Справа № 640/7303/21 Суддя (судді) першої інстанції: Дєєв Микола Владиславович
20 березня 2026 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В.В.,
суддів: Ганечко О.М., Василенко Я.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним, скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 року,
ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України, у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.04.2020 року №0115148-5705-1007, що видане ГУ ДПС у Київській області;
- зобов'язати Державну податкову службу України як орган, що забезпечує адміністрування податків та зборів та технічне супроводження інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем, - виключити з інтегрованої картки платника податків - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , - відомості про наявність податкових зобов'язань (податкового боргу (недоїмки) за грошовими зобов'язанням зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Законом України від 13.12.2022 №2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 постановлено прийняти до провадження адміністративну справу №640/7303/21, розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 16.04.2020 року №0115148-5705-1007, яким нараховано ОСОБА_1 податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік у сумі 30391,52 грн.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Доводи апелянта обґрунтовані тим, що в AIC «Податковий блок» в реєстрі платників на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за ОСОБА_1 зареєстровано: житловий будинок загальною площею 646 м.кв., за адресою, АДРЕСА_1 , відповідно податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 16.04.2020 № 0115148-5705-1007 на суму 30391,52 грн за 2019 рік сформовано правомірно.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Отже, оскільки відповідач у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволення позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником частини житлового будинку зі спільної сумісної власності від загальної площі 646,00 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Головним управлінням ДПС у Київській області винесено податкове повідомлення-рішення від 16.04.2020 року №0115148-5705-1007, яким нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік у сумі 30391,52 грн.
Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив, зокрема з того, що здійснений розрахунок та представлена на підставі нього вимога відповідача про сплату податку на всю площу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 646 м кв. є неправомірними, оскільки позивач є власником лише половини площі вказаного будинку.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно із п. 36.1 - 36.3 ст.36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
За змістом п.10.1 ст. 10, п. 265.1 ст. 265 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю є податком на майно та належать до місцевих податків.
Стаття 266 ПК України регулює питання, пов'язані з податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Так, згідно із пп.266.1.1п.266.1ст. 261 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп.266.2.1п.266.1 ст. 266 ПК України).
Відповідно до пп.14.1.129-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, їх складові частини, що не є об'єктами житлової нерухомості.
До об'єктів нежитлової нерухомості відносяться: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі.
В силу положень пп.266.3.1 ст. 266 цього ж кодексу базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Відповідно до положення пп.266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (пп.266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України).
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (пп.266.6.1 п. 266.6 ст. 266 ПК України).
Згідно із пп.266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:
а) за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
б) за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
в) за наявності у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту «в» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів «б» і «в» цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості.
Відповідно до пп.266.7.2. п. 266.7 ст. 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з пп. 266.7.1 п. 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Підпунктом 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 ПК України визначено, що платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо: об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Відповідно до пп.266.10.1 п. 266.10 ст. 266 ПК України податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Головним управлінням ДПС у Київській області винесено податкове повідомлення-рішення від 16.04.2020 року №0115148-5705-1007, яким нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік у сумі 30391,52 грн.
Підставою для нарахування податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік стали дані в AIC «Податковий блок» в реєстрі платників на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за rp. ОСОБА_1 зареєстровано: житловий будинок загальною площею 646 м.кв., за адресою, АДРЕСА_1 .
Так, згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна ОСОБА_1 з 12.12.2014 року є власником 1/2 частини житлового будинку, об'єкту житлової та нежитлової нерухомості загальною площею 646 м.кв., за адресою, АДРЕСА_1 .
Разом з цим сума податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки була визначена відповідачем виходячи з розміру усієї площі вказаного будинку, а не з частки належної позивачу, що істотно вплинуло на розмір податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Позивачем надавалась відповідачу заява про направлення копій документів про звільнення від податку на нерухоме майно від 27.10.2020 року до якої було долучено копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 2014 року, тобто у відповідача була наявна інформація володіння позивачем саме частиною будинку.
Таким чином, у звітному 2019 році частина житлового будинку загальною площею 646 м. кв. перебувала у спільній сумісній власності двох осіб. Виходячи з цього, позивачеві, як одному із співвласників цього житлового будинку, належала в той час не вся площа об'єкту нерухомості, яка підлягала оподаткуванню, а лише її половина 646 м кв. /2 = 323 м кв).
За вказаних обставин, розрахунок та вимога відповідача про сплату податку на всю площу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 646 м кв. є неправомірними, оскільки позивач є власником лише половини площі вказаного будинку.
В контексті викладеного, колегія суддів погоджується з тим, що відповідачем помилково визначено позивачу суму зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з урахуванням площі всього будинку, а не лише належної їй частки оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 16.04.2020 року №0115148-5705-1007, яким нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік у сумі 30391,52 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.
Колегія суддів також вказує, що апеляційна скарга не містить суттєво інших обґрунтувань, ніж ті, які були зазначені у відзиві на позовну заяву, з урахуванням яких, суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи.
Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить.
Доказів, які б відповідали вимогам ст.ст. 73 - 76 КАС України, та спростовували зазначені вище мотиви або підтверджували відсутність підстав для часткового задоволення позову апелянтом до суду апеляційної інстанції не надано.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанцій.
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права ухвалив рішення повно і всебічно з'ясувавши обставини справи.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним, скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко
Судді: О.М. Ганечко
Я. М. Василенко