19 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 260/10051/23 пров. № А/857/43783/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
з участю секретаря судових засідань Клим О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Закарпатської митниці на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКОЛАС" до Закарпатської митниці про визнання протиправними і скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,
суддя у І інстанції Луцович М.М.,
час ухвалення рішення 10 год 30 хв,
місце ухвалення рішення м. Ужгород,
дата складення повного тексту рішення 15 жовтня 2025 року,
У листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "НІКОЛАС" (далі - ТОВ "НІКОЛАС") звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів (далі - Рішення) № UA305000/2023/000187/1 від 05.11.2023 Закарпатської митниці (далі - Митниця) та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (далі - Картка відмови) відповідача №UA305240/2023/000026.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.02.2024, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2024, у задоволенні позову було відмовлено.
Постановою Верховного суду від 16.04.2025 у справі №260/10051/23 касаційну скаргу ТОВ “НІКОЛАС» задоволено частково. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.02.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2024 у справі № 260/10051/23 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду.
Скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий судовий розгляд, касаційний суд вказав, що суди не надали правової оцінки висновкам митного органу щодо зазначеної декларантом митної вартості товарів, не дослідили і не надали оцінку доводам позивача щодо наявності або відсутності у поданих документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованого товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. Відтак це дає підстави для направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.10.2025 у справі №260/10051/2 вказаний позов було задоволено.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що ТОВ “НІКОЛАС» надало усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України (далі - МК), що необхідні для визначення митної вартості імпортованого товару та містять повну інформацію про його митну вартість. Натомість митний орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.
У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено Митницею, яка просила таке скасувати та відмовити у задоволенні позову ТОВ "НІКОЛАС".
На обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що під час здійснення митного контролю за правильністю визначення митної вартості імпортованого ТОВ "НІКОЛАС" товару за митною декларацією (далі - МД) від №UA305240/2023/001205 було в становлено ряд неточностей і розбіжностей, які викликали у митного органу обґрунтований сумнів у правильному визначенні декларантом митної вартості товару.
Надані декларантом на запит митного органу документи розбіжностей та неточностей у наданих документах щодо складових митної вартості декларантом не було усунуто.
У зв'язку із цим Митницею було прийнято Рішення №UA305000/2023/000187/1 від 05.11.2023. При визначенні числового значення митної вартості товару за основу взята наявна в ЄАІС Держмитслужби інформація щодо визнаної митної вартості аналогічних товарів за МД №23UA100230022540U0 від 31.10.2023 (10,0926 USD/кг), №23UA100230019972U4 від 25.09.2023 (10,1715 USD/кг) та №23UA100230017366U5 від 17.08.2023 (10,8649 USD/кг).
Декларант із Рішенням погодився, товари було випущено у вільний обіг за МД від 05.11.2023 №UA305240/2023/001207 у встановленому порядку зі сплатою митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом.
Відтак, скаржник вважає оспорювані Рішення та Картку відмови такими, що прийняті у відповідності до вимог митного законодавства та фактичних обставин справи, а висновки суду першої інстанції - помилковими.
Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибули, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає її розгляду.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.
Як безспірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ “НІКОЛАС» (Покупець) та ТОВ “COMERCIAL GODEMA, S.L.» (Продавець) уклали контракт №21/06-2022 від 21.06.2022, за умовами якого Продавець зобов'язувався продати товар власного виробництва під торговою маркою Karibian descanco та під торговою маркою Tribekka, а Покупець - придбати товар згідно з умовами цього контракту. Асортимент, кількість товару, ціна обговорюються у специфікаціях, інвойсах, пакувальних листах, які є невід'ємною частиною цього контракту. Загальна сума контракту становить 1 000 000 євро.
Додатковою угодою № 2 від 14.02.2023 до контракту № 21/06-2022 від 21.06.2022 були викладені в іншій редакції місцезнаходження та реквізити сторін.
27.09.2023 між сторонами була підписана специфікація № ES 8/8000799, відповідно до якої ТОВGODEMA, S.L. поставляє ТОВ “НІКОЛАС» товар (матраци) на загальну суму 87923,06 євро.
30.10.2023 був виготовлений комерційний інвойс №ES 8/82300043 на загальну суму 87923,06 євро.
30.10.2023 виготовлений пакувальний лист №1 загальною вагою нетто 12846,04 кг та брутто 13580 кг.
27.09.2023 сторони контракту погодили прайс-лист щодо вартості товару.
27.09.2023 ТОВGODEMA, S.L. виготовило проформу № ES 8/8000799 на загальну суму 87923,05 Євро. Відповідно до офіційного курсу НБУ 87923,05 євро становило 90501,79 доларів США (38,67 гривень за 1 долар США).
Доставка товару здійснювалася автомобільним транспортом на підставі договору №21102023/1 від 25.10.2023, укладеного ТОВ “НІКОЛАС» та ТОВ “Сто шляхів».
При цьому сторонами була погоджена заявка на надання транспортно-експедиційних послуг, згідно з якою ТОВ “Сто шляхів» зобов'язувалося доставити товар для ТОВ “НІКОЛАС» з Іспанії до України.
Відповідно до довідки ТОВ “Сто шляхів» № 44 від 31.10.2023 транспортні витрати з перевезення вантажу згідно із заявкою-договором від 25.10.2023 за маршрутом становлять:
30510 Yecla, Murcia, Іспанія - митний пост Дяково - 181 366 грн;
митний пост Дяково - м. Київ, вул. Якова Гніздовського, 1 - 53634 грн.
Страхування вантажу не проводилося.
Перевезення здійснювалося автомобілем Тягач DAF XF 480 FAR XLRASH4300G195167, BH4347PM, напівпричіп тентований WIELTON SUDPC200000066431, BH5107XF.
Вартість доставки товару сплачена платіжним дорученням № 198 від 06.11.2023 на загальну суму 235 000 гривень. Доставка здійснювалась на підставі міжнародної товарно-транспортної накладної 00001.
Позивач зазначив, що через введення на території України військового стану та заборону НБУ вчиняти будь-які дії з виведенням валюти з України ТОВ “НІКОЛАС» та ТОВ “COMERCIAL GODEMA, S.L.» узгодили проведення оплати товару в межах черговості.
09.08.2023 на користь ТОВ “COMERCIAL GODEMA, S.L.» було сплачено 30000 євро (платіжна інструкція від 09.08.2023) (інша поставка);
29.08.2023 на користь ТОВ “COMERCIAL GODEMA, S.L.» було сплачено 30000 євро (платіжна інструкція від 29.08.2023) (інша поставка);
12.09.2023 на користь ТОВ “COMERCIAL GODEMA, S.L.» було сплачено 21459,69 євро (платіжна інструкція від 12.09.2023) (інша поставка).
З метою здійснення митного оформлення отриманого на виконання умов вказаного контракту товару декларантом ТОВ “НІКОЛАС» 04.11.2023 було подано Митниці МД №23UA305240001205U0 з відповідними додатками, у якій митну вартість було задекларовано за першим (основним) методом її визначення.
Митниця відповідно до приписів частини 3 статті 53 МК запропонувала декларанту надати додаткові документи.
На запит митного органу декларантом було надано такі документи:
специфікацію № ES 8/8000799 від 27.09.2023;
додаткову угоду №2 від 14.02.2023 до контракту №21/06-2022 від 21.06.2022;
заявку-договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 25.10.2023 між ТОВ “HIKOЛAC» та ТОВ “Сто шляхів»;
платіжні банківські документи, що стосуються оплати за контрактом №21/06-2022 від 21.06.2022 (платіжний документ № б/н від 09.08.2023 на суму 30000 євро, платіжний документ № б/н від 12.05.2023 на суму 77301,31 євро, платіжний документ № б/н від 12.09.2023 на суму 21459,69 євро, платіжний документ № б/н від 29.08.2023 на суму 30000 євро);
прибуткову накладну № 3 від 21.04.2023;
копію митної декларації № 23UA205140031363U1 від 21.04.2023;
оборотно-сальдову відомість по рахунку 632 за 21.04.2023 - 31.05.2023.
За наслідками опрацювання наданих декларантом документів 05.11.2023 Митниця прийняла рішення №UA305000/2023/000187/1, яким задекларовану митну вартість товару було відкориговано за резервним методом, а саме за матраци з 90501,79 USD до 120710,93 USD. При визначенні числового значення митної вартості товару за основу взята наявна в ЄАІС Держмитслужби інформація щодо визнаної митної вартості аналогічних товарів за МД №23UA100230022540U0 від 31.10.2023 (10,0926 USD/кг), №23UA100230019972U4 від 25.09.2023 (10,1715 USD/кг) та №23UA100230017366U5 від 17.08.2023 (10,8649 USD/кг). Водночас митним органом була сформована Картка відмови №UA 305240/2023/000026 від 05.11.2023.
Відтак, товари було випущено у вільний обіг за МД від 05.11.2023 №UA305240/2023/001207 зі сплатою позивачем митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом.
Разом із тим, ТОВ “HIKOЛAC» не погодилося із вказаними Рішенням та Карткою відмови митного органу та звернулося до адміністративного суду з позовом, що розглядається.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із положеннями пункту 24 частини 1 статті 4 МК митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Відповідно до приписів статей 49, 50 МК митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно із частинами 4, 5 статті 58 МК митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Частиною 3 статті 318 МК встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Як визначено у статті 50 МК, відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Частиною 1 статті 51, частиною 1 та 2 статті 52 МК передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно із частинами 1 та 2 статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, що встановлені частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини 3 статті 53 МК у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, які як: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Приписами частин 1 та 2 статті 54 МК передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини 5 вказаної статті МК органу доходів і зборів, з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, надано право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Згідно із частиною 4 статті 53 МК у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6 статті 54 МК).
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 МК).
Відповідно до частини 1 статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Приписами статті 57 МК передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Окрім того, відповідно до частини 6 статті 53 МК декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
На підставі аналізу матеріалів справи та позицій сторін, викладених у заявах по суті справи, апеляційний суд дійшов переконання, що на стадії апеляційного перегляду суть публічно-правового спору, що розглядається, зводиться до перевірки висновку суду першої інстанції про те, що сумніви Митниці у правильному визначенні декларантом митної вартості імпортованого ним товару були необґрунтовані, що призвело до ухвалення протиправних Картки відмови та Рішення, що оспорюються.
При оцінці доводів Митниці про те, що подані декларантом до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості, а також містили розбіжності, що викликало необхідність у витребуванні у декларанта додаткових документі та коригування заявленої митної вартості, апеляційний суд зазначає таке.
Суд першої інстанції слушно зауважив, що у межах справи, що розглядається, спірним є правильність визначення декларантом митної вартості імпортованого товару “матраци безпружинні з наповнювачем із полімерних матеріалів (піна пінополіуретанова з ефектом пам'яті) та з покриттям з синтетичних текстильних матеріалів, в асортименті» за основним методом за ціною договору (контракту).
Для підтвердження заявленої митної вартості вказаного товару за основним методом декларант ТОВ «НІКОЛАС» надав митному органу зовнішньоекономічний контракт №21/06-2022 від 21.06.2022; специфікацію № ES 8/8000799 від 27.09.2023, рахунок-фактуру (інвойс) № ES 8/82300043 від 30.10.2023.
При цьому слід погодитися із судом першої інстанції у тому, що вказана у МД №23UA305240001205U0 від 05.11.2023 ціна спірного товару відповідає зазначеній у рахунку-фактурі (інвойсі) № ES 8/82300043 від 30.10.2023 та специфікації № ES 8/8000799 від 27.09.2023 та становить 87923,05 євро.
Водночас суд першої інстанції слушно зауважив, що згідно з приписами частиною 2 статті 53 МК саме рахунок-фактура є документом, який підтверджує митну вартість товару і жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містили.
Водночас в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд апеляційної інстанції при вирішенні цього спору враховує висновки, викладені Верховним Судом, зокрема, у постанові від 01.03.2023 у справі № 420/18880/21, відповідно до яких як фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені), а отже не можуть бути підставою для сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару.
Щодо підтвердженні позивачем витрат на транспортування товару апеляційний суд зазначає таке.
На підтвердження вказаних витрат декларантом ТОВ «НІКОЛАС» було надано митному органу договір про надання транспортних послуг № №25102023/1 від 25.10.2023 між ТОВ “Сто шляхів» та ТОВ “НІКОЛАС», заявку-договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 25.10.2023 з ТОВ “Сто шляхів», довідку про транспортні витрати №44 від 31.10.2023.
При цьому ТОВ “Сто шляхів» зобов'язувалося доставити товар для ТОВ “НІКОЛАС» з Іспанії до України
Відповідно до довідки ТОВ “Сто шляхів» № 44 від 31.10.2023 року транспортні витрати по перевезенню вантажу згідно із заявкою-договором від 25.10.2023 за маршрутом 30510 Yecla, Murcia, Іспанія -митний пост Дяково склали 181 366 грн, а за маршрутом митний пост Дяково - м. Київ, вул. Якова Гніздовського, 1 - 53 634 грн.
Вказані послуги були оплачені позивачем у сумі 235 000 грн шляхом проведення безготівкового розрахунку платіжним дорученням №198 від 06.11.2023.
Щодо зауважень митного органу про те, що згідно з інформацією транспортної накладної (CMR) №000010 від 30.10.2023 фактичним виконавцем перевезення було ТОВ “МЕД-ОК», апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції у тому, що відносини між ТОВ “Сто шляхів», який виступав експедитором, та ТОВ “МЕД-ОК», який виступав перевізником, були регламентовані договором між вказаними суб'єктами підприємницької діяльності, до яких позивач не має жодного стосунку.
При цьому вартість транспортування оплачувалася ТОВ «НІКОЛАС» безпосередньо на рахунок ТОВ “Сто шляхів», взаєморозрахунки між ТОВ “Сто шляхів» та ТОВ “МЕД-ОК» не впливають на понесені позивачем витрати по перевезенні товару до кордону України, а отже не можуть бути підставою для коригування заявленої митної вартості товару.
Щодо подання ТОВ «НІКОЛАС» МД № 23UA205140031363U1 від 21.04.2023 Волинській митниці, яка була відкоригована, суд першої інстанції доречно звернув увагу на те, що рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000412/2 від 20.06.2023 було визнано протиправним і скасоване рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17.11.2023 у справі № 140/17594/23, яке набрало законної сили 07.05.2024.
Окрім того, апеляційний суд враховує висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, відповідно до якого за сталою та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
З урахуванням наведеного, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції мав належні фактичні та правові підстави для висновку про те, що митний орган не встановив таких розбіжностей, які дійсно мали вплив на правильність визначення декларантом митної вартості, а також ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).
Відповідно до приписів частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас апеляційний суд звертає увагу на те, що адміністративний суд, керуючись принципом верховенства права, має розглядати право не як закон чи систему нормативних актів, а як втілення справедливості. Суд має спрямовувати своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відтак, апеляційний суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява № 387/03, 20.09.2012, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden №36985/97) Європейський суду з прав людини визначив, що «…адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб'єкт владних повноважень».
Хоча ця справа стосується податкового спору, на переконання апеляційного суду, у ній закладено один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб'єктом приватного права і суб'єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов'язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними.
Таким чином, на думку апеляційного суду, слід вважати вірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості імпортованого товару за першим методом, що була підтверджена необхідними документами, а отже про відсутність належних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості оспорюваним Рішенням.
Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Закарпатської митниці залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року у справі №260/10051/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар
Постанова у повному обсязі складена 19 березня 2026 року.