СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/6116/26
пр. № 1-кп/759/1037/26
20 березня 2026 року місто Київ
Святошинський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12026100080000222 від 26.01.2026, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Старе Бориспільського р-ну Київської обл., громадянина України, який здобув середньо-спеціальну освіту, військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 , розлучений, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, УБД,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
сторони кримінального провадження:
прокурор - ОСОБА_4 ,
обвинувачений - ОСОБА_3 ,
захисник - ОСОБА_5 ,
Військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , 26.01.2026 близько 00 год. 10 хв., перебуваючи за адресою свого місця проживання: АДРЕСА_1 дістав із зовнішньої кишені своєї куртки ніж та утримуючи його в правій руці, наблизився з ним до ОСОБА_6 . Перебуваючи від останнього на відстані витягнутої руки, ОСОБА_3 усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, з метою умисного заподіяння тілесних ушкоджень, розуміючи, що вказаний ніж, за своїми характеристиками здатен заподіяти тяжкі тілесні ушкодження, наніс ним один удар в область живота ОСОБА_6 , чим заподіяв останньому тілесні ушкодження у вигляді: проникаюче колото-різане поранення живота: рана (визначена клінічними лікарями як колото-різана) на передній черевній стінки зліва між передньо-серединною та середньо-ключичною майже на рівні пупця (розміром 4,0х1,0 см), з гематомою передньої черевної стінки, від якої йде рановий канал направлений зліва-направо, спереду-назад, проникаюче в черевну порожнину, з пораненням великого сальника, що супроводжувалось явищами гемоперитонеуму, що за критерієм небезпеки для життя відноситься до тяжкого тілесного ушкодження.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за наведених вище обставин визнав повністю, щиро розкаявся та показав, що 26.01.2026 близько 00-00 год. він прийшов додому за адресою: АДРЕСА_1 , побачив на кухні раніше не знайомого потерпілого ОСОБА_6 , попросив його залишити приміщення, останній на його прохання відмовився, встав та вперся лобом йому до лоба, після чого між ними розпочалась штовханина. Звідки взявся розкладний ніж він не пам'ятає, але в процесі штовханини вдарив потерпілого один раз в область черевної порожнини, крові він не бачив. Потерпілий схопив його за руку, якою він тримав ніж, під час штовханини вони перемістились до коридору, потерпілий щось кричав, потім останній відпустив його руку та він втік з квартири. До подій алкогольні напої не вживав, але після подій пішов до друга, там вони разом вживали алкоголь. За місцем проживання вказаного друга його затримали працівники поліції, які повідомили, що він завдав потерпілому тілесні ушкодження. Під час подій дружину він не бачив. Вказана квартира була придбана у шлюбі, він там проживав разом із дружиною та дітьми. На момент подій вони із дружиною перебували на стадії розлучення. Щиро кається у вчиненому, відшкодував потерпілому завдану шкоду, про що останній надав розписку. Просив суд суворо його не карати та не позбавляти волі, оскільки він має намір повернутись на військову службу, яку самовільно залишив через поранення.
Показання ОСОБА_3 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів по даному кримінальному провадженню, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , щодо часу, місця, способу, мотиву та мети, форми вини, які ніким не оспорюються, визнано недоцільним у зв'язку із відсутністю сумнівів щодо правильного розуміння їх змісту учасниками судового провадження, добровільності їх позицій.
Таким чином, допитавши обвинуваченого ОСОБА_3 , дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, суд вважає доведеним у судовому засіданні те, що ОСОБА_3 26.01.2026 приблизно о 00-10 год. заподіяв умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння потерпілому ОСОБА_6 , а тому його дії кваліфікує за ч.1 ст.121 КК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для його виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують його покарання.
Так, відповідно до ст. 66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 є щире каяття та добровільне відшкодування шкоди потерпілому.
Відповідно ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 судом не встановлено.
Суд критично оцінює доводи сторони обвинувачення щодо перебування обвинуваченого у стані алкогольного сп'яніння як обставину, що обтяжує покарання. Відповідно до вимог кримінального закону, така обставина підлягає врахуванню лише за умови її належного та допустимого доведення саме на момент вчинення кримінального правопорушення. Разом з тим, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений був затриманий лише через 08 годин після події, а факт вживання алкогольних напоїв встановлювався через 15 годин після події, тобто вже після спливу значного проміжку часу. За таких обставин, навіть за наявності підтвердження факту вживання алкоголю, це не свідчить беззаперечно про перебування обвинуваченого у стані алкогольного сп'яніння саме під час вчинення інкримінованого діяння. Належних, допустимих та достатніх доказів, які б достовірно підтверджували такий стан у момент вчинення кримінального правопорушення, суду не надано, у зв'язку з чим підстав для визнання вказаної обставини такою, що обтяжує покарання, не вбачається.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно із ст. 12 КК України є тяжким злочином; ставлення ОСОБА_3 до вчиненого, а саме його щиросердне розкаяння та добровільне відшкодування потерпілому завданої шкоди; обставини, які пом'якшують та відсутність обставин, які обтяжують його покарання; дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він має на утриманні двох малолітніх дітей, постійне місце проживання, за місцем служби характеризується позитивно, має статус УБД, під наглядом у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, що свідчить про його осудність; раніше не судимий.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами є призначення покарання за ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на мінімальний строк.
При цьому, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, фактичних обставин справи та характеру злочинного діяння, зважаючи на ту обставину, що шкода заподіяна злочином відшкодована, з огляду на позицію потерпілого, викладену у письмовій заяві, який не наполягав на призначенні покарання пов'язаного із позбавленням волі, особу винного, наявність обставин, що пом'якшують покарання, відсутність обставин, що його обтяжують, приймаючі до уваги відношення обвинуваченого до вчиненого, який обіцяв в судовому засіданні не допускати в подальшому протиправної поведінки та просив надати йому шанс стати на шлях виправлення без позбавлення волі, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_3 зможе довести своє виправлення без реального відбування покарання, і тому вважає за можливе звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з встановленням іспитового строку та покладенням певних обов'язків, встановлених ст. 76 КК України.
Суд вважає за необхідне скасувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований до ОСОБА_3 .
Питання про речові докази та судові витрати слід вирішити у відповідності до ст.ст. 100, 124 КПК України.
Цивільний позов не заявлявся.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 124, 369-371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.
На підставі ч. 4 ст. 76 КК України командиру військової частини за місцем служби здійснювати нагляд за військовослужбовцем ОСОБА_3 , протягом встановленого іспитового строку тривалістю три роки.
У разі звільнення з військової служби до завершення встановленого іспитового строку тривалістю три роки, на підставі ст. 76 КК України, покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 виконання наступних обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід застосований до ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою - скасувати.
Звільнити ОСОБА_3 з-під варти в залі суду.
Речові докази:
-сіра футболка та светр зі слідами речовини бурого кольору, передані на зберігання до камери зберігання речових доказів Святошинського УП ГУНП у м. Києві, квитанція №6087 - знищити;
-гаманець, зв'язка ключів, ліхтарик, шнурок чорного кольору, два мобільних телефони «ОРРО», пластикова колба та 2 полімерні пакети з сферичними шариками, передані на зберігання до камери зберігання речових доказів Святошинського УП ГУНП у м. Києві, квитанція №6087 - повернути власнику за належністю;
-предмет, ззовні схожий на ніж в чохлі, переданий на зберігання до камери зберігання речових доказів Святошинського УП ГУНП у м. Києві, квитанція №6087 - знищити;
-пістолет моделі «ПМ 49» калібру 4,5 мм, пістолет «SUR» калібру 9 мм, 3 магазина, 71 патрон (4 з яких у демонтованому вигляді), передані на зберігання до камери зберігання речових доказів Святошинського УП ГУНП у м. Києві, квитанція №875 - передати Збройним Силам України;
-стріляна гільза калібру 9 мм, 11 відстріляних гільз та первинне упакування, передані на зберігання до камери зберігання речових доказів Святошинського УП ГУНП у м. Києві, квитанція №875 - знищити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати за проведення експертизи № СЕ-19/111-26/51030-БЛ від 05.02.2026 в сумі 4457 грн. 00 коп
Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення через Святошинський районний суд м. Києва з урахуванням особливостей, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1