Справа № 620/15643/24 Головуючий у І інстанції - Тихоненко О.М.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
19 березня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.,
суддів: Василенка Я.М., Мєзєнцева Є.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України, ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та відмови, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо не проведення перерахунку та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, грошового забезпечення (середнього заробітку) за час вимушеного прогулу та одноразової грошової допомоги при звільненні за 26 календарних роки вислуги, виплачених у період з 01.06.2021 по 06.09.2021 без урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення;
- зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, грошового забезпечення (середнього заробітку) за час вимушеного прогулу та одноразової грошової допомоги при звільненні за 26 календарних роки вислуги, виплачених у період з 01.06.2021 по 06.09.2021 з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення;
- визнати протиправною відмову Адміністрації Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01 червня 2021 року по день її фактичної виплати 21 листопада 2024 року;
- зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму індексації грошового забезпечення за весь час затримки з 01 червня 2021 року по день її фактичної виплати 21 листопада 2024 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач вказав, що Адміністрацією Державної прикордонної служби України матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, компенсація за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, грошове забезпечення (середній заробіток) за час вимушеного прогулу та одноразова грошова допомога при звільненні за 26 календарних роки вислуги, виплачених у період з 01.06.2021 по 06.09.2021 виплачувалась без врахування індексації грошового забезпечення.
Також вказує, що має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму індексації грошового забезпечення за весь час затримки з 01 червня 2021 року по день її фактичної виплати 21 листопада 2024 року на виконання рішення суду від 24 червня 2024 року у справі № 620/4897/24.
Адміністрацією Державної прикордонної служби України було подано відзив на позов, в якому просив відмовити Позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі та зазначив, що на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року у справі № 620/4897/24 Адміністрацією Держприкордонслужби, 21.11.2024 нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення Позивачу за період з 01.06.2021 по 06.09.2021.
Вказує, що виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу Позивача здійснював ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ).
Також зазначено про відсутність у Позивача права на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року залучено до участі у даній адміністративній справі другого Відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ).
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльності Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо не проведення перерахунку та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та одноразової грошової допомоги при звільненні за 26 календарних роки вислуги, виплачених у період з 01.06.2021 по 06.09.2021 без урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.
Зобов'язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та одноразової грошової допомоги при звільненні за 26 календарних роки вислуги, виплачених у період з 01.06.2021 по 06.09.2021 з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.
Визнано протиправною відмову Адміністрації Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01 червня 2021 року по день її фактичної виплати 21 листопада 2024 року.
Зобов'язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму індексації грошового забезпечення за весь час затримки з 01 червня 2021 року по день її фактичної виплати 21 листопада 2024 року.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не проведення перерахунку та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (середнього заробітку) за час вимушеного прогулу без урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (середнього заробітку) за час вимушеного прогулу з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо не проведення перерахунку та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (середнього заробітку) за час вимушеного прогулу без урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення та зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (середнього заробітку) за час вимушеного прогулу з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення відмовити.
Також не погоджуючись з таким судовим рішенням, Адміністрація Державної прикордонної служби України подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог до Адміністрації Державної прикордонної служби України та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України відмовити повністю.
В апеляційних скаргах Відповідачі посилаються на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Доводи апеляційної скарги Адміністрація Державної прикордонної служби України аналогічні, заявленим у відзиві на позовну заяву, та містять посилання на неповне з'ясування обставин справи судом першої інстанції та невідповідність його висновків таким обставинам.
ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) вказує, що ним виплата Позивачу грошового забезпечення (середнього заробітку) за час вимушеного прогулу у вересні 2021 року в розмірі 176 221,37 грн не проводилась в зв'язку з наявністю заборгованості за Позивачем перед Головним центром в сумі 175 261,03 грн та вибуттям його для подальшого проходження військової служби до Адміністрації Державної прикордонної служби України.
Відзиву Позивача на апеляційні скарги Відповідачів до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Позивач проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби України.
Наказом Начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 27.10.2017 № 39-ОС "По особовому складу" ОСОБА_1 зараховано у списки особового складу та на всі види забезпечення.
Наказом Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) від 18.05.2020 № 75-ос "Про особовий склад" ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Наказом Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) від 12.01.2021 № 5-ОС "Про особовий склад" скасовано пункт наказу Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) від 18.05.2020 № 75-ос "Про особовий склад", яким ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Наказом Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) від 12.01.2021 № 7-ОС "Про особовий склад" визначено Позивачу встановити та виплачувати Позивачу грошове забезпечення з 06.01.2021.
Наказом Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) від 13.05.2021 № 78-ОС "Про особовий склад", Позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
З 01.06.2021 по 06.09.2021 Позивач проходив службу в Адміністрації Державної прикордонної служби України.
Згідно з витягом з наказу Голови Державної прикордонної служби України від 06.09.2021 № 897-ОС Позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
У вказаному наказі, зокрема, визначено виплатити Позивачу грошову компенсацію за 14 невикористаних календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2021 рік; виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 26 повних календарних років служби в сумі 461 402,50 грн.
Вважаючи протиправною бездіяльність Відповідачів щодо нарахування та виплати грошового забезпечення без урахування у його складі індексації грошового забезпечення, та щодо нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення, Позивач звернувся з даним адміністративним позовом до адміністративного суду.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплати Позивачу матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані відпустки як учаснику бойових дій та одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування індексації грошового забезпечення є протиправними.
Також в зв'язку з не наданням суду ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) доказів нарахування та виплати Позивачу грошового забезпечення (середнього заробітку) за час вимушеного прогулу з урахуванням індексації грошового забезпечення, позовні вимоги у вказаній частині також підлягають задоволенню.
Крім того, у зв'язку з неправомірними діями Державної прикордонної служби України, що встановлено рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року у справі № 620/4897/24, тобто з вини органу, що виплачує індексацію грошового забезпечення, а тому Позивач має право на отримання компенсації втрати частини грошового забезпечення у зв'язку з порушенням строків його виплати.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частинами 1-3 статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до частини 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення (частина 1 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ).
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Підпунктом 3 пункту 5 вищенаведеної постанови було надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 5 постанови № 704 керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надано право, серед іншого, надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби) визначено Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 року за № 854/32306 (далі - Інструкція № 558).
Порядок, умови та розміри виплати одноразових додаткових видів грошового забезпечення визначено розділом IV Інструкції № 558.
Згідно з пунктом 1 підрозділу 6 розділу IV Інструкції № 558 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) за рішенням начальника (командира) органу Держприкордонслужби може надаватися у межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі органу Держприкордонслужби, один раз на рік матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань (далі - матеріальна допомога) в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Розмір матеріальної допомоги щороку встановлюється Адміністрацією Держприкордонслужби виходячи з наявного фонду грошового забезпечення.
Відповідно до пунктів 1, 2, 5 підрозділу 7 розділу IV Інструкції № 558 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення (далі - допомога) в розмірі місячного грошового забезпечення.
Допомога надається військовослужбовцям за їх рапортом за місцем штатної служби на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникові (командирові) - на підставі наказу начальника вищого рівня із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Розмір допомоги визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім одноразових додаткових видів та винагород), які військовослужбовець отримує за займаною ним штатною посадою на день видання наказу про надання цієї допомоги.
Згідно зі ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ у рік звільнення військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Статтею 15 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-III (далі - Закон № 2017-III) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Згідно зі статтею 19 Закону № 2017-III державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013 наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов'язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.
На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII).
Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з положеннями статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців, з якого здійснюється, зокрема, обрахунок грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 638/9697/17, від 11 грудня 2019 року у справі № 638/5794/17, від 19 березня 2020 року у справі № 820/5286/17, від 29 квітня 2020 року у справі № 240/10130/19, від 21 грудня 2021 року у справі № 820/3423/18, від 30 листопада 2023 року у справі № 380/21619/21.
Як вбачається з матеріалів даної адміністративної справи та встановлено судом першої інстанції, Позивачу виплачувалася: матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань; грошова компенсація за 14 невикористаних календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2021 рік; та одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 26 повних календарних років служби, без врахування індексації грошового забезпечення.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплати Позивачу матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані відпустки як учаснику бойових дій та одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування індексації грошового забезпечення є протиправними.
Також в зв'язку з не наданням ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) доказів нарахування та виплати Позивачу грошового забезпечення (середнього заробітку) за час вимушеного прогулу з урахуванням індексації грошового забезпечення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги у вказаній частині також підлягають задоволенню, з чим погоджується і колегія суддів.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною відмову Адміністрації Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01 червня 2021 року по день її фактичної виплати 21 листопада 2024 року, колегія суддів зазначає наступне.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року у справі № 620/4897/24 позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 27.10.2017 по 28.02.2018 з застосуванням січня 2008 року, як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 27.10.2017 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 18.05.2020, з 06.01.2021 по 13.05.2021 з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 18.05.2020, з 06.01.2021 по 13.05.2021 з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
Визнано протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.06.2021 по 06.09.2021 з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
Зобов'язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.06.2021 по 06.09.2021 з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
В решті позову відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року у справі № 620/4897/24 апеляційні скарги ОСОБА_1 , Адміністрації Державної прикордонної служби України, ІНФОРМАЦІЯ_4 (Військова частина НОМЕР_1 ) задоволено частково.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 (Військова частина НОМЕР_2 ) та НОМЕР_3 Головного центру зв'язку, автоматизації та захисту інформації (Військова частина НОМЕР_4 ) за період з 01.12.2015 по 26.10.2017 та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 у цій частині - задоволено частково.
Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_5 (Військова частина НОМЕР_2 ) та НОМЕР_3 Головного центру зв'язку, автоматизації та захисту інформації (Військова частина НОМЕР_4 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 26 жовтня 2017 року включно з урахуванням січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця).
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_5 (Військова частина НОМЕР_2 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 26 жовтня 2017 року включно з урахуванням січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), з урахуванням вже виплачених сум.
В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року - залишено без змін.
На виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року у справі № 620/4897/24 Позивачу 21.11.2024 було здійснено виплату індексації грошового забезпечення .
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, регулюються Законом України «Про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-III (далі - Закон № 2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок № 159).
Згідно зі статтею 3 Закону № 2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Статтею 4 Закону № 2050-III визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Пунктом 2 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян.
З аналізу норм Закону № 2050-III та Порядку №159 вбачається, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:
1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;
2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата);
3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);
4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців;
5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.
Використане у статті 3 Закону № 2050-III формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону № 2050-III дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі № 810/1092/17 та від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17, від 24 січня 2025 року у справі № 380/1607/24, від 04 вересня 2025 року у справі № 380/8640/24, від 04 вересня 2025 року у справі № 420/16557/24.
Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки несвоєчасне нарахування сум грошового забезпечення відбулось у зв'язку з неправомірним нарахуванням індексації грошового забезпечення, тобто з вини органу, що нараховує і виплачує індексацію грошове забезпечення (Адміністрації Державної прикордонної служби України), Позивач має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати, з чим також погоджується і колегія суддів.
Відповідно до статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Водночас, Відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, не довели суду правомірності своїх доводів.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відтак, доводи апеляційних скарг зазначених вище висновків не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновків суду першої інстанції у взаємозв'язку з обставинами справи.
Оцінюючи інші доводи апеляційних скарг, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), Адміністрації Державної прикордонної служби України, викладені в апеляційних скаргах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), Адміністрації Державної прикордонної служби України залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Я.М. Василенко
Є.І. Мєзєнцев