем, та враховуючи те, що в коносаменті одержувачем вказано безпосередньо ТОВ “Еколан Інгредієнти», а тому, витрати на оплату морського фрахту повинні покладатися на ТОВ “Еколан Інгредієнти», у митного органу є обґрунтовані підстави вважати, що декларантом не включено до митної вартості товару в повній мірі таку складову митної вартості як витрати на транспортування товару.
Отже, митний орган вважає, що декларант не забезпечив надання відповідно до п.2 ч.2 ст.52 МК України достовірних відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних.
Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 02.07.2025р. №UA205050/2025/000160/1 та сформувала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2025/000547.
У графі 33 оскаржуваного рішення від 02.07.2025р. №UA205050/2025/000160/1 зазначено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять наступні розбіжності.
Для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару декларантом надано разом з ЕМД №25UA205050025347U1: договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 18.01.2024р. №18-01-24-М, рахунок на оплату від 30.06.2025р. №1453, довідку від 30.06.2025р. №3006/01. Вказані документи надано від ТзОВ “АТСФ». Однак, перевізник товару відповідно до гр.16 CMR - CLL WELL TRANS. На вимогу митного органу також надано заявку від 10.04.2025р. №027067, договір-заявку від 24.06.2025р. №2406, договір на транспортне обслуговування від 16.02.2023р. №1602. Договір від 16.02.2023р. №1602 надано в нечитабельному вигляді. Договір-заявка від 24.06.2025р. №2406 не містить інформації щодо вартості перевезення товару. Вказане не дає можливості перевірити достовірність заявлених транспортних витрат за перевезення оцінюваного товару. В рахунку на оплату від 30.06.2025р. №1453 містяться відомості щодо вартості винагороди експедитора на території України. Проте, відсутня інформація щодо вартості аналогічних витрат за межами митної території України, що свідчить про те, що до митної вартості не включено всі її невід'ємні складові. В довідці від 30.06.2025р. №3006/01 вказано, що страхування вантажу не проводилося. В той же час декларант надав документ за кодом 3008 від 27.06.2025р. б/н, в якому зазначено про здійснення страхування вантажу при перевезенні за маршрутом м. Гданськ (Польща) - м. Київ (Україна). Даний документ містить покликання на договір генерального страхування від 01.03.2025р. №200243786.25, який декларантом не надано, як і не надано страховий поліс. Отже, декларант не надав визначених ч.2 ст.53 МК України страхових документів. Умови поставки товару, вказані в інвойсі від 02.05.2025р. №44320 - CIF Gdansk (Польща). Згідно міжнародних правил інтерпретації умов поставки CIF, продавець несе відповідальність за доставку товару до порту призначення, включаючи оплату фрахту та страхування. При цьому, в наданому коносаменті 02.05.2025р. №ZM25040681 міститься запис “FREIGHT COLLECT», що означає, що вартість фрахту має бути сплачена отримувачем вантажу у пункті призначення. Отримувачем вантажу в даному коносаменті вказано безпосередньо ТОВ “Еколан Інгредієнти», що ставить під сумнів достовірність заявлених умов поставки CIF . Тому, достовірність числового значення такої складової митної вартості як вартість транспортування оцінюваного товару.
Крім того, з урахуванням умов поставки CIF на продавця покладається обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Згідно відомостями, наявними в страховому сертифікаті від 02.05.2025р. №1552308003977, застрахована компанія Larchfield Limited. При цьому документів, що підтверджували б забезпечення морського страхування на користь покупця (ТОВ “Еколан Інгредієнти») проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення, як передбачено умовами поставки CIF, декларантом не надано. В страховому сертифікаті від 02.05.2025р. №1552308003977 зазначено, що наступна інформація заявлена згідно страховим полісом №CG240020247. Ненадання страхового полісу №CG240020247 не дає можливості перевірити включення до ціни товару витрат на страхування. Наданий висновок ДП “Держзовнішінформ» від 30.06.2025р. № 3-1/742 (далі - Висновок) не може бути використаний як документ, що підтверджує митну вартість товару. Відповідно до Національного стандарту №1 “Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003р. №1440, під час підготовки висновку оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел, їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому, оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов'язані з об'єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна та іншу істотну інформацію. Зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація повинні відображатися у звіті про оцінку майна з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього. Однак, до Висновку не долучено витягів з мережі Інтернет, інформаційних ресурсів, листа виробника товару, які використовувалися як джерела інформації. За відсутності у розпорядженні митного органу додатків до Висновку не можливо перевірити достовірність використаних експертом даних при проведенні оцінки.
Митний орган відповідно до положень ст.55, ст.57 МК України з декларантом провів письмову консультацію щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Митну вартість товару визначено за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів згідно ст.59 МК України на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС, - за ЕМД від 18.02.2025р. №25UA209230014193U8. За основу для коригування митної вартості оцінюваного товару взято вартість ідентичного товару, митне оформлення якого вже завершено, - “Зшитий полівінілпіролідон PVPP E1202(Food Grade) у вигляді порошку або гранул від білого до жовтуватого кольору. CAS No: 25249-54-1,9003-39-8. Формула: (C6H9NO)n.», виробник - Shanghai Yuking Water Soluble Material Tech CO., Ltd, торгівельна марка - Yuking, країна походження - Китай, торгівельна країна - Великобританія, який ввезено з Китаю на умовах CIF Gdansk Польща в тій же кількості, що і оцінюваний товар (5400 кг нетто), та час експорту якого є максимально наближеним до часу експорту оцінюваного товару. Рівень митної вартості визначено на суму 11,7876 дол. США за кг. Коригування на обсяг партії, комерційні умови, умови поставки не здійснювалося, оскільки обсяги партій, комерційні умови та маршрути транспортування є ідентичними.
Товар випущено у вільний обіг згідно з МД №25UA205050025486U8 від 03.07.2025р. з наданням гарантій, передбачених ч.7 ст.55 МК України.
ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
ч.2 ст.51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Із змісту ст.52 МК України видно, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
ч.4 ,ч.5 ст.58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
ч.3 ст.53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.
Тобто, митний орган має повноваження вимагати додаткові документи у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість. Водночас цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов'язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.
Крім того, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Однак, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду в постанові від 19.02.2019р. у справі № 805/2713/16-а.
Відповідно до ч.1-4 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
ч.1,ч.2 ст.53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.5,ч.6 ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Крім того, відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Згідно ч.1-3 ст.54 цього Кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу.
ч.6 ст.54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: - невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновків, що обов'язок митного органу зазначати конкретні обставини, які викликали певні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Також, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду яка викладена у постанові від 05.03.2019р. у справі №815/5791/17 основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.
Поряд з цим, відповідно до норм ст.ст.51-58 МК України самої констатації суб'єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості, вказаний сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що подані декларантом відповідно до ч.2 ст.53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об'єктивні дані, що піддаються обчисленню.
Зокрема, колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що як до митного оформлення, так і до суду першої інстанції ТОВ «Еколан Інградієнти» надав передбачені ст.53 МК України документи, які підтверджують задекларовану митну вартість товару: пакувальний лист №4011 від 02.05.2025р.; рахунок-фактура (інвойс) №44320 від 02.05.2025р.; коносамент №ZM25040681 від 02.05.2025р.; автотранспортна накладна №20250624/01 від 27.06.2025р.; декларація про походження товару №44320 від 02.05.2025р.; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №1453 від 30.06.2025р.; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №3006/01 від 30.06.2025р.; документ, що підтверджує вартість страхування №1552308003977 від 02.05.2025р.; документ, що підтверджує вартість страхування б/н від 27.06.2025р.; висновок про вартісні характеристики, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №3-1/742 від 30.06.2025р. ; зовнішньоекономічний контракт №37 від 01.08.2024р.; додаткова угода №1 від 17.12.2024р.; додаткова угода №9 від 05.05.2025р.; договір про надання послуг митного брокера №107/21-Т від 01.10.2021р.; договір про перевезення №18-01-24-М від 18.01.2024р.; заява декларанта про незастосування обмежень б/н від 02.05.2025р.; технічний паспорт б/н від 02.05.2025р..
Крім того, колегія суддів зазначає, що позивач додатково на вимогу контролюючого органу надав додатково посередницьку проформу від 08.04.2025р. №YK2025PI0408-5, інвойс від 14.04.2025р. №YK20250414B, банківські платіжні документи від 10.04.2025р., від 30.05.2025р. б/н, прайс-лист від 02.04.2025р. б/н, копію митної декларації країни відправлення від 29.04.2025р. №223120250001590040, лист від 08.05.2025р. б/н з перекладом, заявку від 10.04.2025р. №027067, договір-заявку від 24.06.2025р. №2406, договір на транспортне обслуговування від 16.02.2023р. №1602.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що подані декларантом відповідно до ч.2 ст.53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об'єктивні дані, що піддаються обчисленню.
Так, рахунком-фактурою (інвойсом) №44320 від 02.05.2025р. підтверджено ціну товару на суму 50 079,60 доларів США, яка відображена у графі 22 МД від 02.07.2025р. №25UA205050025347U1.
До складу митної вартості декларант також включив: обробка контейнеру TCKU3782619 за межами території України - 33 312,72 грн.; міжнародне автоперевезення за маршрутом Gdansk (Poland) - м/п Рава-Руська (Україна), автомобільний державний номер НОМЕР_1 // НОМЕР_2 - 42 440,60 грн; страхування вантажу під час автомобільного перевезення - 2 290,83 грн. На підтвердження таких витрат декларантом надано довідку транспортно-експедиційної компанії ТзОВ “АТСФ» №3006/01 від 30.06.2025р. та довідку страхової компанії АТ “Страхова компанія “Інго» б/н від 27.06.2025р. про підтвердження страхування вантажу.
Отже, подані документи жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару не містять.
Вартість транспортування до кордону України (морським та автомобільним шляхом), завантаження товару (обробка контейнеру) та страхування включена до митної вартості відповідно до вищенаведених документів.
Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, не вказав, що такими доказами повинні бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи, а тому суд вважає, що надані документи відповідають рекомендаційним вимогам наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 “Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення».
Верховний Суд у постанові від 31.05.2019р. у справі №804/16553/14, вказав, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (якими) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Заявлена декларантом за першим методом митна вартість оцінюваного товару підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.
Стосовно вказаних в оскаржуваному рішенні розбіжностей у поданих документах колегія суддів звертає увагу на таке.
ТОВ “Еколан Інгредієнти» та ТзОВ “АТСФ» уклали договір про надання транспортно-експедиційних послуг №18-01-24-М від 18.01.2024р..
ст.929 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
За своєю суттю транспортне експедирування - це менеджмент у галузі перевезення вантажів, який може в себе включати не лише укладення договору з перевізником (від свого чи від імені Замовника), а й інший широкий спектр послуг, що не заборонені законом, та пов'язані із транспортуванням цього самого вантажу і т.д. Відносини експедиторів, вантажовідправників га вантажоодержувачів і порядок розрахунків між ними визначаються насамперед змістом договору на транспортно-експедиційне обслуговування. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, обов'язків та інших відносин, що не суперечить чинному законодавству. Експедитор може фактично виконати послуги, пов'язані з перевезенням вантажу, або лише визначити, узгодити та проконтролювати виконання заходів, спрямованих на вирішення передбачених договором завдань. У той же час, хоча договір транспортного експедирування залежно від його умов може містити окремі елементи договорів доручення, комісії, підряду, зберігання, перевезення тощо, його правова конструкція не є тотожною цим договорам, у зв'язку з цим законодавством передбачено окреме правове регулювання відносин за договором експедирування. Такі правові висновки наведені у постанові Верховного Суду у від 13.09.2019 у справі № 826/66/14.
ст.9 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004р. №1955-IV передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.
При цьому у плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.
Отже, уклавши договір про надання транспортно-експедиційних послуг №18-01-24-М від 18.01.2024р., замовник послуг переклав обов'язок щодо організації перевезення на експедитора - ТзОВ “АТСФ».
Відповідно, ТзОВ “АТСФ» на виконання умов цього договору організував перевезення товару в інтересах позивача шляхом укладення інших договорів із безпосередніми перевізниками.
Разом з тим, такі договори не визначають вартість транспортних витрат, яка включена до митної вартості, оскільки такі витрати безпосередньо несе експедитор, який з урахуванням економічної складової формує ціну транспортно-експедиційних послуг. Однак, зауваження митниці відносно того, що договір від 16.02.2023р. №1602 надано в нечитабельному вигляді, а договір-заявка від 24.06.2025р. №2406 не містить інформації щодо вартості перевезення товару є безпідставними, оскільки такі договори не визначають вартість транспортно-експедиційних послуг, яка відображена саме в довідці експедитора від 30.06.2025р. №3006/01. Вищенаведене також спростовує зауваження митниці про те, що вказані документи надано від ТзОВ “АТСФ», тоді як перевізник товару відповідно до гр.16 CMR - CLL WELL TRANS.
Оскільки позивач та експедитор є резидентами України, місцем надання транспортно-експедиторських послуг є Україна. Як наслідок, у рахунку на оплату №1453 від 30.06.2025р. відображена винагорода експедитора саме на території України.
Відповідно до п.5 ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України.
З огляду на те, що складовою митної вартості є витрати на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України, включення до митної вартості товарів всіх витрат за транспортно-експедиційні послуги, зокрема на території України, буде суперечити п.5 ч. 10 ст.58 МК України.
Крім того, колегія суддів зазначає, що надання документа за кодом 3008 від 27.06.2025 р.б/н, який містить покликання на договір генерального страхування від 01.03.2025р. №200243786.25 та підтверджує факт здійснення страхування вантажу, є достатнім та належним доказом для цілей митного контролю та визначення митної вартості. На підтвердження вартості страхування вантажу декларант надав довідку страхової компанії АТ “Страхова компанія “Інго» б/н від 27.06.2025р., яка встановлює вартість страхування вантажу на суму 2 290,83 грн під час його автомобільного перевезення за маршрутом м. Гданськ (Польща) - м. Київ (Україна), де страхувальником відображено ТОВ “Еколан Інгредієнти». Ненадання договору генерального страхування від 01.03.2025р. №200243786.25 та страхового поліса під час декларування не впливає на вартість страхування вантажу, яка включена до митної вартості. Тому, саме позивач самостійно забезпечив здійснення страхування вантажу страховою компанією АТ “Страхова компанія “Інго», а не експедитор. В довідці від 30.06.2025р. №3006/01 вказано, що страхування вантажу не проводилося.
Доставка товару здійснювалась відповідно до умов поставки товару, які вказані в інвойсі від 02.05.2025р. №44320 - CIF Gdansk (Польща). Згідно Інкотермс 2010 продавець зобов'язаний оплатити доставку (фрахт) у порт призначення та застрахувати товар на користь покупця від ризиків втрати й ушкодження товару під час перевезення. Потрібно тільки мінімальне покриття ризиків покупця, якщо інше не передбачено договором.
З огляду на це позначка “FREIGHT COLLECT» у коносаменті є технічним записом, що свідчить про порядок виставлення рахунку перевізником та не є доказом фактичної сплати фрахту покупцем, якщо інші документи (інвойс, контракт, платіжні документи) підтверджують, що фрахт включено до вартості товару та оплачено продавцем. Митний орган не надав підтверджень того, що фрахт фактично оплачено покупцем окремо або що він не включений до ціни товару.
Таким чином, наявність запису “FREIGHT COLLECT» у коносаменті не є достатньою підставою для сумніву в достовірності заявленої митної вартості, якщо інші документи підтверджують її узгодженість та відповідність умовам контракту. За умовами CIF Інкотермс 2010 вартість страхування вже включена у фактурну ціну товару та не потребує окремого коригування при визначенні митної вартості.
Страховий сертифікат від 02.05.2025р. №1552308003977 є достатнім доказом страхового покриття та його вартості.
При цьому, ст.53 МК України не вимагає надання базового страхового полісу, оскільки він є лише рамковим договором. Однак, сертифікат містить конкретні дані про страхування відправки.
Отже, відсутність базового страхового полісу не є підставою для коригування митної вартості за умови надання страхового сертифікату, що підтверджує включення витрат на страхування до ціни товару.
Зважаючи на вищевикладені обставини, суд апеляційної інстанції вказує, що в даному випадку ТОВ “Еколан Інгредієнти» не поніс додаткових витрат на страхування вантажу під час переміщення від продавця до порту в м. Гданськ, а тому доводи апелянта є необґрунтованими і не можуть бути враховані при оцінці правомірності застосування резервного методу визначення митної вартості.
Водночас, декларант позбавлений можливості впливати на зміст висновку ДП Держзовнішінформ» від 30.06.2025р. № 3-1/742 та додатково надавати витяги з мережі Інтернет, інформаційних ресурсів, листи виробника товару, які використовувалися як джерела інформації.
При цьому, митний орган не може відмовляти у врахуванні експертного висновку через суб'єктивну незгоду з його змістом чи відсутності друкованих джерел до нього. Оскільки, такий документ містить опис товару та ринкові значення, і не суперечить іншим документам.
Відносно інших зауважень митного органу з приводу додатково наданих документів, колегія суддів звертає увагу на таке.
У рішенні, зокрема, зазначено, що в наданих проформі від 08.04.2025р. №YK2025PI0408-5, інвойсі від 14.04.2025р. №YK20250414B та копії митної декларації країни відправлення від 29.04.2025р. №223120250001590040 вказані умови поставки FOB, що відповідає умовам оплати за фрахт, вказаним в коносаменті. Проте, не відповідає умовам поставки CIF, вказаним в Інвойсі. За відсутності у митного органу інформації щодо вартості перевезення товару морем, та враховуючи те, що в коносаменті одержувачем вказано безпосередньо ТОВ “Еколан Інгредієнти», а тому витрати на оплату морського фрахту повинні покладатися на ТОВ “Еколан Інгредієнти». В митного органу є обґрунтовані підстави вважати, що декларант не включив до митної вартості товару в повній мірі таку складову митної вартості як витрати на транспортування товару.
Наявність у попередніх документах (проформі, комерційному інвойсі, експортній декларації) умов FOB пояснюється тим, що це документи країни-експортера, які відображають умови відвантаження товару з порту походження. Остаточні комерційні умови між продавцем та покупцем визначаються інвойсом від 02.05.2025 №44320, в якому зазначено умови CIF, що означає включення до ціни товару вартості фрахту та страхування.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості самого товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
ч.3 ст. 53 МК України вимога про надання документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості, є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.
Митний орган в даному випадку не встановив (не довів) наявність таких розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, або ж ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви митного органу щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях.
Також колегія суддів вважає протиправними дії суб'єкта владних повноважень стосовно витребування окремих додаткових документів, оскільки митним органом не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.
Ненадання виписки з бухгалтерської документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару. Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки, не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості.
Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є рахунок-фактура (інвойс). Більш того, наданий декларантом експертний висновок відповідач безпідставно відхилив, про що зазначалося вище.
Каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару також не визначають ціну товару для конкретно визначеного покупця, а тому не підтверджують ціну задекларованого товару.
Як зазначалося вище, банківські платіжні, транспортні (перевізні), страхові документи, що стосуються оцінюваного товару, копія митної декларації країни відправлення були надані декларантом на вимогу митниці.
З урахуванням наведеного висновок у спірному рішенні про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому митний орган не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене ст.64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.58-ст.63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.
Так, із змісту оскаржуваного рішення чітко видно, що митний орган коригування митної вартості товару здійснив за резервним методом на підставі інформації, наявної в ЄАІС (МД від 18.02.2025р. №25UA209230014193U8). За основу для коригування митної вартості оцінюваного товару взято вартість ідентичного товару, митне оформлення якого вже завершено, - “Зшитий полівінілпіролідон PVPP E1202(Food Grade) у вигляді порошку або гранул від білого до жовтуватого кольору. CAS No: 25249-54-1,9003-39-8. Формула: (C6H9NO)n.», виробник - Shanghai Yuking Water Soluble Material Tech CO., Ltd, торгівельна марка - Yuking, країна походження - Китай, торгівельна країна - Великобританія, який ввезено з Китаю на умовах CIF Gdansk Польща в тій же кількості, що і оцінюваний товар (5400 кг нетто), та час експорту якого є максимально наближеним до часу експорту оцінюваного товару. Рівень митної вартості визначно на суму 11,7876 дол. США за кг. Коригування на обсяг партії, комерційні умови, умови поставки не здійснювалося, оскільки обсяги партій, комерційні умови та маршрути транспортування є ідентичними.
Водночас, суд апеляційної інстанції додатково звертає увагу апелянта, що апелянт не надав усіх документів, на підставі яких здійснила коригування митної вартості товару.
ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
При вирішенні спору суд також враховує, що за усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10 червня 2021 року у справі №815/6854/17, від 14 липня 2020 року у справі №809/1734/16) приписами МК України встановлено, що митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в Автоматизованій системі аналізу та управління ризиками (АСАУР), повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов'язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в АСАУР інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Тому, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за обраним декларантом методом.
Між тим принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами (таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27.02.2025р. у справі №300/784/24).
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в даному випадку митний орган, як суб'єкт владних повноважень не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеною декларантом митною вартістю товару. Тому, підстави вважати, що рішення від 02.07.2025р. №UA205050/2025/000160/1 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм ч.2 ст.55 МК України, відсутні.
Надаючи оцінку доводам апелянта, покладеним в основу прийняття оспорюваних рішень про коригування митної вартості товарів, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновків, що за відсутності документів, які б пояснили сумніви митного органу, митний орган не мав достатніх та обґрунтованих підстав для невизнання митної вартості товару задекларованого позивачем, враховуючи таке.
Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Водночас, наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Разом з тим, обов'язок органу доходів і зборів обґрунтовувати причини та порядок здійснення коригування митної вартості встановлюється Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. № 598.
Так, відповідно до п.2.1 вказаних Правил № 598, у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосування резервного методі (ст.64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувались митним органом при її визначенні. Покликання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначені митної вартості відповідно до положень ст.59, ст.60, ст.64 кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційний умов тощо.
Тобто, рішення про коригування митної вартості не може ґрунтуватись на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару.
Проте, з огляду на те, що позивач надав вичерпні документи на підтвердження митної вартості товару, колегія суддів зазначає, що у митного органу були наявні достатні документи, які підтверджують числові значення всіх складових митної вартості імпортованого товару та відомості щодо ціни товару.
Усі документи, надані до митного оформлення позивачем не містять розбіжностей та визначають єдину ціну товару.
Апеляційний суд наголошує, що Волинська митниця як суб'єкт владних повноважень не довів суду, що надані позивачем документи містять істотні розбіжності, в них наявні ознаки підробки, або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Наявність інформації про те, що ідентичні або подібні товари оформлено у митному відношенні іншими особами за вищою митною вартістю не може бути єдиною та достатньою підставою для витребування додаткових документів та відмови у прийнятті заявленої позивачем митної вартості товару за ціною контракту.
Крім того, враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019р. у справі №826/2313/16, від 13.06.2019р. у справі №820/6315/15, суд зазначив, що вимоги ч.3, ч.4 ст.53 та ч.2 ст.58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб'єкт владних повноважень в особі Волинської митниці діяв не у спосіб що визначені законами та Конституцією України. Відповідач в порушення вимог ст.77 КАС України не довів наявність у нього обґрунтованого сумніву у правильності визначення декларантом митної вартості товару за основним методом. Зазначене, в свою чергу, дає підстави вважати, що оспорюване рішення про коригування митної вартості товару є протиправним, яке слід скасувати.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постановах від 27.06.2019р. у справі № 803/667/17, від 02.04.2019р. у справі № 809/784/19, від 06.03.2019р. у справі № 809/278/17, від 20.02.2018 р. у справі № 809/1884/1. від 09.10.2018 у справі № 826/24835/15, від 24.01.2019р. у справі № 820/636/17, від 21.01.2020р. у справі № 812/2336/14, від 13.02.2020р. у справі № 810/1175/16, від 26.01.2021р. у справі № 826/13892/16).
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст. 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд ,-
Апеляційну скаргу Волинської митниці - залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року у справі № 140/11764/25 без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська
судді Р. Б. Хобор
Р. М. Шавель