19 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 460/9321/25 пров. № А/857/55446/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Глушка І.В., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши в електронній формі в порядку письмового провадження в місті Львові Рівненської митниці на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року у справі № 460/9321/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМІЯ ІМПОРТ» до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування картки відмови, рішення про коригування митної вартості товарів (рішення суду першої інстанції ухвалені суддею Греськом О.Р. в м. Рівне в порядку письмового провадження), -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ХІМІЯ ІМПОРТ» (далі - ТОВ «ХІМІЯ ІМПОРТ», товариство, позивач) звернулося з адміністративним позовом до Рівненської митниці (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування картки відмови від 28.04.2025 № UA204150/2025/000104, рішення про коригування митної вартості товарів від 28.04.2025 № UA204150/2025/000037/1.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів було встановлено, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх відомостей, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що 02.12.2024 ТОВ «ХІМІЯ ІМПОРТ» (Покупець, Україна) укладено контракт № 212/2024/TILE з компанією XIAMEN GREAT IMPORT AND EXPORT CО., LTD (Продавець, Китай), за умовами якого Покупець погоджується купити у Продавця Товар, описаний у цьому Контракті (Контракт), у відповідності з термінами і умовами, викладеними нижче та доданими до цього контракту. Найменування Товару керамічна плитка (пункт 1). Кількість на кожне відвантаження вказується у Доповненнях до Контракту на кожну партію товару. Загальна кількість Товару, що поставляється за даним Контрактом, складатиметься із загальної суми всіх кількостей Товару, вказаних у відповідних Доповненнях (пункт 2). Даний Контракт вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2027, але може закінчувати дію не раніше, ніж до моменту повного виконання сторонами своїх обов'язків (пункт 3). Строк готовності товару протягом 45 днів після передоплати (підпункт 4.1 пункту 4). Отримувач - ТОВ «ХІМІЯ ІМПОРТ» 35312 Клевань, вул. Центральна, 38 Рівненська область Україна (підпункт 4.2 пункту 4). Адреса доставки (складу): 35312 Клевань, вул. Центральна, 38, Рівненський р-н, Рівненська область, Україна (підпункт 4.3 пункту 4). Валюта Контракту долар США. Ціна на кожне відправлення вказується у відповідних Доповненнях на кожну партію. Загальну вартість Контракту складатиме сума всіх Доповнень. Орієнтовна вартість Контракту 70000,00 USD (пункт 5). Умови відвантаження (згідно з Інкотермс-2020) FOB Сямень, Китай, або інші умови, які погоджені сторонами. Умови відвантаження на кожну поставку вказуються у відповідних Доповненнях, на кожну партію (пункт 6). Покупець зобов'язується внести 30% передоплату на розрахунковий рахунок Продавця та 70% передоплату після отримання Покупцем копії коносаменту від Продавця (пункт 7).
Відповідно до Доповнення № 1 від 02.12.2024 до Контракту № 212/2024/TILE від 02.12.2024 сторони погодили поставку плитки керамічної за кодом УКТЗЕД 69049000 на загальну суму 22878,80 USD.
Оплата позивачем товару здійснена 17.12.2024 на суму 6863,64 USD та 17.03.2025 на суму 10035,20 USD, що підтверджується платіжними інструкціями в іноземній валюті або банківських металах від 17.12.2024 № 108 та від 17.03.2025 №10.
В квітні 2025 року XIAMEN GREAT IMPORT AND EXPORT CО., LTD на виконання умов вказаного контракту було поставлено товар ТОВ «ХІМІЯ ІМПОРТ» на суму 14336,00 USD, що підтверджується інвойсом від 22.01.2025 № SC20250122.
У зв'язку з прибуттям товару на митну територію України, 25.04.2025 позивачем було подано відповідачу митну декларацію № 25UA204150001086U9 на митне оформлення ввезених товарів.
До вказаної митної декларації для підтвердження заявленої митної вартості товару було додано: пакувальний лист (packing list) б/н 22.01.2025, рахунок-фактура (invoice) № SC20250I22 від 22.01.2025, коносамент (bill of lading) № ZH WE25010145 від 04.02.2025, накладна УМВС (SMGS consignment note (rail)) № 02433 від 09.04.2025, супровідний документ TI (dispatch note model T1) № 25PL322080NSD687M5 від 03.04.2025, супровідний документ ТІ (dispatch note model TI) № 25PL322080NSD68KM2 від 03.04.2025, сертифікат про походження товару (certificate of origin) № C25MACY6K576Z001 від 06.02.2025, статус особи, яка подає митну декларацію, МД № 24UА204150001076U4.001 від 24.04.2025, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду, що здійснюється при виконанні митних формальностей під час митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації) від 24.04.2025, картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UА204150/2025/000102 від 24.04.2025, банківський платіжний документ, що стосується товару № 108 від 17.12.2024, банківський платіжний документ, що стосується товару № 10 від 17.03.2025, рахунок на оплату № 284 від 07.04.2025, рахунок на оплату № 284 від 07.04.2025, страховий поліс № 65 від 04.02.2025, 4100 контракт № 212/2024/ТІLЕ від 02.12.2024, доповнення № 1 від 02.12.2024 до контракту № 212/2024/1MG від 02.12.2024, договір про надання послуг митного брокера № 003/2022 від 01.11.2022, договір № ТЕО-20-12/2022/ХІ від 20.12.2022, витяг з каталогу продукції від 24.04.2025, лист від експортера від 25.04.2025, відповідь по запиту № 50М від 25.04.2025, копія документу супроводу експорту № 370820250000070113 від 23.01.2025, виписаного вантажовідправником як митної декларації країни відправлення.
Митницею було направлено декларанту позивача електронне повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.
На підставі вимоги митного органу про надання додаткових документів, позивачем були надані пояснення.
Відповідачем за результатами опрацювання поданої МД та документів винесена картка відмови у прийнятті митної декларації № UA204150/2025/000104 та прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів від 28.04.2025 № UA204150/2025/000037/1.
Рішення від 28.04.2025 № UA204150/2025/000037/1 містить опис підстав для коригування митної вартості:
I. Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки:
1) декларантом не подано усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 ст. 53 Митного кодексу України та у відповідності до ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 р.;
2) подані до митного оформлення документи є неповними та містять розбіжності:
- у графі 70 банківських платіжних інструкцій від 17.12.2024 № 108 та від 17.03.2025 №10 зазначено лише реквізити Контракту від 02.12.2024 № 212/2024/TILE, без зазначення проформи - інвойсу або інвойсу, що стосується оцінюваної партії товару. Таким чином неможливо пов'язати оцінювану партію товару з вищезазначеними платіжними документами;
- згідно коносаменту від 04.02.2025 № ZHWE25010145, порт призначення Гданськ (Польща), згідно накладної УМВС від 09.04.2025 № 02433, маршрут перевезення Шебжешин-Хрубешов-Ізов-Клевань. При цьому до МД не надано транспортних документів та документів, що підтверджують понесені витрати за усім маршрутом перевезення товарів до митного кордону України;
- сума платежу, що вказана у банківських платіжних інструкціях від 17.12.2024 № 108 (сплачено - 6 863,64 дол.) та від 17.03.2025 № 10 (сплачено - 10 035,20 дол.) не кореспондується з умовами оплати за товар, що зазначена у контракті від 02.12.2024 № 212/2024/TILE (30% предоплати та 70% предоплати після отримання копії коносаменту) та із загальною вартістю товару (сплачено по 2-х платіжних інструкціях - 16 898,84 дол., при вартості товару у Доповненні від 02.12.2024 № 1 до Контракту від 02.12.2024 № 212/2024/TILE - 22 878,80 дол.);
- до митного оформлення надано копію митної декларації країни відправлення (Китай) від 23.01.2024 № 370820250000070113 без перекладу, що унеможливлює перевірку відомостей зазначених у ній;
- поданий до митного оформлення страховий сертифікат від 04.02.2025 № 65 не містить обов'язкових реквізитів, а саме, підписів та печаток сторін;
- відповідно до коносаменту від 04.02.2025 № ZHWE25010145 номер судна та рейсу- MAERSK FELIXSTOWE/506S, тоді як в декларації країни відправлення від 23.01.2024 № 370820250000070113, зазначено номер судна та рейсу MSC AAYA/QG503W, що може свідчити про перевантаження товару під час морського перевезення. При цьому до МД не надано підтверджуючих документів по вартості перевантаження під час морського перевезення . Вищевказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно умов придбання товару, в тому числі і стосовно числових значень складових митної вартості.
II. Відповідно до статті 64 Митного кодексу України, Рівненська митниця володіє інформацією щодо митної вартості товару митне оформлення якого здійснено за митною декларацією від 06.12.2024 № UА206020/2024/017268 - 0,58 дол. США/кг.
III. Заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання додаткових документів згідно з переліком: 1) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 2) виписку з бухгалтерської документації продавця; 3) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів по маршруту ІІІебжешин-Хрубешов-Ізов-Клевань та по вартості перевантаження під час морського перевезення; 4) каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару; 5)належним чином оформлений страховий поліс; 6) переклад копії митної декларації країни відправлення (Китай) від 23.01.2024 № 370820250000070113.
У відповідності до частини 6 статті 53 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
IV. За результатом проведеної відповідно до положень частини 4 статті 57 Митного кодексу України процедури консультації з декларантом та у зв'язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 Митного кодексу України) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних товарів (статі 59-61 Митного кодексу України), достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 Митного кодексу України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 Митного кодексу України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 Митного кодексу України, митну вартість товарів скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 Митного кодексу України.
Митну вартість товару визначено на підставі інформації щодо митної вартості товару митне оформлення якого здійснено за митною декларацією від 06.12.2024 № UА206020/2024/017268 - 0,58 дол. США/кг.
Числове значення митної вартості товару у валюті рахунку становить 30943,0 дол. США (53 350,0 кг * 0,58 дол. США/кг), що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 1 289 982,73 грн (30943,0 дол. США * 41,689 грн/дол. США).
Декларантом вказаний товар оформлено у вільний обіг згідно декларантом вказаний товар оформлено у вільний обіг згідно з декларацією № 25UA204150001091U8 від 28.04.2025 з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 Митного кодексу України.
Не погоджуючись з рішенням митного органу про коригування митної вартості та карткою відмови в прийнятті митної декларації, ТОВ «ХІМІЯ ІМПОРТ» звернулося з позовом до суду.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірного товару, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Митне оформлення за правилами регулювання положень частини першої статті 248 Митного кодексу України (далі - МК України) розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 МК України).
За положеннями статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина друга статті 51 МК України).
Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, відповідно до частини другої статті 52 МК України, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).
Згідно частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
В силу вимог частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
У частині третій статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3)рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Як визначено частиною першою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Водночас, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Частиною першою статті 58 МК України визначено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. В частині другій цієї статті передбачено, коли такий метод не застосовується. А саме: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, в силу правового регулювання частин четвертої та п'ятої статті 58 МК України, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Із наведених положень колегія суддів висновує, що митний орган досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості, у тому числі якщо декларант самостійно визначає митну вартість за резервним методом. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.
З матеріалів справи, а саме вище, встановлено, що позивачем, подано для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) разом із МД документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Так, до для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із МД документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Так, до МД декларант позивача подав наступні документи: пакувальний лист (packing list) б/н 22.01.2025, рахунок-фактура (invoice) № SC20250I22 від 22.01.2025, коносамент (bill of lading) № ZH WE25010145 від 04.02.2025, накладна УМВС (SMGS consignment note (rail)) № 02433 від 09.04.2025, супровідний документ TI (dispatch note model T1) № 25PL322080NSD687M5 від 03.04.2025, супровідний документ ТІ (dispatch note model TI) № 25PL322080NSD68KM2 від 03.04.2025, сертифікат про походження товару (certificate of origin) № C25MACY6K576Z001 від 06.02.2025, статус особи, яка подає митну декларацію, МД № 24UА204150001076U4.001 від 24.04.2025, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду, що здійснюється при виконанні митних формальностей під час митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації) від 24.04.2025, картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UА204150/2025/000102 від 24.04.2025, банківський платіжний документ, що стосується товару № 108 від 17.12.2024, банківський платіжний документ, що стосується товару № 10 від 17.03.2025, рахунок на оплату № 284 від 07.04.2025, рахунок на оплату № 284 від 07.04.2025, страховий поліс № 65 від 04.02.2025, 4100 контракт № 212/2024/ТІLЕ від 02.12.2024, доповнення № 1 від 02.12.2024 до контракту № 212/2024/1MG від 02.12.2024, договір про надання послуг митного брокера № 003/2022 від 01.11.2022, договір №ТЕО-20-12/2022/ХІ від 20.12.2022, витяг з каталогу продукції від 24.04.2025, лист від експортера від 25.04.2025, відповідь по запиту № 50М від 25.04.2025, копія документу супроводу експорту № 370820250000070113 від 23.01.2025, виписаного вантажовідправником як митної декларації країни відправлення.
Митним органом сформовано вимоги про подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до статті 53 МК України.
Декларантом у відповідь на вимогу щодо товару було відправлено письмові пояснення.
За результати розгляду поданих документів відповідач прийняв спірне рішення про коригування митної вартості товарів.
Оцінюючи обставини, які стали підставою для прийняття оскарженого рішення про коригування митної вартості товарів, апеляційний суд зазначає наступне.
Апелянт покликається на те, що у графі 70 банківських платіжних інструкцій від 17.12.2024 № 108 та від 17.03.2025 №10 зазначено лише реквізити Контракту від 02.12.2024 № 212/2024/TILE, без зазначення проформи - інвойсу або інвойсу, що стосується оцінюваної партії товару. Таким чином неможливо пов'язати оцінювану партію товару з вищезазначеними платіжними документами.
Загальні вимоги Національного банку України до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами (далі - уповноважений банк), порядку зарахування коштів в іноземній валюті, а також особливості здійснення уповноваженим банком арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків уповноваженого банку - резидента та нерезидента, відкритих в іншому уповноваженому банку-резиденті, встановлює Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 28.08.2008 № 216, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 10.10.2008 за № 910/15601 (далі - Порядок № 216).
Розділом ІІ Порядку № 216 передбачено, що платник заповнює реквізит «Призначення платежу» платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів.
Чинним законодавством не встановлено обов'язку зазначати в платіжній інструкції в іноземній валюті або банківських металах проформи - інвойсу або інвойсу, що стосується оцінюваної партії товару.
Поле «Призначення платежу» не може вмістити всю інформацію про товар разом із характеристиками.
Разом з тим встановлено, що позивачем до митного оформлення було надано документи, в тому числі інвойс від 22.01.2025 № SC20250122, які дають можливість пов'язати оцінювану партію товару з платіжними документами від 17.12.2024 № 108 та від 17.03.2025 № 10.
Відповідач коригуючи митну вартість товару зазначив, що згідно коносаменту від 04.02.2025 № ZHWE25010145, порт призначення Гданськ (Польща), згідно накладної УМВС від 09.04.2025 № 02433, маршрут перевезення Шебжешин-Хрубешов-Ізов-Клевань. При цьому до МД не надано транспортних документів та документів, що підтверджують понесені витрати за усім маршрутом перевезення товарів до митного кордону України.
Декларант в листі від 25.04.2025 № 50/М зазначив, що відповідно до заявки угодженої з транспортно-експедиційною компанією № 36 від 20.01.2025 визначено повний перелік робіт по доставці заявленого вантажу за маршрутом Xiamen, China - Клевань, Україна, та встановлено їх загальну повну вартість. Також відповідно до Рахунків наданих транспортно-експедиційною компанією № 284 та 285 від 07.04.2025 вказано розмір кожної складової цих сум вартостей. Інформація є зрозумілою та вичерпною і повністю підтверджують усі понесені витрати.
Як встановлено з Контракту № 212/2024/TILE умови відвантаження (згідно з Інкотермс-2020) FOB Сямень, Китай.
Згідно з Інкотермс-2020 FOB (Free On Board) - це умова поставки, за якою продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання, коли товар перетнув борт судна в узгодженому порту відвантаження.
Для забезпечення виконання умов контракту № 212/2024/TILE, послуги ТОВ «ХІМІЯ ІМПОРТ» з транспортування вантажу було надано ТОВ «ЛУКО» на підставі укладеного між сторонами Договору транспортно-експедиторського обслуговування № ТЕО-20-12/2022/ХІ від 20.12.2022.
Згідно з коносаментом № ZHWE25010145 від 04.02.2025, морський маршрут перевезення оцінюваних товарів: порт XIAMEN (Сямень, Китай) порт Гданськ (Польща), перевезення вантажу в контейнерах SUDU7454391, MSKU6522515.
Відповідно до транзитних декларацій MRN № 25PL322080NSВ68KM2 від 03.04.2025 та MRN № 25PL322080NSВ687M5 від 03.04.2025 початкова точка відправки GDANSK Польща, кінцева станція Україна.
Згідно зрахунком на оплату № 284 від 07.04.2025 вартість наданих на виконання умов Договору № ТЕО-20-12/2022/ХІ від 20.12.2022 послуг з транспортування контейнера SUDU7454391 становить 171466,25 грн., в тому числі ПДВ 1373,14 грн., та складаються з:
- відшкодування витрат за надання транспортних послуг по перевезенню вантажів за межами державного кордону України 88976,78 грн.;
- відшкодування витрат з навантажно-розвантажувальних послуг за межами митної території України 11218,80 грн.;
- відшкодування витрат за міжнародне залізничне перевезення 62521,10 грн.;
- відшкодування витрат зі страхування вантажів 510,75 грн.;
- відшкодування витрат автотранспортних послуг на території України 4119,41 грн. (ПДВ 20%);
- експедування вантажів на території України 4119,41 грн. (ПДВ 20%).
Відповідно до рахунку на оплату № 285 від 07.04.2025 вартість наданих на виконання умов Договору №ТЕО-20-12/2022/ХІ від 20.12.2022 послуг з транспортування контейнера MSKU6522515 становить 171466,25 грн., в тому числі ПДВ 1373,14 грн., та складаються з:
- відшкодування витрат за надання транспортних послуг по перевезенню вантажів за межами державного кордону України 88976,78 грн.;
- відшкодування витрат з навантажно-розвантажувальних послуг за межами митної території України 11218,80 грн.;
- відшкодування витрат за міжнародне залізничне перевезення 62521,10 грн.;
- відшкодування витрат зі страхування вантажів 510,75 грн.;
- відшкодування витрат автотранспортних послуг на території України 4119,41 грн. (ПДВ 20%);
- експедування вантажів на території України 4119,41 грн. (ПДВ 20%).
Таким чином, транспортування товару здійснювалось морським та залізничним сполученням.
В свою чергу, відповідно до накладої № 02433 маршрут залізничного перевезення: Щебрешин-Грубешів (Польща) Ізов-Клевань (Україна).
З огляду на вищенпаведене, транспортування товару за маршрутом: Шебжешин-Хрубешов-Ізов-Клевань входило в комплекс транспортних послуг наданих позивачу, а підтверджуючі документи було надано митному органу, а тому зауваження з даного приводу є повністю безпідставними та не відповідають фактичним обставинам справи.
Вказані вище документи в повній мірі підтверджують маршрут перевезення залізничним транспортом в міжнародному сполученні та спростовують інформацію щодо невключення вартості транспортування за таким маршрутом.
На обґрунтування спірного рішення митний орган зазначає, що сума платежу, що вказана у банківських платіжних інструкціях від 17.12.2024 №108 (сплачено- 6 863,64 дол.) та від 17.03.2025 № 10 (сплачено - 10 035,20 дол.) не кореспондується з умовами оплати за товар, що зазначена у контракті від 02.12.2024 № 212/2024/TILE (30% предоплати та 70% предоплати після отримання копії коносаменту) та із загальною вартістю товару (сплачено по 2-х платіжних інструкціях - 16 898,84 дол., при вартості товару у Доповненні від 02.12.2024 № 1 до Контракту від 02.12.2024 № 212/2024/TILE - 22 878,80 дол.).
Крім того, відповідно до пункту 7 Контракту № 212/2024/TILE, Покупець зобов'язується внести 30% передоплату на розрахунковий рахунок Продавця та 70% передоплату після отримання Покупцем копії коносаменту від Продавця.
Згідно з Доповненням № 1 від 02.12.2024 до Контракту № 212/2024/TILE від 02.12.2024 сторони погодили поставку плитки керамічної за кодом УКТЗЕД 69049000 на загальну суму 22878,80 USD.
На виконання вимог Контракту позивачем здійснено передоплату в розмірі 30% від погодженої суми, а саме 6863,64 USD (22878,80 USD х 30%), що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті або банківських металах від 17.12.2024 № 108.
Після отримання копії коносаменту позивачем встановлено, що контрагентом здійснюється поставка товару на суму 14336,00 USD, у зв'язку з чим позивачем було доплачено решту суми, а саме 10035,20 USD, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті або банківських металах від 17.03.2025 № 10.
До митного оформлення було надано повний пакет документів, який дає можливість підтвердити заявлену митну вартість поставленого товару.
Що стосується підстав для коригування митної вартості товарів щодо надання до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення (Китай) від 23.01.2024 № 370820250000070113 без перекладу, слід зазначити, що апелянт вказує, що ненадання перекладу митної декларації країни відправлення (Китай) унеможливлює перевірку відомостей, зазначених у митній декларації.
Копію митної декларації країни відправлення декларант має надати на письмову вимогу митного органу, у разі якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За приписами частини першої статті 254 МК України, документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
Отже, стаття 254 МК України визначає такі варіанти мови подання документів: українська мова; офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна; інша іноземна мова міжнародного спілкування.
Обов'язок надати переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, виникає у декларанта тільки у разі відповідної вимоги митного органу, мотивованої тим, що дані, які містяться в таких документах, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.
З огляду на вище встановлені обставини та наведені норми митного законодавства, суд дійшов висновку, що надання митної декларації країни відправлення не є обов'язковим за визначенням частини другої статті 53 МК України, а надані до декларації документи містили зазначення цін імпортованих товарів, тому така підстава для коригування митної вартості не може бути визнана обґрунтованою.
Щодо посилань апелянта на те, що поданий до митного оформлення страховий сертифікат від 04.02.2025 № 65 не містить обов'язкових реквізитів, а саме, підписів та печаток сторін, суд зазначає наступне.
З наявного в матеріалах справи страхового сертифікату № 65 від 04.02.2025 до генерального договору страхування № 300240235.24 встановлено, що страхувальником є ТОВ «Лукро», страховиком є АТ Страхова компанія ІНГО, вигодонабувач - ТОВ «ХІМІЯ ІМПОРТ». Вказаний документ містить реквізити сторін.
Щодо підписів і печаток сторін, то суд зазначає, що сторонами є ТОВ «Лукро» та АТ «Страхова компанія «ІНГО», а тому позивач не може нести відповідальності за недотримання вказаними сторонами умов укладання договору.
Крім того, позивач зазначає, що такий документ був укладений сторонами в електронній формі, а тому паперовий варіант не містить підписів та печаток.
Також, що наявність чи відсутність певних реквізитів договору страхування не може ставити під сумнів правомірність формування позивачем митної вартості товару.
Митний орган на обґрунтування рішення про коригування митної вартості зазначає, що відповідно до коносаменту від 04.02.2025 № ZHWE25010145 номер судна та рейсу- MAERSK FELIXSTOWE/506S, тоді як в декларації країни відправлення від 23.01.2024 № 370820250000070113, зазначено номер судна та рейсу MSC AAYA/QG503W, що може свідчити про перевантаження товару під час морського перевезення. При цьому до МД не надано підтверджуючих документів по вартості перевантаження під час морського перевезення . Вищевказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно умов придбання товару, в тому числі і стосовно числових значень складових митної вартості.
Слід зазначити, що митна декларація країни відправлення - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) такої декларації. Митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів.
Крім того, позивачем було надано до митного оформлення всі документи, які підтверджують витрати на здійснення перевезення вантажу.
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд зазначає, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).
При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Водночас, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18.09.2020 у справі № 815/4686/16.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при проходженні митного контролю позивачем подано достатньо документів для підтвердження митної вартості товару за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються). Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору. Твердження відповідача щодо того, що документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості є не конкретизованим та безпідставним.
Щодо мотивів відповідача про те, що ціни на імпортований товар, є нижчими від цін за аналогічні товари, розмитнення яких вже проводилося, то такі обставини не є та не можуть бути самостійною підставою для підвищення митної вартості товарів відповідно до вимог МК України, оскільки ці відомості мають допоміжний інформаційний характер, а отже, не можуть бути підставою для коригування митної вартості товарів.
Разом з тим, у спірних рішеннях митний орган лише вказав номер та дату митних декларацій, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказані рішення обґрунтованим та мотивованим.
На думку суду, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішеннях про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Також не наведено достатніх підстав правомірності проведеного відповідачем розрахунку митної вартості.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за ціною договору.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 24.12.2020 в справі № 804/4906/15.
Також, суд апеляційної інстанції зауважує, що митний орган не вказав на будь-які розбіжності чи ознаки підробки зазначених документів, або відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Верховний Суд у постановах від 19.02.2019 у справі № 814/1888/16, від 24.12.2020 у справі № 820/7316/15 вказав, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
У постанові Верховного Суду від 20.09.2023 у справі № 821/411/18 зазначено про те, що доводи Митниці щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. В основу такого підходу лягли висновки про те, що торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо) (постанови Верховного Суду від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19, від 25.02.2021 у справі № 810/3295/17, від 23.11.2022 у справі № 810/2547/17).
Наведені обставини, встановлені у справі, що розглядається, дають підстави для висновку про те, що у відповідача були всі документи, які надавали йому можливість підтвердити визначену позивачем митну вартість товару за ціною договору. Натомість відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у МД, поданих декларантом позивача; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.
Суд не заперечує права митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (частина п'ята статті 54 МК України), проте для цього він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознак підробки або відсутність усіх відомостей про числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Саме лише посилання на наявність у нього інформації про іншу ціну ідентичного товару не є достатньою підставою не визнавати митну вартість, визначену за ціною договору.
Верховний Суд у постанові від 03.12.2020 у справі № 810/2749/16 зазначив, що приписи МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що відповідач не довів необхідність витребування у позивача додаткових документів для підтвердження митної вартості за обраним декларантом методом її визначення. Крім того, відповідач не наводить конкретних числових значень складових митної вартості, які не підтвердженні документально, а різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю товарів, що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників бази даних Держмитслужби.
Отже, встановлені обставини дають підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо непідтвердження обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.
З урахуванням вказаного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару, а позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, правильність визначення митної вартості позивачем відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем-апелянтом не доведена.
Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановами Верховного Суду від 04.10.2023 у справі № 820/2660/18, від 13.10.2023 у справі № 826/23845/15, які в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.
Апеляційний суд вважає, що приймаючи спірне рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган послався лише на неподання декларантом додаткових документів, не навів при цьому пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначив докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. Тобто, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішеннях про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
З огляду на те, що декларантом відповідачу надані документи на підтвердження митної вартості товару, колегія суддів зазначає, що у митного органу були наявні достатні документи, які підтверджують числові значення всіх складових митної вартості імпортованого товару та відомості щодо ціни товару.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв не у спосіб що визначені законами та Конституцією України. Відповідач в порушення вимог статті 77 КАС України не довів наявність у нього обґрунтованого сумніву у правильності визначення декларантом митної вартості товару за ціною договору. Зазначене, в свою чергу, дає підстави вважати, що оспорюване рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови є протиправним, яке слід скасувати.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постановах від 27.06.2019р. у справі № 803/667/17, від 02.04.2019р. у справі № 809/784/19, від 06.03.2019р. у справі № 809/278/17, від 20.02.2018 р. у справі № 809/1884/1.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законними та скасуванню не підлягають.
Згідно частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Вказаним вимогам оскаржувані рішення суду першої інстанції відповідає.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Наведені висновки суду є вичерпні, а доводи апелянта - безпідставні.
Апеляційний суд переглянув оскаржувані судові рішення і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.
Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -
Апеляційні скарги Рівненської митниці залишити без задоволення, а рішення та додаткове рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року у справі № 460/9321/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України.
Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді І. В. Глушко
Н. М. Судова-Хомюк