Справа № 580/6674/25 Суддя (судді) першої інстанції: Василь ГАВРИЛЮК
19 березня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Штульман І.В.
суддів: Кобаля М.І.,
Черпака Ю.К.,-
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Горстки Ярослави Василівни на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
16 червня 2025 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Горстка Я.В. звернулася в Черкаський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач) про:
- визнання протиправними дій щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність;
- зобов'язання нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію без обмеження її максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність з моменту прийняття рішення та в подальшому.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 у повному обсязі.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позов у цій справі №580/6674/25 фактично спрямований на виконання іншого судового рішення, а саме: рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року у справі №580/8445/24, яке набрало законної сили 16 листопада 2024 року. Позивач ОСОБА_1 обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дій відповідача, вчинених при виконанні рішення суду. Проте спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Горстка Я.В. (далі - апелянт) звернулася до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі. Апелянт зазначає, що позивач ОСОБА_1 отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". На виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року у справі №580/2972/25 відповідач провів перерахунок пенсії з 01 лютого 2023 року, нарахував пенсію в загальному розмірі 26896,73 грн, однак до виплати обмежив пенсію сумою 23610 грн. Отже, після виконання рішення суду у справі №580/2972/25 відповідач обмежив виплату пенсії позивачу, а рішення суду по справі №580/8445/24 виконувалася в порядку виконавчого провадження та стосувалося іншого періоду виплати та перерахунку пенсії.
Від відповідача відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з пунктом 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження.
За змістом частини першої статті 309 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
За приписами частини другої статті 309 КАС України, у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Згідно з частиною четвертою статті 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.
Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Горстки Я.В. не підлягає задоволенню, мотивуючи це наступним.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує пенсію відповідно до положень Закону України ''Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб'' від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ).
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року у справі №580/2972/25, яке набрало законної сили 25 травня 2025 року, позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не прийняття рішення про перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2023 року, згідно із довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 №ФР50403 від 19 лютого 2025 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2023 року, згідно із довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 №ФР50403 від 19 лютого 2025 року, з урахуванням раніше проведених виплат (а.с.10-13).
ОСОБА_1 зазначає, що відповідач здійснив з 01 березня 2025 року нарахування пенсії позивача у загальному розмірі 26896,73 грн, однак обмежив виплату максимальним розміром - 23610 грн (а.с.16).
ОСОБА_1 28 квітня 2025 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області з заявою про зняття обмеження пенсії максимальним розміром.
У відповідь на заяву позивача щодо виплати пенсії без обмеження максимальним розміром, листом від 29 травня 2025 року №5588-5007/Б-02/8-2300/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повідомило ОСОБА_1 , що на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року у справі №580/8445/24, що набрало законної сили 16 листопада 2024 року, ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року проведено перерахунок пенсії без обмеження максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб. Зобов'язань провести перерахунок пенсії без обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами для осіб в подальшому на Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області не покладено (а.с.17, 18).
Вважаючи дії суб'єкта владних повноважень щодо обмеженням максимальним розміром пенсії позивача протиправними, адвокат Горстка Я.В. звернулася до суду з цим позовом з метою захисту порушених прав та інтересів свого довірителя ОСОБА_1 .
За приписами частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною третьою статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-ХІІ) передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону (частини перша, друга статті 63 Закону №2262-XII).
Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону №2262-XII, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
08 липня 2011 року прийнятий Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI (далі - Закон №3668-VI), який набрав чинності 01 жовтня 2011 року.
Відповідно до статті 2 Закону №3668-VI, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, зокрема, Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Законом №3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, яку викладено в редакції Закону №3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20 грудня 2016 року.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 визнаючи такими, що не відповідають статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом №3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону №3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону №3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано такими, що не відповідають статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII.
Положення статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Отже, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
При цьому суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача ОСОБА_1 підходу та застосовано положення статті 2 Закону №3668-VI.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду відмічає, що вони явно суперечать один одному.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Разом з тим, положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Так, у постанові від 13 лютого 2019 року, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає, що у даній справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 29 червня 2022 року у справі №640/19118/18, від 11 липня 2022 року у справі №620/613/21, від 14 листопада 2022 року у справі №580/5957/21, від 22 листопада 2023 року у справі №320/1658/21, від 29 листопада 2024 року у справі №380/24058/23.
В мотивувальній частині Черкаського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року зазначено наступне: "… що рішенням від 16 жовтня 2024 у справі №580/8445/24, яке набрало законної сили 16.11.2024, Черкаський окружний адміністративний суд зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію без обмеження максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність починаючи з 01.04.2019 з урахуванням раніше виплачених сум, однак наявні у справі протоколи перерахунку пенсії позивача підтверджують застосування відповідачем обмеження розміру пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність (23610 грн). Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позов у цій справі (№580/6674/25) фактично спрямований на виконання іншого судового рішення, а саме: рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 у справі №580/8445/24, яке набрало законної сили 16.11.2024. Позивач обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дій відповідача, вчинених при виконанні рішення суду. Проте спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення. З огляду на викладене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження та КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження. Тобто, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача при виконанні судового рішення у справі №580/8445/24 порушено його права, свободи чи інтереси за позивачем залишається право звернення до суду в порядку статей 382, 383 КАС України (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), чи ініціювати питання про встановлення способу і порядку виконання судового рішення згідно статті 378 КАС України, а не пред'являти новий адміністративний позов …" (а.с.32 (зворотній бік), 33).
Колегією суддів Шостого апеляційного адміністративного суду досліджено матеріали справи та встановлено, що листом від 29 травня 2025 року №5588-5007/Б-02/8-2300/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повідомило ОСОБА_1 , що на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року у справі №580/8445/24, що набрало законної сили 16 листопада 2024 року, ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року проведено перерахунок пенсії без обмеження максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб. Зобов'язань провести перерахунок пенсії без обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами для осіб в подальшому на Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області не покладено.
Отже, в даному випадку судом першої інстанції правильно встановлено, що в даному випадку позивачем вибрано не належний спосіб захисту, оскільки відповідач посилається на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року у справі №580/8445/24, а отже в даному випадку позивач не позбавлений прав звернення до суду з заявами у відповідності до статей 382, 383 КАС України.
Щодо посилання представника позивача на те, що після перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року у справі №580/2972/25 відповідачем застосовано обмеження розміру пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб.
Колегією суддів Шостого апеляційного адміністративного суду досліджено матеріали справи та встановлено, що обмеження десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб настало з 01 березня 2024 року, в той час, як рішення Черкаського окружного адміністративного суду у справі №580/2972/25 набрало законної сили 25 травня 2025 року, отже на час здійснення перерахунку пенсії рішення суду у справі №580/2972/25 не існувало.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що позивач звернувся до відповідача 28 квітня 2025 року з заявою про зняття обмеження пенсії максимальним розміром в той час, як рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року у справі №580/2972/25, набрало законної сили 25 травня 2025 року, отже в даному випадку на час звернення ОСОБА_1 рішення суду не набрало законної сили.
В матеріалах справи відсутні докази (протокол Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про перерахунок пенсії) того, що станом на 28 квітня 2025 року відповідачем в добровільному порядку виконано рішення суду у справі №580/2972/25 та починаючи з 01 лютого 2023 року здійснювався перерахунок пенсії ОСОБА_1 з застосуванням обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб.
З аналізу норм права та матеріалів справи, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем невірно обраний спосіб захисту, оскільки відповідачем в листі від 29 травня 2025 року №5588-5007/Б-02/8-2300/25 не було зазначено про застосування обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб на підставі виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року у справі №580/2972/25, а отже відсутнє порушене право позивача щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 з лютого 2023 року.
Крім того, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду відмічає, що ОСОБА_1 не позбавлений права на подання нового позову в разі застосування відповідачем обмеження десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб після виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року у справі №580/2972/25.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду приходить до висновку, що рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року прийнято у відповідності до вимог законодавства, а доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Горстки Ярослави Василівни - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року у справі №580/6674/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.В. Штульман
Судді: М.І. Кобаль
Ю.К. Черпак